Пульпіт являє собою запалення, що виникає в нервово-судинному пучку зуба, який досить часто визначають не інакше як нерв. Пульпіт, симптоми якого полягають у сильного болю (прерывающейся або безперервної), по своїй суті є наслідком раніше запущеного пацієнтом карієсу. Саме після нього хворий зуб руйнується настільки сильно, що інфекція вільно потрапляє в самий корінь зуба, вражаючи нерв.
Загальний опис
Крім ускладнення, наступного після карієс, пульпіт також нерідко виникає унаслідок неправильності тих або інших дій з боку лікаря. Зокрема до таких можна віднести використання неякісних пломб, неправильність в обточуванні зуба, що проводиться під подальшу установку ортопедичних конструкцій. Також це можуть бути неправильно проведені оперативні втручання, що зачіпають пародонт або негативний вплив, який чиниться певними хімічними речовинами. Медична практика, крім цього, вказує на актуальність випадків ретроградного пульпіту, при якому інфікування відбувається через апікальний отвір.
В цілому ж причини, які призводять до запалення пульпи, більш ніж різноманітні, при цьому воно може бути спровоковано подразненнями гострого або хронічного типу.
Переважно пульпіт стає результатом поєднаного впливу з боку мікробів, які знаходяться в глибині каріозних уражень. Зокрема це можуть бути стрептококи, лактобактерії або стафілококи, а також їх токсини, продукти життєдіяльності і продукти розпаду дентину.
Що стосується шляхів проникнення та джерел потрапляння в пульпу інфекції, то вони також різні – крім шляхи у вигляді дентинних канальців через каріозну порожнину, інфекція може спровокувати пульпіт і при травмі (особливо такого типу, яка поєднується з переломом зуба). Досить частим явищем серед дітей є травма, що виникає в області фронтальних зубів. В цьому випадку вже відлам навіть частини зуба за відсутності розкриття його порожнини робить можливим інфікування. У тому ж випадку, якщо травма призводить до оголення пульпи, запальний процес утворюється вже протягом найближчих декількох годин з моменту її. Відповідно, інфекція – це провідний чинник, що провокує утворення пульпіту.
Як нами вже було зазначено, при грубій або необережної обробці каріозної порожнини також стає можливим оголення і подальше інфікування пульпи, що протікає в комплексі з запальним процесом. Слід зауважити, що пульпіт у вкрай рідкісних випадках утворюється без карієсу зуба.
Основні форми пульпіту
Виділяють наступні форми пульпіту:
- У відповідності з характерними для конкретної локалізації ознаками:
- Пульпіт коронковый;
- Пульпіт тотальний;
- Пульпіт кореневої.
- У відповідності з характером перебігу захворювання:
- Гострий пульпіт;
- Хронічний пульпіт;
- Хронічний пульпіт з загостренням.
Гостра форма пульпіту формується в безпосередній близькості до каріозної порожнини у вигляді вогнищевого ураження, після чого виникає серозне запалення (тобто, серозний пульпіт). В результаті подібного перебігу процесу можна помітити вираженість гіперемії судин у мікроциркулярному руслі, а також освіта серозного набряку в комплексі з незначним скупчення лейкоцитів. Крім цього утворюються слабко виражені дистрофічні зміни в нервових волокнах. Тривалість цього етапу перебігу пульпіту складає порядку декількох годин, після чого відзначається вираженість у процесі міграції нейтрофілів поряд з дистрофічними змінами нервових волокон пульпи, до яких призводить розпад мієліну. Згодом захворювання переходить в дифузну форму пульпіту або гнійний вогнищевий пульпіт.
Вогнищевий гнійний пульпіт за характером освіти є обмеженим, додатково він також характеризується наповненням у вигляді гнійного ексудату при формуванні слідом за ним абсцесу. Дифузний гнійний пульпіт може протікати не тільки з заповненням коронкової частини пульпи, але й з заповненням її кореневої частини (флегмони). Пульпа має сіруватою забарвленням, виникає різке пошкодження всіх її структурних елементів.
Повідомлення порожнини пульпи з каріозної порожнини в комплексі з проникненням анаеробної флори може призвести до формування гангрени пульпи. В результаті цього процесу вона приймає вигляд сіро-чорної маси з гнилистым запахом, через що втрачається якась її структурність. Пульпа може мати і зернистий вид, при цьому відзначається вміст у ній мікробів в комплексі з кристалами жирних кислот. Внаслідок переходу запального процесу на кореневу пульпу починає розвиватися апікальний періодонтит. Тривалість гострої форми пульпіту в цілому складає близько від 3 до 5 днів.
Розвиток хронічного пульпіту відбувається в його вигляді як самостійної форми, однак він також може розвинутися і на тлі гострого пульпіту.
Морфологічні ознаки визначають поділ пульпіту:
- Гангренозний пульпіт. Його розвиток починається з гострої форми, зокрема виникненню сприяє часткова загибель пульпи. Частина пульпи, яка збереглася, має серозним запаленням з характерним утворенням грануляційної тканини, за рахунок якої обмеженням піддаються мертві маси.
- Гіпертрофічний (гранулирующий) пульпіт. Для цього виду пульпіту актуальним є відповідність хронічного характеру запалення. Грануляційна порожнину заміщує зубну порожнину, в деяких випадках заповнюючи при цьому також каріозну порожнину, вона ж, у свою чергу, повідомляється з зубний порожниною. Зазначене також протягом властиво і поліп пульпи, який характеризується м’якістю освіти і легкої його кровоточивістю.
- Фіброзний пульпіт. В даному випадку мова йде про процес, при якому більша частина порожнини зуба розташовує безліччю колагенових волокон і плазматичних клітин, а також клітинними інфільтратами на основі лімфоцитів.
Пульпіт: симптоми
Пульпіт в цілому характеризується, як ми вже зазначили, безперервною або прерывающейся болем зуба, що особливо гостро проявляється вночі. Крім цього відзначається також зміна температури.
Початкова стадія пульпіт характеризується нечастими ниючими болями, більш запущені його форми протікають з поступовим наростанням хворобливих відчуттів, причому з часом вони лише поглиблюються, стаючи пульсуючими і тривалими. Хронічна форма пульпіту, як правило, протікає з болем лише при його загостренні. Також для хронічної форми пульпіту, поряд з гнійною його формою, притаманним явищем стає біль, що виникає навіть у разі незначного постукування в області ураженого зуба.
При гострому осередковому, а також при дифузному пульпіті основні ознаки зводяться до дуже сильних болів иррадирующего характеру (тобто, поширюється характеру) уздовж гілок трійчастого нерва. Посилення болю, знову ж, наголошується в нічний час, в цілому ж вони характеризуються власною періодичністю. Уражений зуб вкрай чутливий щодо впливають на нього подразників, при цьому навіть усунення подразника не сприяє зменшенню болю, як і її зникнення. При постукуванні (перкусії) відзначається відсутність чутливості зуба або незначна його чутливість.
Перебіг хронічного фіброзного пульпіту характеризується відсутністю в більшості випадків якої-небудь симптоматики, у деяких випадках відзначається виникнення незначних неприємних відчуттів.
Хронічний гіпертрофічний пульпіт, як правило, розвивається на тлі фіброзної форми в тих ситуаціях, при яких коронка в значній мірі зазнала руйнувань, а оголена пульпа і постійно піддається впливу механічного подразнення і в цілому інфікування. При постукуванні зуба може зазначатися його чутливість, однак даний ознака провідним і не є постійним при розгляді цього захворювання. Рентгенограма визначає відсутність значних змін в області кісткової тканини верхівок коренів.
Рентгенологічне дослідження пульпіту щодо тимчасових зубів вказує порядку в більш 55% випадків на наявність деструктивних змін, що виникають в навколозубних тканинах.
Хронічний гангренозний пульпіт може протікати з сильним болем, зуб при цьому вкрай чутливий до гарячого на нього впливу, в той час як холод, навпаки, заспокійливо діє на біль.
Що стосується загострень, які актуальні для хронічного пульпіту, то вони характеризуються нападоподібний біль, що виникає в зубі, причому ця біль виникає мимовільно – тобто, без впливу будь-яких дратівливих факторів на зуб. Також можлива і біль тривалого характеру, що виникає під впливом зовнішніх подразників при активній иррадации вздовж гілок трійчастого нерва. Найчастіше в цьому випадку порожнина зуба відкрита, хворобливість виникає при спробах зондування пульпи.
Щодо ускладнень, які може спричинити за собою пульпіт, можна відзначити той факт, що відсутність належного лікування, а також неадекватність в обробці системи кореневих канальців або відсутність герметичності при відновленні зуба можуть призвести до періодонтіту.
Лікування пульпіту
- Консервативний метод. В даному випадку життєздатність пульпи зберігається. Метод особливо ефективний у використанні для молодих людей, однак він застосовується лише в оборотності захворювання пульп (наприклад, при травматичному пульпіті). Проводиться лікування за аналогією з лікуванням карієсу, при цьому увагу на особливості приділяється медикаментозній обробці порожнини, зазнала поразки. Застосовують для цього антибіотики, антисептики, а також протеолітичні ферменти. Винятком є препарати посиленої дії, ефір і спирт в тому числі.
- Хірургічний метод. Даний метод лікування передбачає видалення запаленої пульпи. Використовуючи пломбувальний матеріал заповнюють кореневий канал зуба. Для видалення пульпи може бути застосовано один з двох методів:
- Вітальний метод. Реалізація даного методу можлива при будь-яких формах пульпітом. Для видалення застосовують місцеве або загальне знеболювання.
- Девитальный метод. Для використання цього методу у видаленні пульпи необхідно здійснити попереднє умертвіння нерва.
Раннє лікування пульпіту дає можливість зберегти нерв, який необхідний для забезпечення нормального харчування та життєдіяльності зуба, а тому при появі перших характерних для пульпіту симптомів, слід без зволікань звертатися до стоматолога.
