Інсуліноми – новоутворення, яке часто має доброякісним перебігом і утворюється в підшлунковій залозі. Пухлина має гормональну активність – здійснює секрецію інсуліну у великих кількостях. Це стає причиною розвитку гіпоглікемії.

Основні фактори, що впливають на появу такої освіти на сьогоднішній день клініцистам невідомі. Проте не виключається ймовірність впливу генетичної схильності.

На розвиток нападу гіпоглікемії при інсуліноми можуть вказувати озноб і виділення великої кількості холодного поту, безпричинний страх і сильне почуття голоду, а також почастішання серцевого ритму, мовні і зорові порушення. В цілому інсуліноми має симптоми неспецифічні, а іноді протікає без прояву будь-яких ознак.

Діагностика в даному випадку вимагає комплексного підходу та спрямована на здійснення широкого спектра лабораторних тестів та інструментальних обстежень.

Лікування полягає тільки в хірургічному втручанні – це може бути як енуклеація пухлини, так і повне висічення пошкодженого органу. При неможливості провести операцію, робляться консервативні методики терапії.

По міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду, подібне новоутворення володіє власним шифром. Код за МКХ-10: при доброякісному перебігу (90%) – D13.7, у випадках трансформації в рак – С25.4.

Етіологія

На сьогоднішній день достовірно не виявлено, чому формується інсуліноми, однак, клініцисти вважають, що патогенез полягає в гормональної залежності такої пухлини.

З точністю відомо, що в даній ситуації в підшлунковій залозі уражаються бета-клітини, що пов’язане з порушенням метаболізму. При цьому відзначається яскраво виражений дефіцит певних речовин, який запускає процес трансформації клітин підшлункової залози.

Теоретично передбачається, що можливими джерелами недуги можуть виступати:

  • хронічні захворювання ШКТ;
  • ураження підшлункової залози;
  • гострий перебіг виразкової хвороби;
  • нераціональне харчування;
  • вплив токсичних речовин на організм;
  • сильне виснаження;
  • неврози, що призводять до відсутності апетиту;
  • порушення функціонування ендокринної системи, зокрема, гіпофіза і надниркових залоз.

Також варто відзначити імовірність впливу обтяженої спадковості – схильності до того чи іншого недугу з боку органів травної системи.

В основну групу ризику входять особи у віці від 40 до 60 років. Примітно те, що у новонароджених дітей і підлітків патологія зустрічається в поодиноких випадках. Найбільш часто пухлина має невеликі обсяги – не більше 2 сантиметрів у діаметрі, проте, активне зростання вказує на трансформацію цього новоутворення в рак, що трапляється приблизно в 9-15% з числа всіх ситуацій.

Класифікація

Інсуліноми підшлункової залози локалізується в таких частинах цього органу, як:

  • головка;
  • хвіст;
  • тіло.

За чисельністю пухлина буває:

  • одиничної;
  • множинної – діагностується досить рідко.

Симптоматика

Інсуліноми: симптоми і лікування
Інсуліноми

Ступінь вираженості клінічних ознак безпосередньо залежить від інтенсивності гормональної активності подібного новоутворення. Це означає, що чим сильніше відбувається вироблення інсуліну, тим яскравіше буде симптоматична картина.

У деяких випадках патологія протікає абсолютно безсимптомно або з виразом таких ознак, як ожиріння і підвищений апетит.

Тим не менш інсуліноми підшлункової залози має наступні симптоми:

  • загальна слабкість і розбитість;
  • виділення великої кількості поту;
  • тремтіння в тілі і кінцівках;
  • хвороблива блідість шкірних покривів;
  • почастішання серцевого ритму;
  • постійне відчуття сильного голоду;
  • емоційна нестабільність;
  • зниження працездатності;
  • напади запаморочення і сильного головного болю;
  • безпричинне почуття страху, тривоги і занепокоєння;
  • переднепритомний стан;
  • постійна сонливість;
  • зниження концентрації уваги;
  • порушення мовної і зорової функції;
  • судомні напади;
  • парестезія;
  • ністагм.

Такі зовнішні прояви характерні для нападу гіпоглікемії, які в переважній більшості ситуацій розвиваються після нічного відпочинку.

Міжнападовий період характеризується виразом неспецифічної клініки. При цьому ознаки інсуліноми представлені:

  • асиметрією обличчя;
  • опущенням куточків рота;
  • зміною смакових пристрастей;
  • згладженню носогубних складок;
  • больовими відчуттями в животі;
  • погіршенням пам’яті;
  • розладом уваги;
  • байдужістю до подій.

Аналогічні прояви можуть бути присутніми при утворенні у людини невеликої або малоактивною пухлини.

Вся вищевказана симптоматика може спостерігатися у будь-якого пацієнта, незалежно від статі і віку, в тому числі у новонароджених.

Діагностика

Діагноз «інсуліноми» ставиться на підставі даних, отриманих в ході комплексного діагностичного обстеження, яке включає в себе не тільки широкий спектр лабораторно-інструментальних обстежень, а також методики первинного діагностування.

Перший етап у встановленні правильного діагнозу включає в себе:

  • вивчення історії хвороби – для пошуку хронічних патологічних процесів, що протікають в ШКТ;
  • збір і аналіз життєвого анамнезу, зокрема, харчових пристрастей хворого;
  • пальпацію і перкусію передньої стінки очеревини;
  • вимірювання показників серцевого ритму;
  • детальний опитування хворого – для з’ясування часу появи першого та ступеня вираженості клінічних проявів хвороби.

Лабораторні дослідження полягають у проведенні:

  • загальноклінічного аналізу крові;
  • біохімії крові;
  • проби з глюкозной навантаженням;
  • тестів на визначення рівня глюкози;
  • проби з триденним голодуванням.

Інсуліноми діагностика за допомогою інструментальних процедур:

  • ультрасонографія хворого органу і черевної порожнини;
  • сцинтиграфія;
  • КТ і МРТ підшлункової залози;
  • ЕКГ;
  • фіброгастродуоденоскопія (ФГДС);
  • селективна ангіографія;
  • діагностична лапароскопія.

Інсуліноми: симптоми і лікування
ФГДС

Інсуліноми в обов’язковому порядку повинна бути диференційована від:

  • алкогольної форми гіпоглікемії;
  • недостатність надниркових залоз або гіпофіза;
  • демпінг-синдрому;
  • галактоземии;
  • онкології надниркових залоз.

На тлі того, що захворювання не володіє специфічною симптоматикою, пацієнтам дуже часто ставлять помилковий діагноз, наприклад:

  • вегетосудинна дистонія;
  • доброякісні або злоякісні пухлини головного мозку;
  • інсульт;
  • епілепсія;
  • неврастенія;
  • гострий психоз;
  • залишкові явища нейроинфекций;
  • діенцефальний синдром.

Лікування

Фахівці-ендокринологи розглядають лише один варіант усунення недуги – хірургічне втручання.

Хірургічне лікування інсуліноми передбачає проведення наступних втручань:

  • енуклеація освіти – инсулиномэктомия;
  • дистальна резекція підшлункової залози;
  • висічення головки ураженого органу;
  • панкреатодуоденальная резекція;
  • тотальна панкреатэктомия.

Обсяг операції залежить від місця утворення і розміру інсуліноми. Ефективність такої терапії диктується зміною показників глюкози в крові.

Злоякісна інсуліноми лікується за допомогою хіміотерапії, променевої терапії або повного видалення хворого сегмента.

У випадках неможливості проведення операції, клініцисти звертаються до консервативних методик, серед яких:

  • внутрішньовенне введення гіпоглікемізуючих розчинів;
  • індивідуально складена дієта;
  • фізіотерапевтичні процедури.

Можливі ускладнення

При відсутності терапії, основним ускладненням недуги виступає трансформація пухлини в злоякісне утворення.

Крім цього, серед наслідків варто виділити:

  • метастазування на довколишні внутрішні органи;
  • коматозний стан;
  • інфаркт міокарда;
  • імпотенцію;
  • втрату професійних навичок і колишнього соціального статусу.

Також можуть виникнути післяопераційні ускладнення, а саме:

  • перитоніт;
  • панкреатит;
  • абсцес очеревини;
  • формування нориць підшлункової залози;
  • панкреонекроз.

Профілактика і прогноз

Повністю попередити розвиток недуги у новонароджених і дорослих неможливо. Це обумовлено тим, що причини утворення інсуліноми в даний час залишаються невідомими.

Тим не менш в якості профілактичних рекомендацій виступають наступні заходи:

  • ведення здорового способу життя, зокрема, повна відмова від алкоголю;
  • правильне і повноцінне харчування;
  • уникання стресових ситуацій;
  • своєчасне виявлення і лікування будь-яких ендокринних або гастроентерологічних хвороб;
  • постійний контроль над рівнем глюкози в крові;
  • регулярне проходження повного огляду в медичній установі.

Інсуліноми в цілому володіє сприятливим прогнозом – після хірургічного втручання повне одужання спостерігається у 65-80% пацієнтів. Рецидиви хвороби розвиваються лише в 3% випадків. Летальність після здійснення операції досягає 10%.

Несприятливий результат характерний лише для тих ситуацій, коли пухлина трансформувалася в злоякісне утворення. У таких випадках дворічна виживаність не перевищує 60%.

Аптека доброго дня - Акційні пропозиції