Катаральний гайморит: симптоми і лікування

233

Катаральний гайморит – запальний процес в області гайморових пазух, в верхньощелепної області, який супроводжується виділенням слизистого, серозного ексудату. Якщо лікування не буде розпочато своєчасно, захворювання переходить у хронічну форму, виділення набувають гнійний характер. Найчастіше дане захворювання виникає як ускладнення після перенесених раніше захворювань. Обмежень щодо віку і статі не має, але найчастіше діагностується катаральний гайморит у дітей.

Етіологія

Етіологія цієї недуги добре вивчена. До сприяючих чинників розвитку запального процесу можна віднести наступні:

  • інфекційні захворювання;
  • алергічні реакції;
  • травматизація носової перегородки;
  • травми кісток або м’яких тканин ротовій, носовій порожнині;
  • вогнища інфекції в ротовій і носовій порожнини.

Клініцисти відзначають, що загострення захворювання спостерігається в осінньо-зимовий період, коли на вулиці сира і холодна погода.

Також слід розуміти, що жоден з вищевказаних етіологічних факторів не слід розглядати як 100% причину розвитку хронічного або гострого катарального гаймориту. Розвиток запального процесу більш імовірно при ослабленій імунній системі.

Класифікація

За тривалості захворювання розрізняють такі форми:

  • гострий катаральний гайморит;
  • хронічний катаральний гайморит.

Що стосується локалізації, то недуга може бути:

  • лівостороннім;
  • правостороннім;
  • двостороннім.

Якщо запальний процес викликана ускладненням іншого захворювання, то найбільш часто діагностується двосторонній катаральний гайморит.

Симптоматика

Катаральний гайморит: симптоми і лікування
Симптоми катарального гаймориту

На початковому етапі розвитку запального процесу спостерігається клінічна картина респіраторного захворювання. Після закінчення двох-трьох діб з’являються ознаки безпосередньо катарального гаймориту:

  • сильна пульсуючий біль в області ураженої пазухи (якщо це лівобічний або правосторонній гайморит);
  • головний біль, яка стає більш вираженою при нахилах, поворотах, пальпації;
  • світло-жовті виділення з носа. Якщо ексудат приймає зелений відтінок, запальний процес перейшов у гнійний;
  • в ураженій стороні порушене носове дихання. Якщо пацієнт змушений дихати через рот, то є підозра на двосторонній катаральний гайморит;
  • кашель, який посилюється у стані спокою або в нічний час.

При двосторонній формі захворювання клінічна картина додається набряком нижніх або верхніх повік. При нахилах голови спостерігається рясне сльозотеча.

Зважаючи на те, що на початковому етапі захворювання за своїми симптомами практично ідентичне звичайній застуді, в більшості випадків хворий намагається самостійно усунути недуга, використовуючи лікування народними засобами. Саме такі заходи призводять до серйозних ускладнень.

Діагностика

При початкових проявах клінічної картини слід звернутися до терапевта за консультацією. Якщо підозра на гайморит буде підтверджено фахівцем, подальше лікування проводить отоларинголог.

Спочатку проводиться огляд хворого і з’ясування анамнезу. Обов’язково фізикальний огляд включає в себе пальпацію та використання спеціального освітлювального приладу, який допоможе детально розглянути носові порожнини з кількістю слизу.

Що стосується інструментальних і лабораторних досліджень, то може використовуватися наступне:

  • УЗД гайморових пазух;
  • загальні дослідження крові.

Лікування фахівець призначає тільки після того, як буде поставлений точний діагноз. Самовільне прийом препаратів може призвести до серйозних ускладнень.

Лікування

Як лікувати катаральний гайморит правильно, знає тільки компетентний медичний спеціаліст. Лікування даного запального процесу проводиться консервативно. В основі лежить медикаментозна терапія, яка може включати в себе прийом препаратів такого спектру дії:

  • антибіотики;
  • антигістамінні засоби;
  • антисептичні назальні розчини;
  • масляні краплі.

Якщо після закінчення чотирьох днів прийому певного антибіотика терапевтичний ефект не настав, засіб змінюють.

Як правило, лікування катарального гаймориту, якщо це не хронічна форма триває не більше 7-10 днів. Самолікування може усунути ознаки запального процесу, але не усунути недугу. Тому не слід самостійно співставляти симптоми і лікування, навіть якщо клінічна картина хворого повністю відповідає недугу.

Можливі ускладнення

Як правило, своєчасне лікування дає позитивні результати і процес не викликає ускладнень. Однак, якщо терапевтичні процедури не були проведені своєчасно і правильно, можливий розвиток таких ускладнень:

  • перехід з катаральної форми в гнійну;
  • утворення абсцесів в головному мозку;
  • менінгіт;
  • перехід з гострої форми у хронічну.

Виключити такий розвиток подій можна, якщо пройти коректний курс терапії.

Що стосується профілактичних заходів, то слід своєчасно і до кінця лікувати всі запальні та інфекційні захворювання, так як саме вони є основним етіологічним фактором гаймориту.