Цервікалгія – являє собою больові відчуття, що мають різну ступінь вираженості і локалізуються в області шиї. Страждають від такого розладу люди будь-якого віку і статевої приналежності. Головними причинами формування такого стану виступають травми шийного відділу хребетного стовпа і перебіг хвороб, що негативно впливають на хребет. Однак існують і нешкідливі сприятливі фактори, наприклад, незручна поза для сну.
Основним симптомом є больовий синдром, який може протікати або ізольовано, тобто без супутніх скарг, або з виразом таких ознак, як поява характерного хрускоту в шиї, обмеження рухової функції і м’язово-тонічний синдром.
Діагностика, спрямована на з’ясування причин виникнення такої патології, передбачає проведення низки інструментальних обстежень і маніпуляцій, що виконуються безпосередньо неврологом.
Лікування цервикалгии найчастіше носить консервативний характер і грунтується на прийомі лікарських препаратів і фізіотерапевтичних процедурах. Тим не менш, при тяжкому перебігу або у випадках появи ускладнень звертаються до хірургічного втручання.
У міжнародній класифікації хвороб МКБ-10 такого розладу відведено окреме значення, а саме код М. 54.2.
Етіологія
Синдром цервикалгии серед клініцистів вважається досить поширеним станом, оскільки зустрічається практично у 10% людей, що населяють розвинені країни. Існує велика кількість факторів, що ведуть до виникнення такого порушення, тому їх прийнято ділити на дві великі категорії – патологічні та фізіологічні.
Серед патологічних станів, що провокують біль у шийному відділі хребетного стовпа варто виділити:
- викривлення хребта, наприклад, лордоз, кіфоз і сколіоз;
- психічні розлади;
- порушення обміну речовин;
- травмування шиї в результаті ДТП, різкого підняття тягарів або після невдалого стрибка;
- міжхребцеву грижу;
- зсув або підвивих шийних хребців;
- утворення пухлин в цій галузі, які можуть мати як доброякісні, так і злоякісні протягом;
- різні патології опорно-рухового апарату;
- інфекційне ураження тканин хребта;
- вроджену слабкість м’язів шиї;
- шийний остеохондроз – це найпоширеніша причина появи болю в області шиї;
- артрит та остеоартроз;
- остеомієліт і міозит;
- широкий спектр невралгій;
- розшарування сонної артерії;
- сильні головні болі, що призводять до перенапруження м’язів шиї.
Причини цервикалгии
Причини цервикалгии, які не пов’язані з протіканням будь-якої недуги, представлені:
- недоліком фізичної активності в житті людини;
- тривалим впливом стресових ситуацій;
- неправильною позою для сну;
- необхідністю тримати голову у вимушеному положенні, наприклад, під час письма, читання або роботи за комп’ютером;
- впливом на людський організм низьких температур;
- різким підняттям тяжкості;
- наявністю зайвої маси тіла;
- неправильною поставою;
- недостатнім надходженням рідини в людський організм;
- багаторічним пристрастю до шкідливим звичкам;
- професійним заняттям спорту;
- незбалансованим харчуванням.
Всі вищевказані причини, що призводять до появи больових відчуттів в шиї, як у дорослих, так і у дітей.
Класифікація
Основний поділ подібного розладу передбачає існування таких форм больового синдрому:
- вертеброгенная цервікалгія – є наслідком різних хвороб шийного відділу хребетного стовпа. Сюди варто віднести ревматоїдний артрит і спондильоз, остеопороз і міжхребетні грижі, а також артроз фасеточних суглобів;
- невертеброгенная цервікалгія – це відповідь організму на розтягнення зв’язок і м’язів, а також на і травмування. Крім цього, джерелом таких болів можуть виступати тромбоз і невралгії, освіта епідурального або заглоточного абсцесу, міозит і субарахноїдальні крововиливи.
Варто відзначити вертеброгенная природа больового синдрому в шиї також має власну класифікацію і поділяється на:
- дискогенних цервикаглию – викликається зміщенням дисків або міжхребцевими грижами;
- спондилогенную цервикалгию – провокується структурним пошкодженням м’язів, зв’язок та м’яких тканин шийного відділу хребта.
Відштовхуючись від варіанту перебігу такого порушення, воно ділиться на:
- гостру цервикалгию – вважається такою, якщо діагностується вперше і виражається в ріжучої болі. Найчастіше причина полягає в грижах, перенапруженні або травмуванні шийних дисків хребта. Тривалість найчастіше становить не більше 10 діб;
- хронічну цервикалгию – в переважній більшості ситуацій носить вторинний характер, тобто поступово розвивається на тлі перебігу одного з вищевказаних захворювань. Неприємні симптоми зберігаються протягом 3 і більше місяців.
Симптоматика
Поняття «цервікалгія шийного відділу хребта» включає в себе тільки один клінічний ознака – больові відчуття різного ступеня вираженості, а за характером прояву вони можуть бути:
- постійними або нападоподібним;
- тягнуть і давлять;
- ниючими і стискають.
Вкрай рідко ця ознака протікає ізольовано, тобто без супутніх клінічних проявів. Найбільш часто додаткові симптоми цервикалгии представлені:
- неможливістю повністю повернути голову, що являє собою обмеження рухливості шийного відділу хребетного стовпа;
- появою характерного хрускоту, що виникає під час поворотів голови;
- головними болями і запамороченнями;
- хиткістю і нестійкістю ходи;
- односторонній біль у верхньої кінцівки;
- нападами втрати свідомості – найчастіше це трапляється після нахилів голови назад;
- шумом і дзенькотом у вухах;
- онімінням обличчя, рук і області потилиці;
- м’язово-тонічним синдромом – при цьому в шиї утворюються ущільнення, при дотику до яких виникає або ще більше посилюється болючість;
- зниженням гостроти зору;
- синдром хребетної артерії, викликає приступи нудоти, а також слухові та зорові порушення;
- стрибками показників кров’яного тонусу;
- відчуттям повзання «мурашок» на шкірі шиї і верхніх кінцівок;
- слабкістю однієї або обох рук.
У тих ситуаціях, коли цервікалгія сформувалася на тлі протікання якого-небудь захворювання, основна симптоматика буде доповнюватися ознаками, найбільш властивими базового недугу.
Зони поширення болю при цервикалгии
При виникненні вищезгаданих проявів слід звернутися за кваліфікованою допомогою, особливо, якщо вони не проходять протягом 3 діб і тільки збільшують свою інтенсивність вираженості.
Діагностика
В даному випадку процес встановлення правильного діагнозу повинен носити комплексний підхід. Первинна діагностика передбачає проведення декількох маніпуляцій безпосередньо неврологом, а саме:
- ознайомлення з історією хвороби – для можливого виявлення патологічного предрасполагающего фактора;
- вивчення життєвого анамнезу пацієнта – для пошуку фізіологічних причин, які послужили джерелом болю в області шиї;
- ретельний фізикальний огляд і пальпація хворого ділянки хребта;
- детальне опитування пацієнта – це потрібно для складання лікарем повної симптоматичної картини, визначення часу появи першого та ступеня вираженості больових відчуттів.
В підтвердження діагнозу необхідні такі інструментальні процедури:
- рентгенографія хребців;
- КТ і МРТ хребетного стовпа;
- електроміографія;
- ЕМГ;
- моторні і соматосенсорні викликані потенціали.
Електроміографія верхніх кінцівок
На додаток можуть знадобитися загальні аналізи всіх біологічних рідин людини, а також консультація травматолога, вертебролога, ревматолога, нейрохірурга.
Лікування
Позбутися від болю в області шийного відділу хребта можна за допомогою консервативних методик, однак перед їх застосуванням необхідно в обов’язковому порядку знизити навантаження з хребетного стовпа і правильно розподіляти навантаження.
В якості найбільш ефективних способів лікування неоперабельних виступають:
- лікувальний масаж шийно-комірцевої зони – він може бути водним, ручним або апаратним;
- індивідуально складений курс ЛФК, який потрібно виконувати в домашніх умовах:
- плавання і заняття легкими видами спорту;
- пероральний прийом міорелаксантів, знеболюючих засобів і вітамінних комплексів;
- фізіотерапія – до таких процедур варто віднести прогрівання і УВЧ, диадинамотерапию та голкорефлексотерапію, фонофорез та електрофорез;
- застосування спеціальної ортопедичної подушки;
- тракційна терапія, тобто витягування хребта;
- носіння шийного коміра протягом 1-3 тижнів;
- ін’єкційне введення анестетиків або новокаїнових блокад.
Хірургічне втручання виконується за такими показаннями:
- ураження спинного мозку на рівні шийного відділу, в особливості при гострому і підгострому перебігу;
- наростання слабкості м’язів шиї, що супроводжується зменшенням інтенсивності вираженості больових відчуттів;
- розшарування сонної артерії;
- випадання міжхребцевої грижі.
При протіканні такого порушення може здійснюватися ламінектомій, дискектомія, декомпресія хребетного каналу або фораминотомия.
Варто зазначити, що позитивний ефект від терапії не настане, якщо не вилікувати базовий недугу.
Можливі ускладнення
Цервікалгія шийного відділу хребта найбільш часто призводить до таких наслідків:
- постійні сильні болі, від яких неможливо позбутися медикаментозним шляхом;
- порушення процесу мозкового кровообігу;
- хронічна слабкість м’язового каркаса шиї;
- інвалідність.
Профілактика і прогноз
Щоб попередити виникнення цервикалгии, необхідно лише дотримуватися низки нескладних профілактичних правил, а саме:
- вести здоровий і активний спосіб життя;
- правильно і повноцінно харчуватися;
- на постійній основі контролювати поставу;
- утримувати масу тіла в межах норми;
- не допускати переохолодження організму;
- звести до мінімуму підняття тягарів;
- займатися своєчасною діагностикою і повноцінним лікуванням тих патологій і розладів, які можуть спровокувати виникнення болів у шийному відділі хребетного стовпа;
- кілька разів на рік проходити повний лабораторно-інструментальний профілактичний огляд у клініці.
Цервікалгія не несе небезпеки для життя пацієнта і часто має сприятливий результат, але тільки за умови ранньої діагностики та адекватної терапії. Якщо цього не зробити, то не виключається високий ризик виникнення ускладнень не тільки основного захворювання, але і базового недуги.
