Мікроангіопатія: симптоми і лікування

452

Мікроангіопатія – патологічний стан, що характеризується ураженням дрібних кровоносних судин у тілі людини. В першу чергу піддаються деструкції капіляри. Найчастіше ця патологія не є самостійною нозологічною одиницею, а виступає як симптом інших захворювань, прогресуючих в тілі людини.

  • Діагностика та лікування
  • Різновидом цієї хвороби є ангіопатія судин сітківки ока, а також капілярів в нирках. Мікроангіопатія може розвинутися в будь-якій ділянці тіла людини. Зазвичай її прогресування сприяють інфекційні недуги, цукровий діабет, захворювання печінки і системи кровотворення.

    У більшості клінічних ситуацій мікроангіопатія є наслідком таких патологічних процесів:

    • фибриноида;
    • формування вогнищ некрозу;
    • гіалінозу. Цей патологічний процес є одним з видів білкової дистрофії. Його характерна ознака – відкладення в тканинах тіла гіалину;
    • тромбозу.

    Клініка мікроангіопатії безпосередньо залежить від того, який саме ділянка тіла був вражений, а також від дії на нього різних несприятливих факторів. До основних симптомів патології відносять порушення процесу згортання крові, деструкцію стінок судин. Найчастіше одночасно із зазначеною патологією у хворого спостерігається формування вогнищ гліоза в мозку, поява пурпури, пошкодження червоних кров’яних тілець, а також прогресування ниркової недостатності.

    Етіологія

    Основні причини прогресування мікроангіопатії наступні:

    • механічні травми різного ступеня тяжкості;
    • обтяжена спадковість;
    • наявність патологій, які вражають плазму і елементи крові;
    • інтоксикація організму;
    • зниження реактивності організму;
    • гіпертонія.

    Також спровокувати прогресування ангіопатії може часте паління або надмірне вживання алкогольних напоїв.

    Мікроангіопатія: симптоми і лікування
    Порушення кровотоку при мікроангіопатії

    Форми

    У медицині виділяють кілька форм патології, що розрізняються між собою за симптоматикою та етіології.

    • мікроангіопатія головного мозку. Також у медичній літературі можна зустріти і друга назва цього патологічного стану – церебральна мікроангіопатія. У цьому випадку уражаються судини дрібного калібру, що локалізуються в головному мозку. Як наслідок, можливе прогресування небезпечних ускладнень, серед яких на першому місці знаходиться гліоз. Поразка судин, живлячих мозок, зазвичай спостерігається при атеросклерозі і стійкої гіпертензії;
    • діабетична мікроангіопатія. Це симптом, який зазвичай супроводжує цукрового діабету;
    • тромботична мікроангіопатія. Від інших форм вона відрізняється тим, що має спорадичний характер. Найчастіше прояв патології спостерігається у жінок, які виношують дитину, осіб, які страждають від гіпертонічної хвороби, а також у тих, у кого в анамнезі є онкологічні або системні патології.

    Симптоматика

    Як було сказано вище, симптоми патології залежать від того, яка саме форма почала прогресувати у людини.

    Поразка мозку

    Симптоми мікроангіопатії головного мозку проявляються поступово. Клінічна картина патології представлена ознаками ішемії, лакунарного інфаркту та енцефалопатії. Все це призводить до осередкового або дифузного ураження органу, внаслідок чого на ньому формуються вогнища гліоза.

    Симптоми недуги:

    • порушення пам’яті;
    • підвищена стомлюваність;
    • слабкість;
    • головний біль різного ступеня інтенсивності. Найчастіше больовий синдром не купірується за допомогою прийому знеболюючих фармацевтичних засобів.

    З-за поразки верстат капілярів, в мозку запускаються процеси окисного фосфорилювання. У результаті цього формуються вогнища гліоза, які спочатку не представляють загрози здоров’ю, але пізніше, по мірі їх розростання, у людини може знижуватися зір, порушується координація рухів та інше. Вираженість симптомів залежить від кількості ділянок з гліозу.

    Діабетична мікроангіопатія

    Діабетична мікроангіопатія – це найбільш небезпечний прояв цукрового діабету. Небезпека пов’язана з тим, що ця недуга стає причиною порушення процесів живлення тканинних структур і виведення з них токсичних речовин. Якщо патологію вчасно не виявити і не провести її лікування, то судини будуть ще більше звужуватися, що призведе до гіпоксії тканин.

    Характерні прояви цього синдрому:

    • діабетична нефропатія. Цей синдром спостерігається у третини пацієнтів з цукровим діабетом. Для нього характерне порушення функціонування нирок та їх набряк;
    • діабетична ангиоретинопатия. В цьому випадку спостерігається ураження судин, які постачають кров’ю сітківку;
    • мікроангіопатія нижніх кінцівок. Патологічний стан, внаслідок прогресування якого спостерігається порушення кровопостачання нижніх кінцівок, їх харчування тканин. Найбільше зазвичай страждає стопа, але часто в патологічний процес втягуються гомілки, колінне суглобне зчленування і стегно. «Діабетична стопа» — форма мікроангіопатії нижніх кінцівок. Спочатку пацієнти починають пред’являти скарги на появу больового синдрому в нижніх кінцівках і підвищення стомлюваності. Спочатку больовий синдром проявляється помірно і носить ниючий характер. Але по мірі прогресування патології біль у нижніх кінцівках стає нестерпним. Поступово проявляються такі симптоми: оніміння і печіння в нижніх кінцівках, відчуття «повзання мурашок», збільшення в розмірах гомілки і стопи. У більш важких клінічних ситуаціях на шкірі гомілок часто формуються патологічні виразки, які довго не загоюються.

    Тромботична мікроангіопатія

    Симптоми тромботичної мікроангіопатії наступні:

    • кишкова продрома, яка зазвичай протікає по типу постдиарейного синдрому;
    • больовий синдром в області живота, не має чіткої локалізації;
    • у деяких клінічних ситуаціях кишкова продрома може протікати по типу диарейного синдрому.

    Діагностичні та лікувальні заходи

    Стандартний план діагностики патології включає в себе:

    • УЗД очного дна;
    • УЗД кровоносних судин;
    • рентген;
    • МРТ;
    • КТ.

    Лікування недуги лікарі розписують в залежності від етіології та локалізації ураження. У більшості клінічних ситуацій пацієнту призначають медикаментозну терапію, основна мета якої – поліпшення мікроциркуляції крові. Також в план лікування обов’язково включають фізіотерапію.