Отит являє собою загального типу визначення, що припускає вушні запальні захворювання. Отит, симптоми якого, відповідно, пов’язані з запаленням, є здебільшого захворюванням, відзначається у дітей, найчастіше він виникає на тлі впливу інфекції, що потрапила в середнє вухо, дещо рідше спровокувати отит може травма вуха або алергія.
Загальний опис
Вуха в дійсності є органами досить крихкими, їх робота безпосередньо визначається найменшими рухами кожного з елементів, їх складових. Природа надійним чином забезпечила необхідну вухам захист. Так, основна частина даних органів розташовується в скроневої кістки, повідомлення із зовнішнім світом забезпечується завдяки парі каналів у вигляді зовнішнього слухового проходу і Євстахієвої труби.
Завершується слуховий прохід (зовнішній) сліпо, барабанна перетинка виступає в якості перешкоди для нього і порожнини середнього вуха. Слухова труба виступає в якості елемента, що забезпечує сполучення носа з порожниною середнього вуха. Крім вентиляції як однієї з функцій, ця труба відповідальна за розподіл тиску таким чином, щоб воно було рівним для обох із сторін барабанних перетинок. Це вкрай важлива функція, адже саме за рахунок неї забезпечується необхідне проведення звуку.
Як ми вже відзначили, найчастіше отит відзначається у дітей, незважаючи на те, що в цілому захворювання актуально і для інших вікових груп.
Що стосується причин більшої схильності до цього захворювання дітей, то вони полягають у вікових анатомічні особливості, які полягають, зокрема в будові середнього вуха. Так, у дітей слухова труба дещо коротший, ніж у дорослих. Крім того, вона практично пряма, без вигинів, за рахунок чого значним чином полегшується шлях попадання інфекції в середнє вухо. Примітно, що протягом перших трьох років з моменту народження приблизно у 80% дітей відзначається діагноз отит, відбувається це як мінімум один раз.
Особливості будови вуха
Причини отиту
В якості основних причин, що провокують отит, можна виділити наступні:
- ГРЗ, при яких відбувається ураження слизової носа, на тлі чого відбувається закупорка області вихідного отвору в слуховий трубі. З цієї причини, в свою чергу, порушуються процеси вентиляції і очищення, необхідні для барабанної порожнини.
- Актуальність хронічних захворювань носоглоткової області (тонзиліт, риносинусит тощо), пухлини області носоглотки, аденоїдні вегетації.
- Розвиток отиту в результаті занурень і спливти, вироблених підводниками, водолазами (або мареотит).
- Розвиток отиту на тлі різких перепадів атмосферного тиску, актуальних при підйомах/спусках літаків (що визначається як аэроотит).
- Знижений імунітет як результат змін пори року, впливу стресів різного типу і масштабу.
Отит: симптоми
Виходячи з анатомічних особливостей, отит може проявлятися відповідно до класифікації його різновидів як зовнішній отит, отит середній і внутрішній отит. На підставі такої класифікації, відповідно, визначаються і порушення функцій конкретного з відділів.
Зовнішній отит. В даному виді захворювання являє собою зміни запального характеру, що зачіпають шкіру в комплексі з підшкірною клітковиною в області слухового (зовнішнього) проходу. Протягом зовнішнього отиту, в свою чергу, можливо як запалення місцевого масштабу (у вигляді фурункула), так і в якості запалення розлитого за характером поширення.
Освіта фурункула відбувається при попаданні інфекції в волосяні або сальні мішечки в слуховому проході. В якості основного прояву симптоматики в цьому випадку може бути виділена біль, сосредотачиваемая в межах області слухового проходу, причому посилюється біль у результаті рухів, вироблених нижньою щелепою (під час розмови, пережовування їжі т тощо).
Пояснюється посилення больових відчуттів тиском, що чиниться з боку суглоба нижньої щелепи. В цілому ж стан пацієнтів змінюється незначно, в деяких випадках можлива субфебрильна температура. Як правило, розтин фурункула відбувається мимовільно, після того як він дозріває остаточно. Подібний результат забезпечує поліпшення самопочуття. До речі, при такому перебігу захворювання слух хворих не піддається негативним впливам.
Читати докладніше: зовнішній отит.
Зовнішній (дифузний) отит. Переважно ця форма отиту починає розвиватися як ускладнення на фоні хронічного гнійного отиту. Їх причиною стає постійне утворення гнійних виділень в зазнала поразки барабанної перетинки, а також інфікування тканин в області слухового проходу. Прояви цієї форми отиту полягають в почервонінні слухового проходу і в появі болю в цій області. У деяких випадках дифузний отит (отит розлитої) провокується шкірних подразнень, що виникають в області слухового проходу під впливом хімічних речовин або під впливом механічного травмування, супроводжується приєднанням інфекції.
Найчастіше запалення піддається середній відділ вуха, що визначається як тубоотит (або євстахіїт). Детальніше з цим захворюванням ви можете ознайомитися в розділі «Отоларингологія» на нашому сайті в статті Тубоотит (євстахіїт), а зараз коротенько зупинимося на основних положеннях симптоматики.
Тубоотит як захворювання полягає в запаленні слухової труби, причому саме ця труба найшвидше реагує на процес проникнення інфекції, що проявляється у формі почервоніння і набряку. Як правило, це супроводжується закриттям просвіту на тлі впливу набряку, в результаті чого тиск в середньому вусі знижується. В свою чергу безпосередньо для пацієнта ряд зазначених процесів проявиться в зниженні слуху в комплексі з закладеністю. Крім цього цей стан супроводжується відчуттям в області великого вуха власного голосу.
Як правило, жування і ковтання слини трохи зменшують ці прояви, що пояснюється короткочасним відкриттям просвіту слухової труби в ці моменти.
Без надання відповідного впливу з боку імунної системи або лікаря, відбувається захоплення запалення порожнини середнього вуха в комплексі. Це, в свою чергу, призводить до появи болю у вусі, що мають стріляючий характер і віддають в область нижньої щелепи, шиї та скроні. Серйозно підвищується температура, знижується слух, що відбувається в результаті утворення ексудату в порожнині середнього вуха, згодом він стає гнійним.
До 3-4 діб перебігу захворювання починається розвиток наступної стадії в запальному процесі, при якій у результаті впливу гною в барабанної перетинки з’являється отвір (що визначається як перфорація) і вже через це отвір ексудат потрапляє до зовнішнього слухового проходу. Іншими словами, на даному етапі пацієнт помітить, що через його слуховий прохід з боку ураження виходить рідина. Як правило, перфорація супроводжується певним поліпшенням загального стану, біль поступово зменшується, температура падає.
При відсутності необхідного лікування рідина набуває певну густоту консистенції з одночасним формуванням у ній ниток фібрину, починають утворюватися спайки з рубцями. Через рубців в цьому випадку відбувається утруднення в нормальному функціонуванні, притаманному слухових кісточок, це ж, у свою чергу, може призвести до стійких порушень слуху.
Внутрішній отит (лабіринтит). Захворювання в цій формі супроводжується появою скарг на запаморочення, що супроводжується вираженим шумом у вухах і стійким порушенням слуху. Власне запаморочення може проявлятися при самих різних захворюваннях, однак при його раптовому появу слідом за перенесеної раніше пацієнтом застудою в комплексі з нудотою і блювотою, є всі підстави звернутися до фахівця для консультації щодо актуальності вушного захворювання.
Читати докладніше: лабіринтит.
Діагностування
Діагностика отиту проводиться на підставі скарг пацієнта, однак істотною перешкодою в її проведенні для маленьких дітей є обмеженість в усному контакті в силу віку дітей з лікарем. Виявлення захворювання проводиться з використанням таких методів, як:
- рентген черепа;
- аналіз крові (загальний);
- отоскопія;
- перевірка слуху (аудіометрія, камертони).
Лікування отиту
Лікування отиту може бути лікарською або хірургічним, що зокрема визначається особливостями його перебігу, форми прояву симптоматики та супутніми захворюваннями йому. У будь-якому варіанті ефективність лікування напряму залежить від того, наскільки рано почалося лікування.
Лікування отиту відповідає певним правилам, орієнтованим на наступне:
- зменшення больових відчуттів;
- зменшення набряклості;
- заходи щодо поліпшення відтоку з середнього вуха гною;
- заходи щодо зниження набряклості слизової області слухової труби;
- використання антибіотиків в якості запобіжного переважної характеру, спрямованої на боротьбу з інфекцією, локалізованої в області середнього вуха;
- місцеве лікування з використанням компресів і певних заходів гігієни;
- хірургічне втручання (метод шунтування барабанної порожнини, при відсутності ефективності – розрізається барабанна перетинка, що визначається як парацентез).
Крім перерахованих заходів використовуються процедури фізіотерапії:
- УВЧ для області носа;
- лазеротерапія для області гирла слухової труби;
- пневмомасаж, орієнтований на область барабанної перетинки.
Для діагностики отиту необхідно звернутися лікуючому педіатра (терапевта), згодом знадобиться консультація і лікування у отоларинголога (ЛОРа).
