Хронічний пієлонефрит – хронічна патологія, що характеризується неспецифічним запаленням тканин нирок. В результаті прогресування патологічного процесу спостерігається деструкція балії, судин органу.
Хронічний пієлонефрит зазвичай є наслідком раніше перенесеної гострої форми недуги. Бувають такі випадки, що хворі не можуть пригадати, щоб у них був напад гострого пієлонефриту, так як ця патологія може прогресувати без жодного симптому. Хронізація процесу може статися з таких причин:
- порушення виведення урини через формування конкрементів або внаслідок звуження сечовивідних шляхів;
- неповноцінна терапія гострої форми хвороби;
- рефлюкс сечі;
- хронічна інтоксикація організму. Спостерігається при зловживанні алкогольними напоями, куріння;
- наявність загальних патологій. Сюди відносять ожиріння, імунодефіцитні стани, інше;
- запалення в органах, розташованих в безпосередній близькості до нирках – цистит, ентероколіт, простатит, гострий апендицит та інше.
Варто відзначити, що зазвичай хронічний пієлонефрит вражає одночасно дві нирки. Частіше діагностують патологію у представниць прекрасної статі. Хронічний пієлонефрит у дітей рідко прогресує.
Етіологія
Прогресування хронічного пієлонефриту провокують інфекційні агенти:
- протей;
- кишкова паличка;
- синьогнійна паличка;
- стафілокок;
- стрептокок;
- ентерокок.
Фактори ризику:
- безладні статеві зв’язки (можливе інфікування небезпечними мікроорганізмами – хламідіями, гонококами тощо);
- вагітність. Досить часто діагностується хронічний пієлонефрит при вагітності, так як під час цього періоду відбуваються гормональні перебудови, збільшується матка може здавлювати органи сечовидільної системи;
- порушення нормального відтоку урини;
- порушення іннервації сечового міхура;
- обтяжена спадковість.
Хронічний пієлонефрит
Симптоматика
Симптоми хронічного пієлонефриту досить різноманітні. Варто зазначити, що перебіг патологічного процесу в нирках може нагадувати інші патології сечовидільної системи, тому важливо провести детальну диференціальну діагностику.
Симптоми можуть відрізнятися в залежності від того, яка форма недуги прогресує у хворого. Клініцисти виділяють 5 форм:
- латентна;
- азотемическая;
- анемічна;
- рецидивуюча;
- гіпертонічна.
Латентна
При даній формі патології клініка досить убога. Пацієнт може скаржитися тільки на прогресуючу слабкість, підвищену стомлюваність. Рідко, але може спостерігатися незначна гіпертермія. Больовий синдром в області проекції нирок, дизуричні явища та периферичні набряки відсутні.
Концентраційна здатність нирок зменшується, що позначається на щільності сечі, і проявляється поліурією. Якщо провести аналіз сечі, то в ньому можна виявити наявність бактерій, лейкоцитів.
Анемічна
У клінічній картині переважають анемічні симптоми:
- слабкість;
- задишка;
- блідість шкірного покриву;
- можлива поява болю в серці.
Зміни в сечі досить мізерні і не завжди їх вдається виявити.
Гіпертонічна
Симптоми патології виражені досить яскраво:
- запаморочення;
- задишка;
- стрімке підвищення АТ;
- безсоння;
- в проекції серця відчуваються болі колючого характеру.
Азотемическая
Ця форма патології прогресує тільки на стадії хронічної ниркової недостатності. Симптоми такі:
- анемія;
- підвищення артеріального тиску;
- порушення стільця;
- зниження апетиту;
- нудота і блювотні позиви;
- концентрація кальцію в крові знижується;
- м’язова слабкість;
- оніміння стоп і кистей рук.
Якщо спостерігається тяжкий ступінь ниркової недостатності, клінічна картина доповнюється такими симптомами:
- порушення ліпідного обміну;
- больовий синдром у суглобах і кістках;
- вторинна подагра;
- порушення серцевого ритму;
- миготлива аритмія;
- неприємний смак в ротовій порожнині;
- збільшення слинних залоз;
- одутлість особи.
Рецидивуюча форма
Для цієї форми патології характерно перемежування періодів ремісії і загострення. Пацієнта періодично турбують дискомфортні відчуття в місці проекції нирок, озноб і гіпертермія. Пізніше приєднуються дизуричні прояви.
Загострення хронічного пієлонефриту по симптоматиці нагадує клініку гострого запалення. На цій стадії спостерігається поява таких симптомів:
- головний біль;
- болі в області серця;
- підвищення артеріального тиску;
- анемічний синдром;
- зниження зорової функції.
Якщо у людини часто спостерігаються періоди загострення недуги, то це може завершитися виникненням ниркової недостатності.
При загостренні в ОАМ спостерігаються такі зміни:
- циліндрурія;
- протеїнурія;
- бактеріурія;
- мікрогематурія;
- лейкоцитурія.
В аналізі крові під час загострення виявляють прискорення ШОЕ, збільшення кількості лейкоцитів, а також анемію.
Діагностика
Радіоізотопна ренографія нирок
Діагностика хвороби в стадії загострення доставляє деякі труднощі, так як виявляється клінічна картина нагадує й інші патології сечовидільної системи. Щоб точно поставити діагноз, лікарі застосовують такі діагностичні методики:
- аналіз сечі (найбільш інформативний);
- загальний аналіз крові;
- рентген нирок;
- бакпосів сечі;
- біохімія крові;
- радіоізотопна ренографія;
- біопсія нирок.
Лікування
Лікування хронічного пієлонефриту повинно бути тільки комплексним. Використовують консервативні методики:
- дієтотерапія. Дієта при хронічному пієлонефриті розробляється індивідуально для кожного пацієнта. Дотримуватися її необхідно не тільки під час лікування, але і після нього;
- знеболюючі препарати;
- антибіотики;
- жарознижуючі засоби;
- антизапальні лікарські засоби;
- антиагреганти. Дані препарати прописуються з метою нормалізувати мікроциркуляцію.
Лікування хронічного пієлонефриту проводиться в стаціонарних умовах, щоб лікарі могли контролювати стан хворого і при необхідності вносити корективи в план лікування.
Дієта
Правильне харчування допоможе швидше позбутися від патології. Дієта при хронічному пієлонефриті у період загострення виключає вживання:
- гострого;
- жирного;
- пряних продуктів;
- солі.
Режим харчування в період загострення пієлонефриту
Необхідно включити в свій раціон харчування:
- молочні продукти;
- фрукти;
- ягоди.
Також показано споживати не менше 2 літрів рідини в день. Це допоможе швидше усунути з нирок інфекційних агентів.
Профілактика
Щоб не допустити прогресування хронічного пієлонефриту, необхідно дотримуватися наступних рекомендацій:
- зміцнити імунну систему, щоб організм міг самостійно боротися з різними інфекційними агентами;
- своєчасно проводити діагностику та повноцінне лікування гострих хвороб сечовидільної системи;
- усунути місцеві фактори, які порушують уродинаміку (вилікувати сечокам’яну хворобу, інше).
