Гематогенний остеомієліт: симптоми і лікування

676

Гематогенний остеомієліт – хвороба запально-гнійничкові характеру, яка вражає кісткову тканину. Як правило, таке захворювання виступає ускладненням запальних вогнищ в різних органах. Патогенез недуги такої – запущений запальний процес переходить в гнійний і як наслідок цього, з током крові розносяться по організму мікроби. У підсумку це і призводить до остеомієліту щелепи та інших кісток.

Захворювання характеризується яскраво вираженою клінічною картиною, симптоми проявляються раптово, а стан дитини або дорослого погіршується за першу добу. Діагностика грунтується на фізикальному огляді та проведення необхідних лабораторно-інструментальних методів дослідження.

Лікування включає в себе прийом медикаментів, фізіотерапевтичні процедури. У більш складних випадках проводиться хірургічне втручання. Слід зазначити, що гострий гематогенний остеомієліт у дітей може розвиватися в будь-якій ділянці кісткової тканини, проте найбільш частим є ураження трубчастих кісток.

Етіологія

Основною причиною розвитку такого патологічного процесу у дітей та дорослих є попадання в кістковий мозок патогенних бактерій, які й провокують початок гнійного процесу. У 80% випадків даними патогенним організмом виступає золотистий стафілокок.

Слід зазначити, що, незважаючи на те, що в групі ризику діти дошкільного віку, в рідкісних випадках недуга все ж діагностується у підлітків і осіб похилого віку. Однак, найчастіше вже в хронічній формі.

Остеомієліт може бути наслідком таких патологічних процесів в організмі:

  • у новонароджених запалення пупкової ранки;
  • запальні захворювання слизових і шкіри з подальшим переходом в гнійний процес;
  • хронічні інфекції отоларингологічного характеру;
  • гнійний отит;
  • гнійні захворювання шкіри та підшкірної жирової клітковини;
  • інфекційні процеси в організмі.

Крім цього, слід виділити групу етіологічних факторів, які є сприятливими для розвитку гнійно-запального процесу в кістковій тканині:

  • ослаблена імунна система;
  • хронічні інфекції;
  • неправильне харчування;
  • фізичне виснаження;
  • нестача в організмі вітамінів і мінералів;
  • часті стреси, постійне нервове перенапруження;
  • наявність в анамнезі невиліковних захворювань.

Це захворювання загрожує розвитком серйозних ускладнень, що вкрай небезпечно в дитячому віці. Тому потрібно звертатися до лікаря відразу ж, при перших клінічних ознаках.

Класифікація

За клініко-морфологічними ознаками виділяють три форми розвитку цього захворювання:

  • септико-пиемическая – характеризується раптовим початком клінічної картини, різким погіршенням стану здоров’я. Часто ускладнюється артритом прилеглих суглобів;
  • токсична або адинамическая – місцевий симптомокомплекс слабо виражений, однак клінічний перебіг хвороби блискавично. Характеризується вкрай важким перебігом, але діагностується досить рідко;
  • місцева – загальний стан хворого істотно не погіршується, переважає місцевий прояв клінічної картини.

За характером розвитку патологічного процесу виділяють дві його форми:

  • гострий;
  • хронічний гематогенний остеомієліт.

Що стосується локалізації хвороби, то він може розвинутися в будь-якому місці кісткової тканини, проте найчастіше діагностується поразка:

  • плечової кістки;
  • великогомілкової кістки;
  • стегнової.

У більш рідкісних випадках зустрічається гематогенний остеомієліт щелепи.

Симптоматика

Щодо цього захворювання можна виділити загальну клінічну картину, так як симптоматика буде повністю залежати від форми недуги.

Так, септико-пиемическая форма захворювання характеризується наступним чином:

  • підвищення температури до 40 градусів;
  • на тлі високої температури тіла спостерігаються озноб і лихоманка;
  • нудота з нападами блювоти;
  • маревний стан, звукові і зорові галюцинації;
  • втрата свідомості;
  • гемолітична жовтяниця;
  • на другу добу проявляється сильний больовий синдром в області ураженої кістки;
  • наростаючий набряк м’яких тканин;
  • шкіра в області ураженої кісткової тканини червоніє, підвищується місцева температура;
  • рухи хворого неможливі із-за сильного болю.

Ця форма захворювання часто супроводжується серйозними ускладненнями, з відповідним симптоматичним комплексом. Ускладненням гематогенного остеомієліту цієї форми є такі патологічні процеси:

  • порушується функціонування печінки та нирок;
  • гнійні вогнища можуть формуватися і в інших органах;
  • спостерігається множинне ураження кісткової тканини, у тому числі остеомієліт щелепи.

Присутній високий ризик летального результату на тлі розвиненого гнійного перикардиту або деструктивній пневмонії.

Адинамическая або токсична форма захворювання характеризується такою клінічною картиною:

  • стан хворого різко погіршується;
  • місцевих проявів хвороби немає;
  • наростаюча нудота, багаторазова блювота;
  • може проявлятися симптоми менінгіту;
  • різке зниження артеріального тиску;
  • симптомокомплекс гострої серцевої недостатності;
  • судоми;
  • несвідомий стан і маячня;
  • різке підвищення температури.

Зважаючи на те, що місцева симптоматика на початковому етапі розвитку цього захворювання відсутня, немає можливості поставити діагноз і почати лікування вчасно, що і призводить до розвитку ускладнень, небезпечних для життя. Крім цього, потрібно зазначити, що ця форма хвороби характеризується не тільки важким перебігом, але і блискавичним розвитком клінічної картини.

Місцева форма гематогенного остеомієліту проявляється у вигляді наступної симптоматики:

  • загальний стан здоров’я хворого не погіршується;
  • в області ураженого суглоба спостерігається почервоніння шкіри і набряклість м’яких тканин;
  • при ураженні великогомілкової кістки рух неможливо, людина змушена прийняти лежаче положення.

Зважаючи на те, що початкова клінічна картина будь-якої форми захворювання носить неспецифічний характер, багато хворих не звертаються за медичною допомогою своєчасно, що і призводить до розвитку серйозних, вкрай небезпечних для життя ускладнень.

Гематогенний остеомієліт: симптоми і лікування
Симптоми гематогенного остеомієліту

Діагностика

Попередньо діагноз встановлюється тільки за допомогою лабораторних аналізів, які будуть вказувати на розвиток патологічного процесу в організмі, і беручи до уваги дані, зібрані під час фізикального огляду.

У цьому випадку може знадобитися консультація таких фахівців:

  • ортопед;
  • хірург;
  • нейрохірург;
  • інфекціоніст.

При підозрі на втягнення в запальний процес внутрішніх органів до лікування залучається лікар відповідної спеціалізації.

Видимі порушення будови кісткової тканини відбувається через два тижні після початку прояв перших симптомів, отже в цей час проводиться рентгенографія ураженої ділянки.

В цілому програма діагностичних заходів включає в себе такі методи обстеження:

  • забір крові для загального і біохімічного аналізу;
  • тест на онкомаркери, при підозрі на онкологічний процес;
  • МРТ кістки;
  • УЗД ураженого сегмента;
  • фістулографія;
  • рентгенологічне дослідження ураженої кістки.

Проведення ретельної діагностичної програми дозволяє точно визначити поширеність патологічного процесу і підібрати найбільш ефективне лікування.

Лікування

Хворі з діагнозом гострий або хронічний остеомієліт підлягають госпіталізації в травматологічне відділення. У цьому випадку використовується як загальне, так і місцеве лікування. За умови, що терапевтичні заходи будуть розпочаті на ранній стадії розвитку хвороби, можна обійтися прийомом медикаментів.

Медикаментозне лікування включає в себе прийом таких препаратів:

  • ін’єкції напівсинтетичних пеніцилінів внутрішньом’язово або внутрішньовенно;
  • антибіотики, які підбираються строго індивідуально для кожного пацієнта. Їх можуть вводити внутрішньом’язово, внутрішньовенно та внутрішньокісткової, в залежності від стадії та форми захворювання;
  • вітамінно-мінеральний комплекс;
  • знеболюючі;
  • кортикостероїди;
  • імуномодулятори;
  • антигістамінні;
  • кардіотропну та вазотропные речовини (при необхідності);
  • жарознижуючі.

У деяких випадках за допомогою антибіотикотерапії вдається зупинити гнійно-запальний процес і запобігти руйнування кістки.

Гематогенний остеомієліт: симптоми і лікування
Лікування гематогенного остеомієліту

Попутно з медикаментозним лікуванням проводиться дезінтоксикаційна терапія з застосуванням кровозамінників, плазми і кристалоїдних речовин.

Місцеве лікування передбачає іммобілізацію кінцівки, використання місцевих антисептиків для зняття гострої симптоматики. Слід зазначити, що іммобілізація ураженої кістки повинна виконуватися до повного одужання, так як найменше травмування може призвести до рецидиву хвороби в більш складній формі.

У тому випадку, якщо гнійний процес поширився в області окістя, то проводитися щадне хірургічне втручання – через невеликі надрізи виконується дренування. Якщо на тлі гематогенного остеомієліту розвинувся гнійний артрит, то за допомогою спеціальної голки проводиться пункція – евакуація гнійного ексудату.

Прогноз

Гематогенний остеомієліт, якщо не почати лікування вчасно, може призвести не тільки до розвитку ускладнень з боку інших органів, але й до летального результату. Однак якщо терапевтичні заходи будуть розпочаті на ранній стадії розвитку і правильно, то прогноз буде позитивним.

Можливі ускладнення

Гематогенний остеомієліт може призвести до розвитку таких ускладнень:

  • ниркова та печінкова недостатність;
  • гостра серцева недостатність;
  • менінгіт;
  • гнійна деструктивна пневмонія;
  • гнійний перикардит;
  • амілоїдоз;
  • бактеріальний ендокардит;
  • сепсис або септичний шок;
  • поліорганна недостатність, що найчастіше призводить до летального результату.

Крім цього, не виключається інвалідизація людини на тлі развывшихся проблем з функціонуванням опорно-рухового апарату.

Також слід виділити групу ускладнень місцевого характеру:

  • контрактура;
  • утворення несправжнього суглоба;
  • деформація суглоба з подальшим недорозвиненням;
  • патологічні переломи і вивихи кісток;
  • порушення розвитку опорно-рухового апарату, що може привести до проблем з боку деяких внутрішніх органів.

Запобігти розвитку таких вкрай небезпечних для життєдіяльності людини ускладнень можна, якщо звертати увагу на перші клінічні ознаки та своєчасно звертатися до лікаря, а не проводити лікування самостійно.

Профілактика

Профілактика гострого гематогенного остеомієліту полягає в наступному:

  • своєчасне і правильне лікування інфекційних та запальних процесів;
  • зміцнення імунної системи дитини;
  • дотримання правил здорової життєдіяльності під час вагітності;
  • при наявності невиліковних захворювань потрібно чітко дотримуватися всіх рекомендації лікаря щодо прийому медикаментів і способу життя;
  • збалансоване харчування;
  • відмова від куріння (не тільки тютюну) і вживання спиртних напоїв тільки в допустимій кількості;
  • у новонароджених потрібно регулярно і правильно проводити обробку пупкової ранки, щоб не допустити зараження і попадання патогенних бактерій в організм;
  • лікування отоларингологічних захворювань та їх профілактика в подальшому;
  • по можливості слід виключити травми – забиття, переломи і вивихи.

Крім цього, потрібно пам’ятати, що ефективне лікування неможливе без постановки правильного діагнозу, а тому займатися самолікуванням не можна. При поганому самопочутті потрібно звертатися до лікаря. Народні засоби не ефективні.