Актіномікоз: симптоми і лікування

385

Актиномікоз називається хвороба інфекційного типу, яка викликається актиноміцетами. Для захворювання характерне утворення щільних гранул, вогнищ запалення або свищів в місці ураження. Збудник актиномікозу, однак, може уражати не лише шкіру і порожнину рота, але і внутрішні органи. Виявити захворювання можна за наявності характерного грибного міцелію при проведенні посіву.

Причини появи хвороби

Актіномікоз шкіри, порожнини рота або печінки з’являється внаслідок впливу на організм грибів, що належать до роду Actinomyces. Вони можуть жити на рослинах, ґрунті. В людський організм ці гриби потрапляють через ранки на шкірі, в порожнині рота, при вдиханні або разом з їжею. Також вони можуть «жити» на слизовій оболонці ока або в порожнині рота. Лише деякі причини, до яких відносять запалення слизової рота, дихальних органів або ШКТ, можуть стати причиною прогресування захворювання. Актіномікоз шкіри досить часто можна зустріти у тварин, які використовуються в галузі сільського господарства. Однак, як правило, заразитися від них людині або, навпаки, передати тваринам хворобу від людини, неможливо.

Актіномікоз шкіри прогресує при проникненні грибів через виразки, ранки і подряпини на шкірі.

Види недуги

Розрізняють такі основні види захворювання:

  • абдомінальна форма. Характеризується ураженням органів тазу (зокрема, сліпої кишки), а також черевних тканин;
  • атипова форма. Вражає нервову систему та легені. Актіномікоз легких викликається грибком променевого типу, який найчастіше потрапляє в організм людини з пилом від рослин. Збудник, який викликає актіномікоз легенів, живе зазвичай в житі, пшениці, ячмені та інших рослинах, і досить стійкий як до зміни вологості, так і до зміни температури. Грибок можна виявити у порожнині рота пацієнта або на поверхні зубів. З часом актіномікоз легенів може прогресувати і зачіпати інші органи;
  • поразка слинних залоз. Актіномікоз слинних залоз виникає внаслідок проникнення грибка в протоку, який знаходиться в ротовій порожнині. Виникає, як правило, дуже рідко і за умови, що хворий має дуже слабкий імунітет. Актіномікоз слинних залоз може стати причиною ураження й інших органів, так як грибок може проникнути в них зі струмом лімфи. Протікає патологія у роті, як правило, як запальний процес, рідко – як ексудативний. Перебіг хвороби тривалий, при цьому залоза збільшується в розмірах, знижується кількість виділеної слини у порожнині рота, а її колір стає мутним;
  • шкірна форма. Характеризується поширенням інфекційних збудників через внутрішні органи і попадання їх в організм через шкіру. Розрізняють пустулезную, атероматозную, вузликову, а також виразкову різновид цього шкірного недуги;
  • сечостатева форма. При розвитку цього захворювання уражається сечостатевий апарат;
  • щелепно-лицева форма. Актіномікоз щелепно-лицьової області (скорочено ЩЛД) характеризується ураженням щелеп, шиї і області обличчя. Найчастіше уражається нижня щелепа, рідше – верхня. Для даної різновиду патології характерний процес запалення, який зачіпає область кістки. Актіномікоз щелепно-лицьової області поширюється на м’які тканини, що знаходяться в ЩЛД, зокрема, порожнини рота;
  • торакальна форма. Вражає грудну клітку і грудну порожнину.
  • актіномікоз легенів. Він характеризується виникненням в області легенях інфільтратів, в яких утворюється гній і свищі;
  • актіномікоз рогівки;
  • ураження печінки. Патологія печінки виникає, коли збудник захворювання, через ворітну вену або систему артерій, потрапляє в черевну порожнину. Набагато рідше причиною захворювання стає контактний шлях, тобто, проникнення гнучка в печінку через виразку або заражене легке. У такому разі в печінці з’являються нориці, і поступово орган уражається безліччю абсцесів. Діагностику патології печінки можна здійснити, якщо провести гістологічний аналіз або взяти серологическую пробу.

Симптоми захворювання

Інкубаційний період може тривати досить довго, і з моменту потрапляння грибків у організм до перших проявів захворювання іноді проходить 5 або 10 років.

Характерним симптомом є виникнення ущільнень, які мають багрове або синє забарвлення шкіри. Вузлики мають кулясту форму і не викликають у хворого дискомфорту. Однак через деякий час щільні вузлики стають м’якше, а потім і зовсім розкриваються. Всередині розкритих вузликів виявляються свищі, з яких сочиться гній з домішкою крові. Іноді свищі наповнені крупинками жовтого кольору, які і є актиноміцетами.

Актіномікоз: симптоми і лікування
Симптоми актиномікозу

Патологія характеризується виникненням такого симптому, як інфільтрати, які схожі на атероми. З часом вони перетворюються в свищі, а кінцева стадія хвороби передбачає некроз тканин і утворення виразок. Також симптомом є загальна слабкість, наявність сухого кашлю, який з часом переходить у вологий. Мокрота, яка виділяється при кашлі пацієнта, має запах землі. Поступово симптоми загострюються, і інфільтрат може з’являтися в грудній клітці і виходити на поверхню грудної клітки, попереку або стегон. При наявності одного із зазначених симптомів слід негайно звернутися в медичний заклад для діагностики хвороби та її лікування.

Діагностика

Діагностика актиномікозу не є важкою, проте важливо виявити захворювання якомога раніше. Лікар для проведення діагностики призначить хворому здати аналіз вмісту нориць або зробить йому шкірну пункцію ураженої області. Мікроскопічний аналіз допоможе виявити спори грибів, що є головним аспектом для точної постановки діагнозу.
Після постановки діагнозу хворому проводять иммунофлуоресценцию (РІФ), яка визначає вид актиноміцетів.

Якщо складові грибів в аналізах не виявляються, що трапляється в 75% захворювань, то хворому призначається додатковий метод діагностики — гнійний посів або взяття матеріалу для біопсії. Дослідження нерідко займають близько 2 тижнів, однак колонії грибів при аналізі можна виявити вже через 2 або 3 дні.

Лікування

Лікування актиномікозу проводиться за допомогою введення п/к або в/м актинолизата. Разом з цим хворому призначаються антибіотики, дія яких спрямована на знищення існуючої патогенної флори. Це допомагає попередити вторинне зараження. Крім того, лікування актиномікозу передбачає дезінтоксикаційні та загальнозміцнюючі заходи.

Також актіномікоз можна лікувати за допомогою фізіотерапії, наприклад:

  • ультрафіолетового опромінення в уражених тканинах;
  • проведення електрофорезу йодом або актинолизатом.

Якщо у хворого спостерігаються абсцеси, їх необхідно видалити. Хірургічне втручання проводиться, якщо на уражених тканинах утворюються нориці. При виникненні актиномікозу легких або печінки, лікарі можуть призначити дренування порожнини плеври або черевної порожнини. Якщо ураження спостерігається в області легенів і є великим, застосовується лобектомія.

Народні засоби, які масово рекомендуються при лікуванні на просторах інтернету, є лише допоміжною заходом, і їх ні в якому разі не можна розглядати в якості основного способу лікування. Пацієнту завжди варто пам’ятати, що одужанням він зобов’язаний дії антибіотиків та інших медичних препаратів. Застосування кожного народного засобу повинно бути узгоджене з лікарем.

Існують такі основні засоби, які завдяки наявності у них певних властивостей можуть стати корисними при лікуванні патології. Серед них виділяють:

  • ріпчасту цибулю. Він використовується при змазуванні ділянок, схильних до патології. При змазуванні використовується сік цибулі, який, згідно з народним методам, повинен застосовуватися відразу ж після вичавлювання;
  • часник. Це рослина, згідно з багатьма неофіційними рецептами, лікує захворювання досить швидко. Щоб використовувати його в подальшому для компресів, потрібно готувати спиртову настоянку, в яку додати дрібно нарізаний часник. Її потрібно настояти протягом 2-3 діб, а потім процідити і поставити в холодильник, ретельно зачинивши. Застосовувати настойку можна як засобу зовнішнього змазування уражених ділянок шкіри. Перед змазуванням шкірних покривів рекомендується розвести настій у дистильованій воді;
  • елеутерокок. Його настоянку можна пити двічі на добу в дозі 40 крапель. Він допомагає підвищити загальний стан імунітету;
  • листя евкаліпта, польового хвоща, а також бруньки берези. Це потрібно зібрати в рівних частинах і залити кип’яченою гарячою водою. У відвар додати звіробій або мелісу. Приймати такий відвар варто перорально, по 60 грам після кожного прийому їжі.

Якщо вчасно не була проведена діагностика та специфічне лікування відсутнє, нерідко спостерігаються летальні випадки. Самою легкою формою хвороби вважається шийно-щелепної актіномікоз. Пацієнтам варто пам’ятати про ймовірність виникнення рецидивів.

«Текст статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike»