Гострий періостит: симптоми і лікування

135

Гострий періостит – гострий запальний процес, який може бути спровокований стрептококами і стафілококами. Патологія може вражати діафіз довгих трубчастих кісток і ребер, але найбільш часто зустрічається гострий періостит щелепи (верхній або нижній).

Зважаючи на те, що окістя тісно пов’язана з кісткою і навколишніми тканинами, досить часто цей патологічний процес ускладнюється запаленням кісткової тканини.

Клініцисти відзначають, що гострий періостит тулуба і кінцівок в ізольованій формі зустрічається досить рідко. У разі такої форми патології лікуванням займаються ортопеди і хірурги.

У більшості випадків діагностується періостит нижньої або верхньої щелепи, який з простолюдді іменую флюсом. У такому разі слід звертатися за консультацією до стоматолога, який проведе обстеження і призначить ефективне лікування.

Лікування призначається лікарем тільки після проведення всіх необхідних діагностичних заходів, які можуть включати в себе лабораторні та інструментальні методи дослідження. Усунення патології може здійснюватися як консервативне, так і радикально.

Згідно міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду гострий періостит має свій окремий код за МКХ – 10 К10.2.

Етіологія

Гострий періостит: симптоми і лікування
Гострий періостит

Етіологія цього захворювання буде залежати від локалізації патологічного процесу, тому раціонально виділити окремо фактори для ураження кісток тулуба і щелепи.

У першому випадку, провокуючими факторами виступає наступне:

  • травми в області тих місць, які «не прикриті» м’якими тканинами. Сюди відноситься область променевої кістки плеча, ліктьова і велика гомілкова кістка;
  • стілоідіт;
  • епікондиліт;
  • пряма травма окістя;
  • бешихове запалення, гнійні рани, абсцеси – у такому випадку патологічний процес, обумовлений переходом інфекції з уражених тканин сусідніх;
  • ускладнення після поширеного гнійного процесу.

Проте наголошується, що така форма захворювання зустрічається вкрай рідко.

Найчастіше діагностується періостит верхньої щелепи або гострий одонтогенний періостит, який може бути обумовлений наступними етіологічними факторами:

  • ускладнення періодонтиту, що є найбільш поширеною причиною патології;
  • попадання інфекційних мікроорганізмів рани в ротовій порожнині;
  • запущені стоматологічні захворювання;
  • неправильне прорізування зубів;
  • ускладнення після некоректно проведених стоматологічних операцій;
  • пульпіт;
  • відкриті переломи верхньої або нижньої щелепи;
  • ускладнення після видалення зуба, якщо до цього людина перенесла гостру респіраторну інфекцію, ангіну вірусної етіології.

Також слід виділити сприятливі фактори для розвитку гострого періоститу:

  • слабкий імунітет;
  • часті і тривалі переохолодження;
  • гостра нестача вітамінів і мінералів в організмі;
  • часті стреси.

Слід зазначити, що найчастіше причиною флюсу виступають саме запальні захворювання зубів, стоматологічні недуги в запущеній формі.

Класифікація

Виділяють наступні форми розвитку цього гострого запального процесу:

  • фіброзний;
  • гострий серозний періостит;
  • простий;
  • гострий гнійний періостит щелепи;
  • міофасцити періостит в гострій формі.

Встановити точно, яка саме форма недуги має місце бути, може, тільки кваліфікований лікар після проведення всіх необхідних діагностичних заходів. Самолікування може призвести до серйозних ускладнень.

Симптоматика

Клінічна картина залежатиме від того, в якій області розвивається гострий запальний процес. При ураженні кісток тулуба може бути наступна клінічна картина:

  • осередкове піднесення ураженої кістки;
  • у місці локалізації недуги шкіра може бути запаленої – спостерігається почервоніння, набряк, місцеве підвищення температури;
  • болі мимовільного характеру;
  • при пальпації болючі відчуття тільки посилюються.

Якщо запальний процес перейшов в гнійний, то до загальної клінічній картині приєднаються наступні симптоми:

  • різкі зубні болі, які можуть турбувати хворого навіть у стані повного спокою;
  • значний набряк м’яких тканин в ділянці локалізації патологічного процесу;
  • підвищення температури тіла;
  • ознаки загальної інтоксикації організму, які виражаються в слабкості, нудоти і блювоти, сонливості і головного болю;
  • в області ураження буде прощупуватися горбистість;
  • при пальпації біль різко збільшується.

Крім цього, незалежно від того, в якій саме формі протікає недуга, буде спостерігатися обмеженість у рухах і зниження фізичної активності.

Гострий одонтогенний періостит характеризується початком запального процесу з кореня зуба. Якщо на цьому етапі терапевтичні заходи не будуть розпочаті, то недуга переходить в гнійну форму.

Клінічна картина гострого гнійного одонтогенного періоститу верхньої або нижньої щелепи характеризується наступним чином:

  • біль інтенсивного, пульсуючого характеру, яка може іррадіювати в області ока, вуха, скроневої частки;
  • при контакті з гарячою їжею біль посилюється, носить різкий, пронизливий характер. При вживанні холодної рідини, навпаки, біль стихає;
  • у міру посилення хвороби біль може турбувати хворого навіть у стані повного спокою;
  • субфебрильна температура тіла;
  • слабкість, загальне нездужання;
  • погіршення або відсутність апетиту;
  • набряк м’який тканин.

Набряклість м’яких тканин локалізується виходячи з наступних факторів:

  • при запальному процесі в області премолярів – набряклість нижньої частини щоки;
  • патологія в області молярів – спостерігається набряклість в області верхньої частини щоки, зі зміщенням ближче до вилиці і вуха;
  • при ураженні верхніх різців – набряк верхньої губи з поширенням на ніс.

Набряклість м’яких тканин може свідчити про те, що почався гнійний процес. Таке ускладнення вкрай небезпечно, так як гнійний ексудат може поширитися через ранки або виразки по всьому організму.

Гострий періостит: симптоми і лікування
Гострий періостит у дітей

У деяких випадках капсула з гнійним ексудатом мимоволі розкривається, що тягне за собою поліпшення самопочуття хворого і усунення гострої симптоматики. Однак розцінювати це як повне одужання не слід, так як запальний процес у самому зубі триває, а значить, у будь-який момент може настати рецидив хвороби з більш інтенсивної клінічною картиною.

Діагностика

Програма діагностичних заходів буде залежати від локалізації запального процесу. Якщо має місце гострий періостит кісток тулуба, то потрібно консультація таких вузькокваліфікованих спеціалістів, як:

  • ортопед;
  • інфекціоніст;
  • хірург.

Якщо гострий періостит спостерігається в ротовій порожнині, то потрібно консультація стоматолога і щелепно-лицьового хірурга.

Діагностика захворювання грунтується на клінічних проявах та зібраному під час первинного огляду анамнезі. Основою діагностики є рентгенографія, однак, доцільність проведення такого обстеження має місце тільки через два тижні після початку запального процесу. Обумовлено це тим, що до цього часу рентгенологічне дослідження не покаже будь-яких патологічних змін.

Лікування

Лікування може здійснюватися як консервативними, так і радикальними методами. Слід зазначити, що консервативна терапія може використовуватися тільки в тому випадку, якщо не почався гнійний процес. В останньому випадку, потрібне термінове медичне втручання.

При гострому періоститі кісток тулуба медикаментозна терапія може включати в себе прийом таких препаратів:

  • антибіотики, якщо встановлена інфекційна природа захворювання;
  • нестероїдні протизапальні засоби;
  • гідрокортизон;
  • знеболюючі.

Крім медикаментозного лікування, лікар може призначити наступні фізіотерапевтичні процедури:

  • електрофорез з хлоридом кальцію;
  • Гострий періостит: симптоми і лікування
    Електрофорез

  • УВЧ;
  • магнітотерапія;
  • зігріваючі компреси.

Питання госпіталізації вирішується в індивідуальному порядку. Однак якщо хірургічне втручання не потрібно, лікування може здійснюватися в домашніх умовах.

При запальному процесі одонтогенного типу медикаментозна терапія буде включати в себе препарати такого спектру дії:

  • антибактеріальні;
  • загальнозміцнюючі;
  • протиалергічні.

Якщо діагностується серозна форма запального процесу, то медичні заходи полягають в наступному:

  • видалення нерва;
  • промивання рани спеціальними антисептичними розчинами для запобігання розвитку інфекційного процесу;
  • антибактеріальна терапія – при необхідності.

При гнійній формі недуги терапевтичні заходи ідентичні, однак, лікар може додатково призначити фізіотерапевтичні процедури. Якщо спостерігається прогресування недуги, то проводиться видалення зуба, а саму рану промивають і проводять дренаж.

Прогноз

Якщо терапевтичні заходи будуть проведені своєчасно, то серйозних ускладнень можна уникнути, прогноз сприятливий. У протилежному випадку цей запальний процес може привести до серйозних ускладнень.

Профілактика

В якості профілактики доречно застосовувати на практиці наступні рекомендації:

  • своєчасне усунення всіх стоматологічних захворювань та інфекцій в організмі;
  • зміцнення імунітету;
  • проведення профілактики стоматологічних захворювань інфекційної природи;
  • виняток самолікування, особливо при наявності набряклості м’яких тканин.

Крім цього, потрібно систематично проходити профілактичний огляд у вузькокваліфікованих лікарів.