Аденома простати (аденома передміхурової залози) по своєї суті термін дещо застарілий, а тому, що сьогодні використовується в дещо іншому вигляді – у вигляді доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Аденома простати, симптоми якої ми розглянемо нижче, більше саме звична в такому її визначенні. Захворювання характеризується появою невеликого вузлика (можливо, що і декількох вузликів), який з плином часу поступово піддається збільшенню. Особливість даного захворювання полягає в тому, що на відміну від раку цієї області, аденома простати являє собою доброякісне утворення.
Загальний опис
Аденома простати – одне з найбільш поширених «чоловічих» захворювань, для тих чоловіків, чий вік перевищив позначку 50 років. Саме визначення цього захворювання може звучати як умовність, тому як розростання схильна не безпосередньо передміхурова залоза, як можна припустити, а лише дрібні залози, належать подслизистому шару шийки в сечовому міхурі, за рахунок яких утворюються три своєрідних острівця – парауретральная група з двох бічних і при-цервікальна група з одного заднього. На підставі цього правильніше було б визначити дане захворювання як аденоми парауретральних залоз.
Спроби визначення функцій, які виконують парауретральних залози, чіткого результату не дають. Є припущення щодо того факту, що ці залози відповідають за внутрішню секрецію, будучи антагоническими щодо чоловічих статевих залоз. Розростання відбувається до моменту виникнення атрофічних процесів, зосереджуваних в передміхуровій залозі, що відбувається до періоду згасання чоловічої статевої активності. При цьому відбувається не тільки залучення в процес формування залозистої тканини пухлини, але і м’язової та сполучної тканин.
Таким чином, пухлина може цього бути не тільки аденоматозної, але і фіброзною або миоматозной. Аденоми також розрізняються в залежності від їх форм, будучи кулястими, циліндричними, або грушоподібними. Можуть вони бути, як нами вже було зазначено, з одного вузла, так і з декількох. Різниться і їх вага, який може становити близько до 10 грам, досягаючи 200 і більше.
Залежно від будови і розташування, аденома може бути представлена в трьох різновидах:
- Пухлина, яка проникає в сечовий міхур за допомогою проходження через сечовипускальний канал, деформуюча внутрішній сфінктер з подальшим порушенням його функції.
- Збільшується до області прямої кишки пухлина, незначним чином порушує сечовипускання, однак провокує втрату скорочувальних здібностей, властивих простатичної частини уретри, в результаті чого не відбувається повне звільнення сечового міхура.
- Пухлина, при якій ущільнення простати відбувається рівномірно в результаті тиску, що чиниться нею. Збільшення пухлини не відбувається, а це, відповідно, виключає такі негативні прояви, як затримка в сечовому міхурі сечі та порушення функції сечовипускання. Даний варіант пухлини є найбільш сприятливим.
Основні стадії захворювання
Величина пухлинного освіти далеко не завжди визначає собою ступінь порушення функції сечовипускання. Ці порушення в більшому обсязі визначаються виходячи з напрямку, в якому відбувається розростання аденоми. Так, розростання від задньої групи залоз аденоми маленьких розмірів при її нависання, аналогічному з клапаном над уретрою, може спровокувати затримку в сечовипусканні. Одночасно з цим велика аденома, що виростає з боку бічних залоз до задньої боці, прямій кишці, може характеризуватись відсутністю будь-яких клінічних проявів захворювання.
У відповідності з особливостями клінічного перебігу захворювання визначають такі його стадії.
I стадія
Визначається також як «стадія провісників». Для неї характерно почастішання сечовипускання, що особливо виразно проявляється в нічний час, досягаючи в деяких випадках 8 разів. Відзначається млявість струменя сечі. З плином часу відбуваються труднощі в сечовипусканні. Для спорожнення сечового міхура хворому необхідно тужитися.
При розвитку аденоми, що відповідає першому її виду, може бути актуальним такий симптом, як нетримання сечі, що відбувається уві сні у результаті довільного розслаблення, що досягається сфінктером. Це пояснюється, в свою чергу, відсутністю перешкоди у вигляді внутрішнього сфінктера для витікання сечі із сечового міхура. Поступово захворювання переходить до другої стадії.
Що стосується тривалості розглянутої стадії, то вона визначається індивідуально, в деяких випадках продовжуючись до 12 років. За найгіршого перебігу захворювання обидві стадії захворювання, і перша, і друга, що проходять у період до двох років.
II стадія
Характеризується більшою вираженістю симптоматики. Струмінь сечі набуває прямовисній характер, з перериваннями краплями. Тут також хворому необхідно тужитися, в результаті чого стає можливим освіта у нього грижі або випадання прямої кишки. Якщо перша стадія характеризувалася гіпертрофією м’язових волокон в області детрузора, то в цій стадії відбувається вже їх витончення.
Ділянка стінки сечового міхура, вільний від м’язових волокон, починає між ними витягуватися, що призводить до утворення мішків (дивертикулів) – саме в них відбувається згодом скупчення залишкової сечі. Спочатку її кількість складає близько до 200мл, однак пізніше воно може досягати і 500мл, 1л і більше. У разі гіпертрофії, що відбувається в стінці міхура, формується груба складчастість, яка виступає у вигляді перешкоди для активного надходження в міхур сечі через верхні сечовивідні шляхи. Це призводить до подальшого її застою в сечоводах і, як можна здогадатися, в нирках. У свою чергу, це вже призводить до симптоматиці ускладненого перебігу захворювання у вигляді запалення слизової міхура і хворобливості сечовипускання.
Дана стадія, під впливом ряду факторів (стреси, спиртне, передержаніе сечі, переохолодження, порушення дієти тощо) може призвести до цілковитої затримки сечі. В даному варіанті відбувається перехід болісних позивів до болів, сосредотачиваемым в області промежини, а після – до надлобковій області і до попереку. Все це є передумовами для надходження в стаціонар, виведення сечі відбувається тут з використанням катетера. Вже після цього деякі хворі досягають відновлення сечовипускання, в той час як іншим потрібне вже постійне звернення за наданням медичної допомоги. Відбувається падіння скорочувальної здатності м’язів, притаманною сечового міхура, причому триває це до абсолютної втрати тонусу.
Згодом відзначається посилення ускладнень, пов’язаних з процесом інфікування сечових шляхів. Слід зауважити, що якщо можливість переходу від першої стадії до другої може бути поставлена під сумнів, то перехід з другої до третьої стадії є неминучим.
ІІІ стадія
Тут вже відзначається падіння скоротливої здатності сечового міхура до мінімальних меж, збільшення залишкової сечі може складати близько двох літрів. Також актуально різке розтягування сечового міхура, при якому його контури проглядаються у формі овальної або кулястої форми, що досягає пупка, а в деяких випадках і піднімається значно вище. Чутливість його погіршується, при цьому хворі меншою мірою відчувають симптоматику, пов’язану із затримкою сечі, помилково вирішуючи, що захворювання досягло певних поліпшень.
Між тим, у нічний час, а після і в денний, сеча систематично або постійно виділяється, відбувається це мимовільним чином, за рахунок крапель переповненого сечового міхура. З-за цього хворі вимушені постійно використовувати сечоприймач. Також ця стадія характеризується комплексом ускладнень, спровокованих порушеннями в роботі нирок.
Аденома простати, симптоми якої виявляються в слабкості і повної втрати апетиту, сухість у роті і постійній жадобі, запорах і частій нудоті, протікає з симптоматикою самоотруєння, що відбувається за рахунок азотистих шлаків. Зокрема до цієї симптоматиці відноситься пригніченість і виснаження, з рота з’являється запах сечі. При підвищенні температури в цьому випадку можна говорити про загострення, спровокований інфекцією, яка є постійним супутником при застої сечі. Це вимагає невідкладної медичної допомоги.
Простата в нормальному стані і при ураженні аденомою
Симптоми аденоми простати
Перераховані раніше особливості захворювання, як правило, змінюють один одного досить повільно, що пояснюється повільним, в більшості випадків, розвитком аденоми. Нерідко симптоми взагалі відсутні, і єдиним проявом захворювання стає збільшення простати. Прояву симптоматики захворювання можуть мати непостійний характер, при якому можуть зазначатися то періодичні поліпшення, то, відповідно, погіршення.
Не всі чоловіки, у яких відзначається збільшення простати, відчувають симптоми захворювання, тому як розміри простати не завжди визначають тяжкість його симптоматики. Враховуючи це, пацієнт при відносно великих розмірах простати, може не відчувати жодних симптомів, в той час як пацієнт при відносно невеликих розмірах простати може стикатися з досить вираженою симптоматикою захворювання.
Перші симптоми аденоми простати з’являються до того моменту, коли збільшена в розмірах простата починає значним чином ускладнювати процес відтоку сечі, із-за чого вона втрачає можливість вільного відтоку із сечового міхура. За рахунок цього з’являється ряд симптомів, типових для захворювання:
- часте сечовипускання вночі;
- виникнення невідкладних позивів до сечовипускання вдень;
- ослаблення струменя при сечовипусканні;
- після завершення сечовипускання відбувається крапання сечі.
Причини захворювання
Що стосується причин цього захворювання, то до кінця їх природа не з’ясована. Головним фактором ризику для захворювання виступає вік, тобто, чим старше чоловік, тим більшим для нього стає ризик розвитку пухлини. Молоді чоловіки вкрай рідко стикаються з аденомою, що пояснюється особливостями вікових змін ендокринного врегулювання статевої системи за рахунок гіперплазії парауретральних залоз.
Лікування
В якості основного методу лікування розглянутого нами захворювання застосовується хірургічний метод, про актуальність якого можна говорити навіть при початковій стадії захворювання. Хірургічне втручання у цій ситуації має на увазі під собою видалення аденоми (не самої передміхурової залози, як багато хто помилково припускають).
Після проведення операції відзначається поступове відновлення ниркових функцій і функцій сечового міхура, в деяких випадках можливим є відновлення також і статевої функції, яка під впливом цього захворювання піддається порушень. Виходячи з особливостей аденоми, її стадії та типу, визначають один з трьох варіантів видалення:
- Одномоментне видалення аденоми. Проводиться у разі відсутності факторів, перерахованих вище, а також при неактуальном для хворого діагноз серцевої недостатності.
- Для першої стадії захворювання єдиний радикальний метод – двухмоментное оперування, при якому подовжується проміжок між моментами, він може становити близько декількох місяців. Якщо мова йде про більш тяжкій формі перебігу захворювання, тоді накладається постійний надлобковий свищ.
- Трансуретральна електрорезекція. Даний варіант має на увазі під собою неповне видалення аденоми, вироблене за допомогою цистоскопа. Радикальним методом ця операція не є, часто після неї відзначаються ускладнення.
Виділяють і такі форми аденоми, при яких хірургічне втручання взагалі не потрібно. Так, перша стадія нерідко може обійтися консервативним лікуванням, що, однак, не виключає проявів у вигляді гострої і частою затримки сечі, почастішання сечовипускання (до 10 разів), освіти кровотеч в застійних венах сечового міхура або появи великих каменів в ньому. Все це, в свою чергу, призводить до вимушеною мірою у вигляді оперативного втручання, причому навіть за умови відсутності залишкової сечі.
На другій стадії захворювання операція є необхідною мірою, тому як застосування лише консервативного лікування є запорукою хіба що тимчасового поліпшення стану. Крім того, при систематичному використанні у цьому випадку катетера виникає ризик внесення в сечовий міхур інфекції, яка також торкнеться і сечові шляхи (верхні).
У разі появи актуальною для розглянутого симптоматики захворювання, необхідно відвідати уролога.
