Епідидиміт — це запалення придатка яєчка інфекційної або неінфекційної етіології. Даний придаток виглядає як спіралеподібна трубка і розташовується по задній поверхні яєчка, скріплюючи його з сім’явивідних протокою. У разі якщо запальний процес зачіпає одночасно і яєчко, і придаток, у чоловіка розвивається орхоэпидидимит.
Епідидиміт придатка яєчка вражає чоловіків з будь-якої вікової групи. Найбільш часто він розвивається у представників сильної статі у віці від 20 до 40 років (в період статевої активності).
У більшості клінічних ситуацій епідидиміт яєчка є ускладненням інфекційних захворювань бактеріальної та вірусної етіології. Причина криється в тому, що інфекція може проникнути в придатки яєчок з лімфою або кров’ю.
Як правило, спочатку інфекція вражає одне яєчко (розвивається праворуч або ліворуч), але пізніше вона може вразити і друге.
Причини
Розвиток в організмі чоловіка епідидиміту придатка яєчка може бути викликано цілим рядом причин. Тому кожен представник сильної статі повинен їх знати і всіляко уникати, щоб не задавати собі питання – «Як лікувати епідидиміт?»
- більш ніж у 80% випадків основною причиною розвитку цього захворювання у чоловіків є бактеріальна інфекція. У медицині виділяють дві великі групи збудників епідидиміту придатка яєчка – ІПСШ та кишкові бактерії. У чоловіків віком від 20 до 40 років основною причиною розвитку патології стають саме ІПСШ (гонорея, сифіліс, трихомоніаз), так як вони ведуть більш активне статеве життя. Кишкові бактерії, що провокують розвиток захворювання у чоловіків після 40 років;
- у деяких випадках (дуже рідко) причиною розвитку захворювання можуть стати бактерії або гриби;
- у дитячому віці причиною розвитку епідидиміту стають вірусні інфекції. Придаток яєчка може запалитися після перенесеного грипу, вітряної віспи, свинки і іншого;
- прийом деяких синтетичних медичних препаратів також може спровокувати розвиток патології. Приміром, часто лікарський епідидиміт розвивається після тривалого прийому серцевого препарату «Аміодарон»;
- травми яєчок і мошонки. Вони можуть бути різними – механічні, після проведених маніпуляцій та оперативних втручань;
- безладні статеві зв’язки;
- сильне переохолодження;
- статеві надмірності.
Класифікація
Епідидиміт
Епідидиміти за характером перебігу запального процесу поділяють на неспецифічні і специфічні.
Класифікація за типом збудника:
- вірусні;
- грибкові;
- бактеріальні;
- хламідійні;
- мікоплазматіческіе.
Травматичні епідидиміти також можна умовно розділити на три групи:
- післяопераційні;
- постинструментальные;
- власне травматичні.
Класифікація за течією:
- гострий;
- підгострий;
- хронічний;
- рецидивуючий.
Гостра форма
Гострий епідидиміт вражає пацієнтів у віці від 15 до 30 років. Рідко виникає у літніх. Перший симптом, який змушує чоловіка швидше звертатися за допомогою – поява сильної болі в яєчку. Біль може віддавати в пах, промежину і навіть в область крижів. Захворювання протікає стрімко. Його пік настає вже через добу після перших проявів.
Поступово наростає набряк мошонки, шкіра на ній стає червоною. Якщо в даний момент промацати яєчко, то поруч з ним буде пальпуватися ущільнення. За 4 години вона може збільшитися в два або більше разів.
Симптоми:
- збільшення лімфатичних вузлів у паховій області;
- підвищення температури тіла до високих цифр (39-40 градусів);
- з сечовипускального каналу можуть спостерігатися незначні виділення;
- прискорене сечовипускання;
- озноб;
- на тлі загальної інтоксикації з’являється нудота і блювання;
- біль в мошонці посилюється під час активних рухів або дефекації;
- в сечі можна помітити домішка крові.
Усі зазначені вище симптоми епідидиміту стають менш вираженими через 2-5 днів. Багато представників сильної статі, зважаючи короткого періоду болю і дискомфорту, не поспішають йти до лікаря. Якщо ж не провести кваліфіковане лікування епідидиміту, то в місці локалізації запалення утворюються рубці. Сім’явивідний канал стане непрохідним і це призведе до безплідності. Це найстрашніше ускладнення гострого епідидиміту.
Хронічна форма
Хронічний епідидиміт розвивається у чоловіка в тому випадку, якщо своєчасно не було проведено адекватне лікування гострої форми захворювання. В цілому даний процес протікає більш 6 місяців. Людина може навіть і не запідозрити розвиток у себе цієї складної патології. Якщо при гострому епідидиміт симптоми проявляються відразу і досягають піку своєї активності вже через добу, то в цьому випадку симптоми практично відсутні. Чоловік відчуває деякий дискомфорт в області яєчка тільки в період загострення недуги. Зовні мошонка не змінює ні форму, ні колір.
При хронічному епідидиміт придаток яєчка стає більше в кілька разів (але не завжди), стає більш щільним і болючим при пальпації. Сім’яний канатик потовщується, а сім’явивідний протока стає ширше в діаметрі.
Діагностика
При появі будь-яких із зазначених вище симптомів рекомендовано невідкладно відвідати кваліфікованого лікаря-уролога, щоб провести обстеження та уточнити діагноз. Іноді пацієнту потрібно госпіталізація. Від того, наскільки рано чоловік звернувся до лікаря, залежить не тільки ефективність проведеного лікування, але і можливість знизити ризик розвитку ускладнень.
Найбільш ефективні методики діагностики хронічного і гострого епідидиміту:
- опитування пацієнта, на якому лікар вивчить основні скарги чоловіки;
- огляд. На даному етапі лікар виявляє зовнішні зміни форми і кольору мошонки, пальпаторно уточнює локалізацію запалення, промацує пахові лімфовузли;
- ОАК;
- ОАМ;
- Мазок з сечовипускального каналу;
- БАК-посів сечі;
- ПЛР та ІФА – дають можливість виявити ІПСШ;
- УЗ доплерографія сечостатевих органів;
- УЗД органів мошонки;
- комп’ютерна томографія;
- магнітно-резонансна томографія.
Діагностика епідидиміту
Обов’язково необхідно провести обстеження і сексуального партнера пацієнта, навіть у тому випадку, якщо у нього немає ніяких симптомів.
Ускладнення
Якщо вчасно провести лікування епідидиміту придатка яєчка, то людина повністю одужує. Для цієї мети йому призначається медикаментозна терапія (різні групи препаратів), а також фізіопроцедури та інше. У такому разі репродуктивна здатність зберігається. Але якщо не лікувати захворювання, то воно переросте в хронічну форму і можуть виникнути різні ускладнення.
Можливі ускладнення:
- запальний процес пошириться на яєчка та інші органи;
- абсцес мошонки;
- некроз яєчка;
- свищі на мошонці;
- сепсис;
- гангрена Фурньє;
- чоловіче безпліддя.
Лікування
Лікування епідидиміту придатка яєчка повинно носити комплексний характер. В першу чергу пацієнту призначається медикаментозна терапія. Необхідно буде приймати такі препарати:
- антибіотики;
- нестероїдні протизапальні препарати;
- розсмоктуючі препарати;
- вітаміни.
Найбільш ефективними є антибіотики, так як вони згубно впливають на бактерії, які викликають розвиток запального процесу. Їх призначають після взяття мазка з уретри і його посіву (дослідження допомагає виявити основного збудника). Найчастіше призначають Цефтриаксон, Сумамед, Азитроміцин, Доксициклін, Роцефін та інше. Курс лікування становить 10 днів. Правильне дозування підбере лікар з урахуванням особливостей перебігу захворювання і його складності.
Також лікар призначає протизапальні та розсмоктуючі препарати для стабілізації стану пацієнта. Після того, як гострі прояви недуги будуть куповані, призначається фізіотерапевтичне лікування – УВЧ, діатермія та інше.
Хірургічне лікування показане пацієнтам при наявності ускладнень. Операцію проводять при:
- нагноєнні придатка яєчка;
- перекруте придатка або яєчка;
- абсцесі яєчка;
- гострому посттравматичному епідидиміт.
Епідидиміт придатка яєчка – це дуже небезпечне і складне захворювання, яке не можна пускати на самоплив, так як це загрожує розвитком ускладнень. При перших симптомах слід негайно йти на прийом до лікаря, проводити діагностику і починати лікування.
