Мезотимпаніт — хронічне запальне захворювання слизової оболонки барабанної порожнини, найбільш виражене в її середньому і нижньому відділі, при якому відзначаються рясні гнійні виділення з вушної порожнині, набряк і некротичні зміни слизової оболонки внутрішнього вуха. У більшості випадків, хронічний гнійний мезотимпаніт носить односторонній характер, але в деяких випадках можливе і двостороннє розвиток патологічного процесу. Самолікування неприпустимо, оскільки може призвести до повної втрати слуху.

Код по нозології МКБ-10 (міжнародної класифікації хвороб) — Н66.1.

Етіологія

Збудниками цього захворювання найчастіше є:

  • синьогнійна паличка;
  • грибкові організми;
  • стафілококи;
  • стрептококи.

До сприяючих чинників, які можуть спровокувати розвиток цього захворювання, відносяться:

  • часті, хронічні захворювання носоглотки;
  • гострий і хронічний отит;
  • патології в області євстахієвої труби;
  • пошкодження барабанної перетинки через неправильне проведення гігієнічних процедур або в результаті медичних заходів;
  • травми обличчя та черепа;
  • інфекційні захворювання;
  • лімфаденіт;
  • часте і тривале переохолодження;
  • недотримання елементарних правил гігієни вушної порожнини;
  • механічне пошкодження вушної порожнини;
  • захворювання кісткової системи;
  • гіперчутливість до бактерій.

Слід зазначити і те, що розвиток хронічного мезотимпанита більш імовірно у разі ослабленою імунною системи.

Симптоматика

Мезотимпаніт: симптоми і лікування
Симптоми мезотимпанита

Клінічна картина мезотимпанита проявляється наступним чином:

  • погіршення слуху;
  • різкі й інтенсивні болі в період загострення, ниючі і нетривалі за характером в період ремісії;
  • відчуття пульсації в області хворого вуха;
  • шум у вухах;
  • виділення гнійного ексудату;
  • підвищена температура тіла, що зумовлене запальним процесом;
  • запалення підщелепних, шийних лімфатичних вузлів;
  • ознаки загальної інтоксикації організму;
  • порушення сну, що обумовлено больовим синдромом в ураженому вусі;
  • дратівливість, різкі перепади настрою.

При фізикальному огляді хворого на наявність даного захворювання може вказувати наступне:

  • зовнішній прохід у вусі заповнений гнійним ексудатом, іноді з домішками крові;
  • по краю або по центру барабанної перетинки спостерігається перфорація;
  • гіперемія і набряк слизової;
  • дрібнозерниста грануляція.

Слід зазначити, що зниження слуху — це симптом, який проявляється далеко не відразу. Погіршення слухового сприйняття спостерігається при просяканні гноєм слухових кісточок.

При такій клінічній картині слід терміново звертатися до отоларинголога, а не робити спроби усунути захворювання самостійно. В такому випадку можна уникнути розвитку серйозних ускладнень.

Діагностика

В першу чергу отоларинголог проводить ретельний фізикальний огляд хворого вуха. Для постановки точного діагнозу проводяться такі лабораторно-інструментальні методи обстеження:

  • огляд вуха за допомогою спеціального рефлектора, часто з мікроскопією;
  • мазок з слухового проходу для визначення наявності бактерій, а також їх чутливості до антибіотиків;
  • КТ і рентгенографія скроневої області;
  • загальний і біохімічний аналіз крові.

Список діагностичних досліджень може доповнюватися іншими методами, в залежності від анамнезу захворювання та клінічних проявів недуги.

Лікування захворювання отоларинголог призначає виходячи з отриманих результатів аналізів і встановленого етіологічного фактора.

Лікування

Лікування мезотимпанита спрямоване, в першу чергу, на усунення патологічної флори, зменшення запального процесу і збереження слуху пацієнта.

Медикаментозна терапія включає в себе прийом таких препаратів:

  • антибіотики пеніцилінового та цефалоспоринового ряду;
  • при підвищеній температурі – жарознижуючі;
  • антигістамінні;
  • протинабрякові;
  • нестероїдні протизапальні;
  • вітамінно-мінеральний комплекс.

Крім прийому системних медикаментів, лікар призначає препарати місцевої дії для промивання вушного проходу. У цьому випадку використовуються антисептичні та в’яжучі засоби. Також можуть прописуватися присипки на слизову внутрішнього вуха на основі фурациліну.

Під час стійкої ремісії можуть проводитися фізіотерапевтичні процедури:

  • фонофорез;
  • електрофорез;
  • ультразвукові процедури.

Хірургічне втручання має місце в тих випадках, коли консервативне лікування не дає належного результату або відзначається періодичне або постійне гнійне виділення з порожнини вуха. В таких випадках проводиться видалення дрібних гранульом, поліпів і рубців.

Своєчасно розпочате лікування дає можливість уникнути розвитку серйозних ускладнень і зберігає слух пацієнта. У тому випадку, якщо медичні заходи не будуть початі своєчасно, можливе поширення запального процесу на скроневу область, погіршення або повна втрата слуху.

Ускладнення

У випадках несвоєчасно розпочатого або неправильного лікування хронічного мезотимпанита, можливе формування:

  • парезу або паралічу лицьового нерва;
  • отогенного сепсису;
  • абсцесу мозку;
  • менінгіту;
  • арахноїдиту.

Мезотимпаніт: симптоми і лікування
Арахноїдит

Профілактика

Для запобігання розвитку мезотимпанита слід застосовувати на практиці наступні профілактичні заходи:

  • своєчасне лікування запальних захворювань носоглотки;
  • правильна, регулярна гігієна вух;
  • правильне, повноцінне харчування;
  • ведення здорового способу життя;
  • виправлення анатомічних порушень вушних проходів, якщо таке є;
  • зміцнення імунної системи.

При попаданні в вухо сторонніх предметів або при наявності симптоматики, потрібно звертатися до отоларинголога, а не проводити лікування на свій розсуд. Крім цього, потрібно систематично проходити профілактичний огляд у отоларинголога. Запобігти захворювання набагато легше, ніж його лікувати і усувати ускладнення.