Затримка психомовного розвитку: симптоми і лікування

678

Затримка психомовного розвитку – захворювання, яке характеризується порушенням темпу психічного розвитку дитини. У більшості випадків це захворювання обумовлене відхиленнями у розвитку нервової системи, зокрема головного мозку. Останнє може бути зумовлене масою етіологічних факторів, не виняток і неправильний спосіб життя батьків. За міжнародною класифікацією хвороб десятого перегляду (МКБ-10) даної патології присвоєно код F80. Чи можливо повністю вилікувати це захворювання, може сказати тільки лікар після обстеження пацієнта. Чим раніше діагностовано це захворювання, тим більше шансів на одужання дитини.

Слід зазначити, що груба затримка психомовного розвитку найчастіше діагностується у дітей після 5 років. Це обумовлено тим, що в цьому віці дитина починає активно спілкуватися з оточуючими і повинен адаптуватися соціально. Тому дуже важливо своєчасно звертати увагу на всі проблеми в розвитку малюка.

Етіологія

Клініцисти відзначають, що затримка психомовного розвитку практично ніколи не є самостійним захворюванням. У переважній кількості випадків — це наслідок патологічних процесів центральної нервової системи, зокрема головного мозку.

В цілому виділяють такі захворювання, які можуть призвести до розвитку цього захворювання:

  • інфекційні захворювання, які вражають головний мозок, нервову систему (один з найпоширеніших – менінгіт);
  • гіпоксія (кисневе голодування плоду);
  • ДЦП;
  • синдром Дауна;
  • аутизм;
  • вроджені патології ЦНС;
  • ішемія головного мозку;
  • епілепсія;
  • пухлина головного мозку;
  • підвищений внутрішньочерепний тиск;
  • лейкодистрофія;
  • патології судин головного мозку та ліквородинаміки;
  • психічні захворювання.

До сприяючих чинників для розвитку такого розладу у дітей слід віднести:

  • перенесені інфекційні захворювання матері під час вагітності;
  • неправильний спосіб життя майбутньої матері під час виношування дитини – куріння, розпивання спиртних напоїв, вживання наркотичних засобів, нервові переживання, стреси;
  • травми дитини при пологах, важка вагітність;
  • перенесені дитиною важкі захворювання в ранньому віці (до 2-3 років);
  • складна психоемоційна обстановка в сім’ї;
  • важка психологічна травма;
  • генетичні, хромосомні захворювання, які призводять до гальмування розвитку;
  • неправильне виховання дитини – надмірна опіка або, навпаки, грубе звернення, моральне і фізичне насильство малюка.

Слід розуміти, що сама по собі ЗПМР — це наслідок певних патологічних процесів або психіатричних захворювань. Тому спочатку треба усувати первопричинный фактор.

Симптоматика

Затримка психомовного розвитку: симптоми і лікування
Симптоми затримки психомовного розвитку у дітей

У більшості випадків порушення у мовному та психічному розвитку явно проглядаються у дітей у віці 4-5 років. Про порушення розвитку мовлення можуть свідчити такі ознаки:

  • відсутність реакції на звуки і звернення у віці до одного року;
  • неактивні спроби повторити слова або окремі літери у віці до 1,5 років;
  • дитина не вимовляє слова самостійно, не може виконати просте дію у віці 2-2,5 років;
  • у віці 2,5–3,5 років дитина не може з’єднувати осмислено слова в цілі фрази;
  • спотворення артикуляції деяких звуків;
  • мовленнєва инактивность;
  • практично повна відсутність власної мови, починаючи з трьох років. Малюк може лише повторювати завчені фрази не осмислено, які найчастіше чує в своєму оточенні.

З боку психічного порушення можливо прояв такої загальної клінічної картини:

  • слухове сприйняття розвинене гірше, ніж зорове;
  • дитині складно пояснити те, що він хоче, він відчуває труднощі з формуванням цілісних образів;
  • концентрація на певних предметах або ситуаціях у дитини викликає утруднення;
  • може бути синдром гіперактивності;
  • мозаїчність запам’ятовування матеріалу;
  • наочно-образна пам’ять переважає над вербальної;
  • низька розумова активність;
  • дитина не може зробити самостійно висновок, побудувати найпростішу логічний ланцюжок, пояснити те, що він сказав без допомоги дорослого;
  • дислексія;
  • дисграфія (порушення писемного мовлення);
  • афективні реакції;
  • інфантильність;
  • різка зміна настрою;
  • емоційна нестабільність;
  • рухова незручність, недостатність координації рухів.

Прояви ЗПМР необхідно діагностувати з елементами аутизму. У таких випадках патологічний процес може доповнюватися такими аутичними симптомами:

  • дитина схильний до нападів агресії не тільки щодо оточуючих, але й себе. При невдоволенні або інших провокуючих факторів малюк може себе бити, кусати, заподіювати інше фізичний вплив;
  • не вступає в емоційний контакт з оточуючими, в тому числі і близькими людьми. У деяких випадках дитина може не реагувати навіть на батьків;
  • схильний до стереотипному поведінці — тривалий час може монотонно здійснювати одні й ті ж рухи або дії;
  • уникає товариства однолітків, при знаходженні в незнайомому приміщенні може істерити, плакати;
  • не знає, як поводитися з іграшкою, може використовувати її не за призначенням, не проявляє інтересу до нових іграшок та розваг;
  • не розуміє зверненої до нього мови.

При наявності навіть 1-2 вищеназваних симптомів, слід звертатися за медичною допомогою до логопеда і дитячого психоневролога. Слід розуміти і те, що наявність деяких вищеописаних ознак ще не свідчить про те, що у дитини ЗПМР, однак, виключати цей фактор також не варто. Своєчасна діагностика істотно підвищує шанси на повне одужання.

Діагностика

В цьому випадку потрібна консультація групи фахівців — педіатра, невролога, дитячого отоларинголога, дитячого психіатра і психолога, логопеда. Обов’язково проводиться фізикальний огляд пацієнта зі збором не тільки сімейного анамнезу, але і анамнезу життя і захворювання.

Інструментальна діагностика включає в себе такі методи:

  • дуплексне сканування артерій голови;
  • КТ та МРТ головного мозку;
  • ЕЕГ;
  • ЭхоЭГ;
  • нейропсихологічне тестування.

Лабораторні інструменти діагностики, в цьому випадку, проводяться лише за показаннями.

Також обов’язково проходження додаткових методів обстеження – психодіагностика та оцінка мовного розвитку. У цьому випадку можуть проводитися:

  • діагностичне обстеження мовлення;
  • денверський тест психомоторного розвитку;
  • шкала психомоторного розвитку за Гріффітс;
  • діагностика за шкалою Бейлі;
  • шкала раннього мовного розвитку.

Слід зазначити, що клінічні прояви у дітей з затримкою психомовного розвитку в п’ять років можуть бути проявом і інших захворювань. Тому в деяких випадках потрібне проведення диференціальної діагностики для того, щоб підтвердити або виключити наявність таких захворювань:

  • синдром Дауна;
  • аутизм;
  • олігофренія;
  • елективний мутизм;
  • загальне недорозвинення мови 1-4 рівня.

На підставі отриманих результатів обстежень, лікарями ставиться діагноз, обирається найбільш ефективна тактика лікування, і даються загальні рекомендації батькам.

Лікування

Як лікувати це захворювання правильно, може сказати лише кваліфікований медичний спеціаліст-психоневролог. У цьому випадку лікування повинно починатися якомога раніше і тільки комплексно.

Прийом медикаментів зводиться до мінімуму. В залежності від поточної клінічної картини лікар може призначити такі препарати:

  • седативні;
  • ноотропні;
  • вітамінно-мінеральний комплекс.

Основа лікування повинна складатися з фізіотерапевтичних процедур, занять у логопеда та дитячого психолога. Дуже важливо правильне взаємодія батьків з дитиною, тому консультації у психолога можуть проводитися з рідними дитини.

Що стосується фізіотерапевтичних процедур, то найчастіше призначають магнітотерапію – це дозволяє активізувати роботу кори головного мозку.

Затримка психомовного розвитку: симптоми і лікування
Апарат для магнітотерапії

Крім цього, можуть бути показані:

  • лікувальна фізкультура — заняття в спортзалі, плавання;
  • арт-терапія;
  • курси мануальної терапії.

Лікування також може проходити і в домашніх умовах — лікар може розписати комплекс вправ і рекомендацій, які батьки повинні виконувати разом з дитиною. Це розвиток дрібної і великої моторики, а також розвиваючі ігри, які спрямовані на покращення пам’яті та уваги.

Важливо розуміти, що такі заняття повинні проводитися регулярно і тривало. Крім цього, дуже важливо те, яка психоемоційна обстановка в оточенні дитини. Малюка слід захистити від стресів, психологічного тиску, емоційних перевантажень, і тим більше морального і фізичного насильства.

Крім розписаних лікарями занять, слід брати до уваги й загальні рекомендації:

  • харчування дитини повинно бути повноцінним, збалансованим, своєчасною і регулярною;
  • обов’язкові прогулянки на свіжому повітрі щодня;
  • активні, рухливі ігри;
  • взаємодія дитини з оточуючими людьми, його соціальна адаптація.

Слід розуміти, що чим раніше буде почата терапія цього захворювання, тим вищі шанси того, що дитина дійде до потрібного рівня розвитку і соціально адаптується. У той же час, потрібно розуміти, що лікування цього захворювання може тривати не один рік.

Прогноз і профілактика

Прогноз буде залежати від етіології захворювання і того, на якій стадії було розпочато активне лікування. Що стосується профілактики, то слід виділити такі рекомендації:

  • систематичне обстеження у дитячого логопеда, невролога, психолога;
  • виключення травм голови і ЦНС;
  • своєчасне і правильне лікування всіх захворювань;
  • ведення здорового способу життя під час вагітності.

Якщо в сімейному анамнезі присутні генетичні хромосомні захворювання, то рекомендується перед зачаттям дитини проконсультуватися у генетика.