Глибокий прикус – являє собою порушення зубощелепного розвитку, що характеризується верхнім перекриттям зубним рядом нижніх стоматологічних одиниць. Подібна патологія в ортодонтії зустрічається у кожного другого пацієнта.
На формування такого порушення може вплинути велика кількість негативних факторів, тому їх прийнято розділяти на генетичні, внутрішньоутробні і післяродові. Іноді розвиток хвороби пов’язаний з раннім видаленням тимчасових зубів.
В клінічну картину такого захворювання входять досить специфічні симптоми, серед яких утруднення процесу пережовування їжі, підвищена стертість зубних одиниць і порушення функціонування СНЩС.
Поставити правильний діагноз може тільки лікар-стоматолог, грунтуючись на даних, отриманих під час здійснення об’єктивного огляду та інструментальних обстежень щелеп.
Лікувати таку патологію прийнято за допомогою застосування ортодонтичних конструкцій. Відсутність терапії призводить до розвитку великої кількості ускладнень, тим не менше вони не несуть загрози життю пацієнта.
Етіологія
Поширеність такого різновиду дефект прикусу варіюється від 6 до 51% – це обумовлюється існуванням великої кількості факторів, що ведуть до формування недуги.
Найчастіше глибокий прикус у дитини носить генетичний характер і успадковується від батьків одночасно з іншими структурними особливостями зубощелепної системи або лицьового скелета. Найбільш частими причинами вродженої хвороби прийнято вважати:
- важкий перебіг токсикозу;
- перенесені під час виношування плоду важкі інфекційні або запальні недуги;
- порушення внутрішньоутробного розвитку, а саме його затримка;
- інфікування плоду всередині утроби матері;
- багатоплідна вагітність;
- передчасна пологова діяльність;
- широкий спектр механічних травм;
- киснева недостатність плоду;
- вроджені деформації особи.
Освіта оклюзії післяпологового періоду нерідко провокується:
- рахіт або рахитоподобными недугами, які мають негативний вплив на зростання чи розвиток кісткової системи дітей;
- затримкою прорізування тимчасових зубів або їх зміні постійними зубними одиницями;
- гіпотрофією;
- недугами травної системи або ЛОР-органів;
- аномаліями будови хребетного стовпа;
- природженої кривошиї;
- порушеннями постави;
- системними ураженнями скелета.
У деяких ситуаціях формування недуги пов’язано з такими провокуючими факторами:
- раннє видалення тимчасових зубних одиниць;
- макродентія;
- сверхкомплектными зубами;
- аномалії прикріплення вуздечки язика або губ;
- присутність діастеми;
- ускладнений перебіг карієсу;
- порушення основних функцій, наприклад, дихання, ковтання або промови;
- часткова адентія, тобто відсутність стоматологічних одиниць;
- патологічна стертість зубів;
- травмування щелеп або їх поразка остеомієліт;
- погана рухливість або інертність нижньої щелепи;
- первинні або вторинні патології, що вражають опорно-руховий апарат.
Подібне порушення прикусу у дітей також може бути спровоковано наступними навичками:
- надмірно тривале використання соски;
- смоктання пальців або інших предметів;
- закушування верхньої або нижньої губи;
- жування волосся.
Не останнє місце в розвитку недуги займає генетична схильність – ймовірність появи глибокого прикусу у дитини при діагностуванні аналогічної проблеми у одного з батьків становить 20%.
Класифікація
Фахівцями в галузі стоматології прийнято виділяти такі основні форми захворювання:
- глибокий дистальний прикус – має яскраво виражені зовнішні прояви, які помітні навіть неозброєним оком, зокрема неприродно маленьке підборіддя, непропорційність особи і оголення значної частини ясен при посмішці;
- глибокий нейтральний прикус – відрізняється тим, що практично ніколи не виділяється візуально. Навіть у дорослої людини з остаточно сформованими кістками особи помітити перебіг недуги досить важко. Визначити наявність дефекту зможе тільки фахівець.
Види патологічного стану, що відрізняються характером взаємодії фронтальних зубів:
- вертикальне;
- горизонтальне.
Класифікація глибокого прикусу, що грунтується на ступені тяжкості перебігу недуги:
- початкова ступінь – перекриття варіюється від 3 до 5 міліметрів;
- середньотяжкий ступінь – рівень перекриття становить 5-9 міліметрів;
- важка ступінь – перекриття вище величини коронки і досягає більше 1 сантиметра.
По відношенню положення верхніх зубних одиниць виділяють такі варіанти перебігу захворювання:
- крышеобразная форма;
- блокуюча форма, дополняющаяся таким станом, як прогнатия – це стоматологічне відхилення полягає в тому, що верхня щелепа виступає над нижнім зубним рядом.
Симптоматика
Клінічна картина буде дещо відрізнятися і диктуватися варіантом перебігу такого порушення. Наприклад, при розвитку дистального прикусу симптоматика буде наступною:
- верхній зубний ряд повністю перекриває зубні одиниці нижньої щелепи;
- яскраво виражене вкорочення особи;
- незначний скіс підборіддя, однак в переважній більшості ситуацій він не змінює свою форму;
- недорозвиненість нижньої щелепи;
- повне оголення коронок верхніх – така ознака спостерігається при посмішці або під час розмови;
- освіта супраментальной складки великої глибини;
- неприродно маленькі розміри підборіддя.
Глибокий прикус
При глибокому прикусі нейтральної форми присутні такі клінічні прояви:
- повне перекриття верхнім зубним рядом нижніх стоматологічних одиниць;
- нижня частина обличчя повністю відповідає середній, рідше – трохи вкорочена;
- відсутність відхилень в формі підборіддя;
- неглибока супраментальная складка;
- зміна оклюзійної площини – вона стає нижче в бічних відділах.
Крім цього, в клінічній картині нерідко присутні такі ознаки глибокого прикусу:
- зміна глибини присінку рота у меншу сторону;
- хронічні травми слизової ротової порожнини;
- виражена стертість зубів;
- зміна тонусу жувальних м’язів, що може призвести до порушення функціонування або артрозу СНЩС;
- проблеми з відкушуванням і пережовуванням їжі;
- мовленнєві дефекти – хворі розмовляють крізь зуби;
- поява характерного хрускоту при русі щелепами;
- ниючі больові відчуття;
- напади головного болю;
- порушення дихання;
- стертості зубної емалі.
Глибокий прикус у дорослих
Виникнення одного або декількох з вищевказаних симптомів повинно стати поштовхом до негайного звернення за кваліфікованою допомогою до ортодонта.
Діагностика
Присутність у людини глибокого прикусу виявляється клініцистом вже на етапі проходження огляду, однак для встановлення причин розвитку патології необхідно здійснення додаткових діагностичних заходів.
Первинна діагностика глибокого прикусу у дорослих і дітей спрямована на:
- ознайомлення клініциста з історією хвороби – для виявлення патологічних факторів, що сприяють формуванню подібного дефекту;
- збір і аналіз анамнезу життя;
- ретельний огляд ротової порожнини та оцінювання симетрії особи, що допоможе визначити ступінь тяжкості перебігу патологічного процесу;
- детальне опитування пацієнта – для складання повної симптоматичної картини.
Для більш детального оцінювання співвідношення зубних рядів використовуються такі процедури:
- здійснення зліпка за допомогою застосування альгинатной маси – це дозволить відтворити діагностичну модель порожнини рота з її подальшим вимірюванням;
- вивчення фотографій обличчя хворого в кількох проекціях, а саме у фас і профіль;
- окклюдограмма;
- ортопантомографія;
- електроміографія;
- телерентгенографія;
- КТ.
Телерентгенографія
Лабораторні дослідження при протіканні хвороби не проводяться – це пояснюється тим, що вони не мають діагностичної цінності.
Лікування
Вибір тактики, як виправити такий стоматологічний дефект підбирається у відповідності з віковою категорією хворого.
Терапія дітей 2-6 років спрямована на:
- введення в щоденне меню твердих інгредієнтів, наприклад, фруктів та овочів у сирому вигляді;
- пластичну операцію вуздечки язика і губ – проводиться за індивідуальними показаннями;
- повне виключення вищезазначених дитячих шкідливих звичок;
- ліквідацію карієсу.
У дітей з 12 років лікування глибокого прикусу передбачає використання ортодонтичних конструкцій – вони встановлюються як на передню поверхню зубного ряду, так і на задню. У першому випадку апарати носять назву вестибулярні, а в другому – лінгвальні. За допомогою таких конструкцій вдається досягти:
- розширення верхньої і нижньої зубної дуги;
- правильної розстановки зубних одиниць переднього ряду;
- позбавлення від прогнатического прикусу;
- нормальної висоти прикусу.
Крім цього, за індивідуальними показаннями, виконується протезування раніше втрачених з якої-небудь причини стоматологічних одиниць.
Особливості виправлення глибокого прикусу у дорослих передбачають використання:
- брекет-систем;
- вінірів;
- протезів на імплантатах.
Тривалість ортодонтичної терапії в середньому варіюється від 1 року до 2 років.
Лікування глибокого прикусу: до і після
Можливі ускладнення
Повна відсутність лікування глибокого прикусу загрожує виникненням великої кількості наслідків, серед яких:
- раннє стирання передніх зубів;
- яскраво виражені мовні дефекти;
- постійне травмування слизової ротової порожнини;
- порушення процесу пережовування і ковтання їжі, а також дихальної функції;
- зміна природних рис особи;
- стоматит і пародонтоз;
- гінгівіт і пародонтит;
- бруксизм або періодичне мимовільне скорочення жувальної мускулатури;
- рання втрата зубних одиниць;
- часткова або повна адентія.
Профілактика і прогноз
Знизити ймовірність формування подібного захворювання можуть наступні профілактичні рекомендації:
- контроль над адекватним перебігом вагітності;
- боротьба з дитячими шкідливими звичками;
- попередження або раніше лікування захворювань, що негативно впливають на формування і розвиток зубощелепної системи;
- своєчасна терапія стоматологічних хвороб;
- вироблення правильної постави;
- спостереження за положення дитини під час сну і годування;
- регулярне обстеження у стоматолога.
Незважаючи на те, що виправлення глибокого прикусу це тривалий і складний процес, прогноз недуги в переважній більшості ситуацій сприятливий – тривала терапія повністю позбавляє від такого дефекту. В іншому випадку патологія неминуче призведе до розвитку ускладнень.
