Злоякісний нейролептичний синдром (син. ЗНС) — патологічний стан, який розвивається на тлі тривалого прийому психотропних речовин (нейролептиків або антипсихотиків). Примітно, що хвороба може розвиватися навіть у абсолютно здорової людини, яким з якоїсь причини призначили прийом таких ліків.
Крім нераціонального використання медикаментів, серед факторів виділяють сильне виснаження, пристрасть до спиртних напоїв, зневоднення організму, перебіг інфекційних процесів і інших захворювань.
Хвороба має велику кількість зовнішніх ознак, проте основні — ригідність м’язів, пропасниця, психічні порушення і коливання кров’яного тонусу.
Діагностика вимагає проходження широкого спектру лабораторних досліджень, а інструментальні процедури та заходи, що проводяться клініцистом, носять другорядний характер.
Лікування полягає у відміні всіх лікарських препаратів і застосування консервативних терапевтичних методів. Досить часто вдаються до такої процедури, як штучна вентиляція легенів.
Етіологія
Злоякісний нейролептичний синдром відрізняється тим, що вважається вкрай рідкісним захворюванням. Головна причина розвитку патології полягає в неадекватному застосуванні лікарських засобів — недотриманні рекомендацій лікаря або їх прийому без видимого приводу.
Перелік препаратів з таким побічним ефектом:
- типові і атипові нейролептики з різних груп;
- «Церукал»;
- «Метоклопрамід»;
- «Резерпін»;
- «Тетрабеназин»;
- препарати літію;
- антидепресанти;
- «Дозипин»;
- «Фенелзин»;
- «Дезипрамин».
Інші негативно впливають зовнішні чинники, у тому числі параметри антипсихотичного лікування:
- висока дозування нейролептиків;
- швидке підвищення добової норми препаратів;
- застосування высокопотентного речовини;
- використання ліки пролонгованої дії;
- внутрішньом’язове введення медикаментів;
- різка відміна лікарського засобу;
- одночасне використання декількох речовин;
- електросудомна терапія;
- висока температура і вологість навколишнього середовища.
Сприяючими джерелами можуть виступати:
- сильне зневоднення;
- хронічний алкоголізм;
- недолік заліза;
- фізичне виснаження;
- розумова відсталість;
- енцефалопатія посттравматичної природи;
- деменція з тільцями Леві;
- патології, що призводять до мозкової недостатності;
- перенесені раніше черепно-мозкові травми та інфекційні ураження ЦНС;
- психомоторне збудження;
- перебіг алергічних процесів;
- порушення водно-електролітного балансу;
- проблеми з функціонуванням щитовидної залози;
- присутність кататонії і родових травм в анамнезі;
- делірій;
- афективний психоз.
Найбільш часто діагноз встановлюється особам двох вікових категорій: від 20 до 50 років і починаючи з 70 років. Варто відзначити, що частіше страждають від хвороби представники чоловічої статі.
Злоякісний нейролептичний синдром має недостатньо ясним патогенезом. Клініцистами розглядається кілька гіпотез:
- проблеми з обміном дофаміну в центральній нервовій системі;
- периферичний ефект нейролептиків.
Класифікація
Патологія має кілька варіантів протікання:
- гостра форма — характеризується раптовою появою симптомів, різким погіршенням стану людини та високою ймовірністю розвитку коми, тривалість фази становить приблизно 14 діб;
- хронічна форма розвивається в тих випадках, коли лікування попередньої форми повністю відсутнє.
Хвороба має кілька ступенів важкості:
- легка — виражається в незначному підвищенні температури, тахікардії, коливання артеріального тиску і афективно-маревному стані;
- середньотяжка — посилюється основна симптоматика, можливо розвиток ступору, мовних і рухових порушень;
- важка — спостерігається критичне зміна лабораторних показників, повне знерухомлення і млявий ступор, велика ймовірність коми і інших ускладнень, які можуть призвести до смертельного результату.
Симптоматика
Захворювання володіє специфічними і досить яскраво вираженими клінічними проявами, які просто неможливо ігнорувати. Перші симптоми:
- тремор кінцівок;
- судомні напади;
- зростання температурних показників;
- нестабільність значень кров’яного тонусу;
- сплутана свідомість;
- часта зміна настрою.
По мірі прогресування злоякісний нейролептичний синдром буде виражатися такими ознаками:
- гіпотонія м’язів — м’язова слабкість, яка розвивається у 97 % пацієнтів, ступінь вираженості може варіюватися від слабовыраженного підвищеного тонусу до симптому «свинцевої труби» (відзначається резистентність до будь руху);
- нетримання урини;
- хвороблива блідість шкірних покривів;
- психомоторне збудження;
- почастішання серцевого ритму;
- рясне слинотеча;
- човгання;
- білий наліт на язиці;
- сухість слизових оболонок;
- впалость очей;
- знижений тургор шкірних покривів;
- сплутаність думки;
- порушення процесу проковтування їжі;
- ністагм;
- синдром неспокійних ніг;
- підвищене потовиділення;
- поява специфічних висипань — бульбашки володіють різними розмірами, заповнені серозно-геморагічною рідиною і можуть локалізуватися на сідницях, п’ятах, колінах та ліктях;
- підвищена тривожність і дратівливість.
У деяких випадках розвивається коматозний стан або кататонічний ступор.
Симптоми злоякісного нейролептичного синдрому
Діагностика
Головними діагностичними критеріями виступають дані лабораторних досліджень, але процес уточнення правильного діагнозу повинен носити комплексний підхід.
Лікар-невролог повинен самостійно провести кілька маніпуляцій:
- вивчити історію хвороби — для пошуку захворювання, лікування якого могло включати прийом нейролептиків або будь-якого з вищезазначених препаратів;
- зібрати та проаналізувати життєвий анамнез — для констатації факту використання медикаментів без видимої на те причини;
- провести спеціальні неврологічні тести;
- виміряти показники температури, серцевого ритму та артеріального тиску;
- оцінити стан шкірних покривів;
- детально опитати хворого (якщо людина перебуває у свідомості) або його родичів — для визначення часу появи першого та ступеня вираженості симптомів, що вкаже на тяжкість перебігу хвороби.
Серед лабораторних досліджень варто виділити:
- загальноклінічний аналіз крові;
- біохімію крові;
- імунологічні та гормональні проби;
- визначення газового складу крові;
- мікроскопію рідини, яка наповнює шкірні висипання, та ліквору;
- токсикологічний скринінг урини;
- печінкові тести;
- вивчення сироватки біологічної рідини.
Інструментальна діагностика обмежується проведенням таких процедур:
- ЕКГ;
- КТ І МРТ голови;
- ультрасонографія;
- ЕЕГ;
- люмбальна пункція;
- рентгенографія грудної клітки.
Перед тим як почати лікування, необхідно проведення диференціальної діагностики. Злоякісний нейролептичний синдром слід відрізняти від таких патологій:
- тепловий удар;
- тяжкі інфекції;
- злоякісна гіпертермія;
- новоутворення головного мозку;
- синдром тривалого роздавлювання;
- ішемічний інсульт;
- летальна кататонія;
- серотоніновий синдром;
- пухлина ЦНС;
- важкий перебіг дистонії;
- гостра інтоксикація медикаментами, алкоголем або хімічними речовинами;
- абстинентні стани;
- епілепсія;
- аутоімунні порушення.
Лікування
Терапія повинна бути спрямована на негайне припинення прийому лікарських препаратів, які спровокували виникнення характерної симптоматики.
Лікування складається з консервативних методів:
- прийом лікарських препаратів;
- забезпечення повноцінного харчування;
- проходження курсів лікувального масажу;
- здійснення фізіотерапевтичних процедур.
Можуть знадобитися:
- установка сечового катетера;
- інтубація;
- штучна вентиляція легенів;
- застосування зонда;
- гемодіаліз;
- плазмаферез;
- электросудорожные процедури.
Схема процедури плазмаферезу
Медикаментозна терапія передбачає прийом таких ліків:
- агоністи дофаміну;
- ноотропні речовини;
- препарати заліза;
- бензодіазепіни;
- нейролептичні коректори;
- ліки для купірування симптоматики, наприклад, жарознижуючі, знеболюючі та інші засоби.
Цілі вищевказаних терапевтичних заходів:
- нормалізація самопочуття хворого;
- усунення м’язової ригідності;
- попередження розвитку ускладнень;
- гідратація.
Можливі ускладнення
Злоякісний нейролептичний синдром — небезпечне для життя захворювання, оскільки призводить до виникнення таких ускладнень:
- рабдоміоліз;
- емболія і набряк легень;
- дистрес-синдром;
- аспіраційна пневмонія;
- епілепсія;
- нейрональная церебральна дегенерація;
- ниркова або печінкова недостатність в гострій формі;
- інфаркт міокарда;
- раптова серцева смерть;
- ДВЗ-синдром;
- сепсис;
- поліорганна недостатність;
- психічні розлади;
- генералізована алергічна реакція.
Профілактика і прогноз
Специфічні профілактичні заходи спрямовані на те, щоб грамотно використовувати будь-які лікарські препарати, тобто тільки за приписом лікаря та з обов’язковим дотриманням добової норми і тривалості терапії.
Не варто забувати про регулярне проходження повного профілактичного обстеження в медичному закладі — це дозволить виявити хвороби, які підвищують ймовірність формування нейролептичного синдрому.
Що стосується прогнозу, часто результат несприятливий. Це обумовлено пізнім зверненням за кваліфікованою допомогою і формуванням ускладнень, які часто призводять до летального результату. При підтвердженні такого діагнозу гине кожен третій пацієнт. Навіть при своєчасно розпочатої терапії рівень смертності становить 10 %.