Нейрогенний сечовий міхур – порушення у функціонуванні сечового міхура, яке викликано збоєм в роботі нервової системи. Слід зазначити, що цим же терміном можуть позначати і інші недуги з подібною клінічною картиною. Недуга практично в однаковій мірі може зустрічатися як у жінок, так і у чоловіків.
Етіологія
Клініцисти вказують на те, що нейрогенний сечовий міхур — це не самостійне захворювання. Як правило, даний синдром утворюється після перенесених раніше хронічних або вірусних захворювань. Ступінь розвитку патологічного процесу залежить від складності травми нервової системи.
Нейрогенний сечовий міхур може утворитися внаслідок таких етіологічних факторів:
- при травмах спинного, головного мозку, після тяжких операцій;
- пухлинні хвороби нервової системи;
- здавлювання нервових закінчень на хребті при операбельном втручанні;
- як наслідок після інсульту;
- ускладнення після енцефаліту.
Нейрогенний сечовий міхур розвивається внаслідок наступних причин:
- вроджені дефекти ЦНС;
- наслідки родової травми;
- вроджені вади сечостатевої системи;
- травми хребта.
Також синдром нейрогенного сечового міхура у дітей може утворитися як наслідок стресу, сильного емоційного потрясіння (переляк).
У деяких випадках дисфункція сечостатевої системи може бути результатом хронічного циститу або різного роду неврологічних захворювань.
Нейрогенний сечовий міхур
Симптоматика
Розрізняють два типи нейрогенного сечового міхура: гіпоактивний і гіперактивний. Клінічна картина дещо відрізняється, як і характер розвитку патології.
При гіперактивному сечовому міхурі симптоми можуть бути такими:
- різкі позиви до сечовипускання (особливо вночі);
- повна відсутність або недостатній обсяг залишку рідини у сечовому міхурі;
- утруднене випорожнення;
- нестабільний артеріальний тиск;
- збільшена пітливість в нічний час;
- нетримання сечі.
У більш складних клінічних випадках, симптоми можуть практично повністю відсутня. У такому випадку пацієнт може скаржитися на повну затримку сечі і болі внизу живота.
Гіпоактивний тип нейрогенного сечового міхура характеризується у вигляді таких симптомів:
- практично відсутні скорочення сечового міхура;
- неможливо повністю випорожнитись, навіть при переповненому міхурі;
- немає ознак внутрішньоміхурового тиску;
- напруженні під час микции;
- відчуття наповненості міхура, навіть після випорожнення.
При таких симптомах практично завжди спостерігається неконтрольоване виділення сечі в невеликих кількостях.
Слід зазначити і те, що така клінічна картина може призвести до розвитку інших недуг в сечостатевій системі. Також спостерігається дистрофічне зміна самого сечового міхура.
Можливі ускладнення
При дисфункції сечового міхура в сечоводі можуть утворитися каміння, що також призводить до ускладнень при сечовипусканні. Це, в свою чергу, призводить до того, що рідина потрапляє в порожнину сечоводу і нирки, що є причиною розвитку запального процесу та інших захворювань.
Особливо небезпечний нейрогенний сечовий міхур для дитини. У ранньому віці у дитини формується сечостатева система і якщо лікування не буде розпочато своєчасно, це може призвести до серйозних порушень в роботі нирок і сечостатевої системи в цілому. Не слід випускати з уваги і психологічний фактор. Мимовільне виділення сечі у дитини може призвести до розвитку комплексу у дорослому житті.
Діагностика
При наявності вищеописаних симптомів слід негайно звертатися до уролога. Якщо така клінічна картина спостерігається у дитини, то спочатку потрібно звернутися до терапевта або педіатра.
Діагностика при підозрі на нейрогенний сечовий міхур починається з огляду пацієнта, з’ясування особистого і сімейного анамнезу. Також лікар обов’язково повинен ознайомитися з історією хвороби. Після особистого огляду і з’ясування симптомів проводиться інструментальна та лабораторна діагностика.
У стандартну програму лабораторної діагностики входить наступне:
- забір крові для загального і біохімічного дослідження;
- забір сечі для загального дослідження;
- здача сечі для дослідження на наявність інфекцій;
- аналіз сечі за Зимницьким та Нечипоренком.
Що стосується інструментальної діагностики, то сюди входить наступне:
- цистоскопія;
- УЗД нирок та сечостатевої системи;
- МРТ;
- рентген сечовивідних шляхів;
- профілометрія;
- урофлоуметрія.
Особливості проведення урофлоуметрії
Якщо такі діагностичні заходи не дали точної відповіді, то проводяться додаткові обстеження в області головного і спинного мозку. У разі якщо дисфункція сечового міхура спостерігається у дитини, то може знадобитися додаткова консультація у психолога. Такий метод диференціальної діагностики потрібен для того, щоб виключити дисфункцію з-за нервового потрясіння у дитини.
Якщо в результаті діагностики не вдається встановити точну причину розвитку такого патологічного процесу, то ставиться діагноз ідіопатична форма нейрогенного сечового міхура.
Лікування
Лікування нейрогенного сечового міхура потребує комплексного підходу. У більшості випадків лікувальні заходи уролог проводить спільно з неврологом і навіть з психологом.
Метод терапії і програма лікування залежить від ступеня розвитку хвороби, причини прогресування патологічного процесу і індивідуальних особливостей самого пацієнта.
Лікування нейрогенного сечового міхура може проводитися трьома способами:
- медикаментозно;
- операбельно;
- немедикаментозним методом.
Медикаментозна терапія передбачає прийом препаратів такого спектру дії:
- трициклічні антидепресанти;
- адреноблокатори підгрупи альфа;
- оксибутинін;
- антагоністи кальцію.
Дозування та частоту прийому прописує тільки профільний медичний спеціаліст. Самолікування вищезгаданими препаратами може призвести до ускладнень.
Крім цього, використовуються додаткові ін’єкції всередину сечового міхура – введення капсаїцину і резинфератоксина.
Медикаментозне лікування включає в себе такі заходи:
- курси ЛФК;
- процедури у психотерапевта;
- дотримання правильного режиму харчування та повноцінного сну.
Окремо слід виділити фізіотерапевтичні процедури. Лікар може призначити пацієнту наступне:
- теплові аплікації;
- лазеротерапію;
- електростимуляцію.
Набагато складніше проводити лікування гипоактивного нейрогенного сечового міхура. Обумовлено це тим, що такий тип хвороби приводить до розвитку інфекцій у сечоводі і може зачіпати нирки.
В першу чергу, за допомогою спеціальних медикаментів і фізіотерапевтичних процедур проводиться повне спустошення сечового міхура. Якщо допомогою такої терапії досягти позитивного результату неможливо, проводиться катетеризація. Попутно пацієнт обов’язково приймає антибактеріальні препарати.
Хірургічне лікування включає в себе наступні процедури:
- проводиться розтин в області шийки сечового міхура, для повного спорожнення;
- хірургічним методом збільшується місткість;
- встановлюється цистостомический дренаж.
Тип лікування залежить від причини розвитку патологічного процесу. Самолікування або використання народних засобів якщо і дозволить поліпшити стан, то лише на деякий час. Проблему в корені це не вирішує.
Профілактика
Якщо недуга не має природженої етіології або не є наслідком будь-якої травми, важкої операції, то можна звести до мінімуму ризик його розвитку. Слід застосовувати такі рекомендації лікарів-урологів:
- харчування має бути повноцінним і своєчасним;
- не зловживайте гострої і жирної їжею;
- куріння і надмірне вживання спиртного слід виключити;
- всі хронічні та інфекційні захворювання потрібно лікувати до кінця і своєчасно;
- не допускайте переохолодження, промокання ніг;
- при перших же симптомах потрібно звертатися до компетентного фахівця, а не займатися самолікуванням.
Дотримання таких правил допоможе уникнути недуг в області сечостатевої та репродуктивної системи.
