Аднексит являє собою одностороннє або двостороннє запалення придатків, в тому числі маткових труб і яєчників. Запалення даного типу формується за рахунок впливу різних мікроорганізмів, що може переноситися в гострій або хронічній формі. Слід зауважити, що аднексит, симптоми якого зустрічаються досить часто серед жінок, визначаючи саму хворобу як одну з найбільш поширених в області гінекологічних захворювань, характеризується також виникненням частих рецидивів. Більш того, запалення це, як правило, захоплює відразу обидва органу, і його небезпека полягає у формуванні подальшого безпліддя для кожної п’ятої хворої жінки.
Етіологія аднекситу
Зупиняючись на даної хвороби більш детально, відзначимо, що вираженість проявів, характерних для аднекситу, ґрунтується на конкретній ступеня поширеності запалення. Не останню роль у цьому відіграє безпосередньо збудник і загальний стан організму на тлі його імунітету. Збудниками зокрема виступають різні види мікробів і бактерій, до яких відносяться хламідії, кишкові палички, гонококи, мікробактерії туберкульозу та інші.
При захворюванні відбувається руйнування епітелію маткових труб, в результаті якого відбувається просочування стінок продуктами життєдіяльності інфекційних мікроорганізмів, що, в результаті, призводить до запалення.
Форми і симптоми захворювання
Як уже зазначено, аднексит характеризується симптомами на основі конкретного збудника, що впливає на область. При цьому симптоми, якими володіє гострий аднексит, характеризуються загальним нездужанням, що надає йому подібність із застудою. Зокрема серед таких спостерігається висока температура і головний біль, озноб і ломота в тілі, нудота і навіть блювота.
Поряд з цим є і специфічного типу симптоми, які виступають в якості ниючих і періодичних (нерідко і постійних) болів нижніх відділів живота, причому віддавати ці болі можуть в стегно або поперек, а також в пряму кишку. Додатково відзначимо і такі характерні для аднекситу симптоми, як дратівливість і нервозність, безсоння і депресія. Що стосується такої форми, як підгострий аднексит, то його симптоми випливають з форми попередньої, однак у цьому випадку спостерігається зменшення болю і температури, в цілому для нього характерні.
Інша форма хвороби – хронічний аднексит. Розвивається він переважно з гострої форми в недолікованої її стадії. Періоди загострення, якими характеризується хронічний аднексит, має наступні симптоми: погіршення самопочуття в цілому, слабкість, підвищення температури (до 38°C). Примітно, що близько 40% загального числа жінок, які мають діагноз хронічний аднексит, стикається з розладом статевої функції, також у них спостерігається відсутність статевого потягу. Часто виникають порушення функції органів травної системи (наприклад, коліт), системи сечовиділення (цистит, пієлонефрит тощо).
В хронічній формі аднексит викликає занепокоєння у вигляді «тупого болю», яка носить постійний характер. При цьому такий біль може посилюватися у разі фізичних навантажень, при статевому акті або при менструаціях, під впливом стресів і при переохолодженні. Знову ж, якщо мова йде про хронічній формі, аднексит провокує в даному випадку симптоми у вигляді розладів менструального циклу. Їх вираженість полягає в бідності виділень або ж в їх рясності, при цьому в обох випадках менструації, як правило, носять вкрай вимотуючих характер.
Слід зауважити, що при тривалому аднекситі виникає ризик безпліддя, який формується за рахунок зварювання труб при їх тривалому запаленні, що в підсумку призводить до їх непрохідності. До речі, буває і так, що безпліддя є єдиним з ознак, що свідчать про наявність аднекситу.
Як ми вже відзначили, часто зустрічається двосторонній аднексит, однак не рідкість і протягом хвороби в односторонньому варіанті. У випадку з одностороннім аднекситом, симптоми больового характеру локалізуються в больових відчуттях з конкретної сторони, однак при тягнуть сильних больових відчуттях визначити це не завжди представляється можливим.
Діагностування аднекситу
Діагностувати аднексит, симптоми якого відчуває пацієнтка, можна не тільки грунтуючись безпосередньо на них, але і на результатах спеціальних діагностичних досліджень. До таких відноситься дворучне гінекологічне дослідження, а також дослідження на основі мазків, взятих з області сечівника, шийки матки і піхви. Виявити аднексит можна також при призначенні мікробіологічного дослідження, спрямованого на вивчення вмісту маткових труб, і, нарешті, при використанні для цієї мети УЗД.
Щоб визначити наявність гнійних утворень, а також провести детальний огляд маткових труб, поряд з внутриполостным лікуванням у випадку з запаленням придатків застосовується лапароскопія, яка виступає як найбільш дієвого методу для діагностування гострого аднекситу. А от визначити загальну прохідність поряд зі ступенем патології маткових труб дозволяє маточне рентгенологічне дослідження, для чого вводиться контрастна речовина, сам процес дослідження має назву гістеросальпінгографія.
У разі підозри на аднексит, проводяться спеціальні функціональні тести, при яких вимірюється ректальна температура, визначається симптом зіниці, а також натяг цервікального слизу. Визначити аднексит можна і при дослідженні крові, при якому розглядається лейкоцитоз, показники підвищення загальної кількості білка, бактеріурії та лейкоцитурії, пов’язані з процесами ураження сечового міхура і уретри.
Лікування аднекситу
Підгостра стадія захворювання вимагає поступового переходу до процедур фізіотерапевтичного характеру, призначаються також і у випадку з хронічним аднекситом. Сюди зокрема відноситься ультразвук і грязелікування, а також ряд інших методів. Відзначимо, що чим раніше аднексит, симптоми якого будуть враховані лікарем, буде виявлений, і чим раніше, відповідно, почнеться його лікування, тим менше буде шансів на те, що придатки матки зазнають поразки у вигляді рубцевих змін, які, в свою чергу, визначать безпліддя як більш стійкий діагноз.
Найчастіше лікування ґрунтується на проведенні антибактеріальної терапії, при якій призначаються антибіотики, відповідні цефалоспориновой або пеніцилінової групи. Тривалість курсу при цьому становить близько 14 днів, після чого аднексит і його симптоми зникають.
Також обов’язковими до призначення виступають препарати, що сприяють пригнічення росту анаеробних бактерій. Для усунення симптомів, характерних для загальної інтоксикації використовують внутрішньовенні вітаміни і розчини. При розвитку перитоніту, а також при утворенні гнійних мішечків лікування проводиться оперативним шляхом.
Особливості ремісії
Що стосується часу ремісії, то тут актуальною є рассасывающая терапія, для якої використовується магнітотерапія і грязьові тампони, свічки та ультразвук, фізіотерапія і електрофорез. Сприятливий вплив робить також санаторно-курортне лікування. Розглядаючи хронічну форму аднекситу, його симптоми і лікування визначають, відповідно, необхідність збільшення періоду ремісії, для чого застосовуються гормональні контрацептиви. Тривалість їх прийому може становити близько 6-8 місяців, буває і так що даний період і носить більш тривалий характер.
Якщо у вас виникають підозри на аднексит, або симптоми, перераховані нами вище, тим чи іншим чином вказують на наявність проблем, слід звернутися до гінеколога. Тільки він може поставити остаточний діагноз аднексит, враховуючи симптоми, а також ті дані, які отримані на основі ряду аналізів і досліджень, спрямованих на визначення проблеми.
