Гнійний гайморит – одна з форм синуситу, при якому запальний процес розвивається в області одного або обох верхньощелепних пазух. У більшості випадків, гнійна форма гаймориту розвивається як наслідок недолікованої або запущеної форми катарального гаймориту. Обмежень щодо віку і статі не має, однак, найчастіше діагностується у дітей та вагітних жінок.

Етіологія

Етіологія даного захворювання схожа з катаральній формою. Клініцисти відзначають такі етіологічні фактори, які найбільш часто провокують розвиток цієї недуги:

  • запущена форма риніту;
  • наслідок перенесених раніше хронічних захворювань ротової або носової порожнини;
  • викривлення носової перегородки внаслідок травми або вродженої патології;
  • ускладнення після катаральної форми недуги;
  • затяжний нежить на тлі ослабленої імунної системи.

Слід розуміти, що при наявності навіть кількох етіологічних факторів не обов’язково розвиток патології, якщо у людини буде міцна імунна система.

Класифікація

За характером локалізації розрізняють такі види гнійного гаймориту:

  • правобічна;
  • лівостороння;
  • двостороння.

Також розрізняють форми недуги за характером розвитку:

  • гостра;
  • хронічна.

Найбільш добре піддається лікуванню гострий гнійний гайморит. При відсутності терапії гостра форма переходить в хронічну, яка, у свою чергу, може призвести до розвитку серйозних ускладнень.

Симптоматика

Гнійний гайморит: симптоми і лікування
Ознаки гнійного гаймориту

На початковому етапі розвитку проявляється клінічна картина ГРВІ. Приблизно через 2-3 доби починається гостра стадія гаймориту, яка супроводжується наступними симптомами:

  • підвищення температура тіла до 39-40 градусів;
  • загальна слабкість, втома, відчуття розбитості;
  • відчуття розпирання в одній з пазух. Якщо мова йде про двосторонній гаймориті, то такі симптоми спостерігаються з обох сторін;
  • почервоніння і набряк обличчя;
  • часткова або повна закладеність носа, в залежності від типу гаймориту;
  • виділення ексудату зеленого кольору з неприємним запахом;
  • головний біль, яка тільки посилюється при нахилах, поворотах. Знеболювальне при цьому не дає належного ефекту;
  • розпираючий біль в області ураженої пазухи або обох, якщо це двобічний гнійний гайморит;

Хронічний гнійний гайморит доповнюється біль, яка віддає в щелепу, з-за чого пацієнт може відмовлятися від споживання їжі, так як боляче жувати.

Такі ознаки гнійного гаймориту потребують негайної медичної допомоги. Самостійне лікування у домашніх умовах може призвести до серйозних ускладнень і розвитку супутніх захворювань.

Діагностика

Діагностика при підозрі на гнійний гайморит складається з особистого огляду у отоларинголога і проведення додаткових досліджень, якщо це буде потрібно для уточнення клінічної картини. Лікар проводить особистий огляд, з’ясовує анамнез. Фізикальний огляд проводиться за допомогою спеціального освітлювального приладу, який дозволяє лікарю добре розглянути пазухи і кількість ексудату в них.

Що стосується додаткових діагностик, то може використовуватися наступне:

  • рентгенологічне обстеження пазух;
  • загальні дослідження крові;
  • пункція вмісту гайморової пазухи.

Тільки на підставі отриманих результатів аналізів, лікар може призначити оптимальне лікування гнійного гаймориту.

Лікування

Якщо недуга буде діагностований своєчасно, можна обійтися без проколу, лікування буде консервативним, з використанням медикаментів і спеціальних процедур. Прогрівання при гнійному гаймориті строго протипоказано.

Обов’язково використовуються антибіотики при гнійному гаймориті. Крім цього, медикаментозна терапія може включати в себе такі препарати:

  • антибактеріальні препарати місцевої дії;
  • при запущеній формі захворювання використовуються антибіотики внутрішньовенно;
  • судинозвужувальні краплі назальні;
  • знеболюючі.

Також слід обов’язково проводити промивання носа, не менше 3-4 разів на день. Дотримуючись такі рекомендації, за умови, що це не запущена форма, можна вилікувати недугу в домашніх умовах без проколу. Окремо слід сказати про складність лікування гаймориту при вагітності — використання антибіотиків тут вкрай небажано.

Якщо медикаментозна терапія і процедури не дають належного результату потрібне оперативне втручання. Лікар здійснює прокол стінки гайморової пазухи, видаляє гнійний ексудат і вводить антисептичний розчин.

Гнійний гайморит: симптоми і лікування
Схема проколу при гаймориті

Також вилікувати гнійний гайморит без проколу неможливо, якщо у хворого почалися супутні запальні процеси або є викривлення носової перегородки, травма м’яких тканин носової порожнини.

Якщо лікування в домашніх умовах проводити строго за рекомендацією лікаря, можна усунути недуга без проколу. Тому при наявності вищеописаною клінічної картини не слід самостійно співставляти симптоми і лікування, а також приймати препарати свавільно.

Як лікувати гнійний гайморит правильно, може сказати тільки профільний медичний спеціаліст. Використання засобів народної медицини, в цьому випадку, можливо тільки в комплексі з основним курсом лікування за рекомендацією лікаря.

Можливі ускладнення

Якщо терапія не буде розпочато своєчасно і доведена до кінця, можливий розвиток таких ускладнень:

  • поширення гнійного процесу на прилеглі тканини;
  • менінгіт;
  • абсцеси;
  • сепсис;
  • періостит черепа.

Тому, щоб виключити або хоча б звести до мінімуму ризик розвитку таких патологічних процесів, слід своєчасно звертатися за медичною допомогою і проходити повний курс лікування.

Профілактика

Запобігти розвитку цієї недуги можна, якщо на практиці застосовувати такі правила:

  • своєчасне і правильне лікування інфекційних і запальних захворювань, що стосується носової та ротової порожнини;
  • профілактика ГРВІ, грипу;
  • лікування гострих і хронічних форм недуг в області дихальної системи;
  • виключення переохолоджень;
  • зміцнення імунної системи.

Зважаючи на те, що в основі етіології гнійного гаймориту лежить катаральна форма даного запального процесу, слід особливу увагу приділити профілактиці саме цього захворювання.