Парестезія: симптоми і лікування

Парестезія – є специфічним різновидом порушення чутливості, що супроводжується великою кількістю неприємних відчуттів. Практично у всіх випадках патологія носить другорядний характер, тобто формується на тлі інших недуг.

Основною причиною виникнення недуги набуває ураження нервів, яке може бути інфекційним, механічним або пухлинним. Крім цього, в якості факторів виділяють недолік вітамінів в організмі і тривале знаходження тієї чи іншої частини тіла у здавленим стані.

Симптоматика складається з досить яскраво виражених ознак, серед яких відчуття поколювання, печіння, повзання «мурашок» на шкірі, а також больовий синдром і блідість шкірних покривів.

Поставити правильний діагноз можна тільки після здійснення цілого комплексу лабораторно-інструментальних заходів. Крім цього, дуже важливо, щоб клініцист провів ретельний фізикальний та неврологічний огляд.

Лікувати парестезію необхідно консервативними методиками, проте не останнє місце в терапії займає усунення базового недуги. З цього випливає, що тактика ліквідації хвороби буде носити індивідуальний характер.

Етіологія

Парестезія виступає в якості відповіді організму на ушкодження або подразнення нервового корінця або нервових закінчень, що локалізуються в спинному або головному мозку.

В хвороба може бути залучений як шкірний покрив, так і слизові оболонки, часто порожнини рота. Залежно від ураженого сегмента будуть відрізнятися сприятливі фактори. Наприклад, парестезія мови виникає на тлі:

• подразнення його поверхні гострими краями зубів;
• неправильно підібраних стоматологом протезів;
• зміни прикусу, що може відбутися на тлі відсутності кількох або всіх стоматологічних одиниць;
• підвищеної стертості зубного ряду;
• гальванізації, що є наслідком встановлення протезів, виконаних з різних матеріалів.

Однак втягнення у парестезію мови здійснюється тільки в тих випадках, коли вищевказані причини доповнюються наступними внутрішніми патологічними факторами:

• арахноидитом або іншими патологіями ЦНС;
• виразковим ураженням ДПК або шлунка;
• гастритом будь-якої природи та іншими патологіями органів травного тракту;
• гіповітамінозом, зокрема, нестачею вітамінів групи В;
• порушенням функціонування ендокринної системи;
• злоякісною гіпертонією;
• недугами з боку серцево-судинної системи;
• хворобами ЛОР-органів, наприклад, синуситами і ринітами.

Крім цього, викликати парестезію слизової оболонки порожнини рота можуть:

• видалення зуба мудрості;
• попадання пломбувального матеріалу в канал зуба.

Найбільш часто парестезії піддаються нижні і верхні кінцівки. У першому випадку в якості провокуючого фактора може виступати:

• будь-яке медичне втручання у зоні спинного мозку, а саме відкриті операції на спинномозкових нервах, хребті або спинному мозку, а також неправильне проведення такої процедури, як люмбальна пункція;
• травмування поперекового відділу хребетного стовпа;
• перебіг цукрового діабету;
• формування злоякісних або доброякісних утворень в спинному мозку в області попереку;
• хвороба Рейно;
• облітеруючий ендартеріїт;
• полінейропатія алкогольної, діабетичної або інтоксикаційної природи;
• сказ і неврастенія;
• розсіяний склероз.

Парестезія верхніх кінцівок найчастіше викликана:

• остеохондроз;
• широким спектром травм;
• утвореннями злоякісної або доброякісної течії;
• пошкодженням шийного відділу хребта;
• наявністю запального процесу в м’язах шиї;
• банальним перевтомою;
• гострим або хронічним порушенням кровообігу;
• інсультом;
• зловживанням спиртовмісних напоїв;
• зниженням рівня кальцію в крові;
• розсіяний склероз та цукровим діабетом.

Не вважається рідкістю парестезія губ, яка найбільш часто розвивається на тлі:

• гіповітамінозу;
• остеохондрозу шийного відділу хребта;
• невриту лицьового нерва;
• зниження вмісту глюкози в крові;
• гіпертонічного кризу;
• запального ураження ясен. Найбільш часто виникає така парестезія після видалення зуба;
• хронічного перебігу мігрені;
• розсіяного склерозу;
• оперізувального герпесу;
• паралічу Белла.

Парестезія пальців рук і ніг найбільш часто є наслідком:

• остеохондрозу;
• тунельного синдрому;
• вегетосудинної дистонії;
• нестачі в організмі вітаміну В, а також таких речовин, як кальцій і магній;
• полінейропатії різної природи;
• синдрому Рейно.

Найбільш поширені причини парестезії голови:

• невралгія лицьового або трійчастого нерва;
• параліч Белла;
• транзиторна ішемічна атака;
• мігрень.

Залучення в патологічний процес носа відбувається на тлі обмороження, формування атеросклеротичних бляшок, хвороб, що вражають серцево-судинну систему. Однак найбільш часто виникає подібний варіант парестезії при остеохондрозі в зоні шийного відділу хребта.

Вкрай рідко відбувається ураження яєчок, провокаторами цього можуть служити:

• онкологія в області мошонки;
• запальний процес даної локалізації;
• синдром кінського хвоста;
• дисфункція сечового міхура;
• доброякісні пухлини;
• перекрут яєчка.

Крім цього, захворювання може бути спровоковано:

• тривалим перебуванням у вимушеній і незручній позі, пов’язаної з тривалим стисненням кінцівок;
• тривалим впливом стресових ситуацій;
• станом сильного страху;
• отруєння хімічними речовинами або важкими металами;
• впливом зовнішніх факторів, наприклад, здавленням плеча тугим джгутом;
• передозуванням лікарськими препаратами, зокрема протиепілептичними засобами, а також речовинами, спрямованими на зниження кров’яного тонусу;
• запальним процесом з локалізацією в судинах, що забезпечують кровопостачання нервових волокон – подібний стан також носить назву васкуліт.

Вищевказані причини появи подібного недуги доцільно відносити до абсолютно кожній людині, незалежно від статі та вікової категорії.

Симптоматика

Парестезія кінцівок або будь-якої іншої локалізації має досить специфічну клінічну картину. Основні симптоми представлені:

• відчуттям поколювання або печіння шкіри;
• відчуттям повзання «мурашок»;
• зблідненням частини шкірного покрову;
• випаданням волосся на хворій ділянці;
• зниженням місцевої температури;
• онімінням, яке нерідко поширюється по всьому тілу;
• слабкістю м’язів верхніх і нижніх кінцівок;
• судомами, що з’являються в нічний час доби;
• зябкостью пальців рук і ніг;
• головними болями і запамороченням;
• появою характерного хрускоту під час рухів;
• больовим синдромом різного ступеня вираженості;
• порушенням свідомості;
• блідістю шкірних покривів;
• нападами нудоти і блювоти.

Напади парестезії з виразом подібних ознак можуть тривати від декількох хвилин до 3 місяців.

В якості додаткових клінічних проявів будуть виступати симптоми основного захворювання, що спровокувала розвиток парестезії.

Парестезія верхніх кінцівок

Діагностика

У випадках виникнення одного або декількох з вищевказаних ознак необхідно звернутися за допомогою до лікаря-невролога. Єдиним винятком є локалізація неприємних відчуттів в ротовій порожнині – у таких ситуаціях діагностикою і лікуванням займається фахівець з галузі стоматології.

Встановлення остаточного діагнозу передбачає проведення широкого спектру лабораторно-інструментальних обстежень, яким передують маніпуляції, що виконуються безпосередньо клініцистом. Таким чином, перший етап діагностування включає в себе:

• вивчення історії хвороби – для встановлення найбільш характерного для того або іншої людини предрасполагающего фактора;
• збір і аналіз анамнезу життя – це необхідно у випадках розвитку парестезії на тлі причин, не мають під собою патологічної основи;
• ретельний неврологічний огляд – спрямований на оцінку стану шкірних покривів та їх чутливості, а також на виявлення областей парестезій і оніміння;
• детальний опитування хворого – для визначення ступеня вираженості симптомів і складання повної симптоматичної картини.

Інструментальні процедури передбачають здійснення:

• електронейроміографії;
• рентгенографії хребта;
• УЗД очеревини;
• ЕКГ і ЕЕГ;
• КТ і МРТ спинного або головного мозку;
• реовазографії.

Лабораторна діагностика обмежується проведенням:

• загальноклінічного аналізу та біохімії крові;
• токсикологічного аналізу крові.

Лікування

Парестезія обличчя, кінцівок, нижньої щелепи або будь-якої іншої локалізації часто усувається за допомогою консервативних методик, що ґрунтується на прийомі:

• дезінтоксикаційних ліків;
• гіпоглікемічних речовин;
• вітамінних комплексів;
• антиагрегантів, вазоактивних препаратів та інших таблеток, спрямованих на поліпшення реології крові.

Крім цього, медикаментозна терапія передбачає застосування зігріваючих мазей, що наносяться на область травмованого нерва.

Лікування парестезії нижніх кінцівок або інших різновидів недуги за допомогою фізіотерапевтичних процедур включає в себе:

• вакуумний і підводний масаж;
• дарсонвалізацію;
• лікарський електрофорез;
• гальвано-грязьові аплікації;
• голкорефлексотерапію.

Консервативна терапія також може бути спрямована на:

• проходження пацієнтом курсу лікувального масажу;
• застосування народних засобів в домашніх умовах – показано тільки після консультування у лікаря. Найбільш ефективними вважаються відвари на основі буркуну і листя берези, кінського каштана і кори верби.

При неефективності вищевказаних способів лікувальних заходів рекомендується здійснення малотравматичных нейрохірургічних методик. Крім цього, операція необхідна в тих випадках, коли причиною парестезії послужили пухлини або гематоми.

Профілактика і прогноз

Для зниження ймовірності розвитку парестезії шкіри необхідно дотримуватися таких загальних профілактичних заходів:

• повна відмова від згубних пристрастей;
• ведення помірно активного способу життя;
• постійний контроль над рівнем глюкози в крові, а також над показниками АТ;
• правильне і збалансоване харчування;
• використання індивідуальних засобів захисту при роботі з хімічними та отруйними речовинами;
• регулярне проходження повного медичного огляду – для раннього виявлення і усунення недуг, які можуть призвести до парестезії.

Завдяки специфічній клінічній картині подібна патологія має сприятливий прогноз – спостерігається повне одужання і швидке відновлення після хірургічного втручання.