Дисбактеріоз кишечника – патологічний стан, прогресуюче внаслідок порушення співвідношення нормальної мікрофлори кишечника і патогенної. В результаті цього значною мірою порушується функціонування всього шлунково-кишкового тракту. Найчастіше прогресує дисбактеріоз у немовлят, так як саме вони є більш уразливими до різного роду недуг.
В здоровому кишечнику корисні бактерії значно переважають над патогенними. Дисбактеріоз починає прогресувати, якщо під впливом різних несприятливих екзогенних і ендогенних факторів дане співвідношення було порушено, і в кишечнику стали переважати за чисельністю хвороботворні мікроорганізми (синьогнійна паличка, стрептококи, грибки, стафілококи). Важливо вчасно почати лікувати патологію, так як на її тлі можуть розвинутися небезпечні ускладнення.
Етіологія
Дисбактеріоз у немовляти проявляється після несприятливого впливу різних етіологічних факторів. Спровокувати прогресування первинної форми патології можуть такі причини:
- відмова від вигодовування новонародженої дитини грудним молоком;
- споживання матір’ю під час періоду лактації гормональних засобів, а також антибіотиків. Варто відзначити, що саме прийом антибіотиків у більшості клінічних ситуацій стає причиною дисбактеріозу;
- несвоєчасне перехід на штучні суміші.
Вторинний дисбактеріоз у немовлят прогресує внаслідок таких причин:
- травми, отримані малюком під час проходження його по родових шляхах матері;
- наявність патологій ШЛУНКОВО-кишкового тракту (шлунка, кишечника та інших органів);
- зниження секреції травних ферментів;
- фізіологічна незрілість кишечника;
- лікування дитини за допомогою антибіотиків (лікувати малюка такими препаратами допустимо тільки в самих критичних ситуаціях);
- нераціональний режим харчування;
- раннє введення прикорму;
- зараження дитини глистами, які знищують нормальну мікрофлору в кишечнику;
- інфекційні недуги, якими більше мати дитини, в тому числі і мастит.
Часто причиною прояви дисбактеріозу у немовлят є зараження золотистим стафілококом. Даний мікроорганізм останнім часом стали називати лікарняною інфекцією, так як він дуже поширений в лікувальних установах, зокрема, в пологових будинках. Даний інфекційний агент негативно впливає на мікрофлору кишечника і дуже швидко руйнує її.
Дисбактеріоз кишечника у немовлят найчастіше діагностується після прийому антибіотиків. Навіть для дорослих пацієнтів лікування антибіотиками часто не проходить без сліду, а для маленьких діток прийом таких препаратів дуже небезпечний. Після прийому антибіотиків мікрофлора кишечнику немовляти може бути не порушена, а повністю знищена.
Нормальні показники аналізу на дисбактеріоз
Ступеня
Всього клініцисти виділяють 3 ступені розвитку недуги у грудних дітей:
- дисбактеріоз 1 ступеня або компенсований. Ознаки цієї стадії проявляються в результаті неправильного харчування або через реакції організму малюка на харчові алергени. На даній стадії самопочуття дитини практично не страждає. У нього відзначаються такі симптоми: метеоризм, зниження апетиту, знебарвлення калу, набір ваги не у відповідності з віковими нормами. Дану форму недуги лікувати простіше всього. Іноді досить прийому пробіотиків і пребіотиків, а також складання дієти;
- дисбактеріоз 2 ступеня у немовляти також іменують субкомпенсована. На цій стадії симптоми хвороби проявляються набагато яскравіше. У малюка повністю відсутній апетит, виникає діарея або запор. Також відзначається больовий синдром в області живота і метеоризм. Кал має неприємний запах і зелений відтінок. В ньому можна побачити грудочки їжі, яка не була переварена з-за того, що робота всього ШЛУНКОВО-кишкового тракту, зокрема кишечника, була сильно порушена. Аналіз калу, проведений при цій стадії недуги, дає можливість визначити наявність патогенних мікроорганізмів – дріжджоподібних грибків, стафілокока та інше;
- дисбактеріоз 3-го ступеня або декомпенсований. Дана стадія розвивається внаслідок патогенної активності інфекційних агентів в кишечнику. Всі симптоми, зазначені вище, значно посилюються. У дитини може виникати хронічний пронос. Кал має зелений колір і запах тухлих яєць. У ньому дуже багато шматочків неперетравленої їжі. На тлі даного патологічного стану у малюка спостерігається зниження реактивності організму та ознаки рахіту. Основна клінічна картина доповнюється наступними симптомами: нудота і блювотні позиви, слабкість, хворобливі коліки. У більш важких випадках виявляються ознаки анемії;
- дисбактеріоз 4 ступеня. Активність патогенної мікрофлори зростає, що загрожує прогресуванням гострого запального процесу. Мікроорганізми, які раніше локалізувалися виключно в кишечнику, на даній стадії починають поступово поширюватися по всьому тілу малюка, провокуючи запалення в інших життєво важливих органах. В процесі їх життєдіяльності виділяються токсичні речовини, що отруюють організм, тому у дитини виникає інтоксикаційний синдром. При акті дефекації виділяється рідкий кал, має гнильний запах. На тлі всіх цих симптомів хворий починає втрачати у вазі, у нього виявляються ознаки авітамінозу, недокрів’я, розлади роботи ЦНС. Лікувати дану форму недуги слід якомога швидше і тільки в стаціонарі під наглядом лікарів.
Симптоматика
Перший симптом прогресування недуги у дитини грудного віку – порушення стільця. Під час спорожнення кишечника у малюка виділяється рідкий і рясний кал. Але не виключено, що іноді випорожнення може бути болючим для дитини і навіть скрутним. Зовнішній вигляд калу, після початку прогресування недуги, також змінюється. Він стає рідкої консистенції, містить у собі грудки їжі, яка не переварилася при проходженні по ШКТ. Іноді він може бути пінистий.
По мірі прогресування хвороби калові маси також продовжують змінюватися. Їх відтінок стає зеленим, у запах – гнильним кислим. Після цього клінічна картина доповнюється такими симптомами:
- бурчання в животі після годування малюка груддю;
- здуття живота;
- кольки (іноді дуже болючі);
- занепокоєння;
- порушення сну;
- малюк часто плаче;
- часте зригування після годування;
- неприємний запах з ротової порожнини;
- поява елементів алергічної висипки на шкірному покриві;
- у важких випадках відзначається поява ознак анемії, авітамінозу;
- молочниця.
При виникненні зазначених симптомів, батькам слід невідкладно звернутися до кваліфікованого фахівця для проведення ретельної діагностики, виявлення причини недуги. Вилікувати дисбактеріоз набагато простіше на ранніх стадіях його прогресування. Це говорить про те, що чим раніше батьки звернуться до лікаря, тим більше шансів на швидке одужання малюка.
Діагностика
Стандартний план діагностики недуги включає в себе:
- огляд хворого та опитування батьків;
- бактеріологічне дослідження екскрементів;
- посів калу на дисбактеріоз;
- копрограму;
- дихальний экскреторный тест;
- аналіз крові і сечі.
Лікувальні заходи
Лікування дисбактеріозу потрібно починати відразу ж після того, як був підтверджений діагноз. Лікувати недугу в домашніх умовах неприпустимо, оскільки це може лише погіршити стан хворого. Дитина повинна постійно перебувати під лікарським наглядом, щоб фахівці могли контролювати його стан та оцінити ефективність проведеного лікування.
Перший етап лікування – призначення бактеріофагів. Основне завдання даних лікарських засобів – знищити патогенні мікроорганізми. Варто зазначити, що при лікуванні бактеріофагами ніякої шкоди корисної мікрофлори не наноситься. Одночасно з цими речовинами дитині призначають сорбенти, щоб вивести накопичені в його тілі токсини.
Другий етап лікування – «підселення» в кишечник немовляти корисних мікроорганізмів. З цією метою прописують споживати різні препарати та суміші, у складі яких присутні лактобактерії та біфідобактерії. Лікарські засоби з таким складом називають пробіотиками.
Також для лікування патології активно застосовують пребіотики:
- фруктосахариды;
- лактозу;
- лактулозу;
- харчові волокна;
- інсулін.
Медикаментозне лікування недуги буде проходити набагато ефективніше, якщо дотримуватися ще й кількох корисних рекомендацій:
- нормалізувати раціон харчування;
- дотримуватися нормальний режим дня;
- гуляти довше з малюком на свіжому повітрі;
- проводити лікувальний масаж;
- відвідувати барокамеру.
Важливо пам’ятати, що лікувати самостійно недуга неприпустимо, оскільки можна тільки погіршити стан дитини. Якщо рідкий стілець буде виділятися постійно і до нього приєднається ще і блювання, то це загрожує зневодненням організму. Лікувати такий стан потрібно тільки в стаціонарі, і навіть іноді в реанімаційному відділенні.
