Інсулінорезистентність: симптоми і лікування

335

Інсулінорезистентність – порушення метаболічної реакції клітин тканин на інсулін, за умови його достатньої кількості в організмі. В результаті цього, провокується патологічний процес – інсулінорезистентність, підсумком якого може стати розвиток цукрового діабету другого типу.

В основній групі ризику люди, які страждають від ожиріння і підвищеного кров’яного тиску. Також клініцисти припускають, що розвиток такого патологічного процесу може бути обумовлено генетично.

На сьогоднішній день синдром інсулінорезистентності не є окремим захворюванням, тому згідно МКБ-10 окремого коду не має. Цей патологічний процес ідентифікується по чотирьох хвороб, які розвиваються практично одночасно:

  • цукровий діабет 2-го типу;
  • ожиріння;
  • ішемічна хвороба серця;
  • підвищений артеріальний тиск.

У медицині такий стан носить ще одну неофіційну назву – «смертельний квартет», так прояв цього синдрому призводить до вкрай важких наслідків.

Найчастіше цей синдром діагностується у чоловіків після 30-ти років, однак за останнє десятиліття кількість випадків діагностування пубертатної інсулінорезистентності у підлітків підвищилася на 6,5%, що може бути обумовлено неправильним харчуванням. У жінок ризик розвитку метаболічного синдрому підвищується в 5 разів після 50-ти років.

Вилікувати інсулінорезистентність повністю неможливо, проте патологічні зміни, викликані нею, цілком оборотні.

Етіологія

Інсулінорезистентність: симптоми і лікування
Процес розвитку інсулінорезистентності

Розвиток цього патологічного процесу може бути обумовлено наступними етіологічними факторами:

  • генетична схильність – якщо в сімейному анамнезі хворого є випадки діагностування цукрового діабету, то істотно підвищується ризик його розвитку у нащадків;
  • надмірна кількість інсуліну при лікуванні цукрового діабету першого типу;
  • дієта, в складі якої велика кількість жирів і вуглеводів;
  • артеріальна гіпертензія, яка не лікувалася;
  • малорухливий спосіб життя;
  • тривале дотримання низькокалорійних дієт;
  • апное уві сні;
  • надмірне вживання алкоголю;
  • порушення в роботі гормонального фону;
  • тривалі нервові перенапруження і часті стреси.

Крім цього, розвиток патологічного процесу може бути обумовлено прийомом певних препаратів, а саме:

  • кортикостероїди;
  • пероральні засоби контрацепції;
  • глюкагон;
  • тиреоїдні гормони.

Дані медикаментозні засоби призводять до того, що зменшується поглинання тканинами глюкози і, як наслідок цього, знижується чутливість до інсуліну.

Крім цього, у чоловіків інсулінорезистентність може бути зумовлена віковими змінами – знижується вироблення тестостерону.

Патогенез

Небезпека цього захворювання полягає в тому, що в більшості випадків механізм розвитку не супроводжується якими-небудь симптомами.

Патогенез цього процесу представлений наступним чином:

  • неправильне харчування і практично повна відсутність фізичної активності призводить до того, що порушується чутливість рецепторів, які відповідають за взаємодію з інсуліном;
  • як наслідок цього підшлункова залоза починає виробляти більше інсуліну, щоб подолати низьку чутливість клітин і в повній мірі забезпечити їх глюкозою;
  • з-за цього в крові накопичується набагато більше інсуліну, ніж потрібно, тобто розвивається гіперінсулінемія. Це призводить до ожиріння, порушення ліпідного обміну і підвищеного АТ;
  • глюкоза, яка не може нормально засвоюватися, накопичується в крові, що призводить до гіперглікемії з усіма витікаючими наслідками.

Класифікація

Виділяють наступні форми цього патологічного процесу:

  • фізіологічна інсулінорезистентність;
  • метаболічна;
  • ендокринна;
  • неэндокринная.

Встановити точну форму захворювання можна тільки за допомогою діагностичних заходів.

Симптоматика

Діагностика цього патологічного процесу скрутна, так як тривалий час вона може протікати зовсім безсимптомно. Крім цього, присутні клінічні прояви носять скоріше неспецифічний характер, тому багато хворих не звертаються своєчасно за медичною допомогою, списуючи погане самопочуття на втому або вік.

Тим не менш подібне порушення в роботі організму буде супроводжуватися наступними клінічними ознаками:

  • сухість у роті, незважаючи на постійну спрагу і вживання великої кількості рідини;
  • вибірковість в їжі – в більшості випадків у таких хворих змінюються смакові уподобання, їх «тягне» на солодку їжу;
  • головні болі без видимої на те причини, інколи запаморочення;
  • підвищена стомлюваність, навіть після тривалого повноцінного відпочинку;
  • дратівливість, агресивність, що буде обумовлено недостатньою кількістю глюкози в головному мозку;
  • прискорене серцебиття;
  • часті запори, які не обумовлені режимом харчування;
  • підвищене потовиділення, особливо в нічний час доби;
  • у жінок – порушення менструального циклу;
  • абдомінальне ожиріння – скупчення жиру навколо плечового пояса і в області живота;
  • червоні плями на грудях і шиї, які можуть супроводжуватися свербежем. Лущення і тому подібної дерматологічній симптоматики немає.

Крім зовнішньої етіологічної картини, про наявність такого симптому будуть свідчити про відхилення від норми показників при БАК:

  • зменшується концентрація «хорошого» холестерину;
  • кількість тригліцеридів вище норми на 1,7 ммоль/л;
  • кількість «поганого» холестерину вище норми на 3,0 ммоль/л;
  • поява білка в сечі;
  • кількість глюкози в крові натще перевищує норму на 5,6–6,1 ммоль/л.

Інсулінорезистентність: симптоми і лікування
Симптоми інсулінорезистентності

При наявності вищеописаною клінічної картини слід негайно звертатися за медичною допомогою. Самолікування в цьому випадку не тільки недоречно, але і вкрай небезпечно для життя.

Діагностика

В цьому випадку, в першу чергу, слід звернутися до ендокринолога. Однак зважаючи на те, що синдром інсулінорезистентності призводить до порушення роботи інших систем організму, додатково може знадобитися консультація:

  • гінеколога;
  • кардіолога;
  • лікаря загальної практики;
  • гастроентеролога або дієтолога.

У першу чергу проводиться фізикальний огляд хворого, під час якого лікар повинен встановить наступне:

  • як давно почали проявлятися перші клінічні ознаки, яка їх частотність, інтенсивність прояву;
  • були в сімейному анамнезі випадки цього патологічного процесу;
  • образ життя пацієнта, режим харчування та меню;
  • приймав пацієнт препарати, які входять в етіологічний перелік;
  • є в анамнезі хронічні захворювання.

Діагностичні заходи включають в себе:

  • загальний і біохімічний розгорнутий аналіз крові;
  • обчислення індексу маси тіла;
  • УЗД внутрішніх органів;
  • ЕКГ.

Крім цього, в обов’язковому порядку здійснюється аналіз на інсулінорезистентність. Ця процедура має на увазі під собою забір крові з вени вранці натщесерце. За 8-12 годин перед проведенням аналізу слід відмовитися від їжі.

Розрахунок індексу інсулінорезистентності здійснюється за спеціальною формулою.

Діагностика дозволяє визначити патологічний процес і обрати найбільш ефективну тактику лікування. Однак, на жаль, повністю усунути цей синдром неможливо.

Лікування

При такому захворюванні призначається комплексне лікування, яке включає в себе не тільки прийом медикаментозних засобів, але і дотримання оптимального режиму харчування, режиму спортивних тренувань. Так як подібна патологія не усувається повністю, такого режиму життєдіяльності хворому слід дотримуватися постійно.

Інсулінорезистентність: симптоми і лікування
Лікування інсулінорезистентності

Медикаментозна терапія включає в себе прийом таких препаратів:

  • статини і фібрати;
  • речовини для зниження інсулінорезистентності;
  • засоби для підвищення чутливості до інсуліну;
  • для нормалізації обміну речовин;
  • для стабілізації артеріального тиску;
  • інгібітори всмоктування жиру;
  • препарати, які шляхом впливу на ЦНС знижують апетит.

Окремо підбирається пацієнту вітамінно-мінеральний комплекс.

Особливо важливо дотримуватися дієти при інсулінорезистентності, яка передбачає формування раціону на таких продуктах:

  • дієтичні сорти риби і м’яса;
  • молочні продукти з низьким відсотком жирності, в тому числі і сир;
  • морепродукти;
  • яйця варені круто, але не більше 2-х штук в день;
  • овочі – 25% в сирому вигляді, решта термічно оброблені;
  • варена ковбаса в невеликій кількості не частіше 2-х разів на тиждень;
  • хліб з борошна грубого помелу;
  • чорний шоколад у невеликій кількості;
  • зелені овочі та зелень;
  • несолодкі сорти фрукт і ягід, не більше 400 грам на день;
  • гречана і перлова каша, бурий рис.

Кількість вживаної рідини слід звести до 1,5 літра день.

Крім цього, обов’язково слід включити в режим фізичні навантаження:

  • силові тренування;
  • кардіонавантаження, але в помірній кількості;
  • гімнастичні вправи;
  • ранкова гімнастика.

Слід зазначити, що фізичні вправи повинен розписувати тільки компетентний в цьому фахівець. Самостійно навантажувати організм силовими вправами при такому патологічному процесі не можна, це може бути небезпечно для здоров’я.

Відповідь на питання «чи можна повністю усунути недуга» однозначно буде негативним. Однак при своєчасних і правильних терапевтичних заходах, дотриманні дієти при інсулінорезистентності можна усунути наслідки патології і звести до мінімуму ризик рецидиву.

Можливі ускладнення

При відсутності лікування істотно підвищується ризик розвитку таких ускладнень:

  • безпліддя;
  • серцево-судинні захворювання;
  • захворювання нирок;
  • захворювання опорно-рухового апарату;
  • патології з боку шлунково-кишкового тракту.

Також не виключається летальний результат.

Профілактика

Профілактика такого патологічного процесу полягає в найпростіших рекомендаціях:

  • збалансоване харчування – в раціоні має бути достатня кількість свіжих овочів, фруктів, зелені;
  • виключення надмірного вживання алкоголю;
  • помірні фізичні навантаження та рухової активності, особливо для тих, хто більшу частину часу проводить в малорухомому режимі;
  • профілактичний масаж;
  • профілактичні медичні огляди.

Застосування таких рекомендацій на практиці постійно істотно знижує ризик розвитку не тільки синдрому інсулінорезистентності, але й інших захворювань.