Хвороба Аддісона, чи бронзова хвороба – це патологічний ураження кори надниркових залоз. Як наслідок цього зменшується секреція гормонів надниркових залоз. Хворобою Аддісона можуть хворіти як чоловіки, так і жінки. В основній групі ризику люди вікової групи 20-40 років. Аддісонова хвороба характеризується як прогресивне захворювання з важкою клінічною картиною.
Етіологія
При хворобі Аддісона порушується робота кори надниркових залоз. На цей момент в медицині не існує точної етіології недуги. Але, як показує медична практика, провокуючими факторами можуть виступати наступне:
- аутоімунне ураження кори надниркових залоз;
- важкі інфекційні та вірусні захворювання (найчастіше туберкульоз);
- онкологічні захворювання (ракові пухлини);
- недостатність кори надниркових залоз;
- неправильне лікування.
Що стосується пухлин і недостатності, то такі фактори зустрічаються в медичній практиці досить рідко. За статистикою, на загальну кількість хворих, що це не більше 3%.
У 70% випадків провокуючим фактором для розвитку хвороби Аддісона є важке інфекційне або вірусне захворювання. Найчастіше це сифіліс або туберкульоз.
Аддісонова хвороба (бронзова хвороба) відрізняється досить швидким розвитком. Початкова стадія швидко переходить в хронічну і не виключається рецидив. Залежно від ступеня ураження і особливостей розвитку розрізняють первинну і вторинну форму.
Патогенез
Зазначені етіологічні фактори призводять до повної або часткової атрофії кори надниркових залоз. В результаті цього різко зменшується вироблення необхідних гормонів кортикостероїдів і альдостерону. Як наслідок цього можуть утворитися недуги ШЛУНКОВО-кишкового тракту, серцево-судинної системи та загальні збої в роботі організму.
Загальна симптоматика
Так як гормони, які виробляє кора наднирників, впливає на обмін речовин в організмі, симптоми недуги досить різноманітні. Саме це дещо ускладнює діагностику. З одних лише симптомів досить складно поставити діагноз навіть заздалегідь.
На перших стадіях розвитку аддісоновой хвороби спостерігаються такі симптоми:
- шкірні покриви бліді, сухі;
- шкіра на руках втрачає еластичність;
- знижений артеріальний тиск;
- порушення в роботі серця;
- утворюються захворювання ШКТ;
- неврологічні порушення.
Також присутні більш специфічні симптоми у жінок і у чоловіків.
У чоловіків недостатня кількість вироблення тестостерону позначається на інтимному житті. Статевий потяг значно знижується. У деяких випадках можлива імпотенція.
У жінок симптоми більш яскраво виражені:
- припиняється менструація;
- в області лобка і пахвових западин припиняється ріст волосся.
Варто зазначити, що такі симптоми у жінок (особливо, що стосується менструального циклу) можуть вказувати і на інші розлади сечостатевої системи. Тому потрібно звертатися за точною постановкою діагнозу до компетентного фахівця.
З боку ШЛУНКОВО-кишкового тракту можуть спостерігатися не тільки симптоми у вигляді діареї та нудоти, але і виникнення фонових захворювань. Найчастіше це такі недуги:
- виразка шлунка;
- гастрит.
Крім перерахованих вище симптомів, у хворого можуть бути зміни в роботі центральної нервової системи. Обумовлено це тим, що при хворобі Аддісона порушується водно-сольовий баланс і настає зневоднення. У результаті цього спостерігається така клінічна картина:
- оніміння кінчиків пальців, погіршується чутливість;
- оніміння ніг і рук;
- слабкість у м’язах;
- погіршуються рефлекси.
Разом з цим змінюється і зовнішній вигляд хворого людини – він виглядає дуже втомленим.
Прояв такої клінічної картини залежить від загального стану хворого та ступеня розвитку хвороби Аддісона.
Діагностика
Діагностика при підозрі на аддисонову хвороба проводиться за допомогою лабораторних, інструментальних аналізів. Також до уваги приймається анамнез і загальний стан хворого, його спосіб життя.
Діагностика за допомогою лабораторних аналізів включає в себе наступне:
- загальний аналіз сечі і крові;
- біохімічний аналіз крові;
- тестові проби на вироблення гормонів.
Інструментальні методи діагностики в цьому випадку, такі:
- ЕКГ;
- КТ;
- МРТ.
Тільки на підставі результатів комплексної діагностики лікар може підтвердити або спростувати діагноз.
Пігментація шкіри при аддісоновой хвороби
Лікування
Якщо аддісонова хвороба діагностована на ранній стадії, лікування дозволить не тільки значно поліпшити стан хворого, але і уникнути важких ускладнень.
Крім медикаментозного лікування, хворому слід дотримуватися спеціальної дієти. Основний курс лікування замісною терапією. Зважаючи на це, призначаються препарати такого спектру дії:
- глюкокортикостероїди;
- минералокортикостероиды.
Також програма лікування передбачає відновлення водно-сольового балансу. Для цього хворому внутрішньовенно вводять фізіологічний розчин хлориду натрію. Якщо спостерігається знижений вміст у крові глюкози, то прописується внутрішньовенно 5% розчин глюкози.
Дозування і порядок прийому препаратів призначає тільки лікар. Самолікування неприпустимо.
Якщо недуга викликаний фоновим інфекційним захворюванням, то курс лікування включає в себе препарати для його усунення. У такому випадку лікування ендокринолог проводить разом із фтизіатром або інфекціоністом.
Дієта
Крім медикаментозного лікування, потрібно дотримуватися спеціальної дієти. Слід виключити або звести до мінімуму продукти, багаті на калій.
Продукти, що містять вітаміни групи B
У щоденному раціоні хворого повинні бути такі продукти:
- яблука, цитрусові;
- їжа з вітамінами групи В (печінку, моркву, яєчний жовток);
- продукти, які багаті на мінерали, жири, вуглеводи.
Алкоголь повністю виключається. В організмі хворого дуже важливо підтримувати оптимальний обмін речовин і не допускати втрату ваги (якщо немає зайвої маси).
Таке комплексне лікування дозволить значно поліпшити стан хворого, зняти симптоматику і не допустити розвитку ускладнень.
Можливі ускладнення
Найбільш часто у хворих може розвинутися інше фонове захворювання. Найчастіше це хронічна недостатність кори надниркових залоз. Варто відзначити, що вторинна форма цієї недуги може виникнути і поза хвороби Аддісона.
Хронічна недостатність кори надниркових залоз за симптоматикою дуже схожа з бронзовою хворобою:
- тяга до солоної їжі (обумовлено порушенням водно-сольового балансу);
- порушення в роботі ШЛУНКОВО-кишкового тракту;
- апатія, дратівливість;
- порушення пам’яті, концентрації;
- різка втрата ваги.
Діагностика проводиться за допомогою лабораторних та інструментальних аналізів:
- загальний аналіз крові та сечі;
- біохімічний аналіз крові;
- гормональні аналізи;
- КТ;
- УЗД нирок.
На підставі отриманих результатів лікар-ендокринолог призначає лікування.
Прогноз
При своєчасно розпочатому лікуванні хвороба протікає без істотних ускладнень і на тривалість життя не впливає. Хворим такою недугою суворо заборонені фізичні та емоційні навантаження.
Профілактика
Профілактичні заходи спрямовані на загальне зміцнення імунної системи, запобігання інфекційних та вірусних захворювань.
