Лиссэнцефалия (син. гладкий головний мозок) – це аномалія розвитку, що характеризується повним або частковим згладжуванням звивин або борозд великих півкуль головного мозку. Патологія вважається досить рідкісним, оскільки зустрічається у 11 дітей на 1 мільйон новонароджених.
Головною причиною формування будь-якого типу недуги виступає недостатня міграція зародкових нервових клітин або нейробластов з первинної нервової трубки. Крім цього, існує ще кілька факторів.
Виразність клінічних проявів залежить від варіанту перебігу хвороби. Найбільш поширеними симптомами вважаються судомні напади, розумова відсталість, зниження тонусу м’язів і порушення процесу ковтання.
Діагностика заснована на інформації, отриманої в ході інструментальних обстежень. Варто відзначити, що правильний діагноз можна поставити ще на етапі внутрішньоутробного розвитку плода.
Особливість хвороби полягає в тому, що на сьогоднішній день не існує специфічного лікування. Терапія спрямована на зняття деяких симптомів і підтримання нормального стану хворого.
Етіологія
Лиссэнцефалия – це ціла група важких вад розвитку головного мозку, що може супроводжуватися такими станами, як пахигирия і агирия. У першому випадку наголошується наявність лише декількох борозен і звивин, а в другому вони повністю відсутні.
Така аномалія може виступати як самостійне генетичне порушення, так і входити в симптомокомплекс інших вроджених синдромів, наприклад, Міллера-Дикера, Фукуями або Уокера-Варбурга.
Генетиками виділяють кілька варіантів успадкування такого порушення:
- аутосомно-рецесивний;
- аутосомно-домінантний;
- зчеплений з Х-хромосомою.
До порушення міграції нервових клітин на етапі формування кори головного мозку під час внутрішньоутробного розвитку плоду призводять:
- перенесені майбутньою матір’ю в 1 триместрі вагітності вірусні інфекції – сюди варто віднести краснуху, цитомегаловирусную або герпесвирусную інфекцію;
- паразитарні інвазії, зокрема, токсоплазмоз;
- обтяжена спадковість;
- неправильна закладка судин головного мозку, при цьому у дітей розвивається недолік мозкового кровообігу.
При деяких типах мутацій, які провокують формування такого дефекту, не виключається ймовірність розвитку аномалій з боку інших внутрішніх органів і систем, що ще більше погіршує і без того важкий стан пацієнтів.
Класифікація
За місцем локалізації мутантного гена виділяються наступні типи патології:
- 1 форма – є наслідком змін гена PAFAH1B1, який також відомий під назвою LIS1 і розташований в 17 хромосомі. Нерідко при цьому ушкоджуються навколишні сегменти.
- 2 форма – обумовлена мутованим гена DCX, що локалізуються в Х-хромосомі. Саме з цієї причини успадкування такого різновиду недуги безпосередньо залежить від статевої приналежності. Інший тип пов’язаний з мутаціями гена ARX, контролюючого становлення і роботу підшлункової залози або статевої системи. Це вказує на те, що при наявності даного типу порушення вади проявляються з боку цих органів.
- 3 форма – розвивається на тлі зміни гена RELN, розташованого в 17 хромосомі. При цьому відбувається формування так званого синдрому Нормана-Робертса. У таку категорію також входить ген TUBA1A, який знаходиться в 12 хромосомі.
В даний час фахівцям відомо понад 20 видів лиссэнцефалии, які діляться на декілька класів:
- 1 – носить назву класична лиссэнцефалия. Поєднує в собі перші дві з вищевказаних форм, а також різновиди патології, що розвиваються за нез’ясованих генетичних причин. Відмінною рисою є наявність мінімальних порушень будови головного мозку.
- 2 – складається лише з одного типу, викликаного змінами з боку ARX. У пацієнтів відзначається відсутність мозолистого тіла, проблеми з терморегуляцією та інші аномалії.
- 3 – об’єднує ті варіанти, які поєднуються з гіпоплазією або повним недорозвиненням мозочка, що найбільш типово для мутацій RELN.
- 4 – микролиссэнцефалия. Таку назву цей клас отримав з-за того, що крім неправильного формування кори півкуль, виникає яскраво виражена мікроцефалія.
- 5 – або булыжниковая лиссэнцефалия. Сюди входить синдром Фукуями і Уокера-Варбурга.
Така класифікація є загальноприйнятою, але далеко не повною, оскільки не включає в себе менш поширені або виникають з невідомих причин різновиди недуги.
За ступенем тяжкості виділяють:
- повну аргірію;
- дифузну аргірію з присутністю кількох складок на лобному або потиличному полюсі;
- суміш агирии і пахигирии;
- дифузну або змішану пахигирию з нормальними звивинами;
- передню змішану пахигирию, поєднується з підкорковими гетеротопиями;
- ізольовані підкіркові гетеротопии.
Симптоматика
Симптоми лиссэнцефалии
Перші клінічні прояви починають висловлюватися на 3-5 місяці життя малюка, вкрай рідко це відбувається до 8-9 місяця. При цьому симптоми будуть повністю диктуватися типом захворювання. Наприклад, класична лиссэнцефалия представлена:
- маленьким розміром голови;
- яскраво вираженим відставанням у рості, а також мовному, психічному і руховому розвитку;
- судорожними припадками – вони можуть виражатися вже з перших днів життя або маніфестувати після 1.5 років;
- млявістю дитини;
- похилим чолом;
- великою відстанню між очима;
- м’язовим гіпертонусом з посиленням рефлексів.
При синдромі Міллера-Діккенса симптоматика включає в себе:
- зміна форми особи;
- збільшена відстань між парними внутрішніми органами;
- уповільнений ріст;
- порушення функціонування ШЛУНКОВО-кишкового тракту, нирок і серця.
У випадку протікання синдрому Нормана-Робертса симптоматика буде наступною:
- напади епілепсії;
- сильна набряклість тканин;
- затримка в розумовому розвитку;
- маленька голова;
- деформація черепа.
Синдром Уокера-Варбурга представлений такими патологіями:
- катаракта;
- відшарування сітківки;
- водянка головного мозку;
- аномалії скелета та м’язів;
- проблеми з розумовим розвитком.
Синдрому Фукуями властиві такі симптоми:
- судоми;
- прогресуюча м’язова дистрофія;
- затримка темпів розвитку;
- виражене недоумство;
- гідроцефалія;
- атрофія зорових нервів.
З точністю встановити, як протікає хвороба, неможливо, тому що для кожного хворого властивий індивідуальний симптомокомплекс.
Діагностика
Виявити зміни будови в головному мозку можна тільки за допомогою інструментальних процедур. Однак, щоб з точністю поставити діагноз, необхідно провести цілий комплекс діагностичних заходів.
Насамперед, невролога необхідно:
- вивчити сімейну історію хвороби;
- зібрати та проаналізувати життєвий анамнез хворого: крім загальної інформації, сюди відносяться відомості щодо перебігу вагітності;
- провести ретельний фізикальний огляд;
- виміряти окружність голови дитини;
- перевірити рефлекси;
- детально опитати батьків пацієнта для складання повної симптоматичної картини.
Інструментальна діагностика об’єднує в собі найбільш інформативні процедури:
- КТ;
- МРТ;
- ЕЕГ.
ЕЕГ моніторинг дітям
На додаток можуть знадобитися генетичні тести, а також консультації у лікаря-генетика та нейрохірурга.
Що стосується пренатального діагностування, то виявити патологію можна під час проходження планового УЗД на 22-28 тижні внутрішньоутробного розвитку плода. При підозрі на наявність такого відхилення, необхідно вивчення хромосом дитини. У випадках підтвердження діагнозу, ставиться питання про переривання вагітності.
Лікування
Специфічна тактика терапії в даний час не розроблена. Для усунення симптомів і підтримання нормального стану хворого застосовують такі медикаменти:
- протисудомні речовини;
- ноотропи;
- вітамінні комплекси;
- «Схуднення»;
- «Гліцин»;
- «Церебролізин»;
- «Актовегін».
Іноді проводять хірургічне втручання, спрямоване на шунтування мозку і трансплантацію стовбурових клітин. Операції здійснюються досить рідко, оскільки дають короткочасне поліпшення, і викликають велику кількість ускладнень.
При наявності інших патологій, виконують їх корекцію за індивідуальними показаннями.
Профілактика і прогноз
Попередити розвиток хвороби не видається можливим, оскільки вона пов’язана з генними порушеннями. Тим не менш основними заходами профілактики виступають:
- консультація генетика перед зачаттям дитини – показано парам, в сім’ях яких є подібне відхилення;
- контроль над адекватним перебігом вагітності;
- регулярне проходження планового УЗД на кожному триместрі гестації.
Лиссэнцефалия будь-якої форми відрізняється вкрай несприятливим прогнозом – в переважній більшості випадків пацієнти помирають у ранньому дитинстві. Деякі хворі проживають життя на межі вегетативного стану. Вкрай рідко люди з таким діагнозом доживають до підліткового або дорослого віку, при цьому у них зберігається на все життя недорозвинення ЦНС. Основними причинами летального результату вважаються ускладнення, пов’язані з іншими вадами розвитку, аспіраційна пневмонія, серцево-судинні катастрофи.
