Синдром Меллорі-Вейсса – гастроентерологічне захворювання, яке обумовлено поздовжніми розривами слизової абдомінального відділу стравоходу, що призводить до шлунково-кишковому кровотечі. Зважаючи на те, що клінічна картина, в цьому випадку, яскраво виражена, діагностування здійснюється своєчасно і можливо лікування шляхом консервативних методів терапії і дієти. Якщо спостерігається сильна кровотеча або консервативна терапія недоцільна, використовується хірургічне втручання.
Діагностика захворювання включає в себе первинний огляд, лабораторні та інструментальні методи дослідження. Первинні клінічні заходи здійснює гастроентеролог.
По міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду, синдром Меллорі-Вейсса відноситься до розділу «Інші уточнені хвороби стравоходу» і має окреме позначення. Код за МКХ-10 К22.6.
Чітких обмежень щодо віку і статі немає, однак найчастіше діагностується у чоловіків після 40 років.
Етіологія
Синдром Меллорі-Вейсса виникає в тому випадку, якщо на шлунково-кишковий тракт виявляється підвищений тиск, внаслідок чого і відбувається розрив слизової. Сприятливими факторами для цього може бути наступне:
- механічне пошкодження живота;
- пошкодження стравоходу під час проведення деяких діагностичних заходів;
- сильний кашель, постійна гикавка;
- багаторазова блювота;
- грижа діафрагмального отвору стравоходу;
- проведення серцево-легеневої реанімації.
Окремо слід виділити етіологічні фактори, які можуть спровокувати синдром у дітей:
- часте переїдання;
- езофагіт та інші гастроентерологічні захворювання ШКТ у хронічній формі;
- патології з боку серцево-судинної системи.
Однак слід зазначити, що синдром Меллорі-Вейсса у дітей діагностується досить рідко.
Класифікація
Виходячи з глибини розривів, виділяють кілька стадій розвитку цього патологічного процесу:
- початкова – діагностується розрив тільки поверхневого шару слизової;
- середня – розриву слизового і підслизового шару;
- важка – розрив всіх шарів шлунка або стравоходу.
Виходячи з локалізації – патологія може бути в області шлунка або стравоходу. Самі розриви можуть бути одиничними або множинними.
Остання стадія синдрому Меллорі-Вейсса може провокувати сильна кровотеча, що вкрай небезпечно для життя.
Симптоматика
Синдром Меллорі-Вейсса
Інтенсивність клінічної картини буде залежати від ступеня тяжкості патологічного процесу. В цілому синдром Меллорі-Вейсса характеризується наступним чином:
- багаторазова блювота, яка не завжди приносить полегшення. У блювотних масах при цьому спостерігаються домішки крові у вигляді згустків або ниток. Найчастіше такі напади з’являються через переїдання або вживання спиртних напоїв;
- біль в області шлунка. У деяких випадках біль може поширюватися на весь живіт;
- прискорений серцевий ритм;
- блідість шкірних покривів, підвищена холодне потовиділення;
- калові маси чорного кольору, так як в них присутня кров;
- слабкість і апатичний стан;
- нестабільний артеріальний тиск.
Лікувати таке захворювання самостійно не можна, так як шлунково-кишкова кровотеча може підсилитися, що вкрай небезпечно для життя. Не виключається і летальний результат.
Діагностика
Діагностика цієї недуги ґрунтується на первинному фізикальному огляді пацієнта та проведенні лабораторно-інструментальних методів діагностики.
Під час первинного огляду гастроентеролог повинен встановити наступне:
- як давно почали проявлятися симптоми, і за яких обставин;
- анамнез життя хворого – є хронічні захворювання, травми, операції на ШКТ;
- харчування, наявність шкідливих звичок, а саме надмірне вживання алкоголю;
- приймає в даний момент хворий які-небудь препарати.
Крім цього, проводять такі лабораторно-інструментальні діагностичні процедури:
- ОАК і БАК;
- аналіз калу на приховану кров;
- рентгенологічне дослідження органів черевної порожнини з контрастним речовиною;
- ендоскопічне обстеження шлунково-кишкового тракту.
Слід зазначити, що програма діагностичних заходів може коригуватися залежно від даних, які були зібрані під час первинного огляду.
Лікування
У більшості випадку лікування носить консервативний характер і полягає в прийомі медикаментів та дотримання дієти.
Медикаментозне лікування може включати в себе:
- препарати для згортання крові;
- антациди;
- амінокапронова кислота;
- знеболювальне.
Також лікування обов’язково включає в себе дотримання дієти:
- повне виключення жирної, гострої і грубої їжі;
- кисле, маринади і гостре також виключається;
- під забороною солодкі і кислі газовані напої, алкоголь;
- харчування хворого повинно ґрунтуватися на легкій їжі, рідкої або пюреподібної консистенції;
- вживання їжі повинно бути частим, але невеликими порціями і з тимчасовим інтервалом у 2,5–3 години.
Дотримання таких приписів лікаря, як правило, достатньо для того, щоб стабілізувати стан і усунути патологічний процес.
У тому випадку, якщо консервативні методи лікування не ефективні або зовсім не доцільні, використовується кліпування або лігування судин.
За умови вчасно розпочатого лікування прогноз сприятливий, рецидив патологічного процесу спостерігається в крайніх випадках.
Профілактика
Попередження цього захворювання полягає в найпростіших профілактичних заходах:
- виключення надмірних фізичних навантажень або використання спеціального бандажа в крайньому випадку;
- збалансоване харчування і виключення надмірного вживання спиртних напоїв;
- попередження травм черевної порожнини.
При підозрі на внутрішню кровотечу слід терміново звертатися за медичною допомогою.
