Лиссэнцефалия: симптоми і лікування

128

Лиссэнцефалия (син. гладкий головний мозок) – це аномалія розвитку, що характеризується повним або частковим згладжуванням звивин або борозд великих півкуль головного мозку. Патологія вважається досить рідкісним, оскільки зустрічається у 11 дітей на 1 мільйон новонароджених.

Головною причиною формування будь-якого типу недуги виступає недостатня міграція зародкових нервових клітин або нейробластов з первинної нервової трубки. Крім цього, існує ще кілька факторів.

Виразність клінічних проявів залежить від варіанту перебігу хвороби. Найбільш поширеними симптомами вважаються судомні напади, розумова відсталість, зниження тонусу м’язів і порушення процесу ковтання.

Діагностика заснована на інформації, отриманої в ході інструментальних обстежень. Варто відзначити, що правильний діагноз можна поставити ще на етапі внутрішньоутробного розвитку плода.

Особливість хвороби полягає в тому, що на сьогоднішній день не існує специфічного лікування. Терапія спрямована на зняття деяких симптомів і підтримання нормального стану хворого.

Етіологія

Лиссэнцефалия – це ціла група важких вад розвитку головного мозку, що може супроводжуватися такими станами, як пахигирия і агирия. У першому випадку наголошується наявність лише декількох борозен і звивин, а в другому вони повністю відсутні.

Така аномалія може виступати як самостійне генетичне порушення, так і входити в симптомокомплекс інших вроджених синдромів, наприклад, Міллера-Дикера, Фукуями або Уокера-Варбурга.

Генетиками виділяють кілька варіантів успадкування такого порушення:

  • аутосомно-рецесивний;
  • аутосомно-домінантний;
  • зчеплений з Х-хромосомою.

До порушення міграції нервових клітин на етапі формування кори головного мозку під час внутрішньоутробного розвитку плоду призводять:

  • перенесені майбутньою матір’ю в 1 триместрі вагітності вірусні інфекції – сюди варто віднести краснуху, цитомегаловирусную або герпесвирусную інфекцію;
  • паразитарні інвазії, зокрема, токсоплазмоз;
  • обтяжена спадковість;
  • неправильна закладка судин головного мозку, при цьому у дітей розвивається недолік мозкового кровообігу.

При деяких типах мутацій, які провокують формування такого дефекту, не виключається ймовірність розвитку аномалій з боку інших внутрішніх органів і систем, що ще більше погіршує і без того важкий стан пацієнтів.

Класифікація

За місцем локалізації мутантного гена виділяються наступні типи патології:

  • 1 форма – є наслідком змін гена PAFAH1B1, який також відомий під назвою LIS1 і розташований в 17 хромосомі. Нерідко при цьому ушкоджуються навколишні сегменти.
  • 2 форма – обумовлена мутованим гена DCX, що локалізуються в Х-хромосомі. Саме з цієї причини успадкування такого різновиду недуги безпосередньо залежить від статевої приналежності. Інший тип пов’язаний з мутаціями гена ARX, контролюючого становлення і роботу підшлункової залози або статевої системи. Це вказує на те, що при наявності даного типу порушення вади проявляються з боку цих органів.
  • 3 форма – розвивається на тлі зміни гена RELN, розташованого в 17 хромосомі. При цьому відбувається формування так званого синдрому Нормана-Робертса. У таку категорію також входить ген TUBA1A, який знаходиться в 12 хромосомі.

В даний час фахівцям відомо понад 20 видів лиссэнцефалии, які діляться на декілька класів:

  • 1 – носить назву класична лиссэнцефалия. Поєднує в собі перші дві з вищевказаних форм, а також різновиди патології, що розвиваються за нез’ясованих генетичних причин. Відмінною рисою є наявність мінімальних порушень будови головного мозку.
  • 2 – складається лише з одного типу, викликаного змінами з боку ARX. У пацієнтів відзначається відсутність мозолистого тіла, проблеми з терморегуляцією та інші аномалії.
  • 3 – об’єднує ті варіанти, які поєднуються з гіпоплазією або повним недорозвиненням мозочка, що найбільш типово для мутацій RELN.
  • 4 – микролиссэнцефалия. Таку назву цей клас отримав з-за того, що крім неправильного формування кори півкуль, виникає яскраво виражена мікроцефалія.
  • 5 – або булыжниковая лиссэнцефалия. Сюди входить синдром Фукуями і Уокера-Варбурга.

Така класифікація є загальноприйнятою, але далеко не повною, оскільки не включає в себе менш поширені або виникають з невідомих причин різновиди недуги.

За ступенем тяжкості виділяють:

  • повну аргірію;
  • дифузну аргірію з присутністю кількох складок на лобному або потиличному полюсі;
  • суміш агирии і пахигирии;
  • дифузну або змішану пахигирию з нормальними звивинами;
  • передню змішану пахигирию, поєднується з підкорковими гетеротопиями;
  • ізольовані підкіркові гетеротопии.

Симптоматика

Лиссэнцефалия: симптоми і лікування
Симптоми лиссэнцефалии

Перші клінічні прояви починають висловлюватися на 3-5 місяці життя малюка, вкрай рідко це відбувається до 8-9 місяця. При цьому симптоми будуть повністю диктуватися типом захворювання. Наприклад, класична лиссэнцефалия представлена:

  • маленьким розміром голови;
  • яскраво вираженим відставанням у рості, а також мовному, психічному і руховому розвитку;
  • судорожними припадками – вони можуть виражатися вже з перших днів життя або маніфестувати після 1.5 років;
  • млявістю дитини;
  • похилим чолом;
  • великою відстанню між очима;
  • м’язовим гіпертонусом з посиленням рефлексів.

При синдромі Міллера-Діккенса симптоматика включає в себе:

  • зміна форми особи;
  • збільшена відстань між парними внутрішніми органами;
  • уповільнений ріст;
  • порушення функціонування ШЛУНКОВО-кишкового тракту, нирок і серця.

У випадку протікання синдрому Нормана-Робертса симптоматика буде наступною:

  • напади епілепсії;
  • сильна набряклість тканин;
  • затримка в розумовому розвитку;
  • маленька голова;
  • деформація черепа.

Синдром Уокера-Варбурга представлений такими патологіями:

  • катаракта;
  • відшарування сітківки;
  • водянка головного мозку;
  • аномалії скелета та м’язів;
  • проблеми з розумовим розвитком.

Синдрому Фукуями властиві такі симптоми:

  • судоми;
  • прогресуюча м’язова дистрофія;
  • затримка темпів розвитку;
  • виражене недоумство;
  • гідроцефалія;
  • атрофія зорових нервів.

З точністю встановити, як протікає хвороба, неможливо, тому що для кожного хворого властивий індивідуальний симптомокомплекс.

Діагностика

Виявити зміни будови в головному мозку можна тільки за допомогою інструментальних процедур. Однак, щоб з точністю поставити діагноз, необхідно провести цілий комплекс діагностичних заходів.

Насамперед, невролога необхідно:

  • вивчити сімейну історію хвороби;
  • зібрати та проаналізувати життєвий анамнез хворого: крім загальної інформації, сюди відносяться відомості щодо перебігу вагітності;
  • провести ретельний фізикальний огляд;
  • виміряти окружність голови дитини;
  • перевірити рефлекси;
  • детально опитати батьків пацієнта для складання повної симптоматичної картини.

Інструментальна діагностика об’єднує в собі найбільш інформативні процедури:

  • КТ;
  • МРТ;
  • ЕЕГ.

Лиссэнцефалия: симптоми і лікування
ЕЕГ моніторинг дітям

На додаток можуть знадобитися генетичні тести, а також консультації у лікаря-генетика та нейрохірурга.

Що стосується пренатального діагностування, то виявити патологію можна під час проходження планового УЗД на 22-28 тижні внутрішньоутробного розвитку плода. При підозрі на наявність такого відхилення, необхідно вивчення хромосом дитини. У випадках підтвердження діагнозу, ставиться питання про переривання вагітності.

Лікування

Специфічна тактика терапії в даний час не розроблена. Для усунення симптомів і підтримання нормального стану хворого застосовують такі медикаменти:

  • протисудомні речовини;
  • ноотропи;
  • вітамінні комплекси;
  • «Схуднення»;
  • «Гліцин»;
  • «Церебролізин»;
  • «Актовегін».

Іноді проводять хірургічне втручання, спрямоване на шунтування мозку і трансплантацію стовбурових клітин. Операції здійснюються досить рідко, оскільки дають короткочасне поліпшення, і викликають велику кількість ускладнень.

При наявності інших патологій, виконують їх корекцію за індивідуальними показаннями.

Профілактика і прогноз

Попередити розвиток хвороби не видається можливим, оскільки вона пов’язана з генними порушеннями. Тим не менш основними заходами профілактики виступають:

  • консультація генетика перед зачаттям дитини – показано парам, в сім’ях яких є подібне відхилення;
  • контроль над адекватним перебігом вагітності;
  • регулярне проходження планового УЗД на кожному триместрі гестації.

Лиссэнцефалия будь-якої форми відрізняється вкрай несприятливим прогнозом – в переважній більшості випадків пацієнти помирають у ранньому дитинстві. Деякі хворі проживають життя на межі вегетативного стану. Вкрай рідко люди з таким діагнозом доживають до підліткового або дорослого віку, при цьому у них зберігається на все життя недорозвинення ЦНС. Основними причинами летального результату вважаються ускладнення, пов’язані з іншими вадами розвитку, аспіраційна пневмонія, серцево-судинні катастрофи.