Акромегалія – патологічний синдром, який прогресує з-за гіперпродукції гіпофізом соматотропіну після окостеніння епіфізарних хрящів. Для недуги характерний патологічний ріст кісток, органів і тканин. Часто при даної хвороби збільшуються кінцівки, вуха, ніс тощо. З-за стрімкого зростання таких елементів, порушується метаболізм і зростає ризик розвитку цукрового діабету.
Акромегалія частіше діагностується у людей у віці від 30 до 50 років. Більше їй схильні представниці прекрасної статі. У рідкісних випадках акромегалію діагностують у дітей. Патологія протікає у них більш важко, так як процес формування кісткових структур ще повністю не завершився, і з-за цього може прогресувати гігантизм. У хворого відзначається стрімке зростання, пізніше збільшуються кінцівки, ростуть м’які тканини і життєво важливі органи.
Етіологія
Поширені причини акромегалії:
- микроаденома гіпофіза;
- гіперплазія ацидофільних клітин, які продукують соматотропін;
- ектопія гіпофіза.
Гіперсекреція гормону може бути спровокована:
- гіпоталамічної або ектопірованной продукцією соматолиберина;
- ектопірованной продукцією соматотропіну (часто спостерігається при наявності в легенях пухлини злоякісного характеру).
Акромегалію також можуть спровокувати такі причини:
- травми черепа;
- пухлини злоякісного та доброякісного характеру, що локалізуються в ЦНС;
- епідемічний енцефаліт;
- різні інфекційні недуги з гострим або хронічним перебігом. У цю групу відносять кір, грип, краснуху та інше;
- пухлини злоякісного характеру, розташовані в лівій лобовій частці;
- сифіліс (вроджений, набутий);
- сформовані кісти в головному мозку.
Симптоматика
Акромегалія розвивається досить повільно, тому і перші симптоми її часто залишаються непоміченими. Також ця особливість дуже ускладнює ранню діагностику патології. Перші ознаки, які вказують на прогресування недуги, починають проявлятися через кілька років після того, як внаслідок різних несприятливих причин, порушився гормональний фон. Найчастіше від моменту прояву перших симптомів до підтвердження діагнозу може пройти від 5 до 10 років.
Симптоми акромегалії
Клініка акромегалії досить різноманітна, але часто єдиною пропонованої скаргою хворих є спотворення зовнішнього вигляду. У хворого збільшуються вуха, ніс, стопи і кисті. По мірі прогресування патології спостерігається потовщення кісток черепної коробки – виступають надбрівні дуги, збільшується щелепу, потиличний горб. Внаслідок цього порушується правильний прикус, збільшується мову. Також змінюється голос. Це обумовлено потовщенням зв’язок і огрубінням голосової щілини.
Крім цього, клінічна картина доповнюється наступними симптомами:
- гіпертрофованість м’язів спостерігається лише на ранніх стадіях прогресування акромегалії. М’язові структури атрофуються по мірі прогресування патології;
- підвищення артеріального тиску;
- збільшення маси тіла. Варто відзначити, що маса збільшується помірно;
- головний біль;
- сонливість;
- порушення нормального функціонування серцево-судинної системи. Це може призвести до розвитку небезпечних патологій — аритмія, тромбози та інше;
- у розмірах збільшується шлунок, печінку, а також довжина кишечника;
- гіпертрофія статевих залоз спостерігається переважно у представниць прекрасної статі;
- остеопороз;
- радикуліт;
- неврит;
- характерний симптом патології – втрата здатності сприймати якийсь певний колір;
- периферичний зір випадає;
- цукровий діабет.
У важких випадках виникає світлобоязнь, зниження зорової функції. Якщо пухлина дуже розростається і чинить тиск на тканини мозку, підвищується внутрішньочерепний тиск.
Діагностика
При прояві перших симптомів, які вказують на акромегалію, слід відразу ж звернутися до кваліфікованого лікаря для проведення діагностики і точної постановки діагнозу.
Діагностику акромегалії проводить лікар-ендокринолог. Пацієнту призначають інструментальні та лабораторні методи обстеження.
Лабораторна діагностика:
- аналіз крові на цукор;
- аналіз крові на визначення концентрації фосфатів;
- сироватка крові для визначення концентрації косатинфосфокиназы;
- пункція суглоба для взяття суглобової рідини (дозволяє визначити ознаки запалення);
- аналіз сечі.
Інструментальна діагностика:
- електроміографія;
- рентген. Для точної діагностики недуги даним методом обстежується череп, суглоби, хребет. На отриманих знімках чітко видно зміни в кісткових структурах;
- КТ;
- МРТ.
Лікування
Тільки після проведення діагностики та підтвердження діагнозу лікар зможе призначити план лікування акромегалії. Основні цілі терапії – усунути причину прогресування патології, а також знизити концентрацію соматотропіну в кров’яному руслі.
Лікування акромегалії проводять за допомогою лікарських засобів, а також променевої терапії. Синтетичні медичні препарати призначають для зменшення вироблення гіпофізом гормону росту. Найбільш ефективними є наступні:
- соматостатин;
- бромокриптин.
Іноді лікарі змушені вдаватися до хірургічних методик лікування акромегалії. Зазвичай це відбувається в тому випадку, якщо сформована пухлина досягає дуже великих розмірів і здавлює навколишні її тканини мозку. Також ці методики використовують, якщо не вдалося досягти позитивної динаміки від застосування консервативних методів.
