Зовнішній отит являє собою таку форму отиту, при якій запалення підлягає зовнішній слуховий прохід. Зовнішній отит, симптоми якого залежать від типу запалення (обмежений або дифузний отит, тобто поширений), є досить поширеним захворюванням, що зустрічається у пацієнтів будь-якої вікової групи.

Загальний опис

Зовнішній отит, як вже зазначено, є досить поширеним захворюванням. Окремо для нього існують групи ризику, що призводять до розвитку цього захворювання, в неї потрапляють, зокрема, особи з низьким імунітетом, особи, які займаються тими чи іншими водними видами спорту (дайвери, синхроністи, плавці тощо), особи з хронічними захворюваннями. Важкі ускладнення при зовнішньому отиті не проявляються, проте це захворювання стає серйозним чинником, що знижує якість життя пацієнтів, більш того, в період його прояви втрачається нормальна працездатність. Враховуючи такі особливості, вкрай важливо своєчасно почати лікування, звернувшись за допомогою лікаря.

При зовнішньому отиті запалюється зовнішнє вухо, включаючи зовнішній слуховий хід, вушну раковину, барабанну перетинку. В основному зовнішній отит розвивається в результаті впливу бактерій, проте не виключаються й інші причини, що призводять до появи цього захворювання.

Дані статистики вказують на те, що гострий зовнішній отит щороку стає проблемою мінімум для 5 осіб на одну тисячу населення у всьому світі. При цьому близько 3-5% переносять це захворювання в хронічній формі. Вище захворюваність по населенню, яке проживає в умовах теплого клімату. При анатомічно вузькому слуховому проході також підвищується ризик розвитку зовнішнього отиту. В однаковій мірі схильні до цього захворювання і жінки, і чоловіки. Що стосується дітей, то основний пік захворюваності відмічається у віковій групі в межах 7-12 років. Обумовлюється, знову ж таки, тими особливостями, які властиві будовою вуха у дітей, а також нестійкістю захисних механізмів.

Зовнішній слуховий прохід: анатомічні особливості

Для того щоб краще зрозуміти все, що пов’язане з розглянутим нами захворюванням, не зайвим буде зупинитись на анатомічних особливостях вражається області, тобто на анатомії зовнішнього слухового проходу.

Зовнішній слуховий прохід виступає в якості безпосереднього продовження вушної раковини. Він має вигляд каналу, діаметр його становить 0,7 див. У дорослих довжина каналу становить 2,5 см, хоча деякі автори виділяють велику довжину – приблизно в 3,5 див. Також позначається, що приблизно 2/3 каналу відводиться хрящевому відділу і приблизно 1/3 – відділу кістковому. Хрящової відділ виступає в якості продовження хряща, що відноситься до вушної раковини. Якщо позначати в більш правильній формі назва розглянутого відділу, називається він фіброзно-хрящовим відділом. Пояснюється це тим, що нижня і передня стінки в ньому хрящові, в той час як задня і верхня стінки мають у своїй основі фіброзно-сполучну тканину. Передня стінка хрящового відділу має у своєму розпорядженні двома вертикальними щілинами із сполучної тканини.

Хрящової відділ у зовнішньому слуховому проході з допомогою круглої зв’язки з’єднується з кістковим відділом, ця зв’язка складається з сполучної тканини. Крім того, враховуючи те, що ця зв’язка володіє еластичністю, хрящової відділ здатний до розтягування в ширину і в довжину. Швидше за все, саме з цієї причини і існують суперечливі дані щодо довжини слухового проходу, позначені нами раніше. Кістковий відділ у зовнішньому слуховому проході виступає в якості каналу скроневої кістки, його дистальний кінець має борозенкою, в ній знаходиться барабанна перетинка. Та шкіра, за рахунок якої покриваються зовнішній слуховий прохід, досить щільно прилягає до його стінок, при цьому відбувається споювання з охрястям і з окістям.

Хрящова частина слухового проходу в товщину складає близько 2 мм, на ній знаходяться дрібні волоски, що запобігають можливість потрапляння дрібних частинок у вухо. Волосяні фолікули переходять у сальні залози. Особливістю цього відділу є розташування сірчаних залоз в більш глибинних шарах. У цих залоз тубоальвеолярная структура, вони безпосередньо пов’язані або з верхньою третиною волосяного фолікула, або з шкірою. Ними виділяється специфічний секрет світло-жовтого кольору, він же, змішуючись з отторгшейся частиною епітелію і з виділеннями, що виробляється сальними залозами, створює, тим самим, вушну сірку. Вихід із зовнішнього слухового проходу сірки здійснюється під час прийому їжі (при пережовуванні). При порушенні цього процесу утворюється сірчана пробка, крім цього порушуються захисні механізми.

У зовнішньому вусі також знаходиться барабанна перетинка, за рахунок якої здійснюється відділення його від барабанної порожнини. Барабанна перетинка бере безпосередню участь у процесах проведення звуків, а також виступає в якості механічного бар’єру при попаданні інфекції.

Зовнішній отит: симптоми і лікування
Будова вуха

Зовнішній отит: причини

Зовнішній отит розвивається із-за інфікування шкіри в області зовнішнього слухового проходу. В якості збудника обмеженою (локальної) форми зовнішнього отиту виступає найчастіше піогенний стафілокок. Також спровокувати захворювання може гемофільна паличка, моракселла, пневмококи, грибки Candida, синьогнійна паличка та ін Найчастіше в слуховий прохід інфекція потрапляє під час гноетечения, обумовленого перфорацією барабанної перетинки, що, в свою чергу, можливо при гнійному лабиринтите або при гнійному середньому отиті (в гострій або хронічній формі).

Збудник може потрапити в ту частину шкірного покриву, за рахунок якої вистилається зовнішній слуховий прохід, через ділянки мікротравм і пошкоджень. Шкіра слухового проходу може бути травмована через потрапляння у вухо чужорідного тіла, з-за травми, через неправильним чином здійснюється гігієни вуха, через потрапляння агресивних речовин (в т. ч. і хімічних), при спробах самостійного усунення сірчаної пробки. Також шкіра може бути травмована при наявності цукрового діабету або сверблячих форм дерматозів (алергічний дерматит, кропив’янка, екзема, атопічний дерматит).

Спровокувати зовнішній отит може вже відзначений постійний контакт з водою при постійному зволоженні шкіри, яка з цієї причини втрачає властиву їй бар’єрну функцію. Як сприятливого фону для розвитку захворювання виступає скорочення захисних сил організму – вже також зазначене нами раніше зниження імунітету. Це можливо при імунодефіцитних станах (ВІЛ-інфекція), при авітамінозі, при вираженій формі втоми (СХВ – синдром хронічної втоми), а також при хронічних інфекційних захворюваннях (таких як сифіліс, хронічний пієлонефрит, туберкульоз, хронічний тонзиліт).

Обмежений зовнішній отит: симптоми

Обмежений (локальний) зовнішній отит супроводжується запаленням волосяного фолікула і у власному розвитку проходить стадії, аналогічні тим, які актуальні при фурункулі на шкірі. З-за особливої іннервації, наявної в слуховому проході, а також з-за того, що простір у ньому замкнутий, фурункул при зовнішньому отиті має власні особливості клінічної картини. Як правило, захворювання починається з появи у хворого відчуття дуже сильного свербежу, що виникає в слуховому проході, надалі свербіж змінюється больовими відчуттями. З-за того, що фурункул збільшується в розмірах у період стадії інфільтрації, здавлення підлягають нервові рецептори, з-за чого посилення болю проявляється у ще більш вираженій формі.

Інтенсивність болю при обмеженій формі зовнішнього отиту проявляється сильніше, ніж біль при гострій формі середнього отиту. Біль від вуха розповсюджується до потилиці і до скроні, до нижньої і верхньої щелепи. В цілому відбувається захоплення болем голови по тій половині голови, на якій знаходиться хворе вухо. Біль посилюється також під час пережовування їжі, через що пацієнти нерідко змушені відмовлятися від неї. Іншою характерною особливістю стає посилення болю у нічний час, що, в свою чергу, провокує порушення сну. При даній формі отиту інфільтрація може досягати істотних обсягів, фурункул, при цьому утворюється, повністю перекриває собою слуховий прохід, з-за чого розвивається приглухуватість – зниження слуху.

При розтині фурункула гній витікає з вуха, за цим слідує різке скорочення больових відчуттів. Між тим, часто розтин фурункула супроводжується обсіменіння в слуховому проході інших фолікулів, з-за чого утворюються множинні фурункули, і розвивається фурункульоз. У свою чергу, фурункульоз протікає в тривалої і наполегливої формі, характеризуючись також і стійкістю щодо реалізується в його адресу терапії. При утворенні множинних фурункулів в цьому випадку відбувається повне перекриття слухового проходу, симптоматика, що супроводжує захворювання, яке виявляється у посиленій формі. У пацієнтів розвивається регіонарний лімфаденіт, в завушній області може розвинутися набряк, з-за чого вушна раковина до певної міри відстовбурчується.

Дифузний зовнішній отит: симптоми

В даній формі зовнішній отит супроводжується появою відчуття розпирання в слуховому проході, підвищеної температури в ньому і свербіння. Згодом, аналогічно попередньої розглянутої формі захворювання, розвивається больовий синдром, при якому біль поширюється по всій половині голови, що відповідає розташуванню ураженого вуха. Посилення болю відбувається при жуванні. Із-за вираженої болючості у хворих порушується сон, розвивається анорексія. За рахунок звуження просвіту слухового проходу через його запалених стінок знижується слух. При даній формі отиту з вуха з’являється деяка кількість виділень, вони спочатку серозні, потім – гнійні. Регіонарні лімфовузли збільшуються. Якщо захворювання протікає у важкій формі, то запальний процес може поширитися до м’яких тканин привушної області та вушної раковини.

Тривалість гострого періоду захворювання в цій формі становить близько 2-3 тижнів. Далі, мимовільно або за рахунок проведеного лікування, симптоматика може скоротитися в своїх проявах, в результаті чого настає одужання. Одночасно з цим дифузний отит також може протікати і в затяжній формі, перетворюючись згодом у хронічну форму. Якщо відбувається саме так, то на тлі супутніх захворювання процесів з’являються рубці, вони ж, у свою чергу, призводять до звуження слухового проходу. З цієї причини зниження слуху може стати для пацієнта постійним.

Зовнішній отит: профілактика

Основною частиною по даному пункту є правильний порядок проведення гігієнічних процедур. При неправильному використанні ватних паличок, для цього застосовуються, вушна сірка може не усуватися, а, навпаки, утрамбовываться у вусі. Крім цього, неправильне чищення може стати причиною травмування шкіри.

Враховуючи це, рекомендації отоларингологів зводяться до відмови від самостійного чищення вух з ретельними зусиллями в цьому. Скупчення сірки досить прибирати в слуховому проході на глибині в межах максимум 0,5-1 див Також важливо забезпечити виключення попадання у вуха води під час купання – це, як і травматизація, створює всі умови для розвитку інфекційного процесу.

Діагностика та лікування

Діагностика зовнішнього отиту повинна проводитися фахівців і яких-небудь труднощів вона собою не представляє. Важливо зазначити саме необхідність у постановці діагнозу фахівцем, тому як, грунтуючись на власних припущеннях по даному захворюванню (яке необхідно диференціювати від схожих в симптоматиці), можна помилитися. Такі помилки призводять до неправильного лікування, а це, в свою чергу, стає причиною збільшення загальної картини захворювання і незворотних процесів у ньому (наприклад, перехід до хронічній формі з утворенням рубців і зниженням слуху).

Що стосується такого питання, як лікування зовнішнього отиту, то дуже часто доводиться стикатися з рекомендаціями по установці турунд з певними медпрепаратами (наприклад, з борним спиртом). Такі рекомендації є самі по собі невірними. Справа в тому, що при попаданні агресивного та дратівної у своєму впливі речовини на уражену запальним процесом шкіру може стати причиною серйозного посилення больового синдрому.

Єдино можливим варіантом, реалізація якого, знову ж таки, допускається на підставі рекомендацій лікаря, є використання турунд з гормональною або з антибактеріальною маззю. У числі рекомендацій можна позначити такі препарати як тридерм, флуцинар та ін. Також можуть використовуватися вушні краплі, в тому числі і такі їх варіанти, до складу яких входять антибіотики (офлоксацин, норфлоксацин та ін).

Що стосується больових відчуттів, то вони можуть бути усунені за допомогою знеболюючих препаратів для внутрішнього прийому (наприклад, кетанов тощо).

Розвиток фурункула в області зовнішнього проходу вимагає виконання невеликого послабляющего розрізу. Тут важливо додати, що при самостійних спробах домогтися потрібного результату, можна зіткнутися з серйозними ускладненнями, в якості одного з них можна позначити поширення гною до області скронь через підшкірну клітковину. Враховуючи ці особливості, при появі симптомів зовнішнього отиту необхідно звернутися до отоларинголога (Лора).