Олігоменорея – збільшення інтервалу між менструаціями. Менструації при даному діагнозі можуть тривати від декількох годин до 2 днів. Олігоменорея є симптомом деяких гінекологічних захворювань, таких як безпліддя, гіпоменструальный синдром та інше. Часто дане патологічний стан поєднується з іншими формами гіпоменструального синдрому – гипоменореей, опсоменореей, спаниоменореей.
Також поява олигоменореи може бути своєрідним «передвісником» аменореї (повної відсутності менструації).
Причини
- основна причина прогресування первинної олигоменореи – вроджені дефекти репродуктивної системи жінки, які почали розвиватися ще в ембріональному періоді;
- причинами вторинної олигоменореи є порушення в гіпоталамо-гіпофізарних структур, яєчниках або в матці, які почали прогресувати внаслідок перенесених захворювань запального характеру, пухлинних хвороб. Також це може статися внаслідок травми жіночих статевих органів, анорексія, виснаження, зміни кліматичних умов та інше;
- зменшення секреції статевих гормонів;
- часта причина прогресування олигоменореи – ендокринні порушення в щитовидці, підшлункової і в наднирниках;
- синдром полікістозних яєчників;
- ендометріоз;
- гіпоплазія матки;
- аборти і міні-аборти;
- операції на матці;
- захворювання серця та судин;
- олігоменорея може розвинутися на тлі цукрового діабету або недуг щитовидки;
- також причиною розвитку олигоменореи є прийом антиэпилептиков і антипсихотичних лікарських засобів.
Група ризику:
- дівчата у підлітковому віці;
- молоді жінки, які активно займаються спортом;
- жінки, у яких спостерігаються такі харчові розлади, як булімія і анорексія.
Симптоматика
Основний симптом, що вказує на прогресування патології – рідкісні і короткі менструації. Також варто відзначити той факт, що часто у жінок, у яких в анамнезі є даний недуга, спостерігається і безпліддя. Тільки у ¼ частини жінок відбувається фізіологічна овуляція може настати вагітність.
Додаткові симптоми олигоменореи:
- поява акне в області спини, грудей і на обличчі;
- при олігоменореї може порушувати жировий обмін, тому часто жінки з такою недугою починають набирати вагу;
- гірсутизм;
- чоловікоподібне статура і розвинена мускулатура;
- зниження лібідо.
Діагностика
У випадку прояву зазначених симптомів слід негайно звернутися до гінеколога для діагностики та з’ясування причин розвитку такого стану. Як правило, діагноз ставиться за допомогою особистого огляду, розгляду менструального циклу жінки. При необхідності лікар може призначити аналіз крові та УЗД.
Лікування
Основна мета лікування при олігоменореї – усунути справжню проблему, яка викликала такий стан. У деяких клінічних ситуаціях буває досить просто підкоригувати раціон харчування або скласти правильну дієту. Але зазвичай лікарі вдаються до медикаментозної терапії. Для лікування патології призначають курс гормональних лікарських засобів, який необхідно дотримувати протягом 12 днів. При необхідності його повторюють або щомісяця, або ж раз на три місяці. Всі призначається індивідуально.
Додаткові методики лікування:
- лікувальна фізкультура та гінекологічний масаж. Дані методики лікування допомагають поліпшити кровообіг в малому тазу;
- фізіотерапія;
- прийом полівітамінних комплексів;
- голкорефлексотерапія.
Іноді для того щоб вилікувати недугу, потрібно провести хірургічне лікування. Лікарі найчастіше вдаються до радіохвильової коагуляції або ж до діатермокоагуляції яєчників. Другий спосіб є найбільш ефективним, але варто відзначити, що його заборонено проводити нерожавшим жінкам. Про ефективність лікування можна говорити в тому випадку, якщо у жінки протягом одного року спостерігається регулярний цикл, тривалість якого не перевищує 40 днів. Важливо також регулярно відвідувати гінеколога для профілактичного огляду (рекомендовано раз в 3 місяці).
Профілактика
Щоб не проводити лікування олигоменореи, необхідно вчасно зайнятися профілактикою цієї недуги. Основні профілактичні заходи:
- нормалізувати свій раціон харчування;
- регулярна, але помірна фізична активність;
- використання тільки тих засобів контрацепції, які призначені лікуючим лікарем;
- своєчасне і грамотне лікування запальних захворювань жіночої репродуктивної системи.
