Кісткова кіста: симптоми і лікування

91

Кісткова кіста належить до групи доброякісних новоутворень. При такому недугу спостерігається формування порожнини в кістковій тканині. Основну групу ризику складають діти та особи підліткового віку. Основним фактором виступає порушення місцевого кровообігу, на тлі чого уражену ділянку кістки не отримує достатньої кількості кисню і поживних речовин. Але клініцисти виділяють кілька інших факторів.

Небезпека патології полягає в її безсимптомному перебігу, лише в деяких випадках вона супроводжується незначним больовим синдромом. Найчастіше першим клінічним проявом є перелом.

Поставити правильний діагноз лікар може на підставі даних інструментальних обстежень пацієнта. Лікування кісти кісткового походження зазвичай обмежується консервативними методиками, але іноді може знадобитися хірургічне втручання.

Залежно від різновиду недуги, буде відрізнятися значення в міжнародній класифікації хвороб. Кіста кістки МКБ 10 знаходиться під кодами М85, М85.5, М85.6.

Етіологія

Головним пусковим механізмом до утворення подібної патології є порушення кровообігу в обмеженій ділянці кістки. На тлі дефіциту кисню та поживних речовин уражена область починає руйнуватися. З-за цього спостерігається формування порожнини, наповненої рідиною всередині, що стає причиною подальшого руйнування кісткових тканин, оточуючих новоутворення.

Далі відбувається зниження тиску рідини і активності ферментних речовин. Завдяки цьому кістозне утворення активного перетворюється на пасивне і поступово зникає. Йому на заміну приходить нова кісткова тканина.

Крім цього, причини кісти кістки можуть полягати у:

  • травми, які призводять до перелому, але без зміщення;
  • хронічні дефекти кістки;
  • наявність системного дистрофічного процесу;
  • патології ембріонального і внутрішньоутробного розвитку плода. Найчастіше це пов’язано з неправильним способом життя майбутньої матері, важкими умовами праці та складними захворюваннями у жінки.

Кісткова кіста: симптоми і лікування
Кісткова кіста

Класифікація

В медичній сфері існує кілька різновидів такої патології:

  • солітарна кіста кістки – основну групу ризику становлять підлітки від десяти до п’ятнадцяти років. Примітно те, що такий різновид недуги найчастіше діагностується у хлопчиків. У дорослих осіб подібні новоутворення формуються вкрай рідко. Крім цього, зареєстрований випадок, коли хвороба сформувалася у двомісячного немовляти. Найбільш часта локалізація патології – кістки стегна і плеча;
  • аневризматична кісткова кіста – вважається досить рідкісною різновидом хвороби, яка зазвичай виникає у дівчаток починаючи з десяти і закінчуючи п’ятнадцятьма роками. У переважній більшості випадків виявляється кісткова кіста хребта або тазу. Відмінністю від попереднього типу новоутворення є те, що такий тип проявляється яскраво вираженою симптоматикою.

В залежності від стадії формування виділяють:

  • активну кісткову кісту – визначається досить вираженою клінікою і без проблем діагностується за допомогою рентгенографії. Тривалість такого етапу хвороби складає приблизно один рік;
  • пасивну кісткову кісту – характеризується тим, що освіта зменшується в розмірах, при цьому симптоматики немає. Відбувається формування кістки, яка має нормальну будову. Тривалість становить не більше восьми місяців.

У той же час існує дві форми аневризмальной кісткової кістки:

  • центральна;
  • ексцентрична.

Симптоматика

Клінічна картина буде відрізнятися в залежності від виду кісткової кісти і форми її перебігу.

Таким чином, для солитарной кісти кістки характерно:

  • безсимптомний початок;
  • поява невеликої припухлості в ураженій області, якою найчастіше є передпліччя і стегно;
  • незначний больовий синдром, який часто не доставляє дискомфорту людині;
  • формування контрактур сусіднього суглоба – дуже часто це відбувається у дітей молодше десяти років;
  • кульгавість – у випадках формування великої кісти стегнової кістки;
  • неприємні відчуття при різких рухах руки – при локалізації патологічного процесу в області плеча;
  • наявність ущільнення.

Тим не менш першою ознакою кісткової кісти прийнято вважати патологічний перелом, який найчастіше виникає із-за незначного травмування. Вкрай рідко виявити травму не представляється можливим.

Більш яскравою симптоматикою проявляється аневризматична кіста кістки. При такому новоутворенні зазначається:

  • яскраво виражений больовий синдром;
  • прогресуюча набряклість;
  • гіпертермія;
  • розширення підшкірних вен в ураженій області;
  • порушення опори – при формуванні освіти в нижніх кінцівках;
  • широкий спектр неврологічних порушень — якщо місцем утворення кісти стали хребці.

Кіста руки найчастіше локалізується в області плечового суглоба, але в кілька разів рідше спостерігається в передпліччя, кисті і пальцях. Основним симптомом виступає порушення рухових функцій.

Кіста великогомілкової кістки характеризується повільним прогресуванням, але може призвести до:

  • слабко вираженої хворобливості, яка нерідко посилюється під час ходьби, бігу та іншої рухової активності;
  • невеликий припухлості;
  • зміни ходи;
  • вираженої кульгавості.

На розвиток кісти головки стегнової кістки можуть вказувати:

  • незначний больовий синдром в області кульшового суглоба;
  • кульгавість;
  • виворіт ноги назовні під час ходьби;
  • перелом шийки стегна.

Найбільш характерними зовнішніми ознаками кісткової кісти хребта виступають:

  • сильні головні болі і запаморочення;
  • шум у вухах;
  • больові відчуття, які турбують людину навіть у стані спокою;
  • слабкість м’язів ніг;
  • порушення функціонування кишечника і сечового міхура;
  • парези рук або ніг.

Кіста п’яткової кістки найчастіше протікає абсолютно безсимптомно.

Діагностика

Поставити правильний діагноз може тільки лікар-ортопед на підставі клінічних ознак і даних інструментального обстеження.

Первинна діагностика передбачає:

  • проведення ретельного опитування хворого – для з’ясування першого часу виникнення і ступеня вираженості симптомів;
  • вивчення історії хвороби та анамнезу життя пацієнта – для виявлення тих чи інших переломів, а також вроджених патологій кісток;
  • проведення об’єктивного огляду, спрямованого на пальпацію ураженої області, оцінювання стану шкірного покриву і виявлення характерного ущільнення;

Кіста кістки ноги або будь-якої іншої локалізації не передбачає проведення лабораторного обстеження, оскільки воно не має діагностичної цінності при такому вигляді недуги.

Серед інструментальних методів обстеження варто виділити:

  • рентгенографію;
  • УЗД;
  • КТ і МРТ;
  • контрастну кистографию;
  • пункцію.

Кісткова кіста: симптоми і лікування
Аневрізмальная кісткова кіста на рентгені

Лікування

Найчастіше лікування кісти обмежується консервативними способами, які спрямовані на:

  • зняття напруги на уражену ділянку – для цього використовують милиці, косыночные пов’язки та інші пристосування;
  • накладення гіпсу, строком не менш ніж на шість тижнів – це роблять лише за наявності патологічного перелому;
  • пункції – це необхідно для прискорення процесу дозрівання пухлиноподібного новоутворення. Після цього потрібні множинні перфорації стінок ураженої кістки, щоб знизити тиск усередині кістки. Така процедура проводиться раз в три тижні, а весь курс терапії може зайняти рік;
  • ЛФК – курс гімнастичних вправ складається в індивідуальному порядку для кожного пацієнта.

Показаннями до хірургічного втручання виступають:

  • неефективність консервативних методик;
  • загроза здавлювання спинного мозку;
  • підвищена ймовірність значного руйнування кістки.

Операції по видаленню солитарной або аневризматической кісти кістки виконуються декількома способами:

  • крайовою резекцією ураженої зони;
  • аллопластикой сформувався дефекту.

Можливі ускладнення

Подібна патологія досить рідко призводить до формування ускладнень, тим не менш такими прийнято вважати:

  • руйнування кістки;
  • формування контрактур;
  • деформацію або вкорочення кінцівки.

Профілактика і прогноз

Для попередження розвитку кісткової кісти необхідно дотримуватися кілька наступних правил:

  • дотримання здорового способу життя і повноцінне харчування під час вагітності;
  • оберігання дитини від травм;
  • регулярне проходження огляду у дитячих спеціалістів.

Результат хвороби найчастіше сприятливий – консервативне або хірургічне лікування призводить до повного одужання. Варто відзначити, що працездатність пацієнтів, навіть після хірургічного втручання не знижується і не обмежується.

Позитивний прогноз спостерігається у 90% випадків – у дітей, у 70% — у дорослих, ускладнення розвиваються вкрай рідко.