Мезотимпаніт — хронічне запальне захворювання слизової оболонки барабанної порожнини, найбільш виражене в її середньому і нижньому відділі, при якому відзначаються рясні гнійні виділення з вушної порожнині, набряк і некротичні зміни слизової оболонки внутрішнього вуха. У більшості випадків, хронічний гнійний мезотимпаніт носить односторонній характер, але в деяких випадках можливе і двостороннє розвиток патологічного процесу. Самолікування неприпустимо, оскільки може призвести до повної втрати слуху.
Код по нозології МКБ-10 (міжнародної класифікації хвороб) — Н66.1.
Етіологія
Збудниками цього захворювання найчастіше є:
- синьогнійна паличка;
- грибкові організми;
- стафілококи;
- стрептококи.
До сприяючих чинників, які можуть спровокувати розвиток цього захворювання, відносяться:
- часті, хронічні захворювання носоглотки;
- гострий і хронічний отит;
- патології в області євстахієвої труби;
- пошкодження барабанної перетинки через неправильне проведення гігієнічних процедур або в результаті медичних заходів;
- травми обличчя та черепа;
- інфекційні захворювання;
- лімфаденіт;
- часте і тривале переохолодження;
- недотримання елементарних правил гігієни вушної порожнини;
- механічне пошкодження вушної порожнини;
- захворювання кісткової системи;
- гіперчутливість до бактерій.
Слід зазначити і те, що розвиток хронічного мезотимпанита більш імовірно у разі ослабленою імунною системи.
Симптоматика
Симптоми мезотимпанита
Клінічна картина мезотимпанита проявляється наступним чином:
- погіршення слуху;
- різкі й інтенсивні болі в період загострення, ниючі і нетривалі за характером в період ремісії;
- відчуття пульсації в області хворого вуха;
- шум у вухах;
- виділення гнійного ексудату;
- підвищена температура тіла, що зумовлене запальним процесом;
- запалення підщелепних, шийних лімфатичних вузлів;
- ознаки загальної інтоксикації організму;
- порушення сну, що обумовлено больовим синдромом в ураженому вусі;
- дратівливість, різкі перепади настрою.
При фізикальному огляді хворого на наявність даного захворювання може вказувати наступне:
- зовнішній прохід у вусі заповнений гнійним ексудатом, іноді з домішками крові;
- по краю або по центру барабанної перетинки спостерігається перфорація;
- гіперемія і набряк слизової;
- дрібнозерниста грануляція.
Слід зазначити, що зниження слуху — це симптом, який проявляється далеко не відразу. Погіршення слухового сприйняття спостерігається при просяканні гноєм слухових кісточок.
При такій клінічній картині слід терміново звертатися до отоларинголога, а не робити спроби усунути захворювання самостійно. В такому випадку можна уникнути розвитку серйозних ускладнень.
Діагностика
В першу чергу отоларинголог проводить ретельний фізикальний огляд хворого вуха. Для постановки точного діагнозу проводяться такі лабораторно-інструментальні методи обстеження:
- огляд вуха за допомогою спеціального рефлектора, часто з мікроскопією;
- мазок з слухового проходу для визначення наявності бактерій, а також їх чутливості до антибіотиків;
- КТ і рентгенографія скроневої області;
- загальний і біохімічний аналіз крові.
Список діагностичних досліджень може доповнюватися іншими методами, в залежності від анамнезу захворювання та клінічних проявів недуги.
Лікування захворювання отоларинголог призначає виходячи з отриманих результатів аналізів і встановленого етіологічного фактора.
Лікування
Лікування мезотимпанита спрямоване, в першу чергу, на усунення патологічної флори, зменшення запального процесу і збереження слуху пацієнта.
Медикаментозна терапія включає в себе прийом таких препаратів:
- антибіотики пеніцилінового та цефалоспоринового ряду;
- при підвищеній температурі – жарознижуючі;
- антигістамінні;
- протинабрякові;
- нестероїдні протизапальні;
- вітамінно-мінеральний комплекс.
Крім прийому системних медикаментів, лікар призначає препарати місцевої дії для промивання вушного проходу. У цьому випадку використовуються антисептичні та в’яжучі засоби. Також можуть прописуватися присипки на слизову внутрішнього вуха на основі фурациліну.
Під час стійкої ремісії можуть проводитися фізіотерапевтичні процедури:
- фонофорез;
- електрофорез;
- ультразвукові процедури.
Хірургічне втручання має місце в тих випадках, коли консервативне лікування не дає належного результату або відзначається періодичне або постійне гнійне виділення з порожнини вуха. В таких випадках проводиться видалення дрібних гранульом, поліпів і рубців.
Своєчасно розпочате лікування дає можливість уникнути розвитку серйозних ускладнень і зберігає слух пацієнта. У тому випадку, якщо медичні заходи не будуть початі своєчасно, можливе поширення запального процесу на скроневу область, погіршення або повна втрата слуху.
Ускладнення
У випадках несвоєчасно розпочатого або неправильного лікування хронічного мезотимпанита, можливе формування:
- парезу або паралічу лицьового нерва;
- отогенного сепсису;
- абсцесу мозку;
- менінгіту;
- арахноїдиту.
Арахноїдит
Профілактика
Для запобігання розвитку мезотимпанита слід застосовувати на практиці наступні профілактичні заходи:
- своєчасне лікування запальних захворювань носоглотки;
- правильна, регулярна гігієна вух;
- правильне, повноцінне харчування;
- ведення здорового способу життя;
- виправлення анатомічних порушень вушних проходів, якщо таке є;
- зміцнення імунної системи.
При попаданні в вухо сторонніх предметів або при наявності симптоматики, потрібно звертатися до отоларинголога, а не проводити лікування на свій розсуд. Крім цього, потрібно систематично проходити профілактичний огляд у отоларинголога. Запобігти захворювання набагато легше, ніж його лікувати і усувати ускладнення.
