Цервіцит – це запальний процес, локалізація якого зосереджена в області піхвового сегмента шийки матки. Цервіцит, симптоми перебігу якого характеризуються каламутного типу виділеннями, болем внизу живота (тягнучої або тупий), хворобливістю статевого акту і сечовипускання, затяжний хронічної своїй формі може призвести до ерозії. Крім цього, подібне його перебіг може спровокувати потовщення (тобто гіпертрофію) або витончення шийки матки, а також викликати поширення інфекції верхніх відділів статевих органів.
Загальний опис
Шийка матки сама по собі виступає в якості бар’єру, який є перешкодою до проникнення в матку, а також у верхні відділи статевих шляхів (у вигляді захисного секрету, слизової пробки і цервікального каналу) інфекції. Вплив певних факторів провокує порушення в її захисні функції, що призводить до потрапляння в цю область чужорідної мікрофлори, сприяючи, тим самим, розвитку запального процесу. Саме таким процесом і є цервіцит, який також включає в себе экзоцервицит (запалення экзоцервикса, або ж піхвового сегмента в матці) і ендоцервіцит (запалення ендоцервікса, або ж запалення в області внутрішньої оболонки, що належить цервикальному каналі шийки матки).
Піхвова частина шийки матки: як її бачить при огляді лікар
Цервіцит може з’явитися в результаті впливу неспецифічної інфекції, яка виникає за рахунок умовно-патогенної мікрофлори. Зокрема до таких відноситься стафілокок і стрептокок, кишкова паличка і грибки. Крім цього захворювання також виникає і внаслідок впливу специфічних вірусів: хламідій, гонококів, трихомонади і т. д. Не виключається і вплив протозойних інфекцій і паразитарних інфекцій.
Зазначена умовно-патогенна мікрофлора, провокуюча цервіцит, в матці виявляється за допомогою контактного попадання через лімфу та кров, а також через пряму кишку. Що стосується специфічних вірусів, то в матку вони потрапляють статевим шляхом.
Слід зауважити, що цервіцит може розвинутися під впливом певних чинників, до яких належать родові травми, що стосуються шийки матки, діагностичні вискоблювання і переривання вагітності, а також використання контрацептивів (зокрема йдеться про встановлення та видалення внутрішньоматкової спіралі). В якості провокуючих цервіцит факторів виділяють різного типу рубцеві деформації, а також освіти в шийці матки доброякісного типу. Не виключається також і зниження імунітету при розгляді актуальних чинників, що ведуть до розвитку цервіціта.
Особливості розвитку цервіціта вказують на те, що захворювання це вкрай рідко виникає ізольовано – в основному «супутниками» є ті чи інші захворювання, що стосуються статевої системи: вагініт, вульвіт, псевдоерозії або виворіт шийки матки, бартолініт.
Що стосується вікової категорії, то найчастіше розглянуте нами захворювання зустрічається серед жінок репродуктивного віку (близько 70% випадків захворюваності), рідше цервіцит виникає при менопаузі. Примітно, що цервіцит є однією з найбільш частих причин, при яких виношування вагітності стає неможливим, крім того, саме цервіцит в більшості випадків провокує передчасні пологи. В якості слідства даного захворювання утворюються поліпи, а також ерозії в області шийки матки і запалення в області верхніх відділів статевих шляхів. Протікає цервіцит в гострій або хронічній формі, крім інших його різновидів, які ми також розглянемо нижче.
Гострий цервіцит
Гострий цервіцит являє собою, відповідно, гостре запалення, що виникає в шийці матки. Переважно запалення стосується в цьому випадку лише эндоцервикальных залоз, при цьому в окремих випадках може відмічатися також і поразка плоского епітелію. Деякі з дослідників дотримуються думки про те, що характер запалення (тобто, його сталість, область локалізації, шляхи розповсюдження) безпосередньо визначається виходячи з конкретного виду збудника. Гонококи, приміром, вражають виключно епітеліальні клітини, які належать эндоцервикальным залоз, поширення ж їх відбувається уздовж поверхні слизової. Якщо мова йде про запалення, спровокований стафілококами або стрептококами, то їх локалізація зосереджується безпосередньо в эндоцервикальных залозах з затрагиванием при цьому строми шийки матки. Струм лімфи забезпечує попадання збудників до інших органів у малому тазі, що, відповідно, призводить до їх інфікування.
Зупиняючись конкретно на симптомах, слід зазначити, що перший з них на початковій стадії захворювання проявляється у вигляді виділень, причому характер цих виділень може бути різним. Між тим, найчастіше відзначається вміст домішки в них гною при одночасно профузному їх характер, що особливо актуально в разі актуальності такого захворювання, як гонорея.
Порівняння нормальної ураженої шийки матки
Крім цього, гострий перебіг захворювання часто супроводжується невеликим підвищенням температури, виникненням тупий біль в області нижнього відділу живота. Часто виникають відчуття припливів, зосереджених в області органів малого тазу. Крім того, пацієнтки нерідко відчувають біль в попереку, порушення, пов’язані з сечовипусканням (поліурія або дизурія, збільшення об’єму сечі, що виділяється або зменшення об’єму сечі, що виділяється відповідно) і біль, що виникає в області зовнішніх статевих органів і органів малого тазу при статевих зносинах.
При встановленні діагнозу гострого цервіціта крім гінекологічного огляду використовують мікроскопічне дослідження мазків, а також посів виділень цервікального каналу безпосередньо на живильне середовище.
Якщо мова йде про діагностуванні гонорейного цервіціта в гострій формі, то тут, як правило, воно проводиться вкрай рідко через звернення пацієнтів до лікаря лише у тих випадках, при яких запальний процес переходить вже до придатків матки. Враховуючи це, при наявності болю в додатковій області при гострій формі перебігу гонорейного цервіціта необхідно застосовувати дещо інше лікування, ніж при звичайному гострому цервіциті, тому що в цьому випадку запальний процес має досить специфічний характер.
Хронічний цервіцит
Хронічний цервіцит утворюється при ураженні різними бактеріями статевих органів, а також при їх ураженні грибами і вірусами. Початок інфекційного процесу в цьому випадку може відбутися при опущенні шийки матки або піхви, а також при неправильному використанні гормональних і протизаплідних препаратів. Крім цього, супутніми факторами розвитку хронічного цервіціта виступають безладне статеве життя, порушення гігієни та запальні захворювання в області органів малого тазу.
Клінічні прояви даної форми цервіціта обумовлюються конкретним типом збудника, а також загальною реактивністю в кожному конкретному випадку організму пацієнтки. У числі основних симптомів відзначаються мізерні слизові виділення мутної консистенції, в деяких випадках можлива домішка гною. Також відзначається почервоніння слизової матки, її набряк. Гостра форма прояву хронічної форми патології виявляється, відповідно, в більшій вираженості симптоматики. Знову ж таки, відмічаються тупі болі, що виникають внизу живота, свербіж, біль і печіння при сечовипусканні, кровотечі, які виникають після статевого акту.
Захворювання більш ніж серйозно для жінки, тому що несвоєчасність лікування, призводить до потовщення стінок шийки матки з наступною гіпертрофією, що сприяє формуванню іншого типу патологій. За рахунок цього також зростає ризик можливих онкозахворювань, безпліддя та дисплазії в розглянутій області статевих органів.
Для постановки діагнозу проводять огляд матки за допомогою кольпоскопа і дзеркала. Кров і сечу досліджують на предмет наявності передаються статевим шляхом інфекцій. Також проводиться УЗД з наступним вивченням стану органів малого тазу.
Гнійний цервіцит
Гнійний слизовий цервіцит передбачає наявність в області циліндричного шару епітеліальних клітин запального процесу, а також актуальність субэпителиальных пошкодженнях області шийки матки. Крім цього, також можуть виникнути пошкодження в усіх ділянках одночасно циліндричного епітелію, який эктопически зосереджений з зовнішньої сторони шийки матки (тобто, зазначається неприродність зміщення епітелію).
Що примітно, при наявності у жінки гнійного цервіціта практично напевно можна стверджувати про наявність уретриту у її партнера, що викликається аналогічного типу збудниками, однак з великими труднощами піддається діагностуванню. Гнійний цервіцит є одним з найпоширеніших захворювань, що передаються статевим шляхом, а також службовців найбільш частою причиною виникнення запальних процесів, що локалізуються в області органів малого тазу. За наявності симптомів гнійного цервіціта серед майбутніх мам в значній мірі зростає ризик порушення нормального перебігу всієї вагітності, а також наступних пологів.
Як правило, причина формування патології полягає в гонококках або в паличці трахоми. Неофіційна статистика вказує на те, що один з трьох випадків відзначається виникненням захворювання внаслідок впливу уреаплазм. Симптоматика в цьому випадку подібна з захворюваннями, що викликаються вірусом герпесу і трихомонадами. В цілому ж гнійний цервіцит утворюється на тлі перебігу гонореї.
Вірусний цервіцит
Вірусний цервіцит з характерним для нього запальним процесом виникає при передачі інфекції статевим шляхом. Локалізація запального інфекційного процесу визначає такі форми захворювання як экзоцервицит і ендоцервіцит, при ураженні зовнішніх тканин шийки матки і ураженні внутрішньої її частини відповідно.
Загальноприйнята класифікація визначає поділ запального процесу на специфічну форму його течії і неспецифічну. Специфічна форма є супутнім проявом вірусного цервіціта, відповідно, мова йде про вірусної етіології з актуальною передачею вірусу при статевому контакті (генітальний герпес, ВПЛ).
Як правило, ураженню піддаються жінки віку дітородної групи. До основних симптомів відносяться виникають внизу живота хворобливі відчуття, загальний дискомфорт і сильний свербіж, що виникає із зовнішнього боку статевих органів. Крім цього, відзначаються виділення з домішками у вигляді гною або слизу. У гострій стадії вірусного цервіціта виділення характеризуються багатством, в хронічній – мізерністю.
Бактеріальний цервіцит
Бактеріальний цервіцит також досить поширений у випадках звернення пацієнток до гінеколога. Захворювання є інфекційним, при цьому його локалізація зосереджується в каналі шийки матки або піхви в області ділянки, що межує з шийкою. Супроводжує його течією порушення піхвової мікрофлори, сильна запальна реакція відсутня.
Протікає цервіцит екзогенно, при цьому його розвиток відбувається на тлі уражених слизових вірусами герпесу типу, папіломавірусу, трихомоніазу або сифілісу, однак зв’язку з самими статевими інфекціями в цьому випадку немає. Крім перерахованих причин, що викликають бактеріальний цервіцит, виділяють також сечостатевий туберкульоз. Бактеріальний вагіноз – найбільш поширена причина для формування хронічного неспецифічного цервіціта.
Найпоширенішими симптомами цієї форми захворювання є дизурія (тобто розлади сечовипускання), тупі болі, що тягнуть, що виникають внизу живота, а також болючі відчуття супроводжують статевий акт. Крім цього у пацієнток з’являються виділення з піхви різної консистенції при одночасній їх численність або, навпаки, убогість. Зазначається також наявність домішки у вигляді слизу або гною.
Атрофічний цервіцит
Атрофічний цервіцит має ряд особливостей, однак його розвиток протікає у відповідності з загальними принципами, актуальними для цервіціта. Причинами, що спричиняють виникнення цієї форми цервіціта, можуть служити різного типу захворювання, що формуються в сечостатевій системі (ерозія шийки матки, цистит, ендометрит, запалення придатків). Крім цього, розвиток атрофічної форми цервіціта можливо і при незахищеному статевому контакті, зокрема при попаданні в ньому в організм збудників того чи іншого типу захворювань, які передаються статевим шляхом. В якості інфекційних агентів виступають гонорея, трихомоніаз, хламідіоз, мікоплазмоз, а також вірусні захворювання. Крім цього виділяють і неспецифічні інфекції (стафілококи, стрептококи).
Розвиток атрофічного цервіціта відбувається також і в області пошкодженої ділянки. Причиною травми в цьому випадку може послужити вишкрібання, аборт, розрив матки в процесі родової діяльності. Атрофічний цервіцит супроводжується характерним витонченням, що виникають у тканинах шийки матки. При важких формах атрофії виникають порушення в сечовипусканні. Як правило, ця форма захворювання стає результатом хронічного перебігу цервіціта.
Кістозний цервіцит
В цьому випадку в якості причини захворювання виділяють поєднання інфекцій (хламідії, гонококи, стрептококи, грибки, стафілококи, гарднерели, трихомонади тощо), що призводить до розростання циліндричного епітелію уздовж поверхні матки. Це, в свою чергу, призводить до поступового і суцільного заростання кістами. Нерідко кісти поєднуються з проявами у вигляді ерозій.
Діагностування цервіціта
Досить часто, як нами вже було зазначено, цервіцит протікає без яких-небудь симптомів, що, відповідно, призводить до несвоєчасного звернення до фахівця. Як правило, виявлення захворювання відбувається випадковим чином при плановому медогляді або при зверненні до лікаря з підозрою на інше захворювання.
Діагностування цервіціта відбувається на підставі таких даних, як:
- огляд шийки матки за допомогою використання для цього дзеркал;
- при отриманні результатів кольпоскопії, що дозволяють провести деталізацію патологічних змін в епітелії в разі актуальності цервіціта;
- на підставі результатів лабораторних досліджень (мікроскопія мазка, посів на мікрофлору, ПЛР).
Лікування цервіціта
В сучасних умовах гінекологія розташовує безліччю різних методологічних можливостей, що дозволяють провести лікування цервіціта. Між тим, перше, що в цьому лікуванні необхідно зробити – це усунути фактори, що призводять до розвитку даного захворювання.
У лікуванні цервицитов застосовуються противірусні, антибактеріальні та інші засоби, що визначається виходячи з конкретно виявленого збудника і характерною для нього чутливості відносно вибраного препарату. Враховується також і стадія, в якій перебуває запальний процес. Широко застосовуються в лікуванні цервицитов місцеві препарати комбінованого типу, а також крему і свічки.
Специфічні інфекції вимагають паралельного лікування партнера.
Хронічна стадія захворювання характеризується меншою успішністю консервативного лікування, що, відповідно, визначає необхідність застосування хірургічних методів (кріотерапії, діатермокоагуляції, лазеротерапії) при попередньому позбавленні від інфекцій.
У разі підозри на цервіцит, а також наявність відповідних симптомів даного захворювання в тій чи іншій формі їх прояву, слід звернутися до гінеколога. Додатково також може знадобитися обстеження в уролога.
