Вірус Епштейна-Барр: симптоми і лікування

471

Вірус Епштейна-Барр відноситься до герпевирусам, які, потрапляючи в організм людини, довічно персистують в ньому, провокуючи розвитку різних аутоімунних і лімфопроліферативних патологій. Люди заражаються цим вірусом ще в дитячому віці – згідно зі статистикою, до 90% дорослого населення є його носіями, причому 50% з них можуть бути заразними для оточуючих.

Тобто виходить, що підхопити вірус Епштейна-Барр може кожна людина, але ось хворіють не всі, а тільки люди зі слабкою імунною системою. Або ж носій вірусу може тривалий час не хворіти, а в певному випадку, коли імунітет дає збій, хвороба може проявитися.

Причини

Передається вірус Епштейна-Барр різними шляхами, але найпоширеніший – через слину. У дітей зараження відбувається:

  • через іграшки, забруднені слиною носія;
  • при внутрішньовенних ін’єкціях;
  • аерозольним шляхом — під час попадання слини зараженого дитини на здорову (наприклад, при кашлі, чханні тощо).

Дорослі найчастіше заражаються цим вірусом через слину при поцілунках, саме тому патологія, спричинена цим патогеном, звана інфекційний мононуклеоз, називається «хворобою поцілунків». Існують й інші шляхи передачі вірусу серед дітей і дорослих. Це фекально-оральний, контактно-побутовий і трансплантаційний. Одним словом, підхопити вірус Епштейна-Барр можна як у дитячому садку та школі, так і в маршрутці, на вулиці, на вечірці, де велике скупчення народу і т. д.

Потрапляючи на шкіру або слизові дітей і дорослих, вірус починає активно розмножуватися, після чого проникає в лимфоток і кров і розноситься по організму. Основна мета вірусних варионов – клонування імунних клітин, що приводить до їх надмірного розростання і заповнення ними лімфовузлів. Саме тому при активності вірусу Епштейна-Барр в організмі у дітей і дорослих збільшуються лімфовузли.

Вірус Епштейна-Барр: симптоми і лікування
Вірус Епштейна-Барр

Як вже було сказано вище, потрапляння патогена в організм ще не гарантує розвиток захворювання. Тому фактором, що приводить до виникнення патології є зниження імунітету, яке може виникати внаслідок:

  • переохолодження організму;
  • частого прийому антибіотиків;
  • частих простудних захворювань;
  • регулярних стресів і нервових перенапруг і т. д.

Окремо слід сказати про тяжкості перебігу даної вірусної патології у людей з ВІЛ-інфекцією, оскільки у них дуже низький імунітет, і вірус в їх організмах здатний викликати важкі ускладнення і серйозні патології.

Симптоми

Саме по собі безсимптомне вірусоносійство, тому час, коли вірус Епштейна-Барр потрапив в організм, встановити неможливо. Однак є одне захворювання, яким проявляється даний вірус – це інфекційний мононуклеоз. І воно вже має певні симптоми, що дозволяють діагностувати вірус в організмі людини.

Зазвичай хвороба можна зустріти у дітей, а дорослі хворіють цим захворюванням рідко. Прихований період хвороби може становити 1,5 місяці, після чого з’являються перші симптоми:

  • гіперемія мигдалин;
  • збільшення потиличних, привушних та шийних лімфовузлів;
  • лихоманка;
  • озноб;
  • біль у горлі;
  • погіршення загального самопочуття.

Тобто перші симптоми схожі на симптоми ангіни, і це ускладнює постановку діагнозу у дітей. У той же час аналіз на вірус дає можливість правильно поставити діагноз, тому у дітей з підозрами на інфекційний мононуклеоз завжди беруть кров і посів з горла на аналіз.

Вірус Епштейна-Барр: симптоми і лікування
Симптоми вірусу Епштейна-Барр

Якщо лікування не розпочато в цей період, з’являються інші симптоми, характерні інфекційного мононуклеозу. Це такі симптоми, як:

  • характерна висип;
  • збільшення селезінки;
  • збільшення печінки;
  • періорбітальний набряк;
  • порушення травлення;
  • жовтяниця.

У важких випадках запалюються лімфовузли по всьому тілу, а при атиповому перебігу захворювання симптоми можуть бути невиразними, або, навпаки, виражатися в гіпертрофованій формі.

Зазвичай симптоми інфекційного мононуклеозу у дітей стихають через 3-4 тижні після початку захворювання і повторно цією хворобою в дитячому та дорослому віці люди не хворіють. Іноді у дітей захворювання проходить у легкій формі, без вираженої симптоматики, тому їм навіть не проводиться аналіз, що підтверджує мононуклеоз і, виростаючи, вони не знають, що є носіями вірусу.

Іноді у дітей розвиваються на тлі інфекційного мононуклеозу важкі ускладнення. Основними ускладненнями, які зустрічаються у дітей, є менінгіт і енцефаліт. Також може на тлі захворювання розвинутися:

  • гепатит;
  • міокардит;
  • синдром Белла;
  • аутоімунна гемолітична анемія;
  • мієліт.

Слід сказати, що не тільки інфекційний мононуклеоз викликає вірус Епштейна-Барр, але і деякі інші патології, наприклад:

  • проліферативний синдром (особливо у хворих з імунодефіцитом);
  • волохаті лейкоплакію рота (знову-таки у ВІЛ-інфікованих людей);
  • злоякісні новоутворення, зокрема лімфому Беркітта та інші.

Існує теорія, що даний вірус відповідальний і за появу багатьох злоякісних пухлин в організмі, навіть якщо в них він не діагностується.

Діагностика

Для постановки діагнозу необхідно проведення аналізу на IgM – позитивний результат свідчить про активності вірусу в організмі. Якщо вірус в організмі дітей або дорослих знаходиться в неактивному стані, після перенесеного захворювання, аналіз на IgG показує позитивну реакцію.

Також для діагностики використовується полімеразна ланцюгова реакція і культурний метод.

Лікування

Так як вірус передається різними шляхами, захиститися від зараження їм неможливо. Неможливо повністю вилікувати людину – можна лише тримати вірус під контролем, не дозволяючи йому активізуватися. Тому лікування полягає, насамперед, у підтримці на високому рівні захисних сил організму. Причому це важливо і для дітей, і для дорослих. Зазвичай призначають препарати інтерферонового ряду в індивідуальних дозах, які призначає лікар.

Якщо ж у дітей виявляється інфекційний мононуклеоз, лікування буде специфічним, і воно повинне полягати в прийом противірусних препаратів, таких як Зовіракс і Ацикловір. Дозування препарату для дітей і дорослих встановлює лікар залежно від тяжкості перебігу патології. Лікування повинно бути комплексним і включати в себе імуномодулятори останнього покоління, вітаміни С, В, Р, антигістамінні препарати. Якщо ж приєднується бактеріальна інфекція, що буває у разі виникнення ускладнень, прописують антибіотики.