Остеосклероз – патологічний процес, під час якого уражається кісткова тканина, кісткові трабекули, характеризується тим, що відбувається підвищення щільності тканини, але розмір самої кістки при цьому не змінюється. Слід зазначити, що остеосклероз суглобових поверхонь хребців і інших локальних частин опорно-рухового апарату найчастіше розвивається саме на тлі вже наявних хвороб кісткової тканини. Окремо розглядають фізіологічний остеосклероз, який розвивається тільки у дітей і підлітків в процесі росту.
Діагностика здійснюється шляхом фізикального огляду та проведення інструментальних методів обстеження. Усунення хвороби може бути як консервативним, так і радикальним – залежно від ураженого зчленування і стадії розвитку патологічного процесу. Огляд і подальше лікування проводить ортопед і травматолог.
Етіологія
Остеосклероз може бути як ускладненням після певних захворювань, так і виступати в якості первинного патологічного процесу.
Спровокувати розвиток цього захворювання можуть наступні етіологічні фактори:
- тривалі статичні навантаження;
- малорухливий спосіб життя;
- неправильне харчування (в раціоні переважає фастфуд, напівфабрикати і тому подібна їжа);
- ожиріння;
- часті травми кісток;
- недорозвинення м’язового корсета;
- вроджені або придбані недуги опорно-рухового апарату;
- перенесені раніше ревматологічні або судинні захворювання;
- обмінні порушення;
- захворювання ендокринного характеру;
- літній вік.
Також слід виділити захворювання, при яких остеосклероз кистей або інших суглобів виступає ускладненням:
- онкологічні захворювання, при яких відбувається метастазування в інші частини організму;
- туберкульоз кістки;
- хвороба Педжета;
- остеохондроз шийного відділу хребта;
- запальні процеси в кістковій тканині;
- мелореостоз.
Хвороба Педжета – можлива причина остеосклерозу
У деяких випадках захворювання залишається з нез’ясованою етіологією.
Класифікація
Остеосклероз розрізняють таких видів:
- фізіологічний – зустрічається тільки у дітей в період росту, не вважається патологією, якщо не призводить до порушення природного розвитку дитини;
- патологічний – розвивається внаслідок впливу певних етіологічних факторів або як ускладнення інших хвороб.
В залежності від часу прояву патологічного процесу виділяють:
- вроджений;
- придбаний.
Беручи до уваги локалізацію патологічного процесу, виділяють такі форми захворювання:
- місцевий або вогнищевий;
- локальний;
- поширений;
- системний – найбільш важка форма, так як уражається вся кісткова маса.
Також розглядають класифікацію, виходячи з причини початку такого патологічного процесу:
- посттравматичний – розвивається на фоні частих травм опорно-рухового апарату;
- токсичний – як наслідок впливу на організм важких металів і токсичних речовин;
- ідіопатичний – етіологія не встановлена;
- реактивний;
- дегенеративно-дистрофічний – в цьому випадку мається на увазі остеосклероз замикальних пластин суглобових поверхонь;
- спадковий – найчастіше така форма недуги виступає ускладненням генетичних захворювань.
Хвороба може вражати практично будь-який суглоб, однак найчастіше діагностуються наступні види патологічного процесу:
- остеосклероз колінного суглоба (виникає у людей, які професійно займаються спортом або піддаються тривалим статичним навантаженням);
- ураження кісток тазу;
- ураження клубової кістки;
- остеосклероз гомілковостопного суглоба і стопи;
- ураження плечового суглоба.
Клінічна картина залежатиме від форми патологічного процесу та його локалізації.
Симптоматика
Незалежно від того, яка форма недуги має місце, і яка локалізація, в клінічній картині буде присутній больовий синдром. На початковому етапі розвитку біль буде носити періодичний характер, виявлятися лише при посилених фізичних навантаженнях. По мірі погіршення патологічного процесу больовий синдром буде носити хронічний характер.
Так, остеосклероз п’яткової кістки і стопи буде характеризуватися наступним чином:
- викривлення стопи;
- деформація фаланг пальців;
- втома в ногах навіть при незначній рухової активності;
- біль у стопі;
- плоскостопість;
- порушення рухової функції.
Слід зазначити, що така форма патології зустрічається найчастіше у дітей. До хірургічного лікування вдаються вкрай рідко, консервативна методика досить ефективна.
Остеосклероз кульшового суглоба буде характеризуватися такою клінічною картиною:
- біль в області тазу, яка тільки посилюється при ходьбі;
- у міру посилення патологічного процесу біль у стегні буде носити хронічний характер;
- обмеженість в рухливості;
- кульгавість.
Розвиток такої форми патології особливо небезпечно, так як присутній високий ризик перелому шийки, і настання асептичного некрозу голівки стегнової кістки. Такі ускладнення призводять до інвалідизації людини, не виключається летальний результат.
Ураження хребта, як правило, є ускладненням після інших захворювань опорно-рухового апарату. У цьому випадку, специфічної симптоматики немає, буде проявлятися клініка первопричинного недуги.
Небезпека такого типу патології полягає в тому, що диски стають дуже крихкими і компресійний перелом може статися навіть після незначного фізичного впливу. Субхондральний остеосклероз хребта частіше інших форм призводить до інвалідизації людини.
При деяких локалізаціях хвороба тривалий час може протікати безсимптомно – при ураженні клубової кістки плечового суглоба.
Клінічна картина цієї хвороби в цілому носить неспецифічний характер, тому при болях у суглобах потрібно негайно звертатися за медичною допомогою, а не проводити самолікування. Лікування народними засобами, в цьому випадку, недоречно.
Діагностика
При підозрі на остеосклероз потрібен огляд у ортопеда травматолога. Крім цього, може знадобитися консультація наступних фахівців:
- хірург;
- інфекціоніст;
- імунолог;
- онколог;
- генетик.
В першу чергу обов’язково проводиться фізикальний огляд, під час якого лікар повинен встановити повну клінічну картину, зібрати особистий і сімейний анамнез хворого.
Також використовують наступні методи діагностики:
- клінічні аналізи крові та сечі;
- розгорнутий біохімічний аналіз крові;
- генетичні дослідження;
- вимірювання щільності кісткової тканини;
- тест на онкомаркери;
- МРТ або КТ;
- рентгенологічне дослідження.
Рентгенограма при фізіологічному остеосклерозе
За результатами дослідження лікар може встановити форму і локалізацію недуги і визначити найбільш ефективну тактику лікування.
Лікування
Лікування остеосклерозу може бути як консервативним (прийом медикаментів, курс ЛФК і мануальної терапії), так і радикальних (пересадка кісткового мозку при ураженні хребта, протезування суглобів).
Незалежно від того, яким чином будуть лікувати це захворювання, хворому прописується дієта і фізіотерапевтичні процедури.
Медикаментозне лікування може включати в себе:
- глюкокортикоїди;
- хондропротектори;
- нестероїдні протизапальні;
- знеболюючі.
Дієта передбачає виключення з раціону жирну, грубої їжі, консервантів і алкогольних напоїв. Точний дієтичний стіл визначається лікарем, з урахуванням поточної клінічної картини, поставленого діагнозу та віку пацієнта.
Фізіотерапевтичні процедури включають в себе:
- електрофорез;
- магнітотерапія;
- УВЧ;
- лікування грязями;
- масаж.
В деяких випадках лікар може рекомендувати курс ЛФК для запобігання розвитку інших захворювань опорно-рухового апарату. Самостійно це робити не можна.
Хірургічне втручання використовується в тих випадках, коли консервативні методи лікування не дають належного результату або вони зовсім не доцільні.
Так як остеосклероз, в більшості випадків, це вторинне захворювання, прогноз багато в чому буде залежати від первопричинного фактора. У будь-якому випадку, чим раніше буде розпочато лікування, тим краще прогноз.
Профілактика
В якості профілактики слід виконувати такі приписи:
- тримати масу тіла в нормі;
- дотримуватися режиму роботи та відпочинку;
- при збільшених фізичних навантаженнях використовувати спеціальний бандаж;
- повноцінно харчуватися;
- своєчасно усувати всі захворювання запальної та інфекційної природи.
У тому разі, якщо до таких захворювань є генетична схильність, слід систематично проходити профілактичний огляд у лікарів.
