Фасціольоз – являє собою внекишечный гельмінтоз, обумовлений патологічним впливом паразита на паренхіму печінки і жовчовивідні протоки. Подібний недуга, відноситься до категорії найбільш поширених глистових інвазій людського організму. Джерелом хвороби є збудник, яким може бути печінкова двуустка або двуустка гігантська. Крім цього, клініцисти виділяють кілька шляхів зараження таким мікроорганізмом.
В симптоматиці переважають неспецифічні клінічні прояви, які характерні для більшості патологій печінки. Сюди варто віднести болючість в зоні правого підребер’я, нудоту, жовтяницю і збільшення розмірів ураженого органу.
Поставити правильний діагноз можна на підставі даних, отриманих під час лабораторно-інструментальних обстежень пацієнта. В терапії хвороби переважають консервативні методики, але при необхідності проводять хірургічне втручання.
Етіологія
Збудником фасциолеза людини можуть стати два мікроорганізму – печінкова і гігантська двуустка. Вони відносяться до одного підвиду, так як мають велику кількість спільних морфологічних ознак. Крім цього, вони можуть злучатися один з одним. Основною їх відмінністю є обсяги — печінкова двуустка в довжину до трьох сантиметрів, а в ширину до 1.3 см, а гігантська досягає восьми сантиметрів у довжину і дванадцяти міліметрів в ширину.
Переносниками виступають сільськогосподарський худобу, але тільки травоїдної групи. Паразитує фасциола у гепатобіліарної системи, у якій гельмінти відкладають яйця, а вони, в свою чергу, потрапляють в навколишнє середовище разом з фекаліями тваринного, а подальший розвиток здійснюють у прісних водоймах.
Біологія розвитку фасціол
Шляхи зараження фасциолезом наступні:
- споживання в їжу заражених дикорослих рослин – сюди можна віднести щавель і крес-салат, городню зелень і дикий лук;
- вживання сирої води з сумнівних водойм;
- погана санітарна обробка городньої зелені і овочів;
- вживання в їжу фасциолезной печінки тварини – при цьому відбувається потрапляння в кишечник людини транзиторних яєць, які не провокують розвиток недуги, але виявляються під час лабораторного вивчення калових мас;
- випадкове потрапляння забрудненої води у ротову порожнину під час купання.
У всіх випадках, крім останнього, личинки збудника вивільняються зі своїх оболонок ШКТ, після чого проникають в очеревину через стінку кишечника. Потім фасциола впроваджується в паренхіму печінки і проникає у жовчовивідні протоки. Не виключається інший шлях міграції такого мікроорганізму – гематогенний, тобто з потоком крові.
Приблизно через чотири місяці після потрапляння в організм людини, фасціоли досягають стадії статевої зрілості і можуть відкладати яйця. Терміни паразитування можуть варіюватися від п’яти до десяти і більше років.
Класифікація
Гастроентерологи виділяють кілька стадій прогресування фасциолеза у людей, а саме:
- инкубационную фазу – це період з моменту заковтування фасціоли до появи першої симптоматики. Такий період може тривати від кількох днів до трьох місяців. Тривалість залежить від таких факторів – кількість проковтнутих мікроорганізмів та стан імунної системи людини;
- інвазивну або гостру – виражається в міграції збудника недуги по жовчних протоках;
- латентну або приховану – триває від двох місяців до кількох років і характеризується безсимптомним перебігом. У таких випадках виявити перебіг хвороби можна лише під час лабораторного вивчення калових мас або крові, а також при проходженні УЗД. Такі заходи можуть проводитися для діагностування абсолютно іншої недуги або в якості профілактичного заходу;
- хронічну – відрізняється хвилеподібним перебігом і високою вірогідністю розвитку важких ускладнень.
По локалізації фасціольоз може виникати не тільки в печінці і жовчних протоках, дуже рідко фасціоли вражають:
- головний мозок;
- легкі;
- органи зору;
- євстахієві труби;
- гортань.
Фасциола
Симптоматика
Виходячи з того, в якій фазі протікає захворювання, буде відрізнятися його клінічна картина.
Перші симптоми фасциолеза, що проявляються в міграційну фазу, характеризуються наступним чином:
- зростанням показників температури аж до лихоманки;
- загальною слабкістю і нездужанням;
- інтенсивними головними болями;
- появою висипань по типу кропив’янки;
- гепатомегалією;
- сильним свербінням.
В інвазивну фазу недуги крім вищевказаних ознак спостерігаються такі клінічні прояви:
- болі в області епігастрію і в зоні під правими ребрами;
- жовтяничність шкірних покривів і видимих слизових;
- підвищення температури до 40-42 градусів;
- постійна нудота;
- зниження або повна відсутність апетиту;
- порушення акту дефекації, що виражається в сильній діареї;
- підвищене газоутворення;
- кашель і кровохаркання;
- задишка та відчуття болю в ділянці грудини;
- гепатоспленомегалія – це стан, при якому спостерігається одночасне збільшення печінки і селезінки;
- черевна водянка;
- анемія.
Для хронічного перебігу, під час стадії загострення найбільш характерні такі симптоми:
- коливання артеріального тиску від нормальних значень до високих;
- порушення ЧСС;
- приступоподібні болі в правому боці;
- постійна тяжкість у проекції ураженого органу;
- жовчна коліка;
- відраза до жирної їжі;
- нудота;
- запаморочення;
- жовтяниця.
Вкрай рідко фасціольоз локалізується в очному яблуці – при цьому буде спостерігатися монокулярна сліпота.
Діагностика
При появі перших ознак необхідно якомога швидше звернутися за допомогою до терапевта або гастроентеролога. Саме такі фахівці можуть провести первинний огляд, призначити лабораторно-інструментальні обстеження, на підставі результатів яких поставлять правильний діагноз і складуть найбільш ефективну тактику лікування фасциолеза у людини.
Перший етап діагностичних заходів спрямований на роботу лікаря з пацієнтом і включає в себе:
- вивчення життєвого анамнезу хворого, дозволить виявити найбільш вірогідний шлях зараження фасциолами;
- ретельний фізикальний огляд пацієнта, що включає в себе пальпацію передньої стінки черевної порожнини, зокрема в області правого підребер’я, вивчення стану шкірного покриву, а також вимірювання показників тиску, пульсу і температури;
- детальне опитування пацієнта необхідно для з’ясування початку прояву та інтенсивності прояву симптоматики недуги. Це дасть можливість спеціалісту визначити фазу перебігу хвороби.
Лабораторна діагностика фасциолеза передбачає здійснення:
- клінічного і біохімічного аналізу крові – для виявлення анемії та ознак протікання патологічного процесу;
- загального аналізу урини;
- мікроскопічних досліджень калових мас – у фекаліях можна виявити яйця збудника;
- визначення рівня АЛТ та АСТ, а також лужної фосфатази;
- серологічних методів – РПГА і ІФА;
- вивчення дуоденального вмісту.
На додаток потрібне виконання інструментальних обстежень пацієнта, які передбачають проведення:
- УЗД черевної порожнини;
- КТ печінки;
- МРТ.
УЗД черевної порожнини
Фасціольоз необхідно диференціювати від таких недуг:
- опісторхоз;
- вірусний гепатит;
- клонорхоз;
- панкреатит;
- холецистит невстановленої етіології;
- холангіт.
Лікування
Для нейтралізації збудника хвороби часто досить консервативних методик терапії, серед яких:
- прийом лікарських препаратів;
- дотримання щадного раціону;
- фізіотерапевтичні процедури;
- застосування народних засобів – лише після схвалення лікаря.
Медикаментозне лікування фасциолеза спрямоване на використання:
- протипаразитарних та антибактеріальних засобів – тривалість терапії і добова норма розраховується в індивідуальному порядку для кожного пацієнта;
- глюкокортикостероїдів;
- жарознижуючих засобів;
- антигістамінних речовин;
- блокаторів протонної помпи при сильних болях у шлунку;
- сорбентів і ферментів;
- спазмолітиків;
- жовчогінних препаратів;
- спеціальних розчинів для купірування зневоднення, що може розвиватися на тлі запеклої блювоти або діареї.
Через три місяці і півроку з початку протипаразитарної терапії, здійснюється контрольне паразитологічні обстеження, що включає в себе вивчення фекалій на наявність яєць гельмінтів і дуоденальне зондування.
Загальна програма лікування обов’язково включає в себе дотримання дієти. Дієтотерапія передбачає повну відмову від:
- жирних та гострих страв;
- борошняних і кондитерських виробів;
- морепродуктів і субпродуктів;
- копченостей і солінь;
- спиртних напоїв.
У той же час основу раціону повинні становити:
- вегетаріанські перші страви;
- дієтичні сорти риби і м’яса;
- каші, приготовані на водній основі. Особливу перевагу варто віддати гречки і рису;
- кисломолочна продукція;
- овочі, після проходження ними термічної обробки;
- запечені фрукти;
- зелений або трав’яний чай.
Всі рекомендації щодо харчування надає гастроентеролог.
При неефективності консервативного лікування, а також при розвитку ускладнень показано хірургічне втручання, яке може бути направлено на дренування жовчовивідних шляхів або абсцесу печінки.
Можливі ускладнення
Фасціольоз – це досить небезпечне захворювання, яке дуже часто призводить до розвитку таких ускладнень:
- закупорка жовчних протоків;
- формування конкрементів у жовчному міхурі;
- цироз печінки;
- механічна жовтяниця, як наслідок обструкції жовчовивідних шляхів;
- дискінезія жовчного міхура;
- анемія;
- приєднання вторинної інфекції – значно знижує шанси на одужання;
- хронічна форма панкреатиту;
- гнійний холангіт або холецистит;
- портальна гіпертензія;
- формування абсцесу печінки;
- алергічний міокардит;
- гепатит;
- стриктури жовчних шляхів.
Профілактика
Щоб уникнути розвитку такої хвороби профілактика фасциолеза включає в себе:
- виключення вживання сирої води з сумнівних водойм;
- контроль над тим, щоб городня зелень була ретельно промита очищеною водою;
- своєчасне обстеження і дегельмінтизація худоби;
- регулярне відвідування гастроентеролога для проходження профілактичного обстеження.
Своєчасне діагностування і терапія хвороби дозволяє домогтися повного одужання пацієнта. Ігнорування симптомів і небажання звертатись за кваліфікованою допомогою загрожує розвитком ускладнень, які можуть призвести до летального результату.
