Кремація – це спалювання тіл (від латинського cremare – спалювати). Раніше це робилося на відкритому вогні, зараз кремація – ритуальна послуга, ціла процедура, яка проводиться за певними правилами, детальніше на кремация в Киеве.
Історія кремації
Практикувати трупоспалення почали ще древні люди епохи середнього палеоліту, а ранньому залізному віці обряд спалення трупів навіть став переважати більш традиційним трупоположенням. Стародавня Греція першою в Європі стала активно використовувати кремацію, а звідти вона перекочувала до Стародавнього Риму: саме від них нам дісталася традиція зберігати останки у спеціальних місцях – колумбаріях. У християнстві кремацію заборонили, вважаючи її проявом язичництва.
Що ж до найближчих нам часів, то ідеї спалювання тіл померлих повернулися у XVI – XVIII століттях з причин насамперед гігієнічним. Спочатку вплинули епідемії чуми, після якої інфекції проникали із місць масових поховань. Пізніше через швидке зростання міст цвинтарі перестали справлятися, ховати стали поряд з будинками, що неминуче призводило до епідемій серед мешканців.
Щоб не ображати покійного та його родичів, померлих стали спалювати не на багатті, як у минулі часи, а в спеціальних крематоріях. Перший з них з’явився в 1876 в італійському Мілані, після чого крематорії почали активно будувати по всій Європі і в Північній Америці. Докладніше про те, як організовано сучасне кремування, можна прочитати у статті “Як проходить кремація” .
Історія кремації
Практикувати трупоспалення почали ще древні люди епохи середнього палеоліту, а ранньому залізному віці обряд спалення трупів навіть став переважати більш традиційним трупоположенням. Стародавня Греція першою в Європі стала активно використовувати кремацію, а звідти вона перекочувала до Стародавнього Риму: саме від них нам дісталася традиція зберігати останки у спеціальних місцях – колумбаріях. У християнстві кремацію заборонили, вважаючи її проявом язичництва.
Кремація у Росії
Перший крематорій у Росії виник ще до революції у Владивостоку. У Москві першим відкрився крематорій при Донський монастирі, після чого їх почали будувати і в інших містах. Але зараз крематоріїв країни катастрофічно не вистачає, хоча популярність цього способу поховання постійно зростає.
Кремація та релігія
Різні релігійні концесії по-різному ставляться до трупоспалення: іслам і іудаїзм його категорично відкидають, у буддизмі, індуїзмі та різних гілках язичництва ритуал спалення тіла залишається домінуючим. Що стосується християнства, і його догматичнішої гілки – православ’я, то тут ставлення двояке: загалом кремація засуджується, але часто робляться винятки. Дивіться також статтю “Кремація та православ’я” .
Кремація чи кремування
У принципі, обидва написання є допустимими, відмінності лише тому, коли їх використовують. Зазвичай “кремація” – це назва всієї процедури, пов’язаної зі спаленням тіла та подальшого поховання праху, а “кремування” – власне процес спалювання в печі. Загалом слово “кремація” використовується набагато частіше.
Кремація чи поховання
На питання “що краще, кремація або поховання” все частіше віддають перевагу саме спалюванню тіла. Підстави можуть бути різні:
- Загалом кремація дешевша, як сама процедура, так і подальший догляд за похованням.
- Організація кремування зазвичай простіше і забирає менше сил і часу у втомлених моральних родичів покійного. А використання фальшкремації ще більше скоротить тяжку процедуру прощання.
- Багато хто вважає її менш емоційною процедурою: вона простіша і проходить швидше.
- Померлий був атеїстом, або такої ж думки дотримуються його родичі.
- Деяким нестерпна думка, що їхні тіла довго розкладатимуться під землею, служачи їжею хробакам.
- Навіть якщо було вирішено поховати урну в землю, а не зберігати її в колумбарії, потрібно набагато меншу за розміром ділянку і знайти відповідний цвинтар ближче до будинку.
- При похованні у споріднену могилу урни з прахом не слід чекати закінчення обов’язкового санітарного терміну у 15 років.
- Так як урну з прахом можна зберігати в крематорії до року, є час вибрати найбільш вдалий час для її поховання або розміщення в колумбарії.
- При перевезенні праху в інше місто або сторінку потрібно дотримання набагато менших формальностей, це набагато дешевше і простіше.
- Якщо ви живете далеко від місця поховання, то доглядати урну куди простіше.
Крім особистих мотивів можна навести і суспільні аргументи:
- Враховуючи нинішню перенаселеність міст, цвинтарі переповнені, і для поховання померлих потрібно все більше цвинтарів: це і великі земельні площі (а поряд із містами земля дуже дорога) та складність облаштування кладовищ. Крематорії та колумбарії обходяться суттєво дешевше, і вони значно компактніші.
- Нові некрополі відкривають надто далеко від міста, туди довго і складно добиратися, особливо людям похилого віку. Що стосується крематоріїв, то при сучасному рівні очищення їх можна розміщувати близько до міста.
- На цвинтарях ґрунтові води неминуче забруднюються трупною отрутою, і якість питної води помітно падає. Спалювання в крематорії, звичайно, не можна назвати особливо чистою процедурою, при спалюванні трупа виділяються шкідливі речовини, але з ними добре справляються фільтри. Крім того, є ще біокремація, яку можна назвати найекологічнішим методом.
Заради справедливості варто відзначити і можливі негативні сторони кремації:
- Насамперед це, звичайно, загалом негативне ставлення до неї церкви: що стосується нашої країни, де православна більшість, то християнство хоч і не забороняє спалювання тіла, але вважає це гріхом. А друга за популярністю релігія у Росії – іслам, і взагалі категорично проти кремації.
- Не можна провести ексгумацію у разі потреби.
- Деякі крематорії зі старим обладнанням виділяють у повітря шкідливі речовини.
