Міжхребцева грижа являє собою характерне випинання або випадання, здійснюване в хребетний канал фрагментами міжхребцевого диска. Міжхребцева грижа, симптоми якої виявляються через одержання хворим травми або при наявності у нього остеохондрозу, крім іншого проявляється у вигляді здавлення нервових структур.
Загальний опис
З’єднання окремих хребців, з яких складається хребет, утворюється за допомогою міжхребцевих дисків, які володіють значною щільністю. Складаються ці диски з розташованого в їх центрі ядра, а також з міцних кілець, це ядро оточуючих, кільця ж, у свою чергу, складаються зі сполучної тканини. Саме завдяки міжхребцевим дискам хребет володіє властивою йому гнучкістю і міцністю. Нерідко, між тим, відзначаються різні захворювання хребта, які мають на увазі під собою руйнування міжхребцевих дисків (наприклад, поперековий остеохондроз), що також може призвести до появи міжхребцевих гриж.
Враховуючи той факт, що основне навантаження, яка стосується хребта в цілому, зосереджується в області поперекового відділу, саме в цьому відділі хребта часто з’являється міжхребцева грижа. Крім цього можлива локалізація міжхребцевої грижі також в областях шийного і грудного відділів, що, однак, наголошується на практиці у вкрай рідкісних випадках.
Якщо розглядати вікову категорію, найбільшою мірою піддається появи міжхребцевої грижі, то тут фахівцями зазначаються рамки в межах 25-50 років. Примітно, що міжхребцева грижа в літньому віці – явище вкрай рідкісне, що пояснюється особливістю вікових змін, зважаючи на яких хребетний диск в меншій мірі схильний рухливості. Що стосується дитячої захворюваності, то тут, хоча і рідко, але також зазначається можливість появи міжхребцевої грижі, при цьому переважно її формування носить вроджений характер. Насамкінець зазначимо, що на цю патологію припадає близько 25% випадків втрати працездатності.
Причини появи міжхребцевих гриж
Найчастіше в якості причин появи міжхребцевих гриж виділяють різного роду порушення в обмінних процесах, травми, остеохондроз, інфекції і порушення постави.
Як правило, з’являється міжхребцева грижа в результаті зростання тиску безпосередньо в міжхребцевого диску. Існує ряд факторів, що сприяють зростанню такого тиску в міжхребцевого диску, на підставі чого в результаті може розвинутися міжхребцева грижа. Виділимо ті з основних причин, які сприяють підвищенню тиску в області міжхребцевого диска:
- Травма. Зокрема це може бути сильний удар, спрямований у спину або падіння на неї.
- Остеохондроз. Наявність в анамнезі цього захворювання є фактором, що приводить до появи грижі. В якості своєрідного поштовху до її появи визначається значне навантаження (наприклад, при підйомі тяжкості, в тому числі і при підйомі її з землі).
- Показники маси тіла, що перевищують норму.
- Різного масштабу викривлення хребта.
- Раптовий поворот корпусом тіла в сторону.
Крім цього виділяють також і конкретні категорії осіб, які найбільшою мірою схильні до появи міжхребцевої грижі:
- люди, які проводять більше двох годин за кермом в день;
- люди, робота за комп’ютером яких складає більше чотирьох годин на день;
- люди, які з тих чи інших причин щодня піднімають тяжкості.
Міжхребцева грижа поперекового відділу: симптоми
Основний симптом, властивий грижі зазначеного відділу полягає в появі болю, локалізованої в області спини і, власне, попереку. До того моменту, поки грижа не набула великих розмірів (тобто виступ її в спинномозковий канал ще не вироблений), і тиск, вироблене нею на корінці спинного мозку, можна визначити як незначне (що в цілому характеризує початкову стадію даного захворювання, пацієнт стикається з тупими і непостійними болями в попереку (відомі також як люмбаго). Біг, кашель, сидіння, стояння і чхання на протязі тривалого часу призводять до посилення болю (дане прояв не є постійним, біль згодом зникає).
Збільшення грижі, яке відбувається через деякий час з моменту початку захворювання, або її різкий прорив призводять до збільшення болю і її иррадации до ноги, стегна або сідниці. Це, в свою чергу, визначається як радикуліт, причому його протягом супроводжується ишиалгией – стріляючим і посиленим проявом болю. Здебільшого такого типу болі з’являються в результаті різкої зміни займаного положення тіла або при піднятті важких предметів.
Крім болю нерідко відзначається такий симптом, як оніміння. Зачіпати воно може як один, так і обидві ноги, при цьому протягом його супроводжується характерною слабкістю і поколюванням. Поява оніміння вказує на стиснення грижею корінців спинного мозку.
Крім уже перерахованих симптомів, властивих міжхребцевої грижі поперекового відділу, також відзначається обмеження рухливості, зокрема що стосується попереку. Сильний біль, як правило, провокує напругу, утворене в м’язах спини, це, в свою чергу, призводить до того, що хворий просто не в змозі повністю випрямити спину. У результаті через деякий час (в межах півроку-року після появи грижі, у хворого відзначається порушення постави (сколіоз, кіфоз або).
Крім перерахованої симптоматики у деяких випадках відзначаються порушення випорожнення (діарея, запори), порушення сечовипускання (нетримання або затримки сечі), в тому числі і імпотенція, що виникає на тлі впливу, що чиниться міжхребцевої грижею.
Міжхребцева грижа шийного відділу: симптоми
Як і в попередньому випадку, виникнення грижі в цьому відділі супроводжує травма або пошкодження, безпосереднім чином торкнулося його.
Характерним проявом симптоматики при міжхребцевої грижі шийного відділу є біль у руці, поява якої носить несподіваний характер, відбувається це через защемлення шийного нерва. Біль пронизує, протяжністю від плеча до кисті. Іноді відзначається відчуття оніміння в комплексі з поколюванням.
Найпоширенішими відділами у хребті, в області яких зосереджується це захворювання, відзначаються відділи С5-С6/С6-С7. Далі по поширеності слідують С4-С6 і, як самі рідкісні, С7-Т1. Особливість міжхребцевих дисків цервікального відділу полягає в незначному їх розмірі та в близькості прилягання до спинномозговому нерву, що вказує на можливість затиснення нерва і появи вираженого болю навіть при незначному випинанні.
При грижі в цервікальному рівні 4-5, де корінь нерва знаходиться біля 5 диска, відзначається слабкість в області дельтоподібного м’яза, що знаходиться в області верхньої частини руки. Також хворий стикається зі значними больовими відчуттями, локализуемыми в області плеча. При грижі в цервікальному 5-6 рівні при розташуванні кореня нерва біля 6 диска, у хворих відзначається слабкість біцепсів, а також слабкість в м’язах зап’ястя. Відзначається поширення таких симптомів, як біль, оніміння і поколювання в бік великого пальця на руці.
У разі появи грижі в цервікальному рівні 6-7 при розташуванні кореня нерва біля 7 диска, в трицепсах хворі відчувають слабкість при подальшому її поширенні передпліччя, крім цього слабкість зачіпає і м’язи розгиначі пальців. Біль, оніміння і поколювання поширюються до середнього пальця руки.
При утворенні грижі в цервікальному 7-Т1 рівні при розташуванні кореня нерва біля 8 диска, слабкість виникає при спробах стискання рук. Хворий відчуває перераховані раніше прояви у вигляді болю, оніміння і поколювання, поширення цих проявів походить від плеча до мізинця руки.
Міжхребцева грижа шийного відділу, симптоми якої ми розглянули, є лише загальними проявами, які можуть вказувати на наявність грижі. Розгляду підлягає кожен конкретний випадок, тому можливі різні варіації симптоматики залежно від тих особливостей, які в цілому притаманні організму. З цієї причини хотілося б застерегти читача від поспішних висновків щодо власного стану, різновиди захворювання, актуальної для нього, і, звичайно ж, самостійних спроб лікування на підставі можливих припущень.
Грижа грудного відділу: симптоми
Як правило, міжхребцева грижа, яка виникає в області грудного відділу, супроводжується больовими відчуттями, сосредотачиваемыми в спині (верхній її частині), причому посилення цих відчуттів спостерігається при чханні й при кашлі. Слід зауважити, що виникає біль зовсім не є проявом, властивим виключно грижі – у цьому випадку необхідно диференціювати захворювання легенів, серця і нирок, а також розлади ШКТ і захворювання, які можуть бути актуальними для опорно-рухового апарату. Зокрема виділяють масу різних захворювань хребта, яким властива аналогічна симптоматика: пухлини, інфекції, перелом хребта на тлі остеопорозу, певні порушення в обміні речовин і т. д.
При формуванні грижі в області розташування спинного мозку, можливим стає поява мієлопатії (спінальної дисфункції мозку), яка стає причиною серйозних сенсорних розладів, дисбалансу при ходьбі і рухах, слабкості, актуальною для нижніх кінцівок, проблем з кишечником або сечовим міхуром.
Безпосередньо симптоматика захворювання визначається виходячи з розмірів, властивих грижі і з області її розташування (центральне, бічне або центрально-бічне).
- Центральне розташування. Поява болю, як правило, відзначається в області верхньої частини спини, що призводить згодом до мієлопатії. Виходячи з розміру в комплексі з силою тиску, виробленого на спинний мозок, визначається конкретна ступінь захворювання. Спинний мозок у грудному відділі оточений невеликим вільним простором. Утворена грижа на спинний мозок починає чинити певний тиск, що, в свою чергу, призводить до дисфункції, що відзначається в нервових закінченнях. Більш того, іноді така грижа може призвести до формування паралічу в області нижніх кінцівок.
- Бічне розташування. Вплив грижі у вигляді тиску проводиться на зосереджені в області рівня спини нервові закінчення, що проявляється у формі сильних болів, що виникають в черевної порожнини і грудної стінки.
- Розташування центрально-бічне. Це розташування визначає саму різну симптоматику у вигляді оніміння, болі в різних відділах і т. д.
Лікування міжхребцевих гриж
Виходячи з актуальних розмірів освіти і його розташування в комплексі зі стадією, що визначає захворювання і наявності ускладнень, що виникли на тлі нього, визначається відповідне лікування.
Переважно необхідний ефект досягається за рахунок застосування консервативної терапії. Не виключається і необхідність хірургічного лікування, яке передбачає видалення грижі. Застосовується це лікування у відповідності з конкретними показаннями, орієнтованими на запобігання розвитку різних важких ускладнень, а також при відсутності належної ефективності від застосування консервативних методів терапії.
Діагностування та лікування захворювання проводиться ортопедом, нейрохірургом і вертебрологом.
