Інфекційний ендокардит – патологічний стан, який характеризується прогресуванням запального процесу у внутрішній оболонці серця (ендокарда), а також в клапанах. Розвивається недуга при проникненні в тканині серця інфекційних агентів. Представники сильної статі хворіють у кілька разів частіше, ніж жінки. До основних симптомів, що вказує на розвиток цієї хвороби, відносять задишку, кашель, слабкість. Характерна ознака – нігтьові фаланги на пальцях товщають. Цей симптом у медичній літературі вказують також як потовщення за типом «барабанних паличок». Важливо вчасно звернути увагу на ознаки виражаються і відразу ж звернутися за допомогою в медичний заклад. Лікування інфекційного ендокардиту має проводитися лише в стаціонарних умовах, так як патологія сама по собі дуже небезпечна і може спровокувати прогресування ускладнень. Летальність висока – до 30%.
Підгострий інфекційний ендокардит зазвичай прогресує внаслідок патогенної активності зеленящего або ж золотистого стрептокока. Дещо рідше недуга прогресує через зараження пневмококком, энтерококком і кишковою паличкою. Також варто відзначити, що якщо інфекційний ендокардит у дітей або дорослих був спровокований патогенної діяльністю грибкових мікроорганізмів, анаеробних або грамнегативних бактерій, то в такому випадку він буде протікати дуже важко, і стандартна антибактеріальна терапія практично не матиме ефекту. Найчастіше гострий інфекційний ендокардит (ОИЭ) грибковий природи розвивається у людини при тривалому вживанні антибіотиків або ж при тривало стоять венозних катетерах.
Є кілька факторів, за яких відбувається адгезія мікроорганізмів до оболонки серця. Всі їх клініцисти умовно поділяють на загальні і локальні. До групи загальних відносять зниження реактивності імунної системи. До місцевих же факторів визначають гемодинамічні порушення всередині серця, а також різні пошкодження клапанного апарату.
Підгострий інфекційний ендокардит прогресує найчастіше при наявності у людини ревматичних уражень клапанного апарату або ж вад анатомічних структур серця вродженого характеру.
Причини прогресування
Гострий інфекційний ендокардит прогресує у людини при дії на серце інфекційних агентів. На сьогодні вченим відомо 128 типів мікроорганізмів, які можуть спровокувати прояв симптомів патології. Найчастіше недуга розвивається з-за агресивного впливу:
- стрептококів;
- стафілококів;
- грибів;
- ентерококів.
Етіологія інфекційного ендокардиту
Фактори ризику прогресування хвороби:
- провисання стулок клапанів;
- порушення структури елементів серця;
- встановлені протези в серце;
- застосування для діагностики інвазивних методик;
- зниження імунного захисту організму;
- операбельні втручання;
- наркоманія і пристрасть до алкогольних напоїв.
Різновиди
Залежно від походження, клініцисти виділяють дві форми інфекційного ендокардиту – первинний і вторинний. Перший тип найчастіше проявляється при септичних патологіях, вторинний починає прогресувати на тлі вже наявних в індивіда патології клапанного апарату, ревматизму, сифілісу, хвороб, що вражають кровоносні судини.
Класифікація інфекційного ендокардиту в залежності від протікання:
- гострий інфекційний ендокардит. У цьому випадку недуга протікає протягом двох місяців. Для нього характерний високопатогенний збудник. Симптоми інфекційного ендокардиту виражаються дуже яскраво (септичні);
- підгостра форма. Триває більше двох місяців. Вона розвивається в тому випадку, якщо повноцінно не була пролікована гостра форма або ж причинне захворювання;
- затяжна форма.
В залежності від ступеня ураження, виділяють:
- ендокардит з обмеженим ураженням стулок клапанів;
- ендокардит, при якому ураження виходить за межі клапанного апарату.
Крім цього, існує ще одна класифікація хвороби, яка базується на формі перебігу патологічного процесу:
- дистрофічна. Симптоми інфекційного ендокардиту цієї форми виражаються при розвитку серцевої недостатності або септичного процесу. У людини поступово розвиваються незворотні ураження життєво важливих органів. В першу чергу дистрофія стосується міокарда – м’яз поступово змінюється, і на ній формуються вогнища некрозу;
- інфекційно-токсична. Бактеріальні агенти прикріплюються до эндокарду і їх токсини поступово отруюють його. А також для цієї форми характерна транзиторна бактеріємія;
- інфекційно-алергічна форма. На перший план виступають ознаки ураження життєво важливих внутрішніх органів. Клінічну картину ендокардиту доповнюють ознаки невриту, міокардиту, гепатиту. Крім цього, у хворого відзначається збільшення обсягів селезінки і печінки.
Інфекційний ендокардит
Симптоматика
Варто відразу зазначити, що інфекційний ендокардит може тривалий час протікати абсолютно без вираження яких-небудь ознак. Найчастіше це спостерігається у літніх людей або у дуже ослаблених пацієнтів. Це таїть у собі величезну небезпеку, так як оскільки патологія залишається не діагностованою, то не проводиться і її лікування. Як результат, у хворого поступово починають прогресувати ускладнення, які можуть призвести до летального результату.
До основних симптомів, що вказує на розвиток у людини інфекційного ендокардиту, відносять наступні:
- поступове зниження маси тіла;
- зростання показників температури тіла, як відповідь на прогресування запалення і на патогенну активність впроваджених мікроорганізмів;
- людина відмовляється приймати їжу;
- озноб;
- задишку;
- кашель;
- характерна ознака – формування на шкірному покриві і на слизових крововиливів;
- крововиливи у сітківку ока (виявити цей ознака зможе тільки лікар-офтальмолог, після проведення повноцінного обстеження). Такий симптом у медичній літературі має свою назву – плями Рота.
У великої кількості пацієнтів з моменту початку прогресування інфекційного ендокардиту починають розвиватися ускладнення. Саме тому клінічна картина може також доповнюватися ознаками супутніх недуг. У хворого може виникнути:
- набряк кінцівок та обличчя, зростання показників артеріального тиску (ознаки ураження нирок);
- ішемічний інсульт внаслідок емболії головного мозку;
- тромбоемболія легеневої артерії;
- інфаркт селезінки.
Якщо ці симптоми проявилися, постраждалого відразу ж слід доставити у медичний заклад для проведення лабораторно-інструментальної діагностики, яка дасть можливість не тільки визначити точний діагноз, але і виявити причину розвитку патології. Лікування інфекційного ендокардиту розписується тільки після отримання результатів діагностичних заходів. Проводиться вона лише в стаціонарних умовах, щоб лікарі могли постійно моніторити стан хворого, і при необхідності змінювати схему терапії. Терапія народними засобами в домашніх умовах суворо заборонено, так як безконтрольний прийом препаратів і сумнівних настоянок може не тільки погіршити стан людини, але і привести до летального результату.
Ускладнення
Всього виділяють три групи ускладнень, які розрізняються в залежності від термінів виникнення. Перша група – ранні ускладнення. Сюди відносять стани, якими може ускладнитися недуга під час стаціонарного лікування. Це такі як:
- інсульт;
- серцева недостатність;
- порушення функціонування нирок;
- формування в серці абсцесів;
- септичний шок.
Друга група представлена пізніми ускладненнями – вони розвиваються після виписки хворого зі стаціонару. Сюди відносять повторне інфікування, порушення функціонування клапанного апарату, а також серцеву недостатність.
Третя група – порушення, які прогресують після проведення операбельного втручання:
- гостра форма ниркової недостатності;
- інсульт;
- згортання крові порушується;
- прогресування запального процесу в легенях;
- серцева недостатність у гострій формі.
Діагностика
Перший етап діагностики інфекційного ендокардиту – вивчення лікарем історії хвороби пацієнта, вислуховування його скарг. А також в цей час важливо виявити, коли саме з’явилися перші ознаки і наскільки вони були інтенсивними. Лікар уточнює, чи не хворів хтось з родичів хворого захворюваннями ССС, і не було у них вад розвитку структур серця.
Другий етап – фізикальний огляд. Лікар оцінює стан шкірного покриву людини, оглядає його слизові на предмет наявності патологічних елементів висипу або ж крововиливів. А також вимірюється рівень АТ та проводиться аускультація серця.
Критерії діагностики інфекційного ендокардиту
Третій етап – лабораторно-інструментальна діагностика. Зазначені методики дозволяють підтвердити діагноз, оцінити ступінь і поширеність ураження, виявити наявність ускладнень, а також сам збудник ендокардиту. Стандартний план діагностичних заходів такий:
- загальноклінічний аналіз крові і урини;
- біохімія крові;
- коагулограма – аналіз, що дозволяє оцінити здатність крові до згортання;
- імунологічний аналіз;
- бакпосів крові пацієнта – аналіз, який допоможе виявити в кров’яному руслі збудника недуги;
- ПЛР;
- ЕКГ;
- фонокардиограмма;
- рентгенографія грудної клітки;
- УЗД серця.
Лікувальні заходи
Лікування інфекційного ендокардиту слід починати проводити відразу ж, як діагноз був підтверджений. Терапія недуги як консервативна, так і хірургічна. Медикаментозне лікування передбачає призначення наступних лікарських засобів:
- антибіотики. Ця група препаратів займає дуже важливу роль в лікуванні недуги. Засоби призначають з урахуванням виявленого збудника. Тривалість курсу в середньому від чотирьох до восьми тижнів;
- антигрибкові засоби показані, якщо збудником є грибковий мікроорганізм;
- глюкокортикоїди;
- антиагреганти.
Протягом періоду лікування також призначається плазмаферез. Ця процедура просто необхідна, так як з її допомогою з кров’яного русла прибираються чужорідні імунні комплекси.
Хірургічне втручання застосовується при неефективності консервативної терапії або за наявності ускладнень. Основна мета втручання – видалення з органу структури, в яких накопичуються збудники. Після цього проводиться відновлення анатомічних елементів серця – заміна клапанного апарату, відновлення цілісності оболонок та інше.
Профілактичні заходи
Профілактика інфекційного ендокардиту полягає у своєчасному лікуванні інфекційних процесів, які можуть послужити поштовхом до прогресування недуги. Також важливо не вживати без призначення лікаря різні лікарські засоби, в тому числі і антибіотики. Крім цього, рекомендовано постійно підвищувати рівень своєї імунної системи. Людям, які входять у групу ризику, слід відвідувати кардіолога кілька разів на рік.
