Синдром Меллорі-Вейсса: симптоми і лікування

230

Синдром Меллорі-Вейсса – гастроентерологічне захворювання, яке обумовлено поздовжніми розривами слизової абдомінального відділу стравоходу, що призводить до шлунково-кишковому кровотечі. Зважаючи на те, що клінічна картина, в цьому випадку, яскраво виражена, діагностування здійснюється своєчасно і можливо лікування шляхом консервативних методів терапії і дієти. Якщо спостерігається сильна кровотеча або консервативна терапія недоцільна, використовується хірургічне втручання.

Діагностика захворювання включає в себе первинний огляд, лабораторні та інструментальні методи дослідження. Первинні клінічні заходи здійснює гастроентеролог.

По міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду, синдром Меллорі-Вейсса відноситься до розділу «Інші уточнені хвороби стравоходу» і має окреме позначення. Код за МКХ-10 К22.6.

Чітких обмежень щодо віку і статі немає, однак найчастіше діагностується у чоловіків після 40 років.

Етіологія

Синдром Меллорі-Вейсса виникає в тому випадку, якщо на шлунково-кишковий тракт виявляється підвищений тиск, внаслідок чого і відбувається розрив слизової. Сприятливими факторами для цього може бути наступне:

  • механічне пошкодження живота;
  • пошкодження стравоходу під час проведення деяких діагностичних заходів;
  • сильний кашель, постійна гикавка;
  • багаторазова блювота;
  • грижа діафрагмального отвору стравоходу;
  • проведення серцево-легеневої реанімації.

Окремо слід виділити етіологічні фактори, які можуть спровокувати синдром у дітей:

  • часте переїдання;
  • езофагіт та інші гастроентерологічні захворювання ШКТ у хронічній формі;
  • патології з боку серцево-судинної системи.

Однак слід зазначити, що синдром Меллорі-Вейсса у дітей діагностується досить рідко.

Класифікація

Виходячи з глибини розривів, виділяють кілька стадій розвитку цього патологічного процесу:

  • початкова – діагностується розрив тільки поверхневого шару слизової;
  • середня – розриву слизового і підслизового шару;
  • важка – розрив всіх шарів шлунка або стравоходу.

Виходячи з локалізації – патологія може бути в області шлунка або стравоходу. Самі розриви можуть бути одиничними або множинними.

Остання стадія синдрому Меллорі-Вейсса може провокувати сильна кровотеча, що вкрай небезпечно для життя.

Симптоматика

Синдром Меллорі-Вейсса: симптоми і лікування
Синдром Меллорі-Вейсса

Інтенсивність клінічної картини буде залежати від ступеня тяжкості патологічного процесу. В цілому синдром Меллорі-Вейсса характеризується наступним чином:

  • багаторазова блювота, яка не завжди приносить полегшення. У блювотних масах при цьому спостерігаються домішки крові у вигляді згустків або ниток. Найчастіше такі напади з’являються через переїдання або вживання спиртних напоїв;
  • біль в області шлунка. У деяких випадках біль може поширюватися на весь живіт;
  • прискорений серцевий ритм;
  • блідість шкірних покривів, підвищена холодне потовиділення;
  • калові маси чорного кольору, так як в них присутня кров;
  • слабкість і апатичний стан;
  • нестабільний артеріальний тиск.

Лікувати таке захворювання самостійно не можна, так як шлунково-кишкова кровотеча може підсилитися, що вкрай небезпечно для життя. Не виключається і летальний результат.

Діагностика

Діагностика цієї недуги ґрунтується на первинному фізикальному огляді пацієнта та проведенні лабораторно-інструментальних методів діагностики.

Під час первинного огляду гастроентеролог повинен встановити наступне:

  • як давно почали проявлятися симптоми, і за яких обставин;
  • анамнез життя хворого – є хронічні захворювання, травми, операції на ШКТ;
  • харчування, наявність шкідливих звичок, а саме надмірне вживання алкоголю;
  • приймає в даний момент хворий які-небудь препарати.

Крім цього, проводять такі лабораторно-інструментальні діагностичні процедури:

  • ОАК і БАК;
  • аналіз калу на приховану кров;
  • рентгенологічне дослідження органів черевної порожнини з контрастним речовиною;
  • ендоскопічне обстеження шлунково-кишкового тракту.

Слід зазначити, що програма діагностичних заходів може коригуватися залежно від даних, які були зібрані під час первинного огляду.

Лікування

У більшості випадку лікування носить консервативний характер і полягає в прийомі медикаментів та дотримання дієти.

Медикаментозне лікування може включати в себе:

  • препарати для згортання крові;
  • антациди;
  • амінокапронова кислота;
  • знеболювальне.

Також лікування обов’язково включає в себе дотримання дієти:

  • повне виключення жирної, гострої і грубої їжі;
  • кисле, маринади і гостре також виключається;
  • під забороною солодкі і кислі газовані напої, алкоголь;
  • харчування хворого повинно ґрунтуватися на легкій їжі, рідкої або пюреподібної консистенції;
  • вживання їжі повинно бути частим, але невеликими порціями і з тимчасовим інтервалом у 2,5–3 години.

Дотримання таких приписів лікаря, як правило, достатньо для того, щоб стабілізувати стан і усунути патологічний процес.

У тому випадку, якщо консервативні методи лікування не ефективні або зовсім не доцільні, використовується кліпування або лігування судин.

За умови вчасно розпочатого лікування прогноз сприятливий, рецидив патологічного процесу спостерігається в крайніх випадках.

Профілактика

Попередження цього захворювання полягає в найпростіших профілактичних заходах:

  • виключення надмірних фізичних навантажень або використання спеціального бандажа в крайньому випадку;
  • збалансоване харчування і виключення надмірного вживання спиртних напоїв;
  • попередження травм черевної порожнини.

При підозрі на внутрішню кровотечу слід терміново звертатися за медичною допомогою.