Мікроінфаркт (різновид ішемічної хвороби серця) – вид ураження міокарда, розвивається на фоні недостатнього кровообігу і характеризується омертвлением невеликих ділянок серцевого м’яза. Це одне з найбільш поширених захворювань серцево-судинної системи, яке служить провісником розвитку більш серйозної серцевої патології – інфаркту.
Довгий час вчені вважали, що мікроінфаркт зустрічається тільки у чоловіків, пояснюючи це тим, що до настання менопаузи в організмі жінок виробляється естроген, який запобігає розвиток будь-яких порушень роботи серця, і це не виняток. Однак сучасні статистичні дані свідчать про те, що у світі щодня реєструється 200-300 жіночих смертей, що розвиваються на тлі дрібно або крупноочагового інфаркту міокарда.
Етіологія та патогенез
Причини мікроінфаркту
Причин, які можуть викликати мікроінфаркт, може бути дуже багато, причому вони можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми, але до основних факторів розвитку хвороби відносять:
- малоактивний спосіб життя (призводить до поступової атрофії серцевого м’яза, в результаті чого будь-яка надмірне навантаження може являти собою загрозу для здоров’я людини);
- неправильне харчування (вживання в їжу продуктів, багатих ліпопротеїнами низької щільності, викликає утворення атеросклеротичних бляшок, які порушують рух крові по судинах);
- куріння (найбільш часта причина ураження невеликих ділянок міокарда у жінок, навіть естроген не може впоратися з шкідливим впливом нікотину на людський організм);
- артеріальну гіпертензію;
- часті стреси і синдром хронічної втоми.
Механізм розвитку захворювання досить простий, враховуючи те, що в його основі лежить порушення кровообігу, мікроінфаркт починається з розвитку тривалої ішемії, викликаної частковим звуженням просвіту серцевої артерії. Після цього у здавленим посудині починається процес некробіозу (незворотні зміни і порушення роботи серцевих клітин, які згодом призводять до їх загибелі), потім некрозу, а завершуються ці зміни утворенням невеликого рубця.
Симптоми захворювання
Особливістю цього захворювання є те, що у більшості випадків людина дізнається про те, що трапилося микроинфаркте абсолютно випадково (на щорічні медогляди, наприклад). Основні симптоми мікроінфаркту, який, до речі, триває близько 40-60 хвилин, можна легко сплутати з розвитком застуди – слабкість у всьому тілі, короткочасне підвищення температури тіла (виникає у відповідь на некроз мікроділянки серцевого м’яза), запаморочення (зрідка втрата свідомості), задишка та біль за грудниною, так що почати лікування під час нападу буде вкрай проблематично. Крім основних симптомів існують ще й додаткові ознаки мікроінфаркту, які при першому розгляді не представляють ніякої загрози життю і здоров’ю людини, але насправді вимагають більш пильної уваги:
Симптоми мікроінфаркту
- постійно холодні пальці рук і ніг (свідчать про порушення периферичного кровообігу, які згодом можуть викликати мікроінфаркт);
- часті головні болі, що супроводжуються вираженою гіпертензією (не можна точно сказати, що головний біль сигналізує про розвиток мікроінфаркту, симптоми якого описані вище, але вона може свідчити про початок порушеннях серцево-судинної системи, зайнявшись лікуванням яких можна запобігти розвитку серйозних захворювань);
- набряклість нижніх кінцівок в ранкові години і підвищене потовиділення;
- раптовий біль з лівого боку грудини, іррадіює в плече або лопатки;
- короткочасне синюшність носогубного трикутника, що супроводжується порушенням дихання (цей симптом свідчить про те, що мікроінфаркт розвивається саме в даний момент часу).
Іноді мікроінфаркт протікає практично безсимптомно. У момент нападу людина може відчути короткочасну біль за грудиною, яка згодом змінюється відчуттям тривожності і легкого дискомфорту. З причини низького порогу больової чутливості люди похилого віку та хворі на цукровий діабет практично не відчувають симптомів мікроінфаркту, наслідки якого можуть бути самими різними (починаючи з розвитку аритмії і закінчуючи розривом серця), діагноз таким хворим ставиться ретроспективно (на підставі ускладнень).
Діагностика
Будь-які ознаки мікроінфаркту повинні навести людини на думки про звернення в лікарню, тому що самостійне лікування цього стану не тільки не дасть ніяких результатів, а й може стати причиною погіршення роботи серцевого м’яза. Лікарі ставлять діагноз на підставі даних електрокардіограми (ЕКГ), на якій не спостерігається розростання зубця Q (з цієї причини мікроінфаркт іноді називають «інфаркт без зубця Q»), аналізу крові і кольорового ультразвукового дослідження серця (допомагає визначити вогнище ураження).
Процедура ЕКГ
Основні принципи лікування мікроінфаркту
Лікування захворювання проходить в умовах лікарняного закладу, тому що незалежно від того, коли був напад, завжди є ризик розвитку більш обширного ураження серцевого м’яза. Лікарі призначають пацієнтам постільний режим, прописують препарати розширюють серцеві судини, поліпшують в’язкість і плинність крові, додатково призначається інвазійна терапія (крапельниці, які відновлюють електролітний баланс). При необхідності лікар за допомогою хірургічного втручання або медикаментозної терапії (в залежності від тяжкості наслідків) проводить лікування ускладнень.
Слід пам’ятати про те, що лікування цього захворювання продовжується і вдома, і воно буде ефективним лише в тому випадку, якщо хворий буде суворо дотримуватися рекомендацій лікаря, правильно харчуватися, багато відпочивати і менше нервувати.
