Легенева недостатність – стан, що характеризується нездатністю легеневої системи підтримувати нормальний газовий склад крові, або ж він стабілізується за рахунок сильного перенапруження компенсаторних механізмів апарату зовнішнього дихання. Основа даного патологічного процесу – порушення газообміну в легеневій системі. З-за цього в тіло людини не надходить необхідний обсяг кисню, а рівень вуглекислого газу постійно зростає. Все це стає причиною кисневого голодування органів.
При легеневій недостатності парціальний напруга кисню в крові знижується нижче 60 мм рт. ст. Одночасно з цим спостерігається зростання парціального напруги вуглекислого газу. Його показники перевищують 45 мм рт. ст. Даний патологічний синдром може почати прогресувати у людей різних вікових категорій. Гендерність йому не властива.
Етіологія
Основна причина прогресування легеневої недостатності у людини – пошкодження апарату зовнішнього дихання на різних його рівнях:
- нервово-м’язова система. Причинами прогресування легеневої недостатності можуть стати різні інфекційні або ж неврологічні недуги, які надають шкідливу дію на ЦНС і порушую фізіологічні механізми передачі імпульсів від мозку до м’язів дихального апарату. До таких патологій відносять ботулізм, міастенію та інше;
- дихальний центр і ЦНС. У цьому випадку причинами прогресування легеневої недостатності можуть стати пошкодження мозку різного ступеня тяжкості, прийом сильнодіючих наркотичних речовин, порушення згортання крові в мозку та інше;
- грудна клітка. До легеневої недостатності може призвести сколіоз, пневмоторакс і зайвого скупчення ексудату в плевральній порожнині;
- поразка повітроносних шляхів: набряк гортані, ембол в бронхах, астма, ХОЗЛ;
- альвеоли. Легенева недостатність нерідко виявляється основним симптомом набряку легень, пневмонії, а також хвороб, що характеризуються розростанням сполучної тканини в легенях.
Різновиди
За механізмом прогресування:
- гипоксемическая. У цьому випадку спостерігається зниження концентрації кисню в крові (гіпоксемія). Нормалізувати парціальний тиск важко навіть за допомогою кисневої терапії. Ця форма патології більш характерна для хвороб, які вражають безпосередньо дихальну систему, а також для тих хвороб, основою яких є стрімке заміщення тканин легенів сполучною тканиною;
- гиперкапническая. В крові накопичується занадто багато вуглекислого газу. Варто відзначити, що при цій формі також спостерігається недостатність кисню, але її можна підкоригувати за допомогою кисневої терапії. Гиперкапническая легенева недостатність прогресує через слабкість м’язових структур дихальної системи, хронічної обструктивної хвороби легень, ожиріння тощо.
За швидкістю розвитку:
- гостра легенева недостатність. Дана форма патології прогресує дуже швидко. Симптоми гострої форми можуть проявитися протягом пари хвилин, декількох годин або днів. Так як цей термін дуже короткий, організм не встигає включити свої компенсаторні можливості. Саме тому гостра недостатність є дуже небезпечним станом, що загрожує не тільки здоров’ю, але і життю пацієнта. Щоб її зупинити, необхідно вдатися до інтенсивної терапії. Лікування гострої форми патології проводиться зазвичай в умовах реанімації;
- хронічна легенева недостатність. Характерна особливість хронічної форми – повільний розвиток. Патологічний стан прогресує протягом декількох місяців або навіть років. Це дає можливість тілу людини максимально активізувати свої компенсаторні можливості, тим самим підтримуючи повноцінний газовий склад крові. Хронічна форма є більш безпечною, так як в більшості клінічних ситуацій її своєчасно виявляють і пролікують. Летальний результат наступає вкрай рідко.
Виходячи зі ступеня тяжкості:
1 ступінь – парціальний напруга кисню (ПНК) в крові знаходиться в межах 60-79 мм рт. ст. Насичення крові киснем при даній ступеня становить від 90 до 94%;
2 ступінь. ПНК знижується до 40-59 мм рт. ст., а насиченість крові киснем до 75-89%;
3 ступінь. ПНК в крові знижується до критичних показників – нижче 40 мм рт. ст., а насиченість крові киснем – менш 75%.
Виходячи зі ступеня вираженості проявляються симптомів (тільки для хронічної легеневої недостатності), виділяють:
ЛН 1 ступеня. У хворої людини з’являється задишка при помірних або ж значних фіз. навантаженнях;
2 ступеня. Задишка виникає навіть при слабкій навантаженні. У той час як людина знаходиться в повному спокої, можна відзначити, що активізувалися компенсаторні механізми;
3 ступеня. Задишка і акроціаноз проявляються навіть у стані повного спокою.
Симптоматика
При легеневій недостатності виявляються наступні симптоми:
- задишка різного ступеня інтенсивності;
- у ранкові години у хворої людини можуть виникати головні болі;
- безсоння;
- частота пульсу зростає;
- нудота і блювотні позиви;
- шкірний покрив набуває синюшний відтінок;
- в дихальний акт залучаються допоміжні м’язові структури;
- порушення пам’яті;
- зниження АТ;
- частота і глибина дихання змінюється;
- порушення свідомості.
Діагностика
Стандартний план діагностики при підозрі на легеневу недостатність включає в себе:
- збір скарг пацієнта;
- огляд;
- оцінку газового складу крові;
- оцінку кислотно-лужного стану крові;
- рентген;
- спірометрію.
Лікувальні заходи
Лікування патологічного стану проводиться в умовах стаціонару, щоб у лікарів була можливість моніторити стан пацієнта. Терапія повинна бути комплексною, тільки тоді вдасться домогтися позитивної динаміки:
- лікування основного захворювання, що спровокував патологію. У цьому випадку проводять терапію серцевої недостатності, хвороб органів дихання та інше;
- киснева терапія. Її обов’язково включають в план лікування, щоб підтримувати газовий склад крові на необхідному рівні;
- постуральний дренаж;
- вібраційний масаж грудної клітки – метод лікування, що дозволяє забезпечити нормальну прохідність бронхів;
- призначення фармацевтичних засобів, що розріджують мокротиння;
- ШВЛ. Даний метод лікування показаний при 2 ступеня недостатності;
- інтубація трахеї. Проводять, якщо немає позитивної динаміки, але є висока загроза задухи.
