Паратонзіллярний абсцес (син. околоминдалинный абсцес, флегмонозна ангіна, паратонзилліт, лакунарна ангіна) – являє собою новоутворення, які локалізуються в області піднебінної мигдалини. Така пухлина заповнюється гноєм, чому показаний комплексний підхід у терапії. У разі відсутності лікування, формуються небезпечні для життя ускладнення.
Найбільш часто винуватцями розвитку гнійника стають патологічні агенти, зокрема, стрептококи. Крім цього, дуже часто хвороба є наслідком повної відсутності або неадекватної терапії ангіни. Сприяє розвитку патології ослаблений імунітет. Саме з цієї причини захворювання дуже часто діагностується у дітей молодше 5 років.
Така хвороба має яскраво виражені і досить характерні зовнішні ознаки. Наприклад, біль, що посилюється в процесі ковтання, виділення великої кількості слини, неприємний запах з ротової порожнини.
Діагностика включає в себе ретельний огляд проблемної області, а також широкий спектр лабораторних досліджень та інструментальних процедур. Крім цього, клініцисту дуже важливо провести ретельне опитування хворого.
Лікування паратонзиллярного абсцесу комплексне, зокрема, об’єднує в собі терапію антибіотиками, а також хірургічні операції, спрямовані на розтин і видалення гнійника.
Згідно міжнародної класифікації захворювань десятого перегляду, подібний недуга володіє власним шифром: код за МКХ-10 – J36.
Етіологія
Головні причини виникнення абсцесу даної локалізації полягають у проникненні хвороботворних мікроорганізмів у тканини, які оточують піднебінні мигдалини. Однак така недуга не дуже часто виступає в якості самостійної патології, тобто як у дорослого, так і у дитини розвивається на фоні інших захворювань.
Таким чином, сприяючими факторами прийнято вважати:
- хронічний або гострий тонзиліт;
- рецидив ангіни;
- гостру форму фарингіту;
- пошкодження верхніх молярів карієсом;
- хронічний перебіг гінгівіту;
- періостит альвеолярних відростків;
- неповноцінне видалення мигдалини, тобто ситуації, коли хірурги залишають невелику ділянку тканин цього органу;
- широкий спектр травм;
- хронічний синусит;
- імунодефіцитні стани;
- перебіг цукрового діабету;
- інфікування ран, розташованих на слизовому шарі ротової порожнини.
В якості факторів можуть виступати:
- переохолодження організму протягом тривалого часу;
- нераціональне харчування;
- багаторічна зловживання шкідливими звичками;
- проживання в несприятливих кліматичних або соціальних умовах.
У переважній більшості випадків провокаторами є:
- стрептококи;
- пневмококи;
- клебсієли;
- грибки з роду Кандида;
- Streptococcus pyogenes;
- Staphylococcus aureus;
- Haemophilus influenzae;
- Escherichia coli.
Не останнє місце у формуванні абсцесу займають аномалії розвитку глотки і мигдалин.
Класифікація
Спираючись на морфологічні зміни, що відбуваються в порожнині ротоглотки, клініцисти виділяють кілька варіантів того, як протікає паратонзіллярний абсцес горла, які також є послідовними стадіями прогресування недуги:
- Набрякла стадія – характеризується виникненням невеликий набряклості і почервоніння, а також незначним болем. Оскільки при цьому загальний стан здоров’я людини практично не погіршується, то люди дуже рідко звертаються за медичною допомогою на цьому етапі.
- Інфільтраційна стадія – тривалість становить 4-6 діб, після чого розвивається повноцінне нагноєння і абсцедирування. Однак досить часто на такому етапі розвитку хвороба зупиняється, а нагноєння не формуються.
- Абсцедуюча стадія – найбільш важка форма перебігу недуги, яка діагностується у 80% пацієнтів. При цьому може розвиватися як правосторонній, так і лівобічний паратонзіллярний абсцес. Згідно зі статистикою, немає даних про те, ліворуч або праворуч найбільш часто формується гнійник.
Крім цього, існують види паратонзиллярных абсцесів, в залежності від місця локалізації гнійної порожнини:
- Передній або передневерхній абсцес – при цьому в патологічний процес втягуються тканини, розташовані над мозочка – між верхньою частиною передньої дужки і капсулою мигдалини. Такий варіант вважається найбільш частим, оскільки зустрічається у 75% випадків.
- Задній абсцес – формується між задньою дужкою і краєм мигдалини, рідше – в дужці. Серед усього числа діагностування такого недуги поширеність такої форми варіюється від 10 до 15%.
- Нижній гнійник – зона ураження обмежується нижнім полюсом мигдалини і латеральної стінкою глотки. Виявляється лише у 5-7% пацієнтів.
- Бічний або зовнішній гнійник – найбільш рідкісна, але в той же час найбільш важка форма хвороби, оскільки абсцес утворюється між бічним краєм піднебінної мигдалини і стінкою глотки. Спостерігається лише у 5% хворих.
Симптоматика
Симптоми абсцесу паратонзиллярного
На тлі того, що паратонзіллярний абсцес може мати вірусну чи бактеріальну природу, цілком природно, що він має інкубаційний період. Найбільш часто перші ознаки з’являються приблизно через 3-5 діб після впливу одного із етіологічних факторів. Необхідно відзначити, що у дітей та осіб похилого віку абсцес формується набагато швидше – протягом доби.
Дуже часто людей цікавить питання про те, заразний гнійник такої локалізації? Околоминдалинный абсцес не заразний за своєю природою.
Першими ознаками такого захворювання прийнято вважати односторонню біль в горлі, в залежності від того, сформувався лівобічний або правосторонній паратонзіллярний абсцес, а також посилення больових відчуттів під час ковтання.
По мірі прогресування патології будуть приєднуватися такі зовнішні прояви, як:
- загальне нездужання;
- лихоманка і озноб, вкрай рідко хвороба протікає без температури;
- виділення великої кількості слини;
- постійні головні болі;
- порушення сну;
- збільшення обсягів регіональних лімфатичних вузлів;
- набряклість мови (язичок при цьому відхилений у бік, протилежну тій, на якій з’явився гнійник);
- смердючий запах з ротової порожнини;
- біль у вухах;
- гугнявість голосу;
- спазмування жувальних м’язів;
- набряклість і почервоніння неба;
- неможливість повністю відкрити рот;
- проблеми з проковтуванням їжі;
- поява больових відчуттів в шиї при поворотах або нахилах головою;
- утруднення дихання при великих розмірах абсцесу.
Симптоми паратонзиллярного абсцесу, зазначені вище, характерні як для дорослих, так і для дітей. Однак у будь-якому випадку необхідно пам’ятати, що їх ігнорування призводить до того, що формуються ускладнення, що несуть загрозу для життя.
Діагностика
З причини наявності специфічної і яскраво вираженої клінічної картини, діагностика такої хвороби не викликає особливих труднощів, тим не менш процес встановлення правильного діагнозу носить комплексний підхід.
Насамперед, ЛОР-лікаря слід самостійно виконати кілька маніпуляцій:
- вивчити історію хвороби для виявлення основного провокуючого фактора;
- зібрати та проаналізувати життєвий анамнез людини для пошуку інших відповідних джерел;
- ретельно оглянути проблемну область;
- детально опитати пацієнта для встановлення першого часу виникнення і ступеня вираженості клінічних ознак.
Серед лабораторних тестів варто виділити:
- загальноклінічний аналіз крові;
- біохімію крові;
- бактеріальний посів вмісту гнійника – для ідентифікації збудника.
Інструментальна діагностика включає в себе:
- фарингоскопию;
- ларингоскопію;
- ультрасонографію м’яких тканин шиї;
- КТ шиї;
- МРТ голови;
- рентгенографію.
Ларингоскопія
Паратонзіллярний абсцес у дітей і дорослих треба диференціювати від:
- дифтерії;
- скарлатини;
- аневризми сонної артерії;
- пухлинних новоутворень злоякісної або доброякісної течії.
Лікування
Терапія такої недуги може бути як консервативним, так і хірургічної, але в основному носить комплексний характер.
Медикаментозне лікування передбачає застосування наступних препаратів:
- антибіотики;
- макроліди;
- цефалоспорини 2 або 3 покоління;
- знеболюючі та жарознижуючі засоби;
- імуностимулятори;
- вітаміни.
Крім цього, пацієнтам показано полоскання рота антисептичними розчинами.
Хірургічне розтин паратонзиллярного абсцесу здійснюється кількома способами:
- пункція з наступним дренуванням гнійної рідини;
- розріз.
Примітно те, що далеко не завжди після розтину спостерігається спорожнення гнійника і поліпшення стану хворого. У таких випадках показаний радикальний метод лікування – проведення двосторонньої тонзилектомії.
Така операція, крім дренування, передбачає усунення інфекційного вогнища, локализовавшегося в мигдалині.
Дуже важливо пам’ятати, що лікування в домашніх умовах в даному випадку неприпустимо, оскільки це може тільки посилити проблему і призвести до того, що виникнуть негативні наслідки.
Можливі ускладнення
Ігнорування симптомів і повна відсутність терапії загрожує тим, що розвиваються наступні ускладнення:
- флегмона шиї;
- зараження крові;
- медіастиніт;
- стеноз гортані;
- некроз тканин;
- ангіна Людвіга;
- тромбофлебіт;
- внутрішні крововиливи з шийних судин;
- інфекційно-токсичний шок.
Профілактика і прогноз
Щоб не виник паратонзіллярний абсцес, необхідно строго дотримувати нескладні заходи профілактики.
Таким чином, основні рекомендації включають в себе:
- ведення здорового способу життя;
- повноцінне харчування;
- зміцнення імунної системи;
- уникнення переохолодження організму;
- своєчасне і повноцінне лікування хвороб, які можуть призвести до формування гнійника (ангіна, хронічний тонзиліт та стоматологічні проблеми);
- регулярне проходження повного огляду в медичній установі з обов’язковим відвідуванням ЛОР-лікаря та інших фахівців.
Прогноз повністю залежить від часу проведення комплексної терапії. У разі раннього лікування, видужання настає через 2-3 тижня. В інших ситуаціях розвиваються ускладнення, які нерідко призводять до летального результату або до того, що пацієнт отримує статус інваліда.
