Параліч Белла – являє собою локалізацію запалення в особовому нерві, що призводить до іннервації м’язів з одного боку особи і зовні виражається у вигляді асиметрії. Патологія буває як первинної, так і вторинної. Крім протікання широкого спектру хвороб у якості причин подібного розладу також виступає переохолодження організму, зловживання шкідливими звичками і широкий спектр травм голови.
Головним клінічним проявом хвороби є слабкість м’язів обличчя, асиметричність посмішки, неможливість повністю закрити ока, підвищена сльозотеча або навпаки, сухість слизової оболонки органів зору, а також зниження гостроти слуху та втрата смакової чутливості.
Процес діагностики ґрунтується на вивченні симптоматичної картини, проведення деяких інструментальних процедур і консультуванні фахівців з вузьких галузей медицини.
Лікування в переважній більшості ситуацій зводиться до застосування консервативних методик. Проте в деяких випадках єдиним способом позбутися від хвороби буде лікарське втручання.
У міжнародній класифікації захворювань МКБ-10 параліч Белла має власне значення, а саме – код G51.0.
Етіологія
Запалення лицьового нерва може бути обумовлено великою кількістю різноманітних факторів. Таким чином, причинами такої недуги найчастіше виступають:
- перебіг поліомієліту або оперізувального герпесу;
- перенесений раніше ішемічний або геморагічний інсульт;
- ускладнений перебіг менінгіту або отиту;
- період виношування дитини;
- тривалий вплив на організм низьких температур;
- лікування онкологічних патологій за допомогою хіміотерапії;
- паротит та грип;
- ендокринні патології, зокрема, цукровий діабет;
- генетична схильність, а саме успадкований вузький нервовий канал;
- багаторічна пристрасть до шкідливих звичок;
- внутрішні крововиливи;
- гострі респіраторні хвороби;
- запалення шилососцевидной артерії, що відповідає за кровопостачання лицьового нерва;
- ВІЛ-інфекція та інші імунодефіцитні стани;
- розсіяний склероз;
- будь-які черепно-мозкові травми;
- аневризма хребетної артерії;
- злоякісна гіпертонія;
- хвороба Лайма;
- атеросклероз мозкових судин;
- гостра інтоксикація організму нікотинової, алкогольної токсичної або медикаментозної природи;
- ін’єкційне введення знеболюючих лікарських речовин в нижній альвеолярний нерв;
- злоякісні та доброякісні пухлиноподібні новоутворення.
Кожна з вищевказаних патологій або розладів призводить до порушення провідності нервового імпульсу від головного мозку до мімічних м’язів.
Класифікація
Спираючись на причини появи паралічу Белла, існують такі форми недуги:
- первинна – у таких ситуаціях запальний процес розвивається у абсолютно здорової людини. Найчастіше це відбувається на тлі тривалого переохолодження;
- вторинна – є наслідком протікання якого-небудь захворювання.
Вторинний неврит лицьового нерва ділиться на:
- інфекційний;
- травматичний;
- інтоксикаційний;
- ішемічний;
- компресійний.
Також подібне захворювання може бути одностороннім і двостороннім (зустрічається такий варіант лише у 2% пацієнтів).
Симптоматика
Найчастіше параліч Белла характеризується поступовим розвитком, чому першими клінічними проявами прийнято вважати:
- виникнення больових відчуттів позаду вуха;
- розгладження носогубної складки;
- опущення кута рота;
- слабкість і ломота;
- напади головного болю;
- зниження слуху;
- запаморочення;
- щільний набряк обличчя з ураженої сторони.
По мірі того, як буде збільшуватися проблема, виникають такі симптоми паралічу Белла:
- неможливість посміхнутися або оскалом, витягнути губи трубочкою або підняти брову;
- лагофтальм – при цьому не відбувається повного довільного закривання ока, чому завжди залишається смужка, неприкрита століттям;
- роздування щоки під час сну;
- незначне вивертання нижнього краю століття назовні;
- підвищена сльозоточивість, що чергується з сухістю слизової оболонки очей;
- гіперакузія – у таких випадках кожен чутний звук сприймається надзвичайно голосно;
- зниження смакової чутливості;
- «крокодилячі сльози» – незважаючи на сухість очей, у хворого відзначається сльозотеча, але відбувається це тільки під час вживання їжі;
- яскраво виражена асиметрія особи;
- рясне слинотеча;
- оніміння і тяжкість особи;
- широке розкриття століття на хворому боці;
- парез м’язів обличчя;
- почервоніння очей;
- підвищення температурних показників аж до лихоманки;
- втрата здатності утримувати повітря за щокою;
- збіжний косоокість.
Така вищевказана клінічна картина спостерігається при розвитку паралічу Белла абсолютно у кожної людини, незалежно від вікової категорії та статевої приналежності.
Діагностика
При виникненні описаних вище клінічних проявів необхідно звернутися за допомогою до невролога, який, перш за все, повинен самостійно провести ряд маніпуляцій, а саме:
- вивчити історію хвороби – це потрібно для пошуку патологічної причини паралічу Белла, послужила поштовхом до запального ураження лицьового нерва;
- ознайомитися з анамнезом життя хворого – сюди варто віднести інформацію щодо способу життя людини, перенесених травм або переохолодження організму;
- ретельний фізикальний огляд – для оцінювання зовнішнього вигляду особи;
- детальне опитування пацієнта – для складання повної симптоматичної картини, а також для з’ясування першого часу виникнення і ступеня вираженості специфічних клінічних проявів.
Остаточно визначитися з діагнозом допоможуть такі інструментальні процедури:
- КТ та МРТ мозку;
- электронейрография;
- електроміографія;
- виклик потенціалів лицьового нерва.
Лабораторні дослідження не застосовуються в діагностиці паралічу Белла.
Крім невролога в процесі встановлення правильного діагнозу також беруть участь:
- педіатр – якщо пацієнтом є дитина;
- офтальмолог;
- отоларинголог.
Симптоми паралічу Белла
Лікування
Ліквідація такого недуги може здійснюватися як консервативними, так і операбельними методиками.
У першому випадку стандарт лікувальних заходів включає в себе:
- застосування лікарських препаратів;
- фізіотерапевтичні процедури;
- лікувальний масаж;
- курс ЛФК;
- народні засоби.
Медикаментозне лікування спрямоване на застосування:
- знеболюючих речовин;
- протинабрякових препаратів;
- вітамінних комплексів;
- гормональних ліків;
- антиагрегантів;
- засобів для поліпшення місцевого кровопостачання тканин і для нормалізації плинності крові;
- нейротрофинов.
Фізіотерапія представлена такими процедурами:
- прогріванням і УВЧ;
- парафинотерапией;
- озокеритовими аплікаціями;
- голкорефлексотерапією;
- фонофорезом;
- впливом високочастотних струмів;
- магнитотерапией;
- ультразвуком.
У комплексі з медикаментозною терапією проводиться лікування народними засобами, а саме:
- прогрівання сіллю;
- розпивання відвару на основі глоду, півонії, календули або пустирника;
- втирання в уражену область теплого обліпихової олії.
У тих ситуаціях, коли консервативна терапія на протязі 3 місяців не дає позитивних результатів, необхідно проведення хірургічного втручання. Крім цього, операція показана при:
- вроджений параліч Белла;
- повному розриві лицьового нерва.
Хірургічне лікування проводиться за допомогою:
- зшивання нерва;
- невролиза;
- аутотрансплантації.
Дуже важливо відзначити, що операцію доцільно проводити тільки протягом першого року з моменту встановлення правильного діагнозу, оскільки в подальшому розвивається необоротна атрофія мімічних м’язів.
При вторинній природі паралічу Белла дуже важливо провести повноцінне лікування базового недуги.
Можливі ускладнення
Невиконання вищевказаного стандарту терапії подібного недуги загрожує розвитком таких наслідків:
- контрактура лицьових м’язів, тобто їх стягування і твердіння;
- синкинезия – це неправильне проростання трансплантата, що тягне за собою появу незвичайних комбінацій рухів м’язів;
- стійка слабкість м’язів обличчя;
- атрофія м’язів.
Профілактика і прогноз
Попередити запальне ураження лицьового нерва допоможуть такі загальні профілактичні рекомендації:
- попередження щелепно-лицьових травм;
- недопущення переохолодження організму;
- адекватне лікування патологій, які можуть стати пусковим механізмом паралічу Белла;
- повна відмова від вживання алкоголю і викурювання сигарет;
- прийом медикаментів строго за приписом лікаря;
- регулярне проходження повного профілактичного огляду в медичній установі з відвідуванням усіх фахівців.
Прогноз паралічу Белла безпосередньо залежить від причини його виникнення, тим не менше, повного одужання вдається досягти приблизно у 75% випадків. Однак результат значно погіршується при відсутності терапії через 3 місяці з моменту появи перших клінічних ознак.
Також пацієнтам варто пам’ятати про схильності недуги до частих рецидивів, причому кожне наступне відновлення неприємної симптоматики протікає важче і довше, що також позначається на прогнозі.
