Запалення очеревини малого тазу в жіночому організмі називається пельвіоперітонітом. Недуга викликається такими збудниками, як стафілококи, кишкова паличка, гонококи, хламідії і різні віруси. У рідкісних випадках притаманне комплексне провокування захворювання, що ускладнює не тільки перебіг хвороби, але і боротьбу з ним.
Приводом для виникнення захворювання пельвіоперитоніт може бути банальне позбавлення від ембріона, тобто наслідки аборту. Не виключаються й випадки зараження організму вірусними бактеріями і після пологів, особливо якщо вони були затяжними й викликали ускладнення. Для можливості боротьби із захворюванням важливо вивчити його причини і, найголовніше, симптоми, за якими можна швидко виявити пельвіоперитоніт.
Детальніше про пельвиоперитоните
Пельвіоперитоніт є складним захворюванням, яке обумовлено виникненням виключно в жіночому організмі і призводить до важких наслідків, аж до загибелі пацієнтки. Запальний процес у малому тазі супроводжується розладами мікроциркуляції, збільшенням проникності судинної системи статевих органів, виведенням за межі фібриногену, лейкоцитів і формуванням у підсумку гнійних запальних серозних або випотів.
Класифікація
Пельвіоперитоніт в гінекології поділяють на два види:
- первинний;
- вторинний.
Первинний обумовлений проявом при попаданні в область черевної порожнини безпосередньо інфекції.
Вторинний характеризується більшою складністю перебігу недуги і обумовлений виникненням запальних захворювань.
За місцем прояви недуги пельвіоперитоніт розрізняють часткову і дифузний. Частковий проявляється на обмежених ділянках області очеревини, а дифузний охоплює парієтальних частина очеревини, тобто по всій порожнини.
Згідно з типами виявляють змін пельвіоперитоніт буває ексудативним і адгезивним. За характером запалення розрізняють серозно-фіброзний, геморагічний і гострий пельвіоперитоніт (гнійний).
Гострий пельвіоперитоніт займає особливе місце в медицині. Є складною формою і проявляється шляхом виникнення гнійних вогнищ, а також різкої активізації інфекції по всій порожнини черевного тазу.
Причини виникнення
Анатомія пельвіоперитоніту
Причини пельвіоперитоніту, які можуть провокувати виникнення запальних процесів в області очеревини та її порожнини:
Симптоми
Симптоми пельвіоперитоніту гострої стадії в деякому сенсі схожі з початковими стадіями дифузного перитоніту. Перші ознаки захворювання проявляються у вигляді загального нездужання організму жінки, що супроводжується посиленням больових симптомів в області живота і паху. Спостерігається різке підняття температури тіла до 38 градусів, а в деяких випадках і до 39.
Важливо! При піднятті температури понад 38 градусів необхідно негайно звернутися в стаціонар за допомогою або викликати швидку медичну допомогу.
Підвищення температури часто супроводжується проявами нудоти і блювотних позивів. Якщо провести об’єктивний огляд, то частішає серцебиття і пульс відповідно. Почастішання пульсу виникає перед настанням больових відчуттів і підвищенням температури.
Нерідко спостерігається зволоження і виступ білого нальоту на язиці, що відбивається у вигляді гіркоти при ковтанні слини. Здувається живіт в нижній частині і спостерігається його напруга. При натисканні у хворої виникають різкі болі, що віддають в область черевної порожнини.
Хвилеподібні скорочення м’язів кишечника знижуються, тим самим занижуючи процес пересування його вмісту. Але при цьому черевна стінка постійно бере активну участь в акті дихання. Провести дослідження вагінальним способом практично неможливо, так як будь-які спроби супроводжуються посиленням болю в нижній частині живота. При зміщенні шийки матки виникають сильні больові симптоми, які свідчать безпосередньо про наявність запального процесу в порожнині очеревини.
Будь-яка форма даного захворювання відноситься до надмірно важкою формою патологій, які в підсумку проявляються у вигляді ендогенної інтоксикації. Це означає, що у хворих виникають судинні розлади. Неповноцінне кровопостачання органів і тканин організму призводить до гіпоксії, порушення обміну речовин, погіршення роботи нирок, підшлункових залоз, печінки і тонкого кишечника. При порушенні захисної функції відбувається подальша інтоксикація організму.
Симптоми, за якими визначається наявність пельвіоперитоніту в стаціонарі
Пельвіоперитоніт
Щоб виявити симптоми захворювання у стаціонарі в першу чергу беруть аналіз крові, причому він проводиться багаторазово на протязі всього дня. За результатами аналізу буде видно наявність захворювання у пацієнтки:
Якщо ж не надається можливим з’ясувати точний діагноз, то приймається рішення до проведення лапароскопічної операції. Дана дія передбачає обстеження організму та лікування. Лапароскопія включає в себе діагностування больових місць для з’ясування причин і їх усунень.
Відомі три етапи протікання захворювання, які були запропоновані К. С. Симоняну в 1971 р. Ці етапи називаються:
Як проявляється кожен перерахований етап?
Реактивний етап передбачає задовільний стан пацієнтки. На цьому етапі починає підвищуватися серцебиття частішає пульс, настає певний стан ейфорії і збудження. В кишечнику починає знижуватися перистальтика і відзначається його парез. Виявляється стан тахікардії, випереджальне підвищення температури.
Токсичний етап включає в себе розвиток інтоксикації. Знижується стан пацієнтки: виступає млявість тіла, зміна шкірного покриву на білий колір, спостерігається гикавка та нудота з блюванням. Хвилеподібне скорочення кишечника припиняється, здувається живіт, а лейкоцитоз при цьому наростає зі зрушенням формули вліво.
Лимфогенное поширення інфекції при пельвиоперитоните
На завершальному термінальному етапі всі больові симптоми посилюються і набувають більш глибокий характер. Починають проявлятися симптоми ураження ЦНС жінки. На цьому етапі стан хворої розцінюється як вкрай важкий, що вимагає негайної госпіталізації. Починається задишка і знижується артеріальний тиск. Кишечник практично повністю не працює. Між другим і третім етапами дуже малий проміжок часу (48-72 год), тому вкрай важливо визначити недугу ще на першій стадії.
Отже, варто відзначити найбільш поширені симптоми при такому недугу, як пельвіоперитоніт:
- лихоманка по всьому тілу;
- почастішання дихання і пульсу;
- блювота, нудота і неспокійний стан;
- тахікардія і холодний піт.
Діагностування
Захворювання діагностується виключно лікарем гінекологом після проведення відповідних обстежень та аналізів крові. При обмацуванні живота спостерігається його напруженість і здуття. При проведенні вагінального дослідження спостерігається болюче відчуття в порожнині матки та її придатків. З-за явища випоту спостерігається випинання піхви і зміщення матки вперед.
Випіт при пельвиоперитоните
Процедура УЗД з використанням датчика через піхву дозволяє визначити місце поширення вогнища захворювання та виявити наявність випоту. Щоб виключити гострі ознаки недуги проводиться додаткова рентгенографія малого тазу.
Для виявлення мікробних організмів проводиться додаткове обстеження піхви та шийкового каналу. В деяких випадку піхву не відображає такі процеси, тому призначається лапароскопія або проведення пункції через заднє склепіння піхви.
Лікування
При лікуванні пельвіоперитоніту на етапі до госпіталізації і визначення точного діагнозу протипоказано введення різних ін’єкцій. Єдине, що допускається — це прикладання холодного до живота і збивання температури з допомогою парацетамолу до приїзду лікаря. Лікування пельвіоперитоніту проводиться виключно медичним способом і після постановки точного діагнозу.
При гострому недугу рекомендується дотримуватися постільного режиму, причому лежачи на ліжку з піднятою головою. Якщо був визначений збудник захворювання, то лікар може призначити прийом антибіотичних препаратів груп: пеніцилінів, цефалоспоринів, тетрациклінів і багатьох інших. Але виключно за призначенням лікаря, дотримуючись дозування.
Медикаментозна терапія включає в себе прийом болезаспокійливих, антигістамінних та протизапальних засобів, позитивним буде прийом вітамінів. Відновлення біоценозу піхви здійснюється з допомогою лактобактерину.
Значуще впливу для лікування недуги має ультрафіолетове опромінення крові. Після зниження больових симптомів проводиться фізіотерапія: ультразвукова гімнастика, електрофорез, лазерна терапія, ЛФК, СВЧ і обов’язково масаж.
Щоб убезпечити себе від чинників і причин, що сприяють розвитку цього захворювання, необхідно щомісяця перевірятися у гінеколога, особливо після пологів, аборту і т. д. Здійснювати своєчасне лікування вірусних захворювань і користуватися засобами контрацепції при непостійній статевого життя.
