Пупкова грижа у дітей: симптоми і лікування

587

Пупкова грижа у дітей – патологічний стан, що характеризується зміщенням внутрішніх органів, наприклад, кишечнику і сальника, за межі очеревини безпосередньо через пупок або пупкове кільце. Послужити фактором, що приводить до розвитку хвороби може неадекватне протікання вагітності, поява дитини на світ раніше покладеного терміну, а також неспроможність м’язових стінок або сполучної тканини в очеревині.

Зовні грижа проявляється у вигляді новоутворення, що володіє овальної або округлої формою і выпячивающегося в зоні пупка. Старші діти пред’являють скарги на появу поколювань і болів в проблемній області.

Оскільки симптоматика недуги досить специфічна, з встановленням правильного діагнозу не виникає проблем. Тим не менш процес діагностування повинен включати в себе інструментальні процедури.

Видалення пупкової грижі у дітей може бути здійснено як за допомогою консервативних методик, так і шляхом хірургічного втручання. Прогноз хвороби найчастіше носить сприятливий характер.

Міжнародна класифікація захворювань МКБ-10 виділяє для такої патології окреме значення, а саме код – К42.

Етіологія

Основною причиною формування такого дефекту вважається неспроможність передньої стінки очеревини, а точніше, слабкість і недорозвиненість пупкового кільця.

Варто відзначити, що при нормальному положенні речей, після появи малюка на світ пуповина відпадає, потім пупкове кільце зростається, а отвір перекривається рубцево-сполучною тканиною.

Проте в деяких випадках цього не відбувається, а зазначається формування грижового мішка, стінками якого служить черевна порожнина, а в якості вмісту може виступати:

  • кишечник – як тонка, так і товста кишка;
  • великий сальник – це м’які тканини, що прикривають кишечник.

Головним фактором, що приводить прийнято вважати обтяжену спадковість – присутність в дитинстві у одного з батьків подібної патології на 70% збільшує шанси розвиток аналогічного захворювання у нащадків.

Також утворення патологічного випинання в пупочном кільці може бути спровоковано:

  • кашлюк і бронхіт;
  • запальним ураженням легень;
  • дизентерією і дисбактеріозом;
  • фімозом і хронічними запорами.

Крім вищевказаних дитячих патологічних процесів, викликати грижу у дитини можуть:

  • вроджена форма гіпотиреозу;
  • гіпотрофія;
  • рахіт або асцит;
  • синдром Дауна;
  • наявність зайвої маси тіла у немовлят;
  • погано перев’язана пуповина;
  • сильний крик;
  • скупчення великої кількості газів в очеревині;
  • широкий спектр хвороб, які призводять до зниження тонусу м’язів очеревини, а також у клінічній картині мають такий симптом, як сильний кашель.

Основну групу ризику складають діти, народжені від матерів, які під час вагітності не відмовилися від пристрасті до шкідливих звичок, безконтрольно приймали медикаменти і в силу професійних особливостей контактували з хімічними речовинами або піддавалися опроміненню. У таку категорію також варто віднести недоношених немовлят, а також представниць жіночої статі, оскільки недуга в кілька разів частіше діагностується у дівчаток, ніж у хлопчиків.

Класифікація

Фахівцями в галузі педіатрії прийнято виділяти такі форми недуги:

  • вроджена пупкова грижа – зазначається у новонароджених з моменту появи на світло або ж розвивається в перші тижні або місяці життя. Поширеність ембріонального грижового мішка вкрай низька – зустрічається патологія в середньому у 2 із 7 тис. малюків. Сюди також варто віднести грижі пупкового канатика, яка формується на першому триместрі гестації – частота такого різновиду патології становить 1 до 5000, а її розміри варіюються від 5 до 10 сантиметрів;
  • придбана пупкова грижа – формується через невизначений проміжок часу, під впливом несприятливих факторів, наприклад, протікання тієї чи іншої патології, хронічні запори або підняття важких речей, що неприпустимо для дітей.

Симптоматика

Специфічною рисою пупкової грижі у дітей є те, що захворювання не має виразних симптомів, а діагностується візуально, особливо чітко розглянути грыжевый мішок можна під час:

  • сильного плачу;
  • кашлю;
  • напруження.

Опуклість в переважній більшості випадків має форму кола чи овалу, а обсяги її варіюються від 0.5 міліметрів до 2.5 сантиметрів, проте в деяких випадках мішок може досягати 10 сантиметрів. Крім таких проявів, інша симптоматика може повністю бути відсутнім. Тим не менш пупкова грижа у дітей симптоми має наступні:

  • дискомфорт і біль в області живота;
  • напади нудоти;
  • розлад стільця, що виражається в хронічних запорах;
  • відчуття поколювань в грижовому мішку;
  • збільшення обсягів живота;
  • дратівливість і примхливість – у немовлят;
  • чутливість дитини до змін погоди.

Найбільш часто ігнорування вищезазначених ознак загрожує розвитком ускладнень, найбільш поширеним серед яких є обмеження грижі, на що можуть вказувати такі клінічні прояви:

  • мігрень;
  • постійна нудота і часті блювотні позиви;
  • поява домішок крові в калових масах;
  • проблеми з відходженням газів;
  • некерованість грижового мішка при горизонтальному положенні тіла;
  • штучність опуклості.


Маленька пупкова грижа у дитини

Діагностика

Діагностування пупкової грижі не представляє труднощів – діагноз встановлюється на етапі здійснення педіатром або дитячим хірургом заходів первинної діагностики, які включають в себе:

  • вивчення історії хвороби – для визначення недуги, спровокував формування пупкового мішка;
  • збір життєвого анамнезу і аналіз перебігу вагітності – для встановлення найбільш вірогідного для того чи іншого пацієнта предрасполагающего фактора;
  • ретельний огляд і пальпацію випинання – сюди також варто віднести кашельну пробу;
  • детальний опитування родичів хворого – це дозволить встановити інтенсивність вираженості клінічних проявів.

Додаткові способи, як визначити пупкову грижу у дітей, включають в себе такі інструментальні процедури:

  • УЗД і рентгенографію органів, що входять до складу очеревини;
  • ірігоскопії – це рентгеноскопія кишечнику із застосуванням контрастної речовини;
  • герниографию.


Іригоскопія

Діагностика пупкової грижі ембріонального характеру можлива за допомогою проведення акушерського УЗД.

Подібну патологію необхідно диференціювати від омфалоцеле (аномалія передньої черевної стінки, при якій внутрішні органи виходять за її межі) і гастрошизиса (вроджений дефект передньої черевної стінки).

Лікування

На тлі того, що пупкові грижі у дитини грудного віку та старших дітей часто схильні до самостійного лікуванню, щодо захворювання займають вичікувальну тактику.

Самостійного усунення патологічного випинання можна досягти за допомогою:

  • викладання дитини на живіт;
  • лікувального масажу;
  • курсу гімнастичних вправ при пупкової грижі;
  • плавання.

Способи того, як лікувати пупкову грижу без здійснення операції включають в себе:

  • накладення пов’язки з лейкопластиру;
  • застосування пупкового бандажа.

Варто зазначити – якщо діаметр пупкового кільця не перевищує 1.5 сантиметри, то ознаки патології самостійно зникають при досягненні пацієнтом віку 5-7 років.

Рекомендаціями до проведення операції з видалення пупкової грижі у дітей прийнято вважати:

  • гігантські обсяги грижового мішка;
  • відсутність самостійного лікування в дитинстві;
  • розвиток такого ускладнення, як обмеження.

Операція по грыжеиссечению носить назву герніопластика – це лапароскопія пупкової грижі, яка передбачає повернення вмісту мішка в очеревину з його подальшим видаленням і зміцненням грижових воріт.

Обмеження пупкової грижі передбачає резекцію некротизованої області тонкої кишки і подальше відновлення її цілісності.

Можливі ускладнення

Перелік того, чим небезпечна пупкова грижа у дітей, може включати в себе:

  • обмеження грижового випинання;
  • невправляемость вмісту мішка;
  • спайковий процес;
  • копростаз – це стан, для якого характерна затримка фекалій в кишечнику;
  • кишкову непрохідність;
  • відмирання тканин частини кишечника.

Профілактика і прогноз

Щоб запобігти розвитку ембріональної, вродженої та набутої пупкової грижі у дитини батькам слід дотримуватися таких нескладних правил профілактики:

  • контроль над адекватним перебігом вагітності;
  • недопущення фізичного перенапруження і підняття важких речей дитиною;
  • застосування пупкового бандажа або лейкопластырной пов’язки – показано у випадках появі перших ознак недуги;
  • боротьба з хронічними запорами і сильним кашлем;
  • забезпечення повноцінного харчування, збагаченого вітамінами;
  • щоденне проведення гімнастики;
  • викладання немовлят на животик на рівну поверхню приблизно на 20 хвилин тричі на добу;
  • регулярне проходження огляду у педіатра.

Крім недопущення розвитку патології, вищевказані заходи профілактики сприяють самовидужання пупкових гриж.

Найбільш несприятливим прогнозом мають ембріональні пупкові грижі, оскільки вони часто супроводжуються іншими вадами розвитку. В інших випадках результат часто позитивний – досягається повне одужання. Варто відзначити, ускладнення в цьому випадку є рідкістю, рецидиви – малоймовірні, летального результату – не зафіксовано.