Гіпертрихоз – характеризується надмірним зростанням волосся в незалежності від ділянки тіла. На відміну від такого захворювання, як гірсутизм, який діагностується лише у представниць слабкої статі, гипертрихозу схильні люди обох статей і будь-якої вікової категорії.
Найбільш часто в якості джерела такого недуги виступають генні мутації, вплив несприятливих факторів на плід у період свого внутрішньоутробного розвитку. Крім цього, існують інші фактори, що призводять.
Власне підвищений простий волосся і складає основу клінічної картини, оскільки які-небудь інші ознаки спостерігаються вкрай рідко. Оскільки подібне захворювання має яскраво виражену і специфічну симптоматику, то з діагностикою проблем часто не виникає.
На сьогоднішній день лікування гіпертрихозу здійснюється за допомогою електричної епіляції. Якщо патологія діагностована у дитини, то складається щадна тактика терапії.
Міжнародна класифікація хвороб виділяє для недуги кілька значень, які відрізняються в залежності від його різновиду. Таким чином, код за МКХ-10 – L 68.0-L 68.9.
Етіологія
В даний час основною причиною розвитку подібної проблеми є генетична схильність. Гіпертрихоз успадковується за аутосомно-домінантним типом. Це означає наступне – для того, щоб у дитини було діагностовано подібна патологія досить присутності зміненого гена одного з батьків.
В медичній сфері відомо більше двадцяти різновидів такого спадкового порушення. Характеристики того, як і коли може бути наследована хвороба:
- гіпертрихоз зустрічається в кожному поколінні, якщо рід однієї сім’ї має велику кількість предків з успадкованою формою оволосіння;
- хлопчики і дівчатка повалені спадковою формою патології в рівному співвідношенні. У той час як вторинна форма хвороби найбільш властива представницям жіночої статі;
- шанси того, що у дитини буде виявлено таке порушення, складає 50%, за умови, що воно передається через покоління.
Придбаний гіпертрихоз у жінок діагностується в кілька разів частіше, ніж у чоловіків. Найбільш часто такий розлад формується на тлі наступних патологічних станів:
- черепно-мозкова травма;
- перебіг онкологічного процесу, особливо в тих органах, які відповідають за вироблення чоловічих або жіночих статевих гормонів. Згідно з медичною статистикою пушкове гіпертрихоз виступає в якості клінічного ознаки раку у 95% пацієнтів;
- енцефалопатія, цукровий діабет;
- порфирія – практично у всіх випадках хвороба є спадковим, полягає в порушення пігментного обміну і супроводжується присутністю надмірної кількості порфіринів у крові і тканинах;
- дерматоміозит – це дифузне запальне захворювання, яке характеризується порушенням рухових функцій, ураженням внутрішніх органів і шкірного покриву;
- сифіліс та туберкульоз;
- фетальна форма алкоголізму;
- синдроми Ахарда-Тиерса, Іценко-Кушинга, Морганьї, Берардінеллі, Штейна-Левенталя;
- хвороби Пфаундлера-Гурлера, Корнели де Ланге, Секеля.
Гіпертрихоз у чоловіків
Крім цього, подібне порушення у чоловіків і жінок може бути спровоковано:
- постійним впливом термораздражителей – сюди варто віднести гірчичники, грязьове лікування, парафінотерапія, зігріваючі пластирі та інші теплові процедури;
- кріотерапією і ультрафіолетовим опроміненням;
- трихотилломанией – це стан, при якому присутнє постійне нав’язливе бажання висмикувати власні волосся;
- депіляцією, голінням або вищипуванням волосся.
Підвищена волохатість також може стати наслідком безконтрольного застосування таких лікарських препаратів:
- кортикостероїдів;
- гормоносодержащих мазей;
- анаболічних стероїдів;
- ліків з вмістом таких хімічних речовин, як динитрохлорбензидин і дифенсипропенон;
- «Псорален» і «Міноксидил».
Широка поширеність вторинного гіпертрихозу серед представниць жіночої статі обумовлюється тим, що найбільш часті причини гіпертрихозу у жінок представлені:
- гормональними порушеннями, пов’язаними з періодом виношування дитини, клімаксом і протіканням менструації;
- новоутворення різного характеру в молочних залозах і яєчниках;
- дисфункцією органів ендокринної системи, зокрема, щитовидної залози, надниркових залоз і гіпофіза – згідно з клінічними спостереженнями представниці слабкої половини людства в кілька разів частіше піддаються таким патологій, ніж чоловіки;
- розладами метаболізму, які найчастіше є наслідком тривалого голодування або дотримання надмірно суворих дієт.
Класифікація
Як було зазначено вище, гіпертрихоз буває первинним і вторинним, причому кожна з таких форм має власний поділ.
Вроджений гіпертрихоз ділиться на:
- універсальний, передається за аутосомно-домінантним типом від одного чи двох батьків;
- зародковий – формується із-за неадекватного ведення вагітності, особливо на першому триместрі і нерідко поєднується з іншими вродженими патологіями.
Придбаний гіпертрихоз буває:
- медикаментозним;
- симптоматичним;
- синдромальними;
- викликаним венеричними патологіями;
- обумовленим впливом механічних і травматичних факторів.
Окремо варто виділити пушкове гіпертрихоз, який відноситься як до вродженому або конституциональному, так і до придбаного типу недуги, що також називається ланугинозный гіпертрихоз.
За поширеністю підвищений оволосіння розрізняють:
- місцевий гіпертрихоз – характеризується підвищеним оволосінням на певній зоні людського тіла;
- загальний гіпертрихоз – при цьому надлишкова кількість волосся спостерігається по всьому тілу.
Місцева форма хвороби має свою класифікацію:
- поперековий;
- переднегрудной;
- невус – це вроджена патологія, для якої характерна наявність родимих плям з великою кількістю темних і жорстких волосся;
- гіпертрихоз вушних раковин.
Крім того, місцевий гіпертрихоз може локалізуватися в зоні підборіддя і носогубних складок, на кінцівках і грудях, на зовнішніх статевих органах і лобі.
Також виділяють такі типи подібного захворювання:
- гетерогенний – при цьому у представниць жіночої статі спостерігається оволосіння за чоловічим типом;
- гетерохромный – відрізняється раннім появою підвищеної волосатості в області пахвових западин і лобка;
- гетеротропный – в таких випадках в областях, де ростуть пушкове волосся, з’являються довгі і пігментовані волоски.
Симптоматика
Симптоми гіпертрихозу у жінок
Основною клінічною ознакою гіпертрихозу у дітей та дорослих є присутність великої кількості жорстких і темних волосся в тих місцях тіла, де їх в нормі бути не повинно з урахуванням вікової категорії, статі та етнічної приналежності.
Крім цього, захворювання має такі ознаки:
- у жінок виділяють декілька періодів, коли недуга може проявитися. Перший – з моменту появи на світ, другий – з семи до п’ятнадцяти років, тобто в пубертатному періоді, третій – з шістнадцяти до двадцяти чотирьох років, четвертий – після сорока п’яти років, що є клімактеричним періодом;
- гіпертрихоз у чоловіків часто буває вродженим, у випадках розвитку придбаного типу патології перші ознаки будуть виражатися у віці від десяти до шістнадцяти років;
- у дитини конституціональний тип гіпертрихозу дуже часто доповнюється іншими вродженими порушеннями, а також такими проявами, як невус, патології формування скелета, розумова відсталість і відставання в психічному розвитку.
Діагностика
Як провести діагностику, а також як лікувати гіпертрихоз знає лікар-дерматолог, який в процесі діагностики, в першу чергу, повинен:
- вивчити історію хвороби пацієнта, сюди також входить надання інформації щодо перебігу вагітності, особливо на першому триместрі;
- ознайомитися з життєвим анамнезом людини;
- провести ретельний фізикальний огляд – для оцінювання ступеня волосистости в нехарактерних місцях, зокрема, вухо, спина, живіт, груди і обличчя;
- детально опитати пацієнта – для виявлення супутніх симптомів;
- призначити загальний і біохімічний аналіз крові;
- вивчити результати УЗД, КТ і МРТ – для встановлення факту патологічної природи подібного недуги.
Якщо після цього причина не буде встановлена, то пацієнта направляють на консультацію до ендокринолога та інших вузьких фахівців.
Лікування і профілактика
На сьогоднішній день вилікувати гіпертрихоз можна за допомогою електричної епіляції. При цьому дуже важливо на період терапії відмовитися від інших методик видалення небажаних волосся на тілі, у тому числі від гоління, вищипування і використання кремів для депіляції.
Лікування гіпертрихозу у дітей до вісімнадцяти років здійснюється за допомогою знебарвлення волосся 3% розчином перекису водню або усувають підвищений оволосіння шляхом застосування спеціальних кремів.
Специфічних профілактичних заходів від появи рясного зростання волосся не існує. Необхідно лише своєчасно усувати етіологічні фактори і грамотно підходити до ведення вагітності.
