Генітальний герпес — найпоширеніше інфекційне захворювання, яке вражає характерними висипаннями слизову оболонку або шкіру статевих органів. Висипання схожі на маленькі групи бульбашок, які можуть змінитися до невеликих виразок.
Для захворювання характерний хронічний перебіг з циклічним проявом. Під час ремісії жодні симптоми або ознаки хвороби не дають про себе знати. Чергуються вони з нападами загострення, які можуть тривати до трьох тижнів. Для інфекції не існує поділ на статеву приналежність або вікову категорію. Цією хворобою може захворіти будь-яка людина.
Після зараження статевим шляхом, вірус без труднощів проникає в слизову оболонку або під шкіру геніталій, де і залишається довічно. У разі розмноження, бактерія призводить до відмирання клітин шкіри або частинок слизової. Генітальний герпес у третині випадків протікає без прояву симптомів, але це зовсім не означає, що заражена людина перестає бути переносником вірусу.
Етіологія
Причини зараження поділяються на:
- первинні (характерні для дітей у віці до восьми років). У цьому випадку вірус передається повітряно-крапельним шляхом;
- вторинні – зараження здійснюється через статевий акт. За статистикою вторинне інфікування спостерігається у віці від двадцяти до тридцяти років;
- внутрішні – до групи ризику належать люди зі зниженим імунітетом, а також які перенесли хірургічне втручання при абортах або інших гінекологічних операціях. Також не останню роль відіграє стать людини – лікарі відзначають, що генітальний герпес у жінок діагностується в кілька разів частіше, ніж у чоловіків.
Сприятливими умовами для рецидиву хвороби вважаються:
- хронічне стресовий стан хворого;
- нестача вітамінів і поживних речовин;
- сильне і часте переохолодження або перегрів організму;
- кардинальна зміна клімату.
Генітальний герпес у жінок та чоловіків
Причинами загострення статевого герпесу можуть бути:
- стресові ситуації;
- психічні розлади;
- фізичне перевантаження організму;
- гіповітамінози;
- недоцільне харчування, яке виключає вживання деяких вітамінів і білків;
- неправильний режим праці і відпочинку;
- вживання спортсменами стероїдів;
- ВІЛ;
- СНІД.
Причини виникнення генітального герпесу у чоловіків:
- оральні контакти з геніталіями зараженої людини;
- поцілунки;
- колективне використання предметів інтимної гігієни, спільно з переносником вірусу;
- користування загальними приладами для їжі.
Прозорі бульбашки у чоловіків зазвичай з’являються з внутрішньої сторони статевого органу, на його голівці або заголовній борозні. Але висип в цій області швидко поступається місцем появи хворобливих виразок.
Для жіночої половини населення характерні інші етіологічні фактори:
- часта зміна статевого партнера;
- вагітність;
- хірургічне лікарське втручання при лікуванні різних захворювань статевих органів.
Особливу небезпеку захворювання становить для жінок під час вагітності, оскільки може спровокувати мимовільний викидень, передчасні пологи або смерть новонародженого немовляти. Висипання локалізуються на статевих губах, а також біля анального отвору. З часом дрібні бульбашки переміщуються на шийку матки і піхву. Після того як вони лопаються, на місцях висипання з’являються невеликі виразки.
Передача генітального герпесу від матері до дитини
Різновиди
За місцем появи ураження генітальний герпес ділиться на стадії:
- перша – висипання з’являються тільки зовні геніталій;
- друга – висип поширюється на піхву, шийку матки і уретру;
- третя – уражуються матка, фаллопієві труби, сечовий міхур і простата.
По ступені прояву рецидивів хвороби, розрізняють форми:
- початкову, із загостреннями не частіше трьох разів на рік;
- середньої тяжкості – в середньому п’ять епізодів на рік;
- важку – загострення відбуваються щомісяця.
Окремо варто виділити наявність генітального герпесу у вагітних і новонароджених малюків.
У жінок під час вагітності спостерігаються такі ж симптоми, як і у звичайних людей. І лише менше п’яти відсотків випадків відбувається зараження плода, яке може здійснитися кількома способами:
- через плаценту;
- попадання вірусу в навколоплідні води;
- з черевної порожнини.
Якщо внутрішньоутробне зараження відбулося на першому триместрі, то є висока ймовірність викидня. При інфікуванні на другому або третьому триместрі у дитини може виникнути безліч вроджених хвороб чи аномалій розвитку. Пологи у таких випадках краще всього проводити за допомогою кесаревого розтину.
У новонароджених такий герпес буває уродженим і проявиться через перші десять днів життя. Хвороба в такому випадку вражає не тільки статеві органи малюка. З’являються висипання на шкірі, слизовій рота і внутрішніх органах. Висока ймовірність летального результату – приблизно чверть немовлят з таким діагнозом помирає.
Симптоми
Оскільки висипання може бути первинним або вторинним, то і ознаки генітального герпесу, а точніше, їх прояв, буде відрізнятися. Якщо висипання виникло в перший раз, воно, взагалі, може протікати без симптомів. Такий герпес дуже небезпечний, тому що носій вірусу не знає про своє зараження. У деяких випадках первинний, і завжди вторинний статевий герпес, має такі симптоми:
- почервоніння або висип на геніталіях;
- поява прозорих бульбашок, які згодом лопаються і покриваються скоринкою;
- відчуття сильного свербіння і печіння в статевих органах;
- підвищення температури тіла;
- загальна слабкість організму;
- збільшення лімфатичних вузлів у паху;
- сильний головний біль;
- часті позиви до випускання сечі;
- біль під час сечовипускання (тільки у жінок).
Діагностика
Діагностувати генітальний герпес у чоловіків і жінок може тільки лікар венеролог. Точно визначити діагноз можна досить легко, спираючись на скарги і відчуття хворого, і, звичайно ж, у разі виявлення яскраво вираженого висипу або виразок на статевих органах. Для того щоб відрізнити висип генітального герпесу від сифілісу, проводять такі аналізи:
- зішкріб кірки з засохлою висипки;
- паркан мазка з геніталій;
- взяття крові для виявлення антитіл.
Лікування
Лікування генітального герпесу ґрунтується на формі і стадії протікання хвороби. У медицині терапія складається з декількох етапів:
- під час рецидиву генітальний герпес лікують за допомогою протигерпетичних лікарських засобів та ін’єкцій вітамінів С і Е;
- наступний етап лікування припадає на період ремісії. Хворому призначаються противірусні та антибактеріальні засоби;
- третій етап лікування здійснюється після кількох місяців з часу останнього прояви симптомів хвороби;
- остання частина терапії – це безпосереднє спостереження за генітальними висипаннями.
Всі чотири етапи лікування хвороби займають по кілька місяців. Оскільки лікування складний і досить тривалий, за підбором лікарських засобів повинен стежити висококваліфікований лікар, який врахує всі нюанси та аспекти перебігу хвороби у кожного пацієнта.
На сьогоднішній день в медицині немає ліків, які здатні повністю вилікувати хворого від генітального герпесу. Існуючі препарати, вакцини та мазі від генітального герпесу, здатні лише зменшити прояв симптомів і стати помічником в збільшенні періоду затихання хвороби.
Народні методи лікування генітального герпесу спрямовані на зміцнення імунітету і включають в себе рецепти з використанням:
- чистотілу;
- свіжозібраних березових нирок;
- алое-віра;
- кореня хрону;
- гострого перцю;
- ягід калини.
Для полегшення сильного болю і почуття не менш сильного печіння статевих органів використовується звичайна проточна холодна вода. Потрібно всього лише змочити невеликий шматок тканини або рушник у воді і додати до проблемного місця. Але варто враховувати, що вода не повинна бути дуже холодною, так як може викликати додаткові запальні процеси.
Здатні допомогти при набряклості геніталій ванни з використанням різних ефірних масел і настоянок:
- лаванди;
- фіалки;
- герані;
- меліси;
- настоянка з кори дуба і волоського горіха.
Профілактика
Для профілактики та уникнення зараження, слід дотримуватися простих правил:
- користуватися презервативами під час статевих актів, особливо при частій зміні партнерів;
- постійно зміцнювати свій імунітет з допомогою фізичних вправ і прийому вітамінів;
- намагатися вести здоровий спосіб життя (без шкідливих звичок);
- харчуватися правильно і збалансовано. Приймати їжу невеликими порціями, по п’ять або шість разів на день. Ввести в раціон продукти з великим вмістом білків;
- по можливості уникати стресових ситуацій;
- своєчасне лікування будь-яких захворювань;
- проходити огляд у лікарів кілька разів на рік;
- відмовитися від частої зміни статевих партнерів.
