Злоякісний нейролептичний синдром: симптоми і лікування

870

Злоякісний нейролептичний синдром (син. ЗНС) — патологічний стан, який розвивається на тлі тривалого прийому психотропних речовин (нейролептиків або антипсихотиків). Примітно, що хвороба може розвиватися навіть у абсолютно здорової людини, яким з якоїсь причини призначили прийом таких ліків.

Крім нераціонального використання медикаментів, серед факторів виділяють сильне виснаження, пристрасть до спиртних напоїв, зневоднення організму, перебіг інфекційних процесів і інших захворювань.

Хвороба має велику кількість зовнішніх ознак, проте основні — ригідність м’язів, пропасниця, психічні порушення і коливання кров’яного тонусу.

Діагностика вимагає проходження широкого спектру лабораторних досліджень, а інструментальні процедури та заходи, що проводяться клініцистом, носять другорядний характер.

Лікування полягає у відміні всіх лікарських препаратів і застосування консервативних терапевтичних методів. Досить часто вдаються до такої процедури, як штучна вентиляція легенів.

Етіологія

Злоякісний нейролептичний синдром відрізняється тим, що вважається вкрай рідкісним захворюванням. Головна причина розвитку патології полягає в неадекватному застосуванні лікарських засобів — недотриманні рекомендацій лікаря або їх прийому без видимого приводу.

Перелік препаратів з таким побічним ефектом:

  • типові і атипові нейролептики з різних груп;
  • «Церукал»;
  • «Метоклопрамід»;
  • «Резерпін»;
  • «Тетрабеназин»;
  • препарати літію;
  • антидепресанти;
  • «Дозипин»;
  • «Фенелзин»;
  • «Дезипрамин».

Інші негативно впливають зовнішні чинники, у тому числі параметри антипсихотичного лікування:

  • висока дозування нейролептиків;
  • швидке підвищення добової норми препаратів;
  • застосування высокопотентного речовини;
  • використання ліки пролонгованої дії;
  • внутрішньом’язове введення медикаментів;
  • різка відміна лікарського засобу;
  • одночасне використання декількох речовин;
  • електросудомна терапія;
  • висока температура і вологість навколишнього середовища.

Сприяючими джерелами можуть виступати:

  • сильне зневоднення;
  • хронічний алкоголізм;
  • недолік заліза;
  • фізичне виснаження;
  • розумова відсталість;
  • енцефалопатія посттравматичної природи;
  • деменція з тільцями Леві;
  • патології, що призводять до мозкової недостатності;
  • перенесені раніше черепно-мозкові травми та інфекційні ураження ЦНС;
  • психомоторне збудження;
  • перебіг алергічних процесів;
  • порушення водно-електролітного балансу;
  • проблеми з функціонуванням щитовидної залози;
  • присутність кататонії і родових травм в анамнезі;
  • делірій;
  • афективний психоз.

Найбільш часто діагноз встановлюється особам двох вікових категорій: від 20 до 50 років і починаючи з 70 років. Варто відзначити, що частіше страждають від хвороби представники чоловічої статі.

Злоякісний нейролептичний синдром має недостатньо ясним патогенезом. Клініцистами розглядається кілька гіпотез:

  • проблеми з обміном дофаміну в центральній нервовій системі;
  • периферичний ефект нейролептиків.

Класифікація

Патологія має кілька варіантів протікання:

  • гостра форма — характеризується раптовою появою симптомів, різким погіршенням стану людини та високою ймовірністю розвитку коми, тривалість фази становить приблизно 14 діб;
  • хронічна форма розвивається в тих випадках, коли лікування попередньої форми повністю відсутнє.

Хвороба має кілька ступенів важкості:

  • легка — виражається в незначному підвищенні температури, тахікардії, коливання артеріального тиску і афективно-маревному стані;
  • середньотяжка — посилюється основна симптоматика, можливо розвиток ступору, мовних і рухових порушень;
  • важка — спостерігається критичне зміна лабораторних показників, повне знерухомлення і млявий ступор, велика ймовірність коми і інших ускладнень, які можуть призвести до смертельного результату.

Симптоматика

Захворювання володіє специфічними і досить яскраво вираженими клінічними проявами, які просто неможливо ігнорувати. Перші симптоми:

  • тремор кінцівок;
  • судомні напади;
  • зростання температурних показників;
  • нестабільність значень кров’яного тонусу;
  • сплутана свідомість;
  • часта зміна настрою.

По мірі прогресування злоякісний нейролептичний синдром буде виражатися такими ознаками:

  • гіпотонія м’язів — м’язова слабкість, яка розвивається у 97 % пацієнтів, ступінь вираженості може варіюватися від слабовыраженного підвищеного тонусу до симптому «свинцевої труби» (відзначається резистентність до будь руху);
  • нетримання урини;
  • хвороблива блідість шкірних покривів;
  • психомоторне збудження;
  • почастішання серцевого ритму;
  • рясне слинотеча;
  • човгання;
  • білий наліт на язиці;
  • сухість слизових оболонок;
  • впалость очей;
  • знижений тургор шкірних покривів;
  • сплутаність думки;
  • порушення процесу проковтування їжі;
  • ністагм;
  • синдром неспокійних ніг;
  • підвищене потовиділення;
  • поява специфічних висипань — бульбашки володіють різними розмірами, заповнені серозно-геморагічною рідиною і можуть локалізуватися на сідницях, п’ятах, колінах та ліктях;
  • підвищена тривожність і дратівливість.

У деяких випадках розвивається коматозний стан або кататонічний ступор.

Злоякісний нейролептичний синдром: симптоми і лікування
Симптоми злоякісного нейролептичного синдрому

Діагностика

Головними діагностичними критеріями виступають дані лабораторних досліджень, але процес уточнення правильного діагнозу повинен носити комплексний підхід.

Лікар-невролог повинен самостійно провести кілька маніпуляцій:

  • вивчити історію хвороби — для пошуку захворювання, лікування якого могло включати прийом нейролептиків або будь-якого з вищезазначених препаратів;
  • зібрати та проаналізувати життєвий анамнез — для констатації факту використання медикаментів без видимої на те причини;
  • провести спеціальні неврологічні тести;
  • виміряти показники температури, серцевого ритму та артеріального тиску;
  • оцінити стан шкірних покривів;
  • детально опитати хворого (якщо людина перебуває у свідомості) або його родичів — для визначення часу появи першого та ступеня вираженості симптомів, що вкаже на тяжкість перебігу хвороби.

Серед лабораторних досліджень варто виділити:

  • загальноклінічний аналіз крові;
  • біохімію крові;
  • імунологічні та гормональні проби;
  • визначення газового складу крові;
  • мікроскопію рідини, яка наповнює шкірні висипання, та ліквору;
  • токсикологічний скринінг урини;
  • печінкові тести;
  • вивчення сироватки біологічної рідини.

Інструментальна діагностика обмежується проведенням таких процедур:

  • ЕКГ;
  • КТ І МРТ голови;
  • ультрасонографія;
  • ЕЕГ;
  • люмбальна пункція;
  • рентгенографія грудної клітки.

Перед тим як почати лікування, необхідно проведення диференціальної діагностики. Злоякісний нейролептичний синдром слід відрізняти від таких патологій:

  • тепловий удар;
  • тяжкі інфекції;
  • злоякісна гіпертермія;
  • новоутворення головного мозку;
  • синдром тривалого роздавлювання;
  • ішемічний інсульт;
  • летальна кататонія;
  • серотоніновий синдром;
  • пухлина ЦНС;
  • важкий перебіг дистонії;
  • гостра інтоксикація медикаментами, алкоголем або хімічними речовинами;
  • абстинентні стани;
  • епілепсія;
  • аутоімунні порушення.

Лікування

Терапія повинна бути спрямована на негайне припинення прийому лікарських препаратів, які спровокували виникнення характерної симптоматики.

Лікування складається з консервативних методів:

  • прийом лікарських препаратів;
  • забезпечення повноцінного харчування;
  • проходження курсів лікувального масажу;
  • здійснення фізіотерапевтичних процедур.

Можуть знадобитися:

  • установка сечового катетера;
  • інтубація;
  • штучна вентиляція легенів;
  • застосування зонда;
  • гемодіаліз;
  • плазмаферез;
  • электросудорожные процедури.

Злоякісний нейролептичний синдром: симптоми і лікування
Схема процедури плазмаферезу

Медикаментозна терапія передбачає прийом таких ліків:

  • агоністи дофаміну;
  • ноотропні речовини;
  • препарати заліза;
  • бензодіазепіни;
  • нейролептичні коректори;
  • ліки для купірування симптоматики, наприклад, жарознижуючі, знеболюючі та інші засоби.

Цілі вищевказаних терапевтичних заходів:

  • нормалізація самопочуття хворого;
  • усунення м’язової ригідності;
  • попередження розвитку ускладнень;
  • гідратація.

Можливі ускладнення

Злоякісний нейролептичний синдром — небезпечне для життя захворювання, оскільки призводить до виникнення таких ускладнень:

  • рабдоміоліз;
  • емболія і набряк легень;
  • дистрес-синдром;
  • аспіраційна пневмонія;
  • епілепсія;
  • нейрональная церебральна дегенерація;
  • ниркова або печінкова недостатність в гострій формі;
  • інфаркт міокарда;
  • раптова серцева смерть;
  • ДВЗ-синдром;
  • сепсис;
  • поліорганна недостатність;
  • психічні розлади;
  • генералізована алергічна реакція.

Профілактика і прогноз

Специфічні профілактичні заходи спрямовані на те, щоб грамотно використовувати будь-які лікарські препарати, тобто тільки за приписом лікаря та з обов’язковим дотриманням добової норми і тривалості терапії.

Не варто забувати про регулярне проходження повного профілактичного обстеження в медичному закладі — це дозволить виявити хвороби, які підвищують ймовірність формування нейролептичного синдрому.

Що стосується прогнозу, часто результат несприятливий. Це обумовлено пізнім зверненням за кваліфікованою допомогою і формуванням ускладнень, які часто призводять до летального результату. При підтвердженні такого діагнозу гине кожен третій пацієнт. Навіть при своєчасно розпочатої терапії рівень смертності становить 10 %.