Епітимпаніт – хронічне запальне захворювання, часто з гнійним ускладненням, яке вражає область середнього вуха. Дане захворювання характеризується ураженням кісткових утворень барабанної порожнини, нерідко з формуванням холестеатоми. Якщо лікування не буде розпочато своєчасно, хронічний гнійний епітимпаніт може призвести до погіршення або повної втрати слуху, з руйнуванням анатомічних структур.
Етіологія
Клініцисти виділяють такі етіологічні фактори, які можуть призвести до розвитку цього захворювання:
- часті гострі отити;
- захворювання верхніх дихальних шляхів;
- скарлатина;
- кір;
- склеротичний тип соскоподібного відростка;
- несвоєчасне або неправильне усунення запального процесу в середньому вусі;
- інфекційні та вірусні захворювання.
Слід зазначити, що найбільша ймовірність розвитку цього захворювання спостерігається у людей з ослабленою імунною системою. При впливі декількох етіологічних факторів виникає епітимпаніт з холестеатомой.
Окремо слід виділити сприятливі фактори для розвитку даного захворювання:
- недотримання особистої гігієни;
- патологічні процеси, які призводять до зниження захисних функцій організму;
- часте і тривале за часом перебування у запилених, холодних приміщеннях з підвищеною вологістю.
Симптоматика
Як правило, на початковому етапі розвитку захворювання яскраво вираженої клінічної картини немає. У міру посилення патологічного процесу, можуть спостерігатися такі ознаки розвитку патології:
- в ураженому вусі спостерігається зниження гостроти слуху;
- гострі болі, які можуть віддавати в скроневу і потиличну частину голови;
- відчуття розпирання у хворому вусі з-за підвищеного тиску;
- смердючий запах з вушної раковини з-за накопичення в осередку ураження скатола та індолу;
- запаморочення;
- гнійні виділення, іноді з домішками крові. В деяких випадках в ексудаті можна спостерігати кісткові крихти, що говорить про тяжкій стадії хвороби і початку руйнування анатомічних структур;
- відчуття тяжкості в голові, переважно з боку хворого вуха.
Симптоми епітімпаніта
При такій клінічній картині слід терміново звертатися за медичною допомогою, а не займатися самолікуванням, оскільки воно може призвести до незворотних ускладнень.
Діагностика
При наявності клінічної картини слід негайно звертатися за медичною допомогою до отоларинголога. Програма діагностики може включати в себе наступні заходи:
- ретельний фізикальний огляд за допомогою операційного мікроскопа;
- рентгенологічне дослідження скроневої частини голови у двох проекціях;
- КТ.
Лабораторні методи обстеження використовуються при необхідності. Програму лікування призначає тільки отоларинголог, після проведення діагностичних процедур і виявлення етіології захворювання.
Лікування
Якщо лікування розпочато вчасно, то ускладнень можна уникнути. Залежно від тяжкості розвитку патологічного процесу обирається тактика лікування – консервативне або хірургічне.
Якщо спостерігається порушення анатомічної структури, то обов’язково проводиться операція резекції патологічного вогнища у середньому вусі. Така тактика лікування дозволяє виключити рецидив захворювання і зберігає слух пацієнтові настільки, наскільки це можливо при даному недугу.
Медикаментозна терапія включає прийом таких препаратів:
- антибіотики;
- нестероїдні протизапальні препарати;
- глюкокортикостероїди;
- протеолітичні ферменти;
- вушні краплі для зняття гострої симптоматики.
Слід зазначити, що проведення медикаментозної терапії обов’язково навіть для тих випадків, коли проводиться хірургічне втручання.
Лікування народними засобами
Терапія даного захворювання передбачає і використання засобів народної медицини, але тільки як доповнення до основного курсу лікування і після узгодження з лікарем.
У цьому випадку народна медицина пропонує такі засоби для зняття гострої симптоматики і гальмування розвитку патологічного процесу:
- трав’яні відвари на основі трав, які мають протизапальну і антибактеріальним ефектом – чистотіл, оман, лікарська календула, череда трироздільна;
- закопування ялівцевої горілки або спирту в хворе вухо;
- примочки з настоянки прополісу – ватні тампони, змочені в настоянці потрібно закладати в хворе вухо на кілька годин щодня;
- сік цибулі для закапування в хворе вухо;
- суміш муміє і рожевого масла для закладання в хворе вухо.
Такі засоби допомагають зняти гостру симптоматику і зупиняють процес розвитку недуги. Однак потрібно розуміти і те, що в деяких випадках такого лікування буде недостатньо. Крім цього, на окремі компоненти рецептів народної медицини у людини може бути алергія, що в цьому випадку може тільки посилити розвиток патологічного процесу. Тому перед застосуванням вищеназваних засобів, слід обов’язково проконсультуватися у отоларинголога.
Можливі ускладнення і прогноз
При відсутності належного лікування можливий розвиток таких ускладнень:
- поширення запального процесу на внутрічерепну область;
- погіршення або повна втрата слуху.
Слід зазначити, що при розвитку запального процесу в внутрішньочерепної області цілком імовірно, не лише розвиток серйозних ускладнень, але і летального результату.
В цілому, якщо терапія хронічного гнійного епітімпаніта буде розпочато своєчасно, формування серйозних ускладнень можна уникнути.
Профілактика
Для запобігання розвитку даного захворювання доцільно застосовувати на практиці такі рекомендації:
- захворювання отоларингологічного характеру потрібно усувати правильно і своєчасно. Особливо, це стосується гострого отиту;
- зміцнення імунної системи;
- при холодну, вітряну погоду потрібно носити головний убір, який захищає вуха;
- правильне виконання гігієнічних процедур.
При наявності симптоматики потрібно звертатися до лікаря, а не приймати лікування на свій розсуд. Також періодично потрібно проходити профілактичний огляд у отоларинголога.
