Перикардит – це серцево-судинне захворювання, яке характеризується наявністю запальних процесів в зовнішній оболонці серця – перикарді. Перикард повністю огортає серце і кріпиться до грудної клітки, що відходять від серця судинами і діафрагмою. Призначена ця оболонка для того, щоб не давати серцю розтягуватися під час сильних навантажень, а також щоб уникнути зміщення серця з його нормального положення у грудній клітці. Перикард складається з двох шарів: один міцно прикріплений до серцевого м’яза, а другий оточує серце досить вільно. Між ними знаходиться рідина, що зменшує тертя між шарами при рухах серця.
Із-за чого виникає захворювання
На перший погляд здається, що, раз вже мова йде про запалення, то воно може виникати лише як наслідок інфекційних захворювань. Однак на ділі перикардити можуть бути різних видів, у відповідності з викликала захворювання причиною. Серед них:
- Інфекційна різновид. У цьому випадку перикардит серця як раз викликаний вірусної, бактеріальної, паразитарної або грибковою інфекцією. Найбільш часто зустрічаються наступні збудники інфекцій: стрептокок, вірус Епштейна-Барра, вірус Коксакі, грибки Кандіда, Токсоплазма, Ехінокок.
- Перикардити, викликані аутоімунними захворюваннями (склеродермією, червоний вовчак, ревматоїдний артрит). При таких захворюваннях клітини тканин перикарда атакуються власним імунітетом організму.
- Травматичний перикардит. Виникає при сильних травмах або пораненнях в районі грудної клітки. Іноді, втім, може виникнути і внаслідок хірургічного втручання в даній галузі.
- Перикардити, що виникають із-за пухлин. Пухлина може розташовуватися як безпосередньо на листках перикарда, так і в сусідніх областях (у легких або молочних залозах). У другому випадку метастази переміщаються в область перикарда і стають причиною хвороби.
- Перикардити, що розвинулися внаслідок захворювань, пов’язаних з серйозними порушеннями метаболізму. До таких хвороб відносять гостру ниркову та печінкову недостатність останніх стадій, хвороба Аддісона і т. д.
Розташування перикарда
Крім перерахованого вище, провокуючим фактором у формуванні хвороби можуть стати захворювання серця (ендокардит, інфаркт міокарда), алергічні реакції (особливо ті, що супроводжуються сильними набряками), патології в розвитку перикарда, променева терапія і ін
Різновиди перикардиту, їх симптоми та діагностика
Крім розподілу на види за причини виникнення, перикардити класифікують ще за тривалістю (виділяють гострий перикардит, підгострий і хронічний) та за характером перебігу захворювання. Кожен вид буде розглянуто окремо і докладно описаний.
Фібринозний тип перикардиту
Фібринозний перикардит є однією з найбільш поширених форм цього захворювання. Часто це гострий перикардит, що триває до 2-3 тижнів. Для фібринозного перикардиту характерне відкладення між пелюстками перикарда фібрину (білка, що утворюється з плазми крові) у вигляді волокон. Ці волокна з вигляду схожі на звисають з серця волоски, з-за чого серце при такої хвороби називають ворсинчатым або волохатим.
У фібринозного перикардиту є ще одна назва – сухий, однак ця назва не зовсім коректно, так як нитки фібрину не наростають на серце «всуху»: спочатку в область між листками перикарда виділяється рідка складова плазми, в якій містяться різні білки. Рідина поступово всмоктується, а фібрин відкладається на стінках у вигляді волокон.
Фібринозний перикардит
Для фібринозного перикардиту характерна наступна симптоматика:
- Хворобливі відчуття в районі грудної клітки. Правда, іноді біль може віддавати в інші частини тіла: в спину, плечі, іноді шию.
- Поверхневе дихання (обумовлено тим, що людині боляче дихати занадто глибоко).
- Нездужання, слабкість.
- Іноді можливе незначне підвищення температури тіла.
Що ж до діагностики, то при цій формі хвороби на фонокардиограмме присутні шуми тертя перикарда, а на електрокардіограмі чітко видно, що S-T інтервал зміщений вгору, а зубець Т деформований. Прогнози щодо одужання при цій хворобі досить гарні, але проблема в тому, що він рідко зустрічається як самостійне захворювання – частіше це захворювання стає початковою стадією інших, більш серйозних хвороб.
Ексудативна різновид захворювання
Ексудативний перикардит
Ексудативний перикардит часто розвивається як ускладнення фібринозного. У цьому випадку рідина не всмоктується, а продовжує накопичуватися між листками перикарда. Обсяг її може досягати 1,5–2 літрів, з-за чого виникає сильний тиск на серце. Якщо приплив ексудату відбувається поступово, то перикард може дещо розтягнутися, частково зменшуючи тиск на серцевий м’яз. А ось якщо обсяги рідини різко збільшуються, то це загрожує неприємними наслідками, включаючи, наприклад, тампонаду серця.
Тампонада серця
В залежності від того, що саме накопичилося в перикарді, ексудативні перикардити поділяють на:
- Серозний і серозно-фіброзний. Перший складається тільки з води і альбуміну, а от у другому випадку досить великий вміст ниток фібрину.
- Гнійний. Ексудат, що містить велику кількість лейкоцитів з домішкою відмерлих тканин.
- Геморагічний. При такій формі рідини багато еритроцитів. Виникає, якщо довколишні судини серйозно пошкоджені.
- Гнильний. Для цієї форми характерна наявність в ексудаті анаеробних бактерій.
Незважаючи на велику кількість типів за походженням, проявляє себе ексудативний перикардит у всіх випадках приблизно однаково. Найбільш часто виникають такі симптоми перикардиту:
- Давить біль в грудях.
- Сильна задишка.
- Набряки на обличчі і шиї.
- Набухання вен на шиї.
- Сухий кашель, хрипкий голос.
Діагностувати захворювання можна шляхом проведення таких досліджень: рентгена, електрокардіограми, ехокардіограми, пункції перикарда. Найбільш точні результати виходять шляхом Ехокг, але деколи для того, щоб можна було говорити про наявність захворювання, достатньо зробити рентген і ЕКГ. Пункція ж робиться для того, щоб уточнити склад рідини, що знаходиться в перикарді.
Перикардити констриктивной форми
Констриктивний перикардит є однією з найбільш важких форм запалення перикарда. Виникає він найчастіше, якщо належним чином не лікувати ексудативний перикардит. Причиною виникнення такого серйозного захворювання, як констриктивний перикардит, найчастіше служить туберкульоз, рідше – інші інфекції.
При такій формі хвороби листки перикарда сильно товщають, а іноді – навіть зростаються між собою. Це призводить до того, що перикард здавлює серце і не дає йому повною мірою наповнюватися кров’ю. У подальшому можливі порушення кровотоку і виникнення застоїв.
Про те, що у людини констриктивний перикардит, можуть свідчити наступні симптоми:
- Сильна задишка, особливо при фізичному навантаженні.
- Зниження апетиту.
- Набряки, особливо на ногах і обличчі.
- Болі в грудній клітці. При такої хвороби, як констриктивний перикардит, біль має гнітючий, стискаючий характер.
- Збільшення живота.
- Припухлість вен в області шиї.
Частина таких симптомів може викликати не тільки констриктивний перикардит, але і інші перикардити, тому для уточнення діагнозу слід провести додаткові аналізи. Для діагностики такого захворювання, як констриктивний перикардит, проводяться такі дослідження: КТ грудної клітини, рентген, ЕКГ, Ехокг. На рентгені серце практично не збільшено, КТ показує потовщення листків перикарда, а на эхокардиограмме при такої хвороби, як констриктивний перикардит, можна спостерігати відсутність або наявність зрощення і ступінь рухливості стінок шлуночків.
Запалення перикарда, викликане травмою
Травматичний перикардит
Травматичний перикардит, як можна здогадатися з назви, викликаний механічними ушкодженнями в області грудини. Виникає він із-за того, що після нанесення травми капіляри розширюються і виникає набряк. Найчастіше травматичний перикардит виникає як наслідок перелому ребер, сильного удару в груди, поранення або хірургічного втручання. Супроводжують цього наступні симптоми:
- Людині важко дихати на повну силу.
- Виникають болі в області грудини (правда, в цій ситуації важко відрізнити їх від болів, які спровокувала безпосередньо травма).
- Шийні вени набухають.
Для підтвердження діагнозу робиться стандартний набір досліджень: комп’ютерна томографія, ЕКГ, рентген і т. д. На рентгені крім збільшення серця в розмірах можна також побачити можливі переломи, а КТ допоможе виявити крововиливи (якщо вони, звичайно, є).
Методи лікування
Лікування перикардиту
Як видно з попереднього розділу, різних різновидів захворювання існує безліч. І звичайно ж, різні перикардити лікуються по-різному – залежно від того, яка хвороба стала причиною їх появи. Тобто спочатку не усувається сам перикардит, лікування на першому етапі спрямоване на захворювання-причину (туберкульоз, інфекції, травми, порушення в роботі імунної системи або обміні речовин), а потім можна зайнятися усуненням запалення в області перикарда.
При надто важкому стані пацієнта лікування перикардиту проводиться амбулаторно: якщо перикардити інфекційної природи, то призначаються антибіотики широкого спектру, якщо ревматичної – пірамідон, бутадіон, стероїди. Препарати вводяться безпосередньо в область перикарда (робити пункцію повинен тільки спеціаліст). Необхідно проводити загальне лікування – приймати вітаміни, уникати стресів і перенапруги, харчуватися легкозасвоюваною їжею.
При лікуванні перикардиту гострої форми необхідно перебування хворого в стаціонарі. Якщо ексудату накопичилося занадто багато, його відкачують, щоб уникнути небажаних наслідків. Проте навіть після стабілізації стану при такої хвороби, як перикардит, лікування ще якийсь час має проходити в лікарні, щоб виключити можливість рецидивів. Іноді, коли йдеться про такий вид захворювання, як констриктивний перикардит, або ж якщо запалення дуже широко, може знадобитися оперативне втручання. Частина перикарда видаляють, щоб серце при скороченнях могло рухатися вільніше.
В наш час всі види запалення перикарда вельми успішно піддаються лікуванню, однак, якщо були виявлені симптоми, що вказують на наявність цього захворювання – не варто зволікати. При відсутності лікування можуть виникнути серйозні ускладнення (особливо якщо мова йде про важких формах хвороби, таких як констриктивний перикардит). Своєчасне ж обстеження і лікування можуть не тільки позбавити від багатьох проблем, але й врятувати життя.
