Ексудативний отит – патологія середнього вуха, що протікає без виражених ознак запалення, але з утворенням порожнини спочатку серозного, а потім гнійного ексудату. Дана патологія є різновидом отиту середнього вуха, але протікає без вираженої симптоматики і з характерними змінами. Найчастіше зустрічається ексудативний середній отит – хворіють переважно маленькі діти (до 7 років – 60% випадків, з 10 до 15 років – 10% випадків).

Незважаючи на те, що при даному захворюванні запального процесу немає, а барабанна перетинка залишається неушкодженою, слух у дитини критично знижується, і якщо лікування патології не розпочато вчасно, можливий розвиток приглухуватості 3 ступеня.

Ексудат, що утворюється при цьому захворюванні в барабанній порожнині, спочатку має рідку консистенцію, проте з часом стає все більш в’язким, і, нарешті, гнійним. Температура при такій патології, як ексудативний середній отит, відсутня або субфебрильна.

Етіологія

Середній отит з виділенням ексудату з’являється внаслідок потрапляння в порожнину інфекції з розташованих поруч ЛОР-органів. Наприклад, інфекція може проникати в барабанну порожнину при запальних процесах носоглотки, викликають набряк слизової.

Спочатку, відбувається набряк євстахієвої труби, що призводить до звуження її просвіту і порушення відтоку ексудату, який в нормі виробляється в середньому вусі. Застояне ексудат стає в’язким і його відтік ще більш ускладнюється, в результаті чого розвивається катаральний отит, приймає з часом ексудативну форму. Якщо не лікувати патологію на даному етапі розвитку, ексудативний середній отит розвивається, тому найменші порушення слуху і відчуття дискомфорту в ділянці вушних проходів вимагають звернення до лікаря для обстеження.

Ексудативний отит: симптоми і лікування
Ексудативний середній отит

Із-за розвитку запалення в середньому вусі, рідина, яка там завжди продукується, починає вироблятися швидше, однак через порушення відтоку вона не виводиться, а застоюється. Застояне ж ексудат – прекрасне середовище для розмноження бактерій та вірусів. З часом рідина набуває гнійний характер, що призводить до стійкої приглухуватості, адже через гнійний ексудат звуки не можуть проникати в порожнину вуха. Одним словом, будь-які хвороби носоглотки слід своєчасно лікувати, щоб уникнути розвитку ексудативного отиту та інших ускладнень.

Отже, хвороби, які можуть призвести до розвитку даної патології, наступні:

  • запалені або збільшені аденоїди;
  • хвороби носоглотки (риніт, тонзиліт, фарингіт та інші);
  • алергія на певні речовини;
  • анатомічні дефекти (викривлення носової перегородки);
  • загальні патології (тиф, туберкульоз);
  • низький імунітет.

Крім того, частою причиною розвитку такого захворювання, як ексудативний отит у дітей, стає фізичний тиск, наприклад, потрапляння у вухо води.

Симптоми

Ексудативну форму отиту досить складно діагностувати, так як симптоми цієї патології або слабо виражені, або зовсім відсутні. Особливо важко визначити хворобу у маленької дитини, який сам не може розповісти про свої симптоми, тому батькам слід бути дуже уважними і стежити за змінами в поведінці свого малюка.

Найважливіші симптоми, що характеризують гострий ексудативний отит, це:

  • відчуття закладеності у вусі;
  • порушення сприйняття звуків (якщо отит розвинувся у маленької дитини, батьки помічають, що він не з першого разу відгукується на їх поклик);
  • закладеність носа.

При нахилі голови дитина відчуває плескіт, немов у вуха потрапила вода, про що він може повідомити батькам. Крім того, у дитини виникає відчуття, що він чує власний голос в голові, який відлунює.

Біль зазвичай відсутня при даній формі отиту або виражена недовго і несильно. Якщо захворювання у дитини або дорослого не лікувати, то через пару років розвивається стійка приглухуватість.

Зазначимо, що ексудативний отит має три стадії перебігу та може бути:

  • гострим;
  • підгострим;
  • хронічним.

Про гострій формі кажуть, якщо хвороба триває менше 3 тижнів і симптоми не виражені, про підгострій – коли захворювання прогресує протягом 3-8 тижнів і про хронічній формі можна говорити, коли тривалість патології перевищує 8 тижнів.

Також виділяють 4 стадії захворювання: початкову, секреторну, мукозную і фіброзну. Лікувати хворобу легше всього на початковій стадії, коли симптоми незначні — лише порушена вентиляція в євстахієвої трубі і немає ексудату. На другий, секреторної стадії, в барабанної порожнини розжарює серозне вміст, викликаючи порушення слуху і відчуття тяжкості в вусі. На третій стадії, мукозной, ексудат стає в’язкою субстанцією. У цей час дитину мучить відчуття переливання рідини у вусі при нахилах і поворотах голови. Четверта стадія характеризується розвитком стійкої приглухуватості і руйнівними процесами в середньому вусі, аж до появи отворів в барабанної перетинки і розвитку холеастомы.

Діагностика

Діагноз ексудативний середній отит ставиться на основі скарг дитини та огляду пацієнта з допомогою отоскоп. Також показано проведення рентгенографії, КТ вуха, ендоскопії – вибір методу діагностики визначається лікуючим лікарем.

Лікування

Лікування даної патології у дитини або дорослого буває консервативним або хірургічним. Консервативне лікування полягає в застосуванні певних медикаментозних препаратів:

  • судинозвужувальних крапель для полегшення дихання через ніс;
  • муколітичних засобів для розрідження слизу;
  • протиалергічних препаратів, що дозволяють зняти набряклість;
  • антибіотиків, для усунення приєдналася інфекції.

Також лікування передбачає прийом вітамінів для відновлення і посилення захисних функцій організму.

Хірургічне лікування здійснюється двома способами: за допомогою проведення одноразової процедури миринготомии (для відтоку ексудату) або за допомогою установки багаторазового катетера для дренажу барабанної порожнини і введення всередину її антибактеріальних засобів. Другий спосіб застосовується частіше і є більш ефективним. Також лікування вимагає проведення фізіотерапевтичних процедур, таких як магнітотерапія, ультразвук, електрофорез і продування по Політцеру.