Як вилікувати діарею

8-26-2020

Діарея (пронос) – патологічний симптом, що характеризується прискореної (більше 3 разів на день) дефекацією рідким стільцем. Діагностикою та лікуванням даної проблеми займається педіатр, гастроентеролог, інфекціоніст , сімейний лікар. Хочемо порекомендуватизамовити найкращий препарат від діареї   enterol.ua  

Про захворювання

Діарея не є самостійним захворюванням. Цей стан виникає як результат пораження кишечника токсинами, бактеріями, вірусами, що супроводжується порушенням його нормальної функції з почастішанням дефекації.

Існує поняття гострої (до 14 днів) і хронічної (після 14 днів) діареї. Варто відзначити, що даний симптом є серйозною небезпекою для здоров’я дітей, особливо молодшого віку (до 3 років). Через часту рідкої дефекації організм дитини втрачає багато рідини, мікро- і макроелементи. На тлі такого дефіциту дуже швидко розвиваються патологічні зміни в роботі мозку, серця і нирок малюка. При відсутності своєчасного лікування звичайний, здавалося-б, пронос може стати причиною летального результату. Тому в країнах третього світу діарея займає лідируючі позиції в структурі дитячої смертності.

Симптоми діареї

Діарея – симптом, який може супроводжувати органічні, функціональні або інфекційні захворювання шлунково-кишкового тракту. Для нього характерно виділення рідкого стільця більше 3 разів на добу. Залежно від першопричини пронос у дитини також може супроводжуватися такими клінічними ознаками:

  • пенистость калу;
  • біль в животі, яка може носити постійний ниючий або переймоподібний характер;
  • підвищення температури тіла – типова ознака, який виникає при бактеріальному ураженні шлунково-кишкового тракту (дизентерія, сальмонельоз, харчові отруєння);
  • блідість шкірних покривів;
  • виражена загальна слабкість – під час зневоднення дитина апатичний, не хоче грати, іноді йому навіть важко піднятися з ліжка;
  • погіршення сну;
  • втрата апетиту, схуднення (при гострій формі діареї зниження маси тіла обумовлено втратою великої кількості рідини).

У разі бактеріального ураження кишечника кал може набувати характерного вигляду, який дозволяє диференціювати хвороба, що стала причиною проносу. Наприклад, стілець, що нагадує по виду малинове желе, з’являється при амебіазі, «рисовий відвар» – при холері.

Виразність клінічної картини залежить від ступеня ураження шлунково-кишкового тракту, індивідуальних особливостей організму дитини і агресивності провокуючого агента. При виявленні вказаних симптомів необхідно негайно звернутися за допомогою до лікаря, щоб зменшити ризики розвитку серйозних ускладнень і вчасно почати адекватне лікування.

Причини діареї

Патогенетичною основою діареї є неадекватна стимуляція слизової оболонки кишечника, яка супроводжується гіперпродукцією слизу, порушенням всмоктування поживних речовин і різким збільшенням сили і частоти перистальтичних рухів стінки відповідної ділянки шлунково-кишкового тракту.

Можливі причини, що провокують гострий пронос:

  • харчове отруєння – вживання неякісних продуктів веде до прогресування гострих порушень травлення, які можуть супроводжуватися не тільки діареєю, а й блювотою;
  • бактеріальна або вірусна інвазія – вживання їжі або води, забрудненої патогенними мікроорганізмами, викликає клініку гастроентероколіту з ураженням всього травного тракту;
  • інтоксикація організму – вживання медикаментів і хімічних речовин веде до токсичного пошкодження слизової шлунка і кишечника і розвитку діареї.

Хронічний пронос у дітей частіше є наслідком захворювань внутрішніх органів, які безпосередньо пов’язані з травленням. Традиційною причиною такої клінічної картини є загострення панкреатиту, аутоімунні захворювання кишечника, неспецифічний виразковий коліт, синдром подразненого кишечника, непереносимість лактози і глютену.

Діагностика діареї

Діагностика причин гострої діареї рідко є критично складною. На основі скарг хворого, даних анамнезу та візуальному огляді стільця досвідчений лікар ще на першому прийомі може встановити попередній діагноз. Для його підтвердження доктор додатково призначає мікроскопічний та бактеріологічний аналіз калу пацієнта.

Складнощі можуть виникнути при діагностиці хронічної діареї. У цій ситуації для виявлення першопричини симптому лікарі використовують такі методики:

  • ирригография кишечника – рентгенологічна процедура, що дозволяє оцінити стан всього шлунково-кишкового тракту;
  • колоноскопія – ендоскопічний метод, який передбачає введення тонкого зонда з камерою в порожнину товстого кишечника дитини;
  • ряд специфічних лабораторних тестів / diagnosis / analizy /, спрямованих на виявлення аутоантитіл до вірусів або безпосередньо слизовій оболонці кишечника.

При необхідності дитину направляють на консультації суміжних фахівців для виключення або підтвердження наявності захворювань інших внутрішніх органів і систем.

лікування діареї

Ключовим і першочерговим аспектом лікування діареї є корекція водно-електролітного балансу. При гострих формах потрібно давати малюкові рясне пиття (іноді із застосуванням сольових розчинів) для запобігання зневоднювання. Після встановлення причини проносу лікар призначає етіотропну терапію.

З цією метою можуть використовуватися такі групи медикаментів:

  • антибіотики для знищення патогенних мікроорганізмів;
  • спазмолітики для зменшення больового синдрому;
  • ферменти – призначаються при виявленні дисфункції підшлункової залози і для стабілізації травлення;
  • сорбенти – використовуються для зв’язування токсинів і продуктів життєдіяльності патогенних мікроорганізмів;
  • пробіотики – група засобів, які відновлюють нормальну мікрофлору кишечника після порушення його функції бактеріями, вірусами або токсинами.

Діарея – проблема, яку необхідно починати лікувати максимально швидко. Відтягування і ігнорування клінічної картини загрожує серйозними ускладненнями.

профілактика діареї

Профілактика діареї в першу чергу спрямована на запобігання можливих інфекцій травного тракту. Тому рекомендовано:

  • тривале годування грудьми;
  • без включення докормов раніше 6-місячного віку;
  • привчання дитини до гігієнічних навичок (обов’язкове миття рук перед їжею);
  • раціональне харчування в старшому віці (немає фаст-фудів);
  • вживання тільки свіжих продуктів.