Ниркова недостатність під собою має на увазі такий синдром, при якому порушення піддаються всі функції, актуальні для нирок, в результаті чого провокується розлад різних видів обмінів у них (азотистого, електролітного, водного тощо). Ниркова недостатність, симптоми якої залежать від варіанту перебігу цього розладу, може бути гострою або хронічною, кожна з патологій розвивається в силу впливу відмінних один від одного обставин.
Загальний опис
В основних функціях роботи нирок, до яких зокрема відносяться функції виведення з організму продуктів обміну, а також підтримання балансу у кислотно-лужному стані і водно-електролітному складі, беруть безпосередню участь нирковий кровотік, а також клубочкова фільтрація в комплексі з канальцями. В останньому варіанті процеси полягають у концентраційної здатності, секреції і ре-абсорбції.
Що примітно, не всі зміни, які можуть торкнутися перераховані варіанти процесів, є обов’язковою причиною подальшого вираженого порушення функції нирок, відповідно, в якості ниркової недостатності, яка нас цікавить, не можна визначити будь-яке порушення в процесах. Таким чином, важливо визначити, чим ниркова недостатність насправді є і на підставі яких саме процесів доцільно виділяти її в якості такого типу патології.
Отже, під нирковою недостатністю розуміють такий синдром, який розвивається на тлі важких порушень ниркових процесах, при яких мова йде про розладі гомеостазу. Під гомеостазом розуміється в цілому підтримання на рівні відносного сталості властивою внутрішнього середовища організму, що в розглянутому нами варіанті долучається до конкретної його сфери – тобто до нирок. Одночасно з цим актуальність у цих процесах набуває азотемія (при якій в крові накопичується надлишок продуктів білкового обміну, до складу яких входить азот), порушення в організмі загального кислотно-лужного балансу, а також порушення в балансі водно-електролітному.
Як ми вже відзначили, що цікавить нас сьогодні стан може виникнути на тлі дії різних причин, причини ці зокрема визначаються тим, про якому вигляді ниркової недостатності (гострої або хронічної) йде мова.
Ниркова недостатність, симптоми у дітей при якій виявляються аналогічно з симптомами у дорослих, буде розглянуто нами нижче в частині цікавить її перебігу (гострий, хронічний) в комплексі з причинами, що спричиняють їх розвиток. Єдиний момент, який хотілося б відзначити на тлі спільності симптоматики, полягає у дітей при хронічній формі ниркової недостатності, затримки росту, причому цей зв’язок відома досить давно, відмічаючись рядом авторів як «ниркового інфантилізму».
Власне причини, що провокують таку затримку, остаточно не з’ясовані, однак в якості найбільш ймовірного фактора, до неї призводить, може бути розглянута втрата калію і кальцію на тлі впливу, спровокованого ацидозом. Можливо, що відбувається це із-за ниркового рахіту, що розвивається в результаті актуальності остеопорозу та гіпокальціємії у розглянутому стані в комплексі з відсутністю перетворення в необхідну форму вітаміну D, що стає неможливим із-за загибелі ниркової тканини.
Будова нирки
Ниркова недостатність: причини
- Гостра ниркова недостатність:
- Шокова нирка. Цей стан досягається за рахунок травматичного шоку, який проявляється в комплексі з масивним тканинним поразкою, що відбувається в результаті зниження загального об’єму циркулюючої крові. Даний стан провокують: масивні крововтрати; аборти; опіки; синдром, що виникає на тлі розчавлення м’язів з їх размозжением; переливання крові (у випадку несумісності); виснажлива блювота або токсикоз під час вагітності; інфаркт міокарда.
- Токсична нирка. У цьому випадку мова йде про отруєння, що виникла на тлі дії нейротропних отрут (гриби, комахи, зміїні укуси, миш’як, ртуть тощо). Крім іншого актуальна при даному варіанті і інтоксикація рентгеноконтрастними речовинами, медпрепаратами (анальгетики, антибіотики), алкоголь, наркотичні речовини. Не виключається можливість виникнення гострої ниркової недостатності у цьому варіанті провокуючого фактора при актуальності професійної діяльності, безпосередньо пов’язаної з іонізуючим опроміненням, а також з солями важких металів (органічні отрути, солі ртуті).
- Гостра інфекційна нирка. Даного стану супроводжує вплив, який чиниться на організм інфекційними захворюваннями. Так, наприклад, гостра інфекційна нирка – актуальний стан при сепсисі, який, у свою чергу, може мати різне за типом походження (насамперед тут актуально анаеробне походження, а також походження на фоні септичних абортів). Крім цього, розглядається стан розвивається на тлі геморагічної лихоманки і лептоспірозу; при зневодненні на тлі бактеріального шоку і таких інфекційних захворювань, як холера або дизентерія та ін
- Емболії і тромбози, актуальні для ниркових артерій.
- Гострий пієлонефрит або гломерулонефрит.
- Непрохідність сечоводів, обумовлена здавленням, наявністю пухлинного утворення або каменів в них.
Слід зауважити, що гостра ниркова недостатність виникає приблизно в 60% випадків в результаті травми або оперативного втручання, близько 40% зазначається в період лікування в умовах медустанов, до 2% – під час вагітності.
- Хронічна ниркова недостатність:
- Хронічна форма гломерулонефриту.
- Ураження нирок вторинного типу, спровоковані такими чинниками:
- артеріальна гіпертензія;
- цукровий діабет;
- вірусні гепатити;
- малярія;
- системні васкуліти;
- системні захворювання, що вражають сполучні тканини;
- подагра.
- Сечокам’яна хвороба, непрохідність сечоводів.
- Нирковий полікістоз.
- Хронічна форма пієлонефриту.
- Актуальні аномалії, пов’язані з діяльністю сечовидільної системи.
- Вплив, обумовлене рядом медпрепаратів і токсичних речовин.
Лідерство в позиціях причин, що провокують розвиток синдрому хронічної ниркової недостатності, закріплене за хронічним гломерулонефритом і хронічною формою пієлонефриту.
Ниркова недостатність: причини
Гостра ниркова недостатність: симптоми
Гостра ниркова недостатність, яку далі по тексту ми будемо скорочувати до абревіатури ОПН, полягає у синдромі, при якому відбувається швидке зниження або повне припинення властивих нирках функцій, причому ці функції можуть знизитися/припинитися як у однієї нирки, так і в обох одночасно. В результаті цього синдрому різким чином порушуються обмінні процеси, відзначається зростання продуктів, утворених при азотистом обміні. Актуальні в цій ситуації порушення нефрона, в якості якого визначають структурну ниркову одиницю, виникають внаслідок зниження кровотоку в нирках і разом з тим – через зниження обсягу кисню, що доставляється їм.
Розвиток ГНН може статися як у протягом буквально декількох годин, так і в термін від 1 до 7 діб. Тривалість стану, з яким при даному синдромі стикаються пацієнти, може становити від 24 годин і більше. Своєчасне звернення за медичною допомогою при подальшому адекватному лікуванні може забезпечити повне відновлення всіх функцій, в яких безпосередньо задіяні нирки.
Переходячи власне до симптоматикою гострої ниркової недостатності, спочатку слід відзначити, що в загальній картині на передньому плані зазначається саме така симптоматика, яка стала своєрідною основою для виникнення цього синдрому, тобто від захворювання, безпосереднім чином його спровокував.
Таким чином, можна виділити 4 основні періоди, які характеризують перебіг ГНН: шоковий період, період олигоанурии, відновлювальний період діурезу в комплексі з початковою фазою діурезу (плюс фаза поліурії), а також період відновлення.
Симптоматика першого періоду (в основному його тривалість становить 1-2 дні) характеризується вже зазначеної вище симптоматикою захворювання, спровокував синдром ОПС – саме в цей момент його течії вона проявляє себе найбільш яскраво. Поряд з нею також відзначається тахікардія і зниження артеріального тиску (яке в більшості випадків є минущим, тобто незабаром стабилизирующимся до нормальних показників). Виникає озноб, відзначається блідість і жовтушність шкіри, температура тіла підвищується.
Наступний, другий період (олигоанурии, тривалість в основному складає близько 1-2 тижнів), характеризується зменшенням або абсолютним припиненням процесу сечоутворення, чого супроводжує паралельне наростання в крові залишкового азоту, а також фенолу в поєднанні з іншими видами продуктів обміну. Що примітно, у багатьох випадках саме в цьому періоді стан більшості пацієнтів значно поліпшується, хоча при ньому, як уже зазначено, відсутня сеча. Вже пізніше з’являються скарги на виражену слабкість і головний біль, у хворих погіршується апетит, сон. Також з’являється нудота із супутньою їй блювотою. Про прогресуванні стану свідчить, що з’являється під час дихання запах аміаку.
Також при гострій нирковій недостатності у хворих відзначаються розлади, пов’язані з діяльністю центральної нервової системи, причому розлади ці досить різноманітні. Найбільш частими проявами такого типу визначають апатію, хоча не виключається і зворотний варіант, при якому, відповідно, хворі перебувають у збудженому стані, ледь орієнтуючись в тій обстановці, яка їх оточує, супутником цього стану може виступати і загальна сплутаність свідомості. У частих випадках також відзначаються судорожні припадки і гіперрефлексія (тобто пожвавлення або посилення рефлексів, при яких, знову ж таки, хворі перебувають у занадто возбудимом стані через актуального «удару» по ЦНС).
У ситуаціях з появою гострої ниркової недостатності на фоні сепсису у хворих може з’явитися герпетичного типу висип, зосереджена навколо носа та ротової порожнини. Шкірні зміни в цілому можуть бути найрізноманітнішими, проявляючись як у вигляді уртикарного висипу або фіксованого еритеми, так і у вигляді токсикодермії чи інших проявів.
Практично у кожного хворого відзначається нудота і блювання, рідше – пронос. Особливо часто ті чи інші явища з боку травлення виникають в комплексі з геморагічною лихоманкою поряд з нирковим синдромом. Ураження ШКТ обумовлюються, насамперед, розвитком выделительного гастриту з ентероколітом, чий характер визначається як ерозивний. Між тим, частина актуальною симптоматики обумовлюється порушеннями, що виникають з боку електролітного балансу.
Крім перерахованих процесів відзначається розвиток набряку легень, що виникає в результаті підвищеної проникності, якої в даний період розташовують альвеолярні капіляри. Клінічно розпізнати його важко, тому діагностика проводиться за допомогою рентгенограми області грудної клітини.
У період олигоанурии зменшується загальний обсяг виділюваної сечі. Так, спочатку її обсяг становить близько 400 мл, а це, у свою чергу, характеризує олігурію, після, при анурії, об’єм виділеної сечі становить близько 50 мл. Тривалість перебігу олігурії або анурії може становити близько до 10 діб, однак деякі випадки вказують на можливість збільшення цього терміну до 30 діб і більше. Природно, при затяжній формі прояву цих процесів потрібна активна терапія для підтримки життя людини.
У цей же період постійним проявом ОПН стає анемія, при якій, як, ймовірно, читачеві відомо, падає гемоглобін. Анемія, в свою чергу, характеризується блідістю шкіри, загальною слабкістю, запамороченням і задишкою, можливими непритомністю.
Гостра ниркова недостатність також супроводжується пошкодженням печінки, причому відбувається це практично в усіх випадках. Що стосується клінічних проявів цієї поразки, то вони полягають у жовтушності шкіри і слизових.
Період, при якому відзначається збільшення діурезу (тобто обсягу утвореної в рамках певного часового проміжку сечі; як правило, цей показник розглядається в рамках 24 годин, тобто в рамках добового діурезу) наступає найчастіше через кілька діб з моменту завершення олігурії/анурії. Для нього характерно поступове початок, при якому сеча спочатку виділяється в обсязі близько 500мл з поступовим збільшенням, і вже після, знову ж таки, поступовим чином, ця цифра збільшується до позначки близько 2000 мл і більше за добу, і саме з цього моменту можна говорити про початок третього періоду ГНН.
З третього періоду поліпшення відзначаються в стані хворого не одразу, більше того, в деяких випадках стан може погіршитися. Фаза поліурії у даному випадку супроводжується схудненням хворого, тривалість фази становить у середньому близько 4-6 діб. Відзначається поліпшення апетиту у хворих, крім цього зникають перш актуальні зміни в системі кровообігу і роботи центральної нервової системи.
Умовно початком періоду одужання, тобто чергового, четвертого періоду захворювання, відзначається день нормалізації показників рівня сечовини або залишкового азоту (що визначається виходячи з відповідних аналізів), тривалість цього періоду становить близько від 3-6 місяців до 22 місяців. Протягом цього терміну часу гомеостаз підлягає відновленню, поліпшується концентраційна функція нирок і фільтрація поряд з поліпшенням канальцевої секреції.
Слід враховувати, що протягом найближчого року-двох можливим є збереження ознак, що вказують на функціональну недостатність з боку тих чи інших систем та органів (печінка, серце тощо).
Гостра ниркова недостатність: прогноз
ОПН, в тому випадку якщо не стає причиною летального результату для хворого, завершується повільним, але, можна сказати, впевненим одужанням, причому це не вказує на актуальність для нього тенденції до переходу до розвитку на тлі цього стану до хронічного захворювання нирок.
Через приблизно близько 6 місяців більш ніж половина пацієнтів досягає стану повного відновлення працездатності, але не виключається і варіант обмеженості її для певної частини хворих, на підставі чого їм надається інвалідність (III група). В цілому ж працездатність у цій ситуації визначається виходячи з особливостей перебігу захворювання, спровокував гостру ниркову недостатність.
Хронічна ниркова недостатність: симптоми
ХНН, як ми далі будемо періодично визначати розглянутий варіант перебігу синдрому хронічної ниркової недостатності, є процесом, що свідчить про незворотне порушення, якому піддалися функції нирок при тривалості від 3 місяців і довше. Розвивається цей стан внаслідок поступового прогресування загибелі нефронів (структурно-функціональних одиниць нирок). Для ХНН характерний ряд порушень, і зокрема до них належать порушення видільної функції (пов’язаної безпосередньо з нирками) та поява уремії, що відбувається в результаті накопичення азотистих продуктів обміну в організмі і чиниться ними токсичного впливу.
На початковому етапі ХНН має незначною, можна сказати, симптоматикою, тому визначити її можна лише на підставі відповідного лабораторного дослідження. Вже явні симптоми хронічної ниркової недостатності проявляються до моменту загибелі близько 90% із загальної кількості нефронів. Особливість цього перебігу ниркової недостатності, як ми вже зазначили, полягає в незворотності процесу з виключенням подальшої регенерації ниркової паренхіми (тобто зовнішнього шару з коркового речовини розглянутого органу і внутрішнього шару, представленого у вигляді мозкового речовини). Крім структурного ураження нирок на тлі ХНН також не виключаються й іншого типу імунологічні зміни. Розвиток незворотного процесу, як ми вже зазначили, можуть бути досить короткими (до півроку).
При ХПН нирки втрачають здатність до концентрації сечі і її розведення, що визначається низкою актуальних поразок даного періоду. Крім цього в значній мірі знижується секреторна функція, властива канальцям, причому при досягненні термінальній стадії розглянутого нами синдрому вона зводиться до нуля. Хронічна ниркова недостатність укладає у собі дві основні стадії, це стадія консервативна (при якій, відповідно, можливим залишається консервативне лікування) та стадія, власне, термінальна (в даному випадку постає питання щодо вибору замісної терапії, яка полягає або у внепочечном очищення, або в процедурі з пересадки нирок).
Крім порушень, пов’язаних з видільною функцією нирок, актуальним стає і порушення гомеостатичної, кровоочистительной та кровотворної їх функцій. Відзначається вимушена поліурія (збільшення утворення сечі), на підставі якої можна судити про невеликій кількості все ще збережених нефронів, які виконують свої функції, що відбувається в комплексі з изостенурией (при якій нирки здатні виробляти сечу, що володіє більшою або меншою питомою масою). Ізостенурія в даному випадку є прямим показником того, що ниркова недостатність знаходиться на завершальному етапі власного розвитку. Поряд з іншими актуальними для цього стану процесами, ХНН, як можна зрозуміти, зачіпає й інші органи, в яких в результаті властивих даного синдрому процесів розвиваються зміни, аналогічні дистрофії при одночасному порушенні ферментативних реакцій і зниження реакцій вже імунологічного характеру.
Між тим, не можна не відзначити й того, що нирки в більшості випадків все-таки не втрачають здатності до повного виділення потрапляє в організм води (у комплексі з кальцієм, залізом, магнієм і ін), за рахунок відповідного впливу яких в подальшому забезпечується адекватна діяльність інших органів.
Отже, тепер перейдемо безпосередньо до симптоматиці, яка супроводжує ХНН.
Насамперед, у хворих відзначається виражене стан слабкості, переважає сонливість і в цілому апатичність. Також з’являється поліурія, при якій виділяється порядку від 2 до 4 літрів сечі за добу, і ніктурія, що характеризується частим сечовипусканням у нічний час. В результаті подібного перебігу захворювання пацієнти стикаються з зневодненням, а на тлі його прогресування – із залученням в процес інших систем і органів організму. Згодом слабкість стає ще більш вираженою, до неї приєднується нудота і блювота.
У числі інших проявів симптоматики можна виділити одутлість обличчя хворого і виражену слабкість м’язів, яка у даному стані виникає внаслідок гіпокаліємії (тобто браку в організмі калію, який, власне, і втрачається за рахунок актуальних для нирок процесів). Стан шкіри хворих сухе, з’являється свербіж, надмірне хвилювання супроводжується підвищеною пітливістю. Також з’являються і м’язові посмикування (в деяких випадках доходять до судом) – це вже обумовлюється втратами в крові кальцію.
Також ураженню піддаються кістки, що супроводжується больовими відчуттями, порушеннями в рухах і в ході. Розвиток даного типу симптоматики обумовлюється поступовим наростанням ниркової недостатності, балансу в показниках кальцію і зниженою функцією клубочкової фільтрації в нирках. Більше того, такі зміни нерідко супроводжуються змінами в скелеті, причому вже на рівні такого захворювання, як остеопороз, і відбувається це внаслідок демінералізації (тобто зниження вмісту мінеральних складових кісткової тканини). Зазначена раніше болючість в рухах виникає на тлі того, що відбувається в синовіальній рідині накопичення уратів, що, в свою чергу, призводить до відкладення солей, у результаті якого ця хворобливість в комплексі з запальною реакцією і виникає (це визначається як вторинної подагри).
Багато хворих стикаються з появою в грудях болю, вони ж можуть з’явитися в результаті фіброзного уремічного плевриту. В даному випадку при прослуховуванні в легенях можуть відзначатися хрипи, хоча частіше це свідчить про патологію легенево-серцевої недостатності. На тлі подібних процесів в легенях не виключається можливість появи вторинної пневмонії.
Розвивається при ХНН анорексія може досягти появи у хворих відрази до будь-яких продуктів, поєднуючись також з нудотою і блювотою, появою неприємного присмаку в роті і сухості. Після їжі може відчуватися повнота і тяжкість в області «під ложечкою» – поряд з спрагою, ці симптоми також характерні для ХНН. Крім того у хворих з’являється задишка, часто підвищений артеріальний тиск, нерідкі болі в області серця. Згортання крові знижується, що стає причиною виникнення не тільки носових кровотеч, але і кровотеч шлунково-кишкових, з можливими шкірними крововиливами. Також розвивається анемія на тлі загальних процесів, що впливають на склад крові, і зокрема – призводять до актуального для цього симптому зниження рівня еритроцитів в ній.
Пізні стадії хронічної ниркової недостатності супроводжуються нападами серцевої астми. В легенях формується набряк, свідомість порушується. В результаті ряду перерахованих процесів не виключається можливість настання коми. Важливим моментом є також схильність хворих інфекційного впливу, тому вони легко захворюють як звичайними застудами, так і захворюваннями серйознішими, на тлі впливу яких лише погіршується загальний стан і ниркова недостатність, зокрема.
У претерминальном періоді захворювання у хворих відзначається поліурія, в той час як в термінальному – переважно олігурія (при цьому деякі хворі стикаються з анурією). Функції нирок, як можна зрозуміти, з прогресуванням захворювання знижуються, і відбувається це аж до повного їх зникнення.
Хронічна ниркова недостатність: прогноз
Прогноз для даного варіанту перебігу патологічного процесу визначається в більшій мірі на підставі перебігу захворювання, дав основний поштовх для його розвитку, а також на підставі ускладнень, які виникли в перебігу процесу в комплексному вигляді. Між тим, важлива роль для прогнозу відводиться і актуальною для хворого фази (періоду) з ХНН характеризують її темпами розвитку.
Виділимо окремо, що протягом ХНН є не тільки процесом незворотнім, але і неухильно прогресуючим, а тому про істотне продовження життя хворого можна говорити лише в тому випадку, якщо йому забезпечується хронічний гемодіаліз або зроблена пересадка нирки (на даних варіантах лікування ми зупинимося нижче).
Не виключаються, звичайно, випадки, при яких ХНН розвивається повільним чином з відповідною клінікою уремії, однак це, швидше, винятки – в переважній більшості випадків (особливо при високій артеріальної гіпертензії, тобто високому тиску) клініка захворювання характеризується зазначеним раніше швидким своїм прогресуванням.
Діагностування
В якості основного маркера, який враховується при діагностиці гострої ниркової недостатності, виділяють підвищення в крові рівня азотистих сполук і калію, що відбувається при одночасно істотному зниженні виділюваної сечі (аж до повного припинення цього процесу). Оцінка концентраційної здатності нирок і обсягів виділяється протягом доби сечі проводиться на підставі результатів, отриманих за рахунок проби Зимницьким.
Важлива роль відводиться і біохімічному аналізу крові на електроліти, креатинін та сечовина, адже саме на підставі показників за цими складовими можна робити конкретні висновки щодо тяжкості перебігу ГНН, а також про те, наскільки ефективні застосовуються в лікуванні методики.
Основне завдання діагностики ниркової недостатності в гострій формі зводиться до визначення власне самої цієї форми (тобто її конкретизації), для чого робиться УЗД області сечового міхура і нирок. На підставі результатів цього заходу актуальність дослідження визначається/відсутність обструкції сечоводів.
При необхідності в оцінці стану ниркового кровотоку проводиться процедура УЗДГ, спрямована на відповідне дослідження судин нирок. Біопсія нирки може бути проведена у разі підозри на наявність гострого гломерулонефриту, канальцевого некрозу чи системного захворювання.
Що стосується діагностики хронічної ниркової недостатності, то в ній використовується, знову ж таки, аналіз сечі і крові, а також проба Реберга. В якості підстави для підтвердження ХНН використовуються дані, що вказують на знижений рівень фільтрації, а також підвищення рівня за показниками сечовини і креатиніну. Проведення у цьому випадку проби Зимницьким визначає изогипостенурию. УЗД області нирок в даній ситуації визначається стоншування паренхіми нирок при одночасному їх зменшенні в розмірах.
Лікування
- Лікування гострої ниркової недостатності
Початкова фаза
Насамперед, мети терапії зводяться до усунення тих причин, які спричинили за собою порушення в роботі нирок, тобто – до лікування основного захворювання, що спровокував ОПН. При виникненні шоку необхідно терміново забезпечити поповнення об’ємів крові з одночасною нормалізацією артеріального тиску. Отруєння нефротоксинами увазі під собою необхідність у промиванні шлунка і кишечника хворого.
Сучасні методи очищення організму від токсинів мають різними варіантами, і зокрема – методом екстракорпоральної гемокоррекціі. Також з такою метою застосовується плазмаферез і гемосорбція. У разі актуальності обструкції проводиться відновлення нормального стану пасажу сечі, що забезпечується за рахунок видалення з сечоводів і нирок каменів, усунення оперативним методом пухлин і стриктур в сечоводах.
Фаза олігурії
В якості методу, що забезпечує стимуляцію діурезу, призначаються осмотичні діуретики, фуросемід. Вазоконстрикція (тобто звуження артерій і кровоносних судин) на тлі розглянутого стану проводиться за допомогою введення допаміну, у визначенні відповідного обсягу якого враховуються не тільки втрати сечовипускання, спорожнення кишечника і блювоти, але і втрати при диханні і потовиділенні. Додатково хворому забезпечується безбелковая дієта з обмеженням надходження калію з їжею. Для ран проводиться дренування, усуваються ділянки з некрозом. Підбір антибіотиків передбачає облік загальної тяжкості ниркового ураження.
Гемодіаліз: показання
Застосування гемодіалізу актуально в разі підвищення показників сечовини до 24 моль/л, а також калію до 7 і більше моль/л. як показання до гемодіалізу використовується симптоматика уремії, а також гіпергідратації та ацидозу. Сьогодні, щоб уникнути ускладнень, які виникають на тлі актуальних порушень в процесах метаболізму, фахівцями гемодіаліз всі частіше призначається на ранніх етапах, а також з метою профілактики.
Сам по собі цей метод полягає у внепочечном очищення крові, за рахунок якого забезпечується виведення токсичних речовин з організму при нормалізації порушень в електролітному і водному балансі. Для цього проводиться фільтрація плазми з використанням для цієї мети напівпроникною мембрани, якою оснащений апарат «штучної нирки».
- Лікування хронічної ниркової недостатності
При своєчасному лікуванні ХНН, орієнтованому на результат у вигляді стійкої ремісії, нерідко є можливість істотного уповільнення в розвитку актуальних для цього стану процесів з відстрочкою появи симптоматики у властивій вираженій формі.
Терапія ранньої стадії орієнтована більшою мірою на ті заходи, за рахунок яких може бути припинено/сповільнене прогресування основного захворювання. Безумовно, основне захворювання вимагає лікування і при порушеннях в ниркових процесах, однак саме рання стадія визначає велику роль для терапії, направленої на його адресу.
В якості активних заходів у лікуванні хронічної ниркової недостатності, застосовується гемодіаліз (хронічний) і перитонеальний діаліз (хронічний).
Хронічний гемодіаліз орієнтований саме на пацієнтів з розглянутої формою ниркової недостатності, загальну його специфіку ми відзначили декілька вище. Госпіталізація для проведення не потрібно, проте відвідування відділення діалізу в умовах лікарні або амбулаторних центрів в цьому випадку не уникнути. Так зване діалізне час визначено в рамки стандарту (близько 12-15 годин/тижд., тобто на 2-3 відвідування на тиждень). Після завершення процедури можна вирушати додому, на якості життя дана процедура практично не відбивається.
Що стосується хронічного перитонеального діалізу, то він полягає у введенні диализирующего розчину у черевну порожнину за допомогою застосування хронічного перитонеального катетера. Для цієї процедури не потрібні які-небудь спеціальні установки, більше того, пацієнт може проводити її самостійно в будь-яких умовах. Контроль над загальним станом проводиться кожен місяць при безпосередньому відвідуванні діалізного центру. Використання діалізу актуально в якості лікування на той період, під час якого очікується процедура трансплантації нирки.
Трансплантація нирки полягає в процедурі заміни ураженої нирки здоровою ниркою від донора. Що примітно, одна здорова нирка може справлятися з усіма тими функціями, які не могли бути забезпечені двома хворими нирками. Питання прийняття/відторгнення вирішується проведенням ряду лабораторних досліджень.
Донором може стати будь-який член сім’ї або оточення, так і нещодавно померла людина. У будь-якому випадку шанс несприйняття організмом нирки залишається навіть при відповідності необхідним показникам у зазначеному раніше дослідженні. Ймовірність прийняття органу для трансплантації визначається з різних факторів (раса, вік, стан здоров’я донора).
Приблизно в 80% випадків нирка від померлого донора приживається протягом року з моменту операції, хоча якщо мова йде про родичів, то шанси на благополучний результат операції значно зростають.
Додатково після трансплантації нирки призначаються иммуносупрессанты, приймати які пацієнту необхідно постійно, протягом всього його подальшого життя, хоча і вони в деяких випадках не можуть вплинути на відторгнення органу. Крім цього є ряд побічних ефектів від їх прийому, одним з яких стає ослаблення імунної системи, на підставі чого пацієнт стає особливо схильним до інфекційного впливу.
При появі симптоматики, що вказує на можливу актуальність ниркової недостатності в тій чи іншій формі її перебігу, необхідна консультація уролога, нефролога і лікуючого терапевта.
