Хламідійний артрит – патологічний стан аутоімунного типу, яке прогресує внаслідок проникнення в організм людини хламідій. Основний шлях передачі збудника – статевий (від зараженого партнера до здорового). Хвороба діагностується переважно у представників обох статей, які знаходяться в сексуально-активному віці – від 20 до 45 років.
Симптоми хламидийного артриту проявляються більш яскраво у представників сильної статі. У жінок же клінічна картина проявляється рідко. Найчастіше вони виступають у ролі безсимптомного носія. Діагностика патології проводиться за допомогою лабораторних та інструментальних методик. Лікування призначається з урахуванням багатьох показників – стадії патологічного процесу, інтенсивності прояву симптомів, області поразки, загального стану пацієнта та інше. Лікар розписує план терапії для кожного пацієнта суворо індивідуально.
Лікувати захворювання за допомогою народних методів терапії не рекомендується, так як це може тільки погіршити клінічну картину і спровокувати прогресування реактивного артриту. В деяких випадках засоби народної медицини можуть бути призначені в якості допоміжної терапії, але тільки одномоментно з методами традиційної медицини.
Причини
Основна причина прояви у людини симптомів хламидийного артриту – проникнення в тіло хворого інфекційних агентів – хламідій. Відбувається це при статевому контакті здорової людини із зараженим. Також варто відзначити, що спровокувати розвиток патології можуть не тільки дані мікроорганізми. В якості збудника хламидийного артриту виступають:
- боррелії;
- мікоплазми;
- кишкова паличка;
- ієрсинії;
- шигели;
- стрептококи;
- уреаплазма та інше.
Даний недуга нерідко називають «стерильним» ураженням суглобового зчленування. Запальний процес не проникає в порожнину суглоба, але при цьому він вражає хрящові структури, синовіальну оболонку, суглобову капсулу, а також м’які тканини, які біля нього локалізуються. Збудник патології провокує аутоімунне ураження анатомічних структур суглобового зчленування.
Хламідії під мікроскопом
Симптомокомплекс
Артрит даного типу прогресує через 30-45 днів після того, як хламідії проникли в тіло людини. Варто відзначити, що хламідії в першу чергу вражають зоровий апарат і систему сечовиділення, і тільки потім викликають запалення в опорно-руховому апараті (якщо не було проведено повноцінне лікування недуги на перших двох стадіях). Найчастіше хвороба вражає голеностоп, колінні суглобові зчленування, а також дрібні суглоби стопи. Якщо не лікувати патологію, то незабаром у процес приєднаються й інші анатомічні структури – хребетний стовп, кисті, скронево-щелепових суглоб та інше.
Характерні симптоми ураження опорно-рухового апарату при хламидийном артриті:
- запалення в області поразки. Тканини над суглобовим зчленуванням набрякають, стають гиперемованими, і відмічається локальне підвищення температури;
- суглоби уражаються асиметрично;
- хворобливі відчуття в області запального процесу. При цьому вони з’являються навіть у стані повного спокою і під час вчинення активних рухів тільки посилюються;
- в суглобовій порожнині з’являється ексудат (випіт);
- головний біль різного ступеня інтенсивності;
- гіпертермія;
- слабкість;
- підвищена стомлюваність.
Запальний процес частіше зачіпає один або два суглоби, але не виключено ураження трьох і більше суглобових зчленувань (у медичній практиці зустрічається рідше).
Діагностика
Як тільки з’явилися перші симптоми зараження хламідіями, потрібно невідкладно звернутися до кваліфікованого лікаря для проведення діагностики і точної постановки діагнозу. Чим раніше буде проведено лікування, тим воно ефективніше і прогноз недуги сприятливіші. На першому прийомі лікар збирає анамнез хвороби, уточнює час прояву перших симптомів, були незахищені статеві контакти та інші важливі моменти. Діагноз підтверджується на основі даних, отриманих при інструментальної та лабораторної діагностики.
Методи лабораторної діагностики:
- аналіз крові клінічний;
- аналіз урини клінічний;
- біохімія крові;
- взяття для дослідження синовіальної рідини з запаленого суглоба;
- взяття зі слизової піхви і уретри мазка, щоб підтвердити або спростувати наявність хламідій;
- ПЛР-метод.
Інструментальна діагностика включає в себе проведення рентгенографії, комп’ютерної томографії, а також артроскопії. Артроскопія є однією з найбільш інформативних методик, так як за допомогою спеціального ендоскопічного обладнання вдається розглянути порожнину суглоба і виявити будь-які зміни в ній. Крім цього, під час маніпуляції лікар зможе взяти тканини для подальшого їх лабораторного вивчення.
Лікування
Лікування хвороби лікар може проводити як в стаціонарних, так і в амбулаторних умовах. Як правило, якщо є симптоми хламидийного артриту, то пацієнтом займаються відразу кілька докторів – ревматолог, гінеколог, офтальмолог, уролог. Крім цього, дуже важливо, щоб лікування від хламідіозу проводилося і другого статевого партнера, навіть якщо у нього симптоми хвороби не виражаються.
При прогресуванні артриту хламідійної природи лікарі вдаються до методик консервативної терапії. Зокрема, призначається медикаментозне та фізіотерапевтичне лікування. Стандартний курс складається з:
- антибактеріальних препаратів. У лікуванні хламидийного артриту їм відводиться особливе місце, так як за допомогою даних лікарських засобів збудник знищується;
- стероїдних гормонів. Їх призначають, якщо симптоми хвороби дуже яскраво виражені, особливо больовий синдром;
- нестероїдних антивоспалительных коштів. Курс лікування доповнюють ними, щоб усунути запальний процес;
- препаратів, що призначаються при аутоімунному ураженні – Плаквеніл, Метотрексат, Сульфасалазин та інші;
- лікувальної гімнастики і фізіотерапевтичного лікування.
При своєчасно проведеному лікуванні прогноз захворювання сприятливий. Якщо ж терапія не буде проведена, то хвороба хронизируется, і буде проявлятися періодами загострення і ремісії.
